Рішення

від 06.01.2025 по справі 400/8820/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 р. № 400/8820/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , Військової частина НОМЕР_3 , АДРЕСА_3

треті особиМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), третя особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як діючий військовослужбовець, 30.07.2024 звернувся по команді до керівництва військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. г) п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 4 п. З ч. 12 ст. 26 цього ж Закону, а саме у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. 07.08.2024 позивач отримав відповідь від військової частини про результати розгляду його рапорту про звільнення з військової служби, якою позивачу було повідомлено про залишення без реалізації подання про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що наданий пакет документів не містить підтвердження відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки з доданих позивачем до рапорту документів вбачається наявність підстав для звільнення. Так, позивачем серед іншого надано довідку № 55943/20.3-24. від 11.06.2024 Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса), яка свідчить про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Відповідач 1 проти позову заперечив. У відзиві, частково підтвердивши викладені у позові обставини щодо звернення позивача з відповідним рапортом, відповідач, водночас, зауважив, що вважаючи рапорт ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, військовою частиною НОМЕР_2 , було підготовлено подання на військову частину НОМЕР_3 , на звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України. У військової частини НОМЕР_2 , зауважень до документів долучених ОСОБА_1 не було. Натомість, військовою частиною НОМЕР_3 , листом №1451/4/5987 від 07.08.2024 року, повідомлено військову частину НОМЕР_2 про залишення її подання без реалізації в зв`язку з тим, що, на думку в/ч НОМЕР_3 , пакет документів подання не містить підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Відповідач 1 звертає увагу суду, що позовна заява не містить обґрунтування, які саме дії або бездіяльність в/ч НОМЕР_2 позивач вважає протиправними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 21.11.2023 суд залучив до участі у справі №400/8820/24 у якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_3 (далі- відповідач 2), розпочав розгляд справи з початку, встановив відповідачу 2 строк для подання відзиву на позовну заяву, витребував у відповідача 2 копії документів, поданих ОСОБА_1 разом із рапортом про звільнення з військової служби (копію рапорту, тощо), а також документів, прийнятих за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Вимоги ухвали в частині надання до суду витребуваних доказів відповідачем 2 не виконано.

Відповідач 2 з позовом не погодився, у відзиві зазначив, що умовою для звільнення військовослужбовця на підставі абз 4 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів. На думку відповідача довідка № 55943/20.3-24. від 11.06.2024 Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса) не містить відомостей про відсутність боргу зі сплати аліментів. Відтак, відповідач 2 стверджує, що позивачем не надано всіх документів, необхідних для звільнення з військової служби. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа пояснення по суті позову до суду не надала.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями військового квитка позивача серії НОМЕР_4 .

З позовної заяви з`ясовано, що 30.07.2024 року позивач звернувся до відповідача 1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме в зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

До рапорту було додано: свідоцтво серія НОМЕР_5 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , свідоцтво серія НОМЕР_6 про народження 2 листопада 2019 року ОСОБА_3 , свідоцтво серія НОМЕР_7 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . За відомостями зазначених свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_1 є батьком трьох малолітніх дітей.

Також позивачем до рапорту додано рішення Веселинського районного суду Миколаївської області від 02.11.2023 по справі № 472/473/23 про розірвання шлюбу між позивачем і матрі`ю його малолітній дітей - ОСОБА_5 .

Довідкою Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 55943/20.3-24 від 11.06.2024 підтверджено, що згідно виконавчого листа № 472/64/23-ц від 23.02.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей в розмірі 1\2 частини усіх видів доходу починаючи з 23.01.2023. Станом на 01.06.2024 аліменти сплачуються щомісячно.

Також, в матеріалах справи є рапорт позивача від 30.07.2024 до відповідача 1 з проханням клопотати перед вищим командуванням про звільнення позивача з військової служби за зазначеними вище обставинами. На цьому рапорті міститься текст такого змісту: «Рапорт. Клопочу по суті рапорту старшого солдата ОСОБА_1 , водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 », підписаний командиром стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Також на рапорті зазначено, що документи позивача відповідають вимогам чинного законодавства, є підстави для звільнення з військової служби по мобілізації.

