Рішення

від 03.01.2025 по справі 473/3924/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3924/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"03" січня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи без самостійних вимог Дробинської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дітей, в якому вказувала, що вона є бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який з 2014 року з дітьми не мешкає та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема не підтримує жодних зв?язків з дітьми, взагалі не цікавиться їх життям, долею, успіхами, навчанням, не приймає участі у їх вихованні та матеріальному утриманні, має значну заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих з нього в судовому порядку на утримання дітей.

ОСОБА_3 є матір?ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка хоча й мешкає разом з дітьми, однак, зловживаючи спиртними напоями, не піклується про стан здоров`я, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться їх навчанням, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не займається їх вихованням та матеріальним утриманням.

У зв`язку з цим діти фактично знаходяться на вихованні та повному матеріальному забезпеченні позивачки.

Згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов?язків щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських прав щодо дітей, призначити її піклувальником над ОСОБА_7 та опікуном над ОСОБА_8 , а також стягувати з ОСОБА_3 на утримання дітей щомісячно аліменти у розмірі 1/3 частин всіх видів її заробітку (доходу).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи за місцем їх реєстрації, причини неявки суду не повідомили.

Представниця третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_9 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказуючи на наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав та передачі дітей на опікування бабусі.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка та її представниця не заперечували проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , представниці третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_9 , думку неповнолітнього ОСОБА_5 , малолітньої ОСОБА_5 , опитаних в присутності педагога ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який мешкає окремо від дітей, фактично не підтримує жодних зв?язків з дітьми, взагалі не цікавиться їх життям, долею, успіхами, навчанням, не приймає участі у їх вихованні та матеріальному утриманні, має значну заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих з нього в судовому порядку на утримання дітей (пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ; а.с. 7, 8, 9, 12, 13, 14, 20, 21, 22, 23, 35, 67, 68).

ОСОБА_3 є матір?ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка хоча й мешкає разом з дітьми, однак, зловживаючи спиртними напоями, не піклується про стан здоров`я, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться їх навчанням, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не займається їх вихованням та матеріальним утриманням.

У зв`язку з цим діти фактично знаходяться на вихованні та повному матеріальному забезпеченні позивачки (пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ; а.с. 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15, 20, 21, 22, 34, 67, 68).

Згідно постанови Вознесенського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов?язків щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 64-65).

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_5 , які не заперечували проти позбавлення відповідачів батьківських прав та призначення позивачки їх опікуном (піклувальником), вказуючи на те, що батьки тривалий час не виконують своїх батьківських обов?язків щодо сина та доньки, байдуже ставляться до них, не цікавляться їх життям, успіхами, навчанням, не здійснюють їх виховання, взагалі не проводять з ними часу, дозвілля, матеріально їх не утримують (у тому числі не забезпечують дітей необхідними продуктами харчування, речами, взуттям, шкільним приладдям тощо). Виконанням усіх батьківських обов?язків щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 замість батьків фактично займається їх бабуся ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

В той же час, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини (доведене належними доказами ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків щодо їх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), приймаючи до уваги думку дітей та письмовий висновок Органу опіки та піклування виконкому Вознесенської міської ради від 04 жовтня 2024 року (а.с. 69-70), суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , малолітньої ОСОБА_5 , оскільки це буде відповідати інтересам останніх.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

За встановленого, враховуючи досліджені судом докази відносно особи позивачки, на вихованні та утриманні якої тривалий час знаходяться ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , думку дітей, подання Органу опіки та піклування виконкому Вознесенської міської ради від 14 жовтня 2024 року (а.с. 71-72), суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_5 та опікуном малолітньої ОСОБА_5 .

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дітей, відсутність в матеріалах справи доказів щодо особи відповідачки, що б вказували на те, що остання не має можливості матеріально утримувати дітей або вплинули на розмір аліментів, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у звичайному розмірі за таких обставин - 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дітьми повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави також підлягає стягненню судовий збір:

- з ОСОБА_3 - у загальному розмірі 2 422,40 грн (1 211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав + 1 211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів);

- зі ОСОБА_4 - 1 211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , піклувальником неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікуном малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Вознесенська Миколаївської області (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно кошти (аліменти) у розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 17 липня 2024 року і до повноліття дітей.

Стягнути зі ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 січня 2025 року.

Суддя: О.В. Вуїв