Рішення

від 06.01.2025 по справі 160/15403/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/15403/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «КОМПЛЕКС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КОМПЛЕКС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2024/100234/1 від 30 квітня 2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року (суддя Юхно І.В.) від 22.07.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/15403/24 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 року №2451/0/15-24 на підставі розпорядження В.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 №646д проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024, справа розподілена на суддю Врона О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 справу №160/15403/24 прийнято суддею до свого провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Львівська митниця у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

Проте, документів, які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Щодо стягнення витрат за правничу допомогу у сумі 7 000 грн., відповідач зазначає, що позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 05.05.2024 №05/05/24, укладений з адвокатом Даниловим С.А. з додатковими до нього актом наданих послуг від 07.05.2023, який підтверджує вартість за подання позовної заяви 7000,00 грн. Інших доказів в обґрунтування витрат на правову допомогу позивачем не надано, як і не надано доказів здійснення оплати таких витрат.

Акт наданих послуг датований 07.05.2023, а договір з адвокатом укладено 05.05.2024, що вказує на те, що даний акт не стосується даного договору. Наданий акт від 07.05.2023 підтверджує вартість подання позовної заяви до Львівської митниці, проте не вказано з якого приводу подавалась заява (предмет позову), не вказано номеру позовної заяви, не вказано номеру справи, не вказано жодного реквізиту, який би міг пов`язати даний акт саме з даною справою.

Адвокатом не було затрачено значного часу та зусиль на написання даної позовної заяви.

В період з 16.12.2024 по 03.01.2025 суддя знаходилась у відпустці.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

27.09.2023 між ПП «КОМПЛЕКС» (Покупець) і Shanghai Huilin Digital Technology Co., Ltd ,Китай: (Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2 , за яким Постачальник поставляє, а Покупець отримує у власність та своєчасно оплачує на умовах цього контракту принтери та комплектуючі до них, а також витратні матеріали для принтерів, копіювальних апаратів, папір, фотопапір та інші ТНП, виробництва Shanghai Huilin Digital Technology.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.4 контракту ціна товару кожної окремої партії передбачається в інвойсах, що виставляє Постачальник для оплати Покупцем, з додатком прайс-листа на товар, що постачається. Ціна товару розуміється як ЕХW Ансан, Корея (транспортні витрати оплачуються Покупцем і не включаються до вартості товару).

Сторонами погоджено, що товар може бути оплачений не пізніше 180 календарних днів після факту поставки, так і 100% попередньою оплатою. Умови оплати кожної партії товару сторони обговорюють окремо та вказують в інвойсах, що додаються до цього контракту та є його невід`ємною частиною. Підставою для оплати Покупцем кожної окремої партії товару є надана Постачальником проформа інвойс із зазначенням суми платежу та банківських реквізитів одержувача платежу (п. 3.1, п.3.2 контракту).

За п.4.1. контракту 4.1 товар поставляється на умовах FOB Сhina port. Умови поставки обумовлюються і відображаються в інвойсі на кожну поставку.

12 вересня 2023 року Shanghai Huilin Digital Technology Co., Ltd (Китай) виставило позивачу інвойс № HLIY-UKR23091201 від 12 вересня 2023 року за контрактом, яким до сплати визначено 17583.23 доларів США.

12 вересня 2023 року Shanghai Huilin Digital Technology Co., Ltd (Китай) виставило позивачу інвойс № HLIY-UKR23091202 від 12 вересня 2023 року за контрактом, яким до сплати визначено 17583.23 доларів США.

Позивач 18 жовтня 2023 року відповідно до платіжної інструкції №5 від 18 жовтня 2023 року здійснив оплату на користь Shanghai Huilin Digital Technology Co., Ltd (Китай) на суму 5275,00 доларів США.

15 грудня 2023 року відповідно до платіжної інструкції №7 від 15 грудня 2023 року позивачем здійснено оплату на користь Shanghai Huilin Digital Technology Co., Ltd (Китай) на суму 12308,25 доларів США.