30.07.2024 командуванням військової частини НОМЕР_2 проведено бесіду з позивачем, що підтверджується аркушем, доданим до матеріалів справи; підготовлено подання про звільнення з військової служби, окремо викладено підстави для такого подання.

Відповідач 2 не заперечив отримання зазначеного подання від відповідача 1.

Також цей факт підтверджується листом військової частини НОМЕР_3 (відповідач 2) № 1451/4/5987 від 07.08.2024.

За змістом цього листа відповідачем 2 повернуто без реалізації подання військової частини НОМЕР_2 про звільнення позивача з військової служби, оскільки наданий пакет документі не містить підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з протиправною бездіяльністю відповідача 1 щодо не звільнення його з військової служби, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд враховує такі приписи законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

При цьому, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені у частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ та диференційовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час дії воєнного стану (пункт 2).

Відтак, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення позивача з військової служби визначені у пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом про звільнення), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час дії воєнного стану): через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 5 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (під час дії воєнного стану): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Також згідно із частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення про проходження служби).

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження служби, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження служби військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

Згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 12.7 Інструкції № 170 бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником.

Абзацом 3 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 визначено, що під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз`яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з`ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.

Згідно з абзацами 5, 6 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 3 пункту 12.9 Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами "б", "в", "д", "є" частини третьої, підпунктами "г", "е", "є" пункту 1, підпунктами "б", "г", "д", "е" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "а" - "в", "ґ", "к", "р" пункту 1, підпунктами "а" - "в", "ґ", "й", "к", "п", "р" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "д" пункту 3 частини п`ятої, підпунктами "а" - "в", "ґ", "й" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г", "і", "й" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "ґ" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Згідно з пунктом 12.11. Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами, - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи; один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину; довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством (підпункт 13).

Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд не вбачає підстав вважати, що відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо незвільнення позивача з військової служби.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення від 30.07.2024, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Командир стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 рапорт погодив, звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з клопотанням по суті рапорту позивача.

Командиром військової частини НОМЕР_2 проведено бесіду з позивачем, командиром НОМЕР_8 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України складено подання про звільнення позивача з військової служби.

Військовою частиною НОМЕР_2 направлено подання з додатками на розгляд командиру військової частини НОМЕР_3 , оскільки відповідачами підтверджено, що військова частина НОМЕР_2 штатно підпорядкована останній.

Суд враховує, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Отже, відповідачем 1 здійснено всі необхідні дії, пов`язані з розглядом рапорту позивача, в тому числі передання вищому командуванню.

В той же час, звільнення позивача з військової служби з огляду на пп. 2 п. 225 Положення не входить до компетенції командування військової частини НОМЕР_2 .

За таких обставин, суд залишає без задоволення позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років; а також про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби з цих підстав.

Враховуючи залучення за ініціативою суду до участі у справі військової частини НОМЕР_3 і з огляду на вимоги ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про офіційне з`ясування обставин справи, суд надає оцінку правомірності повернення відповідачем 2 матеріалів щодо звільнення позивача з військової служби з підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" і зазначає таке.

Листом заступника командира військової частини НОМЕР_3 від 07.08.2024 № 1451/4/5987 повернуто командиру військової частини НОМЕР_2 матеріали щодо звільнення з військової служби позивача, оскільки наданий пакет документів не містить підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

У відзиві на позов відповідач 2 звертає увагу суду, що на підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, позивачем до рапорту було долучено довідку Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 11.06.2024 № 559431/20.3-24 про те, що аліменти сплачуються щомісячно (про відсутність заборгованості не вказано). Тобто в зазначеній довідці вказано не про відсутність заборгованості, а про періодичність платежів, що не є тотожним та не виключає наявність боргу і, як наслідок, не дає можливості командуванню відповідача в повній мірі з`ясувати наявність права позивача на звільнення та відповідність обставин нормам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як вже зазначалось судом вище, підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану). В цьому переліку документів, серед іншого, міститься довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видана органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Між сторонами є спірним питання, чи є довідка Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 11.06.2024 № 559431/20.3-24 належним доказом відсутності заборгованості позивача зі сплати аліментів.

Вирішуючи це питання, суд зауважує, що форма такої довідки законодавством України не встановлена.

Щодо змісту довідки, то, дійсно, довідка Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 11.06.2024 № 559431/20.3-24 не містить прямого посилання на відсутність/наявність заборгованості позивача зі сплати аліментів, але підтверджує щомісячну їх сплату.

З матеріалів виконавчого провадження, наданих позивачем, судом встановлено, що 14.03.2023 Першим відділом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) у межах виконавчого провадження № 71157619, відкритого 01.03.2023, на виконання судового наказу від 23.02.2023 № 472/64/23 Веселинського районного суду Миколаївської області про стягнення на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, звернено стягнення на дохід позивача, який він отримує у Військовій частині НОМЕР_2 . Відрахування з доходів боржника постановлено здійснювати щомісячно в розмірі 50%. Крім того, вирішено питання щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів, яка існувала на час відкриття виконавчого провадження, в розмірі 20841,00 грн, шляхом стягнення додатково 5% від доходу боржника до погашення цієї заборгованості.

01.05.2024 Постановою головного Державного виконавця Першим відділом Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) у межах виконавчого провадження № 71157619 стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 2084,10 грн, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якими постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, свідчить про погашення позивачем заборгованості, яка існувала на день відкриття виконавчого провадження.

При цьому, з огляду на безперервне перебування позивача на військовій службі в період з дати відкриття виконавчого провадження, а також отримання ним постійного доходу, з якого Військовою частиною НОМЕР_2 утримуються аліменти, суд доходить висновку, що зазначення в довідці, що «станом на 01.06.2024 аліменти сплачуються щомісячно» підтверджує відсутність заборгованості з їх сплати.

Суд зважує, що як діючий військовослужбовець, позивач мав дещо обмежені можливості щодо збору документів, необхідних для звільнення з військової служби.

А відтак, на думку суду, позивач не повинен через нечітке зазначення Першим відділом Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) в довідці від 11.06.2024 № 559431/20.3-24 відомостей про відсутність заборгованості, нести негативні наслідки таких дій органу державної виконавчої служби у вигляді позбавлення права на звільнення з військової служби.

Водночас, суд враховує приписи п.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за якими із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника (загальний обов`язок військовослужбовця).

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Отже, рапорт це звернення військовослужбовця до командування для вирішення питань службового чи особистого характеру. Подання рапорту до командира забезпечує військовослужбовцю захист його прав.

З огляду на зазначені вище приписи суд підсумовує, що розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Суд зазначає, що нормативними актами, які регламентують проходження військової служби та звільнення визначено, що за поданим рапортом військовослужбовця командиром (керівником), до повноважень якого входить вирішення порушених у ньому питань, повинно бути прийнято відповідне рішення.

Зокрема, за наслідками розгляду питання про звільнення має бути прийнято рішення про відмову у звільнені із зазначенням підстав, що стали підставами для його прийняття, або видано наказ про звільнення.

Як вже зазначалось вище, рапорт позивача був прийнятий до розгляду та підтриманий відповідачем 1, однак в подальшому командир військової частини НОМЕР_3 , розглядаючи рапорт від 30.07.2024, будь-якого рішення щодо наявності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі п.п. «г» п.п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ не прийняв, залишивши його без реалізації.

У спірних правовідносинах відповідач як суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Доказів розгляду та прийняття рішення за результатом розгляду рапорту позивача від 30.07.2024 щодо звільнення з військової служби уповноваженою особою, яка має право на прийняття таких рішень (відповідачем 2), а саме: прийняття наказу або відмови у прийняття наказу командиром (керівником), суду не надано та матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що повернення подання не є належним розглядом рапорту по суті, оскільки законодавством не передбачено таких повноважень відповідача.

Тобто, направлення відповідачу 1 відповідачем 2 листа від 07.08.2024, не звільняє відповідача 2 , як суб`єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов`язку прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту про звільнення останнього з військової служби або відмови в такому.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що за обставин цієї справи має місце бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 з прийняттям відповідного рішення.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково .

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки позов задоволено в основному, судовий збір в сумі 1211,20 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 30.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 (ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко