Рішення

від 06.01.2025 по справі 140/12283/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12283/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» (далі - ТзОВ «ЛЕОБРО») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.07.2024 ТзОВ «ЛЕОБРО» з метою митного оформлення товару через декларанта подало до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA20505050026961U1, разом з передбаченими Митним кодексом України (далі - МК України) переліком документів.

Проте, митний орган 29.07.2024 прийняв рішення №UA205050/2024/000163/2 про коригування митної вартості товару, а також відмовив у митному оформленні товару згідно із карткою відмови №UA205050/2024/000693.

З оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів позивач не погоджується з тих підстав, що подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на подання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив у митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000163/2 від 29.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000693.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 85).

В поданому до суду 13.11.2024 відзиві на позовну заяву (а. с. 89-103) представник відповідача Зозуля К.С. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішення та картки відмови.

Зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 29.07.2024 №24UA20505050026961U1 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. Для підтвердження митної вартості декларантом надано: платіжну інструкцію від 25.07.2024 № 495, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, та копію митної декларації країни відправлення від 24.05.2024 № 310120240518030770. Декларант відмовився надати інші додаткові документи, про що зазначено в листі від 29.07.2024 № 1. Тобто, декларантом не усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Волинська митниця правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000163/2 від 29.07.2024, згідно з яким митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме за МД № UA209170/2024/055026 від 04.07.2024, де митна вартість товару № 1 визначена на рівні 3,7501 дол.США/кг, за МД № UA209150/2024/006044 від 24.05.2024, де митна вартість товару № 2 визначена на рівні 3,8254 дол.США/кг.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 149).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2024 декларант ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» в інтересах ТзОВ «ЛЕОБРО» подав МД №24UA20505050026961U1 (а. с. 51-52), за якою задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів:

- товар №1 «Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою: - Батут із захисною сіткою (8 футів-2,44 м) + драбина (арт. LB1008P) - 150 шт.- Батут із захисною сіткою (10 футів-3,05 м) + драбина (арт. LB1010P) - 150 шт.- Батут із захисною сіткою (12 футів-3,66 м) + драбина (арт. LB1012P) - 50 шт. Батути призначені для проведення активного відпочинку дітей. Всього товару: 350 шт. Всього коробок: 700 шт. Країна виробник - Китай .Торговельна марка LEOBRO. Виробник: Zhejiang Lingsha Technolog Co.,Ltd», ціна товару згідно графи 42 МД становить - 22075,00 злотих;