За інвойс № HLIY-UKR23091201(2) від 12 вересня 2023 року позивач сплатив постачальнику вартість товару на загальну суму 17583.25 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, Товариством в особі представника декларанта ФОП ОСОБА_2 27.04.2024 до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію №24UA2092300 39220U6.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи: контракт № 2 від 27.03.2023, інвойс № HLIY-UKR23091202 від 12.09.2023 р. , документи про вартість транспортування: рахунок № 1157 від 22.04.2024р., договір № ФТПК/1103К від 08.08.2023р., банківські платіжні документи, що стосуються оплати товару № (MUR ) 5 від 18.10.2023р. та № (MUR ) 7 від 15.12.2023.

Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На повідомлення митниці щодо надання додаткових документів в підтвердження числових складових заявленої митної вартості товарів, підприємством додатково були надані документи: банківські платіжні документи, що стосуються оплати товару № (MUR ) 5 від 18.10.2023р. та № (MUR ) 7 від 15.12.2023, МД країни експорта № 223120240000401476 від 30.01.2024р., лист № 24/04/29-1 від 29.04.2024р., прайс-лист б/н від 01.09.2023р., документи про вартість транспортування: рахунок № 1157 від 22.04.2024р.

30.04.2024 Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100234/1 Митним органом скориговано митну вартість товару в сторону збільшення на 47343,81 грн.

Митним органом застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості 2r.

Підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів були наступні: «…Згідно з наданими декларантом комерційними документами для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку від 22.04.2024 №1157 до розрахунку митної вартості декларантом не враховано витрати на митні (формальності) процедури у порту призначення, а також портові витрати;

відповідно до інформації, яка наведена у коносаменті від 31.01.2024 №COSU637832920 вказано порт призначення Гданськ, Польща. Ця інформація також підтверджується і митною декларацією країни експорту, де вказано, що країною призначення є Польща. Проте, відповідно до інформації, яка наведена у рахунку фактурі на перевезення від 22.04.2024 №1157 вказано, що вантаж переміщувався по маршруту порт Шанхай порт Констанца Румунія, що унеможливлює правильність перевірки повноти нарахування витрат на перевезення вантажу до митного кордону України;

відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі на перевезення від 22.04.2024 №1157 встановлено, що вантаж з порту Констанца на митну територію України переміщувався на підставі CMR №6374832920, проте, даний документ декларантом до митного оформлення не надавався;

відповідно до інформації, яка наведена у гр. 10 сертифікату походження від 01.02.2024 №С245931400400002 вказано номер інвойсу від 12.09.2023 №HLIY-UKR23091201. Фактично до митного оформлення декларантом надано інвойс від 12.09.2023 №HLIY-UKR23091202, що підтверджується інформацією наведеною у гр.44 (код 0380) митної декларації;

відповідно до вимог п. 4.6 договору купівлі-продажу від 27.09.2023 №2 визначено, що термін для формування кожної партії товару Покупець надсилає Постачальнику Заявку із зазначенням асортименту та кількості товару. Разом з тим даний документ декларантом не надано митному органу, що суперечить вимогам даного договору;

відповідно до вимог п. 1.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 08.08.2023 №ФТП/1103К визначено, що істотні умови договору необумовлені цим договором, встановлюються у заявці. Даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди;

відповідно до вимог п. 4.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 08.08.2023 №ФТП/1103К визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку на перевезення (рахунок № 1157 від 22.04.2024). Проте, платіжний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.»

Позивач вважає рішення Львівської митниці протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1ст. 7 Митного кодексу України.

Згідно п. 24. ч. 1ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 МК Українивизначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст.49,50 МК України).

За частинами 1, 2ст. 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3ст. 54 МК України).

Згідноч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2ст. 55 МК Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1ст. 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу(ч. 3ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6ст. 57 МК України).

Відповідно до п. 4ст. 57 МК Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59та60цьогоКодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 8ст. 57 МК Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цьогоКодексу.

