Рішення

від 25.12.2024 по справі 946/1501/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/1501/24

Провадження № 2/946/1970/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Другої Уманської державної нотаріальної контори, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановська Світлана Михайлівна про скасування арешту та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив та яким просив скасувати обтяження у вигляді арешту (архівний запис), що було зареєстроване 04.06.2006 року Уманською районною державною нотаріальною конторою відносно невизначеного майна (будинку), власником якого зазначений ОСОБА_2 , на підставі ухвали б/н, Уманського районного народного суду від 31.05.1988 року (реєстраційний номер обтяження: 5063565, архівний номер: 606043CHERKASY102, архівна дата: 21.07.1999 року, дата виникнення: 31.05.1988 року № реєстру: 19884- 160 внутр. № СС01А03628F0342Т4С2С, коментар:88Р- рай). А також, просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку площею 2,7678 га, розташовану на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5122085900:01:002:0255.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановською С.М. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що на підставі ухвали б/н Уманського районного нарсуду реєстратором Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області було накладено арешт, зареєстрований 04 червня 2007 року за № 5063565 на все майно ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області всудове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Другої Уманської державної нотаріальної контори всудове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановська С.М. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Другої Уманської державної нотаріальної контори, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановська Світлана Михайлівна про скасування арешту та визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 2,7678 га, розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5122085900:01:002:0255, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 373048 від 21.12.2005 року, виданого на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 17 травня 2005 року за № 268/А - 2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.521.00376.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.10.2020 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно до заповіту від 18.02.2019 року, посвідченого секретарем Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку площею 2,77 га, яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту серії ЯА № 373048, виданого 21.12.2005 року, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2 немає.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановської С.М. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 09.02.2021 року, тому вважається таким, що фактично прияв спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановською С.М. від 07.12.2023 року за № 311/02-14, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із тим, що на підставі ухвали б/н Уманського районного нарсуду реєстратором Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області було накладено арешт, зареєстрований 04 червня 2007 року за № 5063565 на все майно ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 328155204 від 05.04.2023 року вбачається обтяження арешт (архівний запис) № 5063565, невизначеного майна ОСОБА_2 , на підставі ухвали б/н, Уманського районного нарсуду, зареєстроване 04.06.2007 року за № 5063565, Уманською районною державною нотаріальною конторою.

Так, згідно листа наданого в.о. голови Уманського міськрайонного суду від 11.10.2022 року за № 01.8/94/22, відповідно до відомостей архівних алфавітних покажчиків Уманського міського суду та Уманського районного суду за 1988 рік учасника справи фізичної особи ОСОБА_2 не зареєстровано.

Відповідно до листа від 08.02.2023 року за № 72/01-16, наданого державним нотаріусом Другої Уманської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно «Алфавітної книги обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів накладених на таке майно судами, слідчими органами і реєстрації зняття таких заборон та арештів» запис щодо накладення арешту на невизначене майно будинок, власник ОСОБА_2 , за № 5063565 відсутній.

Згідно відповіді в.о. начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 10.12.2024 року не виявлено відомостей про виконання ухвали Уманського районного нарсуду № б/н, а також не виявлено відомостей про реєстрацію відділом ДВС обтяження № 5063565, зареєстрованого 04.06.2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже станом на день розгляду справи відсутні будь-які правові підстави для збереження обтяження у вигляді арешту (архівний запис), що було зареєстроване 04.06.2007 року Уманською районною державною нотаріальною конторою відносно невизначеного майна (будинку), власником якого зазначений ОСОБА_2

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що право власності являє собою право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦПК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції від 29.01.2006, що був дійсний на дату вчинення обтяження 2006р., 2007р., обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяженні нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлені відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 05.10.2023, що діє на час розгляду справи в суді), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону).

В силу ч. 1 ст. 4 цього Закону, державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, обтяження речових прав на нерухоме майно (п. 4 ч. 1 цієї статті).

У відповідності до ч. 4 ст. 31 цього Закону, державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України "Про нотаріат" проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїй постанові від 29 березня 2023 року по справі №462/8376/20 зазначає, що у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У даній справі нотаріус не може виступати відповідачем, тому що виконує лише функцію реєстратора.

Згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року по справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19), позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістом статті 13 ЦПК України мають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, здійсненої позивачами, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про скасування арешту та визнання права власності на спадкове майнота право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 06.06.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Грушевського, 85, код ЄДРПОУ - 04379433), Другої Уманської державної нотаріальної контори (місце знаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Незалежності, 1 код ЄДРПОУ - 02887541), третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Крижановська Світлана Михайлівна (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 8/68) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді арешту (архівний запис), що було зареєстроване 04.06.2006 року Уманською районною державною нотаріальною конторою відносно невизначеного майна (будинку), власником якого зазначений ОСОБА_2 , на підставі ухвали б/н, Уманського районного народного суду від 31.05.1988 року (реєстраційний номер обтяження: 5063565, архівний номер: 606043CHERKASY102, архівна дата: 21.07.1999 року, дата виникнення: 31.05.1988 року, № реєстру: 19884- 160, внутр. № СС01А03628F0342Т4С2С, коментар:88Р- рай).

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку площею 2,7678 га, розташовану на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5122085900:01:002:0255.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 січня 2025 року.

Суддя: О.О.Бурнусус