Рішення

від 06.01.2025 по справі 300/8416/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р. справа № 300/8416/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" звернулося в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000075/2 від 19.06.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000078 від 19.06.2024.

Позовні вимоги мотивовано тим, що для здійснення митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марки MAN, модель TGX 18.440, 2012 року випуску, було подано митну декларацію, в якій митна вартість визначена за першим, основним методом, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом 19.06.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA206000/2024/000075/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2024/000078. Вважав вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Просив позов задоволити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, щодо митного оформлення транспортного засобу декларантом не надано бухгалтерських документів, що стосуються оцінюваного товару. Окрім цього, у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних автомобілів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості використано митну декларацію від 09.05.2024 де визначено митну вартість сідельного тягача такої ж марки та року випуску 9600 євро. З огляду на викладене вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с.54-58).

У відповіді на відзив позивач вказує, що всі заперечення відповідача щодо заявленої позивачем митної вартості зводяться до однієї підстави наявності інформації у базі даних ЄАС про іншу митну вартість на подібні товари, при цьому відповідачем не надано витягу із бази даних про вартість подібних чи аналогічних товарів (а.с.93-94).

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини другоїстатті 1 Митного кодексу Українивідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цимКодексом, Податковимкодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першоїстатті 4 Митного кодексу Українимитний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першоюстатті 318 Митного кодексу Українимитному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами частини першої статті51, частини першої статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" на підставі контракту №012020 від 11.01.2020 та рахунку-фактури (інвойс) №031/2024 від 10.06.2024 придбало у Фірми Nutzfahrzeughandel von LKW Baumaschinen (Німеччина) транспортний засіб сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 10518 смі, потужність двигуна 294 кВт, номер двигуна N/V, бувший у використанні, країна виробний DE, вартістю 4000 євро (а.с.18-20, 32).

Як зазначив у позовній заяві позивач, оплата за транспортний засіб здійснена в безготівковій формі.

З метою митного оформлення ввезеного в Україну транспортного засобу сідельного тягача марки MAN, модель TGX 18.440, 2012 року випуску, 18.06.2024 представником декларанта подано до митного органу митну декларацію №24UA206080003895U6 (а.с.12).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206080003895U6 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:

-рахунок-фактуру (інвойс) №031/2024 від 10.06.2024;

-декларацію походження товару №031/2024 від 10.06.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.08.2012;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.06.2020;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 10.06.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 04.06.2020;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №012020 від 11.01.2020;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 13.07.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 27.07.2022;

-договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020;

-акт фізичного огляду товарів та інших предметів від 18.06.2024;

-сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.42441-24 від 18.06.2024 (а.с.18-21,32, 34, 67-71, 81-83).

Частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу Українивстановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем розпочато митну консультацію з декларантом та запропоновано надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.84).

На письмову вимогу митного органу надати додаткові документи, декларантом направлено повідомлення про те, що всі документи щодо митної вартості ним надані. Просив визначити митну вартість або винести рішення раніше 10-денного терміну (а.с.86).

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №24UA206080003895U6 та долучених документів, 19.06.2024 прийнято рішення №UA206000/2024/000075/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 9600 євро (замість 4000 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.25, 87-88).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано не підтвердженням заявленої митної вартості товару.

Так, у рішенні про коригування митної вартості №UA206000/2024/000075/2 митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв?язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, митну декларацію країни відправлення. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 24UA205170013808U0 від 09.05.2024 за якою здійснено митне оформлення: Сідельний тягач марки MAN моделі TGX 18.400, ідентифікаційний номер шасі - НОМЕР_6 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, обладнаний двома спальними місцями, призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 10518 см3, потужність двигуна - 294 кВт, календарний рік виготовлення - 2012, бувший у використанні, модельний рік - 2012. Визначена митна вартість: 9600 Євро. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду (а.с.25,87).

Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206080/2024/000078, виходячи з того, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально (а.с.23-24,89-90).

Як встановлено із спірного рішення, підставою для коригування митної вартості товару було неподання декларантом документів, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, митну декларацію країни відправлення.

Позивачем подана заява про перегляд рішення № UA206000/2024/000075/2 від 19.06.2024, до якої додано копії платіжної інструкції від 25.10.2024 №0410001; виписки з рахунку продавця від 26.10.2024 про отримання коштів; листа продавця про повний розрахунок за даний транспортний засіб; митної декларації країни відправлення 24PL402010E0659669 (а.с.30-31).

Результати розгляду вказаної заяви сторони в заявах по суті позову не зазначили.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4статті 54 Митного кодексу Українимитний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6статті 54 Митного кодексу Українивизначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1статті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статейМитного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Що стосується ненадання декларантом платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, суд зазначає наступне.

Пункт 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

За умовами контракту № 012020 від 11.01.2020 фірма Nutzfahrzeughandel von LKW Baumaschinen в особі директора Andreas Keller взяла па себе зобов`язання щодо підбору та продажу ТОВ "ВК-Авто" засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні.

Доповненням № 3 від 13.07.2020 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 500000 євро та домовилися здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів.