Частиною 1ст. 58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2ст. 58 МК Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідачем митна вартість товарів була визначена за резервним методом -2r .

При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено , що джерелом інформації для коригування митної вартості товару за позиціями №1-7 слугувала МД UA408020/2023/041011 від 29 червня 2023 року де вартість такого товару становить 2.94 доларів США за кілограм. Проте, як вбачається з вказаної митним органом митної декларації в ній вказано інший ніж в декларації підприємства, товар за асортиментом, найменуванням та якістю, товар був придбаний підприємством за штуку, а не за кілограм, як у наведеній декларації.

В рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, загальну вартість товарної партії, розрахунок митної вартості., умови поставки, що є важливим, оскільки ціна товару встановлюєтьсявиходячи з його характеристик. Тобто, детальне дослідження митної декларацій, на підставі якої скориговано митну вартість товарів і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Суд зазначає, що надані Підприємством документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена.

Позивачем надані документи на спростування розбіжностей, в яких зазначена однакова ціна, вартість та кількість товару, а також його найменування та асортимент.

Львівська митниця в своєму запиті та самому рішенні не навела конкретного переліку необхідних їй документів та які саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Суд зазначає , що в силу приписів ч. 4 ст. 53 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Львівська митниця до ухвалення оскаржуваного рішення на вимогу наведених норм не повідомила письмово декларанта про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, суд відхиляє посилання митниці, що декларантом не були надані витребувані документи за переліком.

Надання їх відповідно до ч. 3ст. 53 МК Українивимагається у разі, якщо надані декларантом документи, передбачені ч. 2ст. 53 МК Українимістять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 12.11.2021 у справі№815/3976/16, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановахвід 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

В даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Частиною 1ст. 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1,2, 4, 5ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.1.ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідност. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписамист. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є, зокрема:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

05.05.2024 між Приватним підприємством «КОМПЛЕКС» (Замовник) і Адвокатом Даниловим Сергієм Анатолійовичем(Виконавець) був укладений договір №05/05/24, заумови якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику професійну правничу допомогу у всіх судових справах з Львівською митницею та при примусовому виконанні судових рішень.

Відповідно до п. 1.2., 1.4 договору орієнтовна вартість послуг складає 10000,00 грн. Остаточна вартість наданих послуг встановлюється в акті (ах) наданих послуг.

Остаточна вартість фактично наданих послуг визначається сторонами і може коригуватись в актах наданих послуг, які є невід`ємною складовою договору. Факт виконання роботи підтверджується актом наданих послуг (робіт) (або іншим документом), який складається по закінченню надання певних послуг. ( пункти 6.1, 6.3 договору).

07.05.2024 (помилково вказано 07.05.2023) сторонами складено акт наданих послуг,, відповідно до якого станом на 07.05.2024 Виконавець надав, а Замовник прийняв послугу професійну правничу допомогу на загальну суму 7000,00 грн. у справі за позовом до Львівської митниці.

Вартість послуги зі складання позовної заяви становить 7000,00 грн. з розрахунку витраченого часу 10 годин і ціни однієї години 700,00 грн.

За умовами акту Замовник зобов`язався здійснити повну оплату Виконавцю на протязі 10 календарних днів з дати набрання законної сили судового рішення у спорі з Львівською митницею.

За правилами частин 6, 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимогчастини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто, суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було, натомість у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення визначеної позивачем суми витрат на правничу допомогу.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Спір з подібними позовними вимогами є типовим, а томуадвокатом не було докладеновеликих зусиль для складання позовної заяви у цій справі,предмет спору не вимагаввивчення значного обсягу документів, великого обсягу юридичної та технічної роботи. На момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.

Суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 3500,00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №44 від 06.05.2024.

З врахуванням наведеного, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «КОМПЛЕКС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2024/100234/1 від 30 квітня 2024 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства «КОМПЛЕКС» (вул. Будівельників, буд. 23, м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 31313345 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. і витрати на правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона