Ухвала

від 06.01.2025 по справі 752/15555/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15555/22

Провадження №: 2/752/866/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

за участю секретаря Замай А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кирильчук І. А. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича, державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артіфішал фінанс інтелідженс», товариство з обмеженою відповідальністю «Міксотроф Евглена-сервіс», публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», приватне підприємство «Ратмир-Соло», про визнання недійсним результатів електронних торгів,

в с т а н о в и в:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/15555/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А. М., державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артіфішал фінанс інтелідженс», товариство з обмеженою відповідальністю «Міксотроф Евглена-сервіс», публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», приватне підприємство «Ратмир-Соло», про визнання недійсним результатів електронних торгів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ у Голосіївському районному суді міста Києва, 06 грудня 2024 року справа № 752/15555/22, провадження № 2/752/866/24 передана до провадження судді Кирильчук І. А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А. від 11 грудня 2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № № 752/15555/22, провадження № 2/752/866/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06 січня 2025 року на 12:00 год. в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва (вул. Виставкова 14 «а», каб. 14).

06 січня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Кирильчук І. А.

Заява обґрунтована тим, що було порушено автоматизований порядок розподілу даної справи, оскільки в розподілі повинні приймати участь всі судді Голосіївського районного суду міста Києва, яких станом на 06 грудня 2024 року в суді є в кількості 22 осіб. Але звіт про розподіл вказує на те, що у розподілі приймали участь лише 12 із 22 суддів. Розподіл було вчинено не 03 грудня 2024 року, коли суддя Плахотнюк К. Г. задовільнила відвід у даній справі та передала справу на новий розподіл, а лише через 3 дні. Хоча розподіл повинен був бути вчинений, враховуючи задоволення відводу о 10:00 03 грудня 2024 року в той самий день, але відбувся з порушенням лише 06 грудня 2024 року. Кількість суддів, між якими вчинений розподіл, не відповідає загальній кількості суддів, які зазначені на офіційному сайті суду та які є суддями цивільної палати. Саме порушення порядку призначення конкретного судді для розгляду цивільного провадження прямо відноситься до умов неможливості здійсненні таким суддею правосуддя в конкретній справі. Порушення порядку визначення судді для розгляду справи, які на думку позивача мали місце, є обставинами для відводу головуючого судді Кирильчук І. А. з метою запобігання сумніву щодо її неупередженого розгляду справи та забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявлятита підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях ЄСПЛ, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоденіз членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Із практики ЄСПЛ вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettsteinv. Switzerland)). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення від 15 грудня2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).

У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповіднодо усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».

Щодо суб`єктивного критерію в окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселятиу громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Щодо об`єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвестидо порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

При цьому, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 705/4763/22 наголошує, що у всіх випадках судді зобов`язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, пов`язаних з їх приватним інтересом, таким чином, щоб максимально запобігати конфлікту інтересів під час їх обрання/призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.

Заявляючи відвід головуючому у справі судді Кирильчук І. А., позивач посилається на пункт 4 частини першої статті 36 ЦПК України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Судом установлено, що в авторозподілі справи № 752/15555/22, який було здійснено 06 грудня 2024 року, приймали участь судді Голосіївського районного суду міста Києва: Кирильчук І. А., Машкевич К. В., Ольшевська І. О., Слободянюк А. В., Чекулаєв С. О. Із розподілу були виключенні судді кримінальної спеціалізації: Єсауленко М. В. , Бойко О. В. , Бондаренко Г. В. , Бушеленко О. В. , Вдовиченко О. О. , Гаврищук А. В. , Дмитрук Н. Ю. , Коваль В. О. , Первушина О. С. , Токман Ю. Ф . Такими, що були виключеними з авторозподілу, оскільки уже слухали цю справу, були судді Данілова Т. М., Кордюкова Ж. І., Мазур Ю. Ю., Плахотнюк К. Г. У зв`язку із зайнятістю згідно табелю були виключені: Кокошко О. Б. (відпустка 14 і більше днів (наказ № 336-В від 13 листопада 2024 року)), Митрофанова А. О. (відпустка менше 14 днів (наказ № 352-В від 02 грудня 2024 року)), Хоменко В. С. (відрядження (згідно з наказом № 66-АГ від 25 листопада 2024 року)). Мирошниченко О. В. та Рудик І. В. виключені за неповноваженістю.

Тому, відсутні підстави вважати, що авторозподіл даної справи між суддями було здійснено з порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Зазначена позивачем інша підстава для відводу - порушення строку розподілу справи (не 03 грудня 2024 року, коли суддя Плахотнюк К. Г. задовільнила відвід у даній справі та передала справу на новий розподіл, а 06 грудня 2024 року) також є безпідставною, оскільки згідно даних комп`ютерної програми «Д-3» цивільна справа № 752/15555/22 була здана до канцелярії суду 06 грудня 2024 року і в цей же день було здійснено авторозподіл головуючому судді Кирильчук І. А.

Контроль своєчасної здачі справи до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого судді для розгляду справи не входить до повноважень судді, якому вона передана.

З урахуванням наведеного, заява позивача про відвід головуючому судді Кирильчук І. А., за наведених у ній мотивів, задоволенню не підлягає.

У той же час, незадоволення заяви позивача про відвід може сприйматися ним як порушення його прав та викликати сумніви щодо неупередженого розгляду даної справи головуючим суддею Кирильчук І. А.

Тому, з метою уникнення будь-яких сумнів позивача в неупередженості та об`єктивності головуючого судді Кирильчук І. А. та забезпечення суспільної довіри до суду, дотримуючись Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, вважаю за необхідне заявити у даній справі самовідвід та відвести головуючого суддю Кирильчук І. А. від розгляду даної справи, а справу передати на повторний авторозподіл в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кирильчук І. А. від розгляду цивільної справи № 752/15555/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича, державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артіфішал фінанс інтелідженс», товариство з обмеженою відповідальністю «Міксотроф Евглена-сервіс», публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», приватне підприємство «Ратмир-Соло», про визнання недійсним результатів електронних торгів - залишити без задоволення.

Заяву про самовідвід головуючого судді Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А. у справі № 752/15555/22 - задовольнити.

Відвести суддю Кирильчук І. А. від розгляду цивільної справи № 752/15555/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича, державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артіфішал фінанс інтелідженс», товариство з обмеженою відповідальністю «Міксотроф Евглена-сервіс», публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», приватне підприємство «Ратмир-Соло», про визнання недійсним результатів електронних торгів.

Передати справу № 752/15555/22 на повторний авторозподіл в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 06 січня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук