Рішення

від 06.01.2025 по справі 485/2489/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2489/24

Провадження №2/485/63/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судових засідань Камінського Б.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до Широківської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

12 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Широківської сільської ради Миколаївської області, в якій позивачка просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом, право постійного користування на земельну ділянку площею 1.0 га, кадастровий номер 4825783200:07:000:0105, для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в межах Широківської (колишньої Новопетрівської) сільської ради Баштанського ( колишнього снігурівського) району Миколаївської області, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею, серії ІV- MK № 012941, виданого Новопетрівською сільською радою 27 вересня 2001 року на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Новопетрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 20 квітня 2001 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 122., належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса, але отримала відмову через те, що вказана земельна ділянка знаходилася у спадкодавця в постійному користуванні, а не у власності.

В зв`язку з чим, позивачка просить суд визнати за нею право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 1,000 га, яка розташована на території Широківської (колишньої Новопетрівської) сільської ради Баштанського ( колишнього снігурівського) району Миколаївської області наданої для ведення особистого підсобного господарства, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІV- MK № 012941, виданого Новопетрівською сільською радою 27 вересня 2001 року на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Новопетрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 20 квітня 2001 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 122.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, позов просять задоволити.

Від сільського голови Широківської сільської ради надійшло клопотання щодо розгляду справи у їхню відсутність, сільська рада позов визнає, проти задоволення вимог не заперечує.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, суд вирішив ухвалити рішення що відповідає ч.3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 106.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 1,00 га, кадастровий номер 4825783200:07:000:0105, яка розташована на території Широківської (колишньої Новопетрівської) сільської ради Баштанського ( колишнього снігурівського) району Миколаївської області наданої для ведення особистого підсобного господарства, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІV- MK № 012941, виданого Новопетрівською сільською радою 27 вересня 2001 року на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Новопетрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 20 квітня 2001 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 122..

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_1 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини та спадковою справою № 166/2024, відповідно до якої спадкоємцем, яка приняла спадщину являється ОСОБА_1 .

Інші спадкоємці, передбачені ст. 1261 ЦК України, а саме донька померлого- ОСОБА_4 , згідно заяви від 22.08.2024 р. № 347/02-14 від прийняття спадкового майна після смерті батька- ОСОБА_3 - відмовилась.

Факт родинних відносин позивачки з померлим (чоловік-дружина), підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.10.1987 року, відповідно до якого позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Отже, позивачка як дружина покійного ОСОБА_3 , являється спадкоємцем першої черги та такою що прийняла спадщину.

ОСОБА_1 , маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, яка належала її чоловікові ОСОБА_3 , звернулася до нотаріуса.

Завідувачем Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області- Коваль Ю.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_3 ) у зв`язку з тим, що заявниця надала документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця на майно.

Позивачка не погоджуючись з відмовою нотаріуса звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд повинен розглядати справу в межах заявлених вимог.

Предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Підставою відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину було ненадання нею документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - далі Закон № 561-XII), постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону № 561-XII, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Закону № 561-XII).

У ст. 56 Закону № 561-XII зазначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25.10.2001, згідно з ч.1 ст.92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суд бере до уваги позицію ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, яка з урахуванням позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 прийшла до наступного висновку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За встановлених вище обставин, беручи до уваги, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, і ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до Широківської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,000 га, кадастровий номер 4825783200:07:000:0105, яку надано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Широківської (колишньої- Новопетрівської) сільської ради Баштанського (колишнього- Снігурівського) району Миколаївської області, що належала померлому на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії ІV- MK № 012941, виданого Новопетрівською сільською радою 27 вересня 2001 року на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Новопетрівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 20 квітня 2001 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 122.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 06.01.2025 року.

Суддя С.Й. Яворський