- товар №2 «Інвентар для гри на свіжому повітрі:- Гойдалка гніздо 100 cm різнокольорова (арт. SW100-MULTI) - 100 шт.- Гойдалка гніздо 100cm чорна (арт. SW100-BLACK) - 100 шт.- Гойдалка гніздо 110cm різнокольорова (SW110-MULTI) - 50 шт.- Гойдалка гніздо 110cm чорна (арт. SW110-BLACK) - 50 шт.- Гойдалка гніздо 110cm зелена ( арт. SW110-GREEN ) - 47 шт.- Гойдалка гніздо 120cm різнокольорова (арт. SW120-MULTI) - 30 шт.- Гойдалка гніздо 120cm зелена (арт. SW120-GREEN ) - 30 шт.- Гойдалка гніздо 120cm блакитна (арт. SW120-BLUE) - 30 шт.- Гойдалка гніздо 120cm чорна (арт. SW120-BLACK) - 30 шт.- Гойдалка гніздо 120cm оранжева (арт. SW120-ORANGE) - 30 шт.- Гойдалка гніздо 120cm червона (арт. SW120-RED) - 30 шт. Всього товару: 527 шт. Країна виробник - Китай. Торговельна марка LEOBRO. Виробник: Zhejiang Lingsha Technolog Co.,Ltd», ціна товару згідно графи 42 МД становить - 6826,30 злотих.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: контракт поставки № 1213-1 від 13.12.2023 (а. с. 23-25); додаткова угода № 1 від 27.12.2023 до контракту поставки №1213-1 від 13.12.2023 (а. с. 26); пакувальний лист 2309287 від 24.05.2024; проформу-рахунок №2509287 від 27.12.2023 (а. с. 27, переклад - а. с. 28); комерційний інвойс № 2309287 від 24.05.2024 (а. с. 30, переклад - а. с. 31); платіжну інструкцію в іноземній валюті №29 від 27.12.2023 (а .с. 32); платіжну інструкцію в іноземній валюті № 57 від 02.07.2024 (а. с. 33); коносамент №KUNSE24042406 від 27.05.2024 (а. с. 47, переклад - а. с. 47 зворот - 48); міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №б/н від 25.07.2024 (а. с. 49, переклад - а. с. 49 зворот); договір про транспортно-експедиторське обслуговування №12042024-1 від 12.04.2024 (а. с. 34-37); рахунок-фактура №LS-4576036 від 25.07.2024 (а. с. 44); довідка про транспортні витрати № 438349 від 25.07.2024 (а. с. 45); договір № 20/07/2023 про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 20.07.2023 (а. с. 38-40); договір № 1520 про надання транспортно-експедиторських послуг від 22.12.2023 (а. с. 41-43); договір про надання послуг митного брокера № 8/2023-Д від 07.07.2023.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000163/2 від 29.07.2024 (а. с. 58-59) вбачається, що митна вартість товару за МД №24UA20505050026961U1 від 29.07.2024 не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- в додатку від 27.12.2023 №1 до контракту від 13.12.2023 №1213-1 вказано орієнтовну дату поставки товарів - 30.03.2024, тоді як інвойс №2309287 виставлений 24.05.2024;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216). З урахуванням викладеного, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 27.12.2023 № 29, від 02.07.2024 № 57 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216;

- в пункті 3.4 Контракту від 13.12.2023 № 1213-1, додатку № 1 до контракту та в інвойсі від 24.05.2024 № 2309287 вказані умови оплати за товари: 30% передоплата та 70% оплата по факту відвантаження контейнера. Надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.12.2023 № 29, від 02.07.2024 № 57 не відповідають по сумі даним умовам оплати (30% та 70%). Також, оплата за платіжною інструкцією в іноземній валюті №57 проведена 02.07.2024, тоді як контейнер з оцінюваними товарами було відвантажено 27.05.2024 (згідно коносамента №KUNSE24042406), що не відповідає умовами передоплати, вказаним в товаросупровідних документах;

- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом надано: договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024 -1, договір про надання транспортно- експедиторських послуг від 22.12.2023 №1520, договір про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 20.07.2023 №20/07/2023, рахунок- фактуру від 25.07.2024 №LS 4576036, довідку про транспортні витрати від 25.07.2024 №438349. Пункт 4.1 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024-1 передбачена 100% передоплата до моменту надання послуг. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, на момент подання до митного оформлення МД №24UA205050026961U1 не було надано. Пунктом 2.2 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 22.12.2023 №1520 визначено, що заявка є невід`ємною частиною даного договору та містить, зокрема, відомості щодо вартості перевезення. Заявку не надано;

- декларантом не надано жодних відомостей щодо витрат на навантаження, вивантаження і обробку оцінюваних товарів, та не включено дані витрати до графи 21 ДМВ; - в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг від 25.07.2024 № LS-4576036 містяться відомості щодо вартості експедиторської винагороди, проте дані витрати не включено до митної вартості товарів. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові;

- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 25.07.2024 № LS4576036 містить інформацію щодо вартості витрат за міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України у розмірі 40000 грн (за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна), приблизна відстань 612 км, що становить 65,36 грн за км) та за міжнародне автоперевезення по території України у розмірі 27056,6 грн (за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Україна)- згідно графи 3 CMR, приблизна відстань 136 км, що становить 198,95 грн за км). З огляду на зазначене, вартість перевезення товарів за межами митної території України є меншою, ніж вартість перевезення товарів на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пальномастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країні (Польщі), через яку здійснювалось перевезення товарів.

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаному випадку митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а. с. 54-56).

Для підтвердження митної вартості декларантом надано наступні документи, а саме: платіжну інструкцію від 25.07.2024 № 495, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг (а. с. 46), та копію митної декларації країни відправлення від 24.05.2024 №310120240518030770.

У заяві від 29.07.2024 № 1 декларант повідомив митний орган про подання усіх наявних документів для підтвердження митної вартості (а. с. 57).

29.07.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000163/2 (а. с. 58-59).

З графи № 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість товарі визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме товар № 1 на рівні 3,7501 дол. США/кг за МД №UA209170/2024/055026 від 04.07.2024, товар №2 на рівні 3,8254 дол. США/кг за МД №UA209150/2024/006044 від 24.05.2024.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000693, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товару з причин неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України (а. с. 60).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA20505050027055U1 від 29.07.2024 (а. с. 61-62).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт поставки № 1213-1 від 13.12.2023 (а. с. 23-25); додаткова угода № 1 від 27.12.2023 до контракту поставки №1213-1 від 13.12.2023 (а. с. 26); пакувальний лист 2309287 від 24.05.2024; проформу-рахунок №2509287 від 27.12.2023 (а. с. 27, переклад - а. с. 28); комерційний інвойс № 2309287 від 24.05.2024 (а. с. 30, переклад - а. с. 31); платіжну інструкцію в іноземній валюті №29 від 27.12.2023 (а .с. 32); платіжну інструкцію в іноземній валюті № 57 від 02.07.2024 (а. с. 33); коносамент №KUNSE24042406 від 27.05.2024 (а. с. 47, переклад - а. с. 47 зворот - 48); міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №б/н від 25.07.2024 (а. с. 49, переклад - а. с. 49 зворот); договір про транспортно-експедиторське обслуговування №12042024-1 від 12.04.2024 (а. с. 34-37); рахунок-фактура №LS-4576036 від 25.07.2024 (а. с. 44); довідка про транспортні витрати № 438349 від 25.07.2024 (а. с. 45); договір № 20/07/2023 про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 20.07.2023 (а. с. 38-40); договір № 1520 про надання транспортно-експедиторських послуг від 22.12.2023 (а. с. 41-43).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товару, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З оскаржуваного рішення №UA205050/2024/000163/2 від 29.07.2024 (а. с. 58-59) вбачається, що митний орган не погоджується із вартістю витрат на перевезення.

Стосовно цього суд зазначає, що згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому.

Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортні витрати від 25.07.2024 за вих. № 438349 (а. с. 45) підтверджує, що вартість міжнародної доставки вантажу, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, за коносаментом KUNSE24042406, згідно маршрутом Ningbo (Китай) - Gdansk (Польща) - п/п Ягодин - державний кордон України, складає:

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 53364,20 грн;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 247440,00 грн;

- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 40000,00 грн.

Разом зазначені витрати становлять 340804,20 грн.

В довідці від 25.07.2024 за вих. № 438349 також зазначено, що страхування вантажу не проводилося.

Суд зазначає, що довідка про вартість перевезення вантажу від 25.07.2024 за вих. №438349 містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 25.07.2024 № LS4576036 містить інформацію щодо вартості витрат за міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України у розмірі 40000 грн (за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна), приблизна відстань 612 км, що становить 65,36 грн за км) та за міжнародне автоперевезення по території України у розмірі 27056,6 грн (за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Україна)- згідно графи 3 CMR, приблизна відстань 136 км, що становить 198,95 грн за км), оскільки автотранспортна накладна (CMR) виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.

З аналізу норм МК України вбачається, що автотранспортна накладна (СМR) може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів. У свою чергу, автотранспортна накладна (СМR) не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості, будь-які недоліки автотранспортної накладної, допущені перевізником, чи розбіжність даних, зазначених у ній, з іншими документами, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару.