Доповненням № 5 від 27.07.2022 сторонами внесено зміни до контракту № 012020 від 11.01.2020, зокрема в п.1.3, п.2.1, п.4.3 контракту: - п.1.3 загальна сума контракту складає 1500000 євро; - п.2.1 продавець поставляє товар згідно даного контракту на умовах DAР м. Коломия, якщо інакші умови поставки не обумовлені іншими додатками до даного контракту на умовах DAР не страхуються; - п.4.3 оплата проводиться за безготівковим розрахунком після реалізації транспортних засобів не пізніше 200 робочих днів (а.с.18-20).

Тобто зазначаючи про відсутність платіжних документів та виставляючи вимогу надання таких, відповідач не взяв до уваги умови контракту та доповнень до нього, зокрема в частині обумовленої післяплати.

Так, згідно з платіжною інструкції від 25.10.2024 №0410001 позивач здійснив перерахунок коштів німецькій компанії Nutzfahrzeughandel von LKW Baumaschinen у сумі 7500 євро за транспортні засоби згідно рахунків-фактур (інвойсів) №№031/2024, 006/2024, в тому числі за транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440, 2012 року випуску (а.с.26,28,37).

В матеріалах справи також наявне підтвердження продавця - німецької компанії Nutzfahrzeughandel von LKW Baumaschinen від 25.10.2024, виконання позивачем зобов`язання щодо оплати за товар (а.с.37).

Суд зазначає, що рахунок-фактура № 031/2024 від 10.06.2024, платіжна інструкція в іноземній валюті від 25.10.2024 №0410001 та лист-підтвердження про оплату від 25.10.2024 стосуються придбаного позивачем транспортного засобу, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ТОВ "ВК-Авто" транспортного засобу та підтверджують заявлену митну вартість ввізного товару.

Підстав і причин не врахування документів поданих декларантом до заяви поданої в порядку статті 55 Митного кодексу України відповідач не вказав.

Щодо відсутності звіту експертного висновку про вартість, підготовленого спеціалізованою експертною організацією з оцінки транспортного засобу, суд зазначає, що звіт з оцінки транспортного засобу є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених ч. 2ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідач не вказав, яким чином звіт експерта про оцінку надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).

Стосовно застосованого у оскаржуваному рішенні №UA206000/2024/000075/2 від 19.06.2024 резервного методу для визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджениминаказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару відповідачем слугувала МД № 24UA205170013808U0 від 09.05.2024 за якою здійснено митне оформлення: сідельний тягач марки MAN моделі TGX 18.400, ідентифікаційний номер шасі - НОМЕР_6 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, обладнаний двома спальними місцями, призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 10518 см3, потужність двигуна - 294 кВт, календарний рік виготовлення - 2012, бувший у використанні, модельний рік 2012 (а.с.87).

Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану тому, що ввозився позивачем.

Також різняться й країни експорту, в розглядуваному випадку країною-експортером виступає Німеччина, в той час, як у митній декларації від МД № 24UA205170013808U0 від 09.05.2024 такою є Естонія.

В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Судом зі змісту спірного рішення з`ясовано, що відповідач скоригував митну вартість із урахуванням вартості вищевказаного транспортного засобу, врахувавши аналогічність марки, моделі, року виробництва, комплектності. Однак, спірне рішення не містить порівняння індивідуальних ознак оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема: загальний технічний стан, ознаки вжитку, ступінь зносу, покази одоментра тощо. В цілому не відомо за яким методом в результаті здійснено митне оформлення цього транспортного засобу, чи мало місце коригування, які документи подавалися під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.

Крім того суд звертає увагу, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Дійсно, статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, на котру посилається відповідач, визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Імпортований позивачем транспортний засіб, як і будь-який інший має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, хоч митний орган і зазначає, що ним визначена вартість залежно від комплектації та технічного стану, водночас спірні рішення не містять порівняльних характеристик технічного стану транспортних засобів. Відповідачем не враховано індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

До того ж рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки в цій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред`явленим до митного оформлення. Отже сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), подана декларантом, була підтверджена.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин придбання транспортного засобу, або що видані позивачу документи є фіктивними чи недійсними.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Івано-Франківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6685,36 грн.

Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на послуги перекладача в розмірі 3160 грн., то суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини третьоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства України,серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина 3статті 137 Кодексу)

Згідно з частинами 6, 7статті 137 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 1 частини 9статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено на користь ПП ОСОБА_1 3160 грн. за послуги перекладу. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії акту приймання-здавання виконаних робіт перекладацьких послуг, рахунку №72 від 01.11.2024 та платіжної інструкції №945 від 01.11.2024 (а.с.38-39).

Проте суд зазначає, що зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що в провадженні суду перебуває справа №300/8413/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто", де позивачем також заявлено витрати на послуги з перекладу та долучено копії того ж акту приймання-здавання виконаних робіт по рахунку №72 та платіжної інструкції №945 від 01.11.2024. Вартість заявлених послуг до відшкодування у справі 300/8413/24 також 3160 грн.

Таким чином надані позивачем докази вказують на те, що документи щодо яких вчинено переклад стосуються обох справ №300/8416/24 та №300/8413/24, відповідно витрати не можуть бути відшкодовані позивачу двічі.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з перекладом документів в сумі 3160 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000075/2 від 19.06.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000078 від 19.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.Чорновола,159, м.Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Авто" (код ЄДРПОУ 43365135, вул.О.Кобилянської, 1, с.Тулуків, Снятинський район, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн.36 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.