Рішення
від 25.12.2024 по справі 440/3291/24
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3291/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Решетника В.І.,

представника позивача Дігтярь Л.А.,

представника відповідача Набока В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промо Стар Україна" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промо Стар Україна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013610701 на суму 2109527 грн (сума зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток) в частині суми 1334663,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00013640701 на суму 615398,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013620701 на суму 302142,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно встановлено порушення вимог податкового законодавства позивачем під час оподаткування господарських операцій з ТОВ «Дисойл». Позивач наголошував, що на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Дисойл» надано видаткові накладні, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, ТТН, рахунки, банківські виписки. Всі видаткові накладні підписані керівником ТОВ «Промо Стар Україна», скріплені печаткою підприємства, вартість товару повністю сплачена на підставі виставлених рахунків, газ нафтовий скраплений реалізовано через мережу ГАЗС, що підтверджується Х-звітами та Z-звітами, які автоматично надсилались з РРО до податкового органу. Позивач зауважував, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, і платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань. Щодо посилань контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або паспортів якості виробника газу нафтового скрапленого, позивач вказував, що такі документи не належать до первинних бухгалтерських документів, нормативними актами не передбачено терміну їх зберігання, тому, враховуючи придбання товару у 2018 2019 рр., у підприємства не було потреби зберігати їх протягом 4 років. Стосовно