Стосовно тверджень Волинської митниці про те, що на момент подання до митного оформлення МД №24UA205050026961U1 не було надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг (зокрема, пункт 4.1 договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024-1 передбачає 100% передоплату), то суд вважає їх безпідставними та зазначає, що відповідно до рахунку-фактури від 25.07.2024 №LS-4576036 вартість надання послуг становить 369098,00 грн, водночас на вимогу митниці декларантом надано платіжну інструкцію від 25.07.2024 №495 на суму 369098,00 грн, в призначенні платежу якої зазначено «за експедиторські послуги згідно Договору №12042024-1 від 12.04.2024 і рахунку-фактури від 25.07.2024 №LS-4576036» (а. с. 46).

Суд також не бере до уваги твердження відповідача про ненадання ТзОВ «ЛЕОБРО» заявки на перевезення, яка передбачена пунктом 2.2 Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1520 від 22.12.2023 (а. с. 41-43), оскільки така заявка не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, визначених частиною другою статті 53 МК України. Тим більше, такий документ відсутній у переліку додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, які можуть запитуватися митним органом.

Отже, ненадання позивачем заявки та замовлення до митного оформлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких документів не є обов`язковим, при цьому у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Стосовно твердження митного органу про невідповідність платіжних інструкцій в іноземній валюті від 27.12.2023 № 29 та від 02.07.2024 № 57 нормативно-правовим актам суд зазначає про таке.

Відповідно до приписів частин другої - шостої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX (далі - Закон № 1591-IX) платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною другою статті 47 Закону № 1591-IX встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами частини першої статті 48 Закону № 1591-IX надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Надані позивачем митному органу та суду платіжні інструкції від 27.12.2023 № 29 та від 02.07.2024 № 57 (а. с. 32-33) містять відтиски печаток банку, у них наявна вся необхідна інформація для здійснення перерахунку коштів, в тому числі є покликання на дату та номер контракту № 1213-1 від 13.12.2023, що підтверджує оплату за поставлений товар компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY Co., Ltd» (Китай).

Щодо виявлених митним органом неточностей, які стосуються того , що в додатку від 27.12.2023 №1 до контракту від 13.12.2023 № 1213-1 вказано орієнтовну дату поставки товарів - 30.03.2024, тоді як інвойс № 2309287 виставлений 24.05.2024, то, на думку суду, це не впливає на числові показники митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA205050/2024/000693 (а. с. 60) винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA205050/2024/000163/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в загальній сумі 5560,81 грн, сплачений платіжною інструкцією від 24.10.2024 № 692 (а. с. 19), відповідно до наданих сторонами розрахунків (а. с. 14, 103 зворот).

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 22.07.2024 (а. с. 65-67), додаткової угоди № 2 від 24.09.2024 (а. с. 68), рахунку до Договору (а. с. 70), виписки з рахунку (а. с. 71), акту приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2024 (а. с. 72) адвокат Нечипорук І.С. надала позивачу правову допомогу в сумі 10000,00 грн, які оплачені.

При цьому, пунктом 4.4 договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 03.04.2024 та додатковою угодою № 2 визначено фіксовану суму винагороди (10000,00 грн). Водночас, позивач надав акт приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2024 за вказаним договором.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а. с. 100-101).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду договір № б/н від 24.09.2024 (а. с. 75-76), рахунок-фактуру від 24.09.2024 №56174 (а. с. 77), акт надання послуг від 24.09.2024 № 56174 (а. с. 78), платіжну інструкцію від 02.10.2024 № 637 (а. с. 79), з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надала послуги з перекладу для ТзОВ «ЛЕОБРО» в розмірі 3200,00 грн щодо перекладу з англійської, китайської та німецької на українську мову 4 документів.

Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 1600,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 12160,81 грн (з них: судовий збір в сумі 5560,81 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та витрати на перекладача в сумі 1600,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000163/2 від 29 липня 2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000693.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» (43024, Волинська область, м. Луцьк, вул. В`ячеслава Чорновола, 7/33, ідентифікаційний код 44960526) судові витрати в загальному розмірі 12160 гривень 81 копійка (дванадцять тисяч сто шістдесят гривень вісімдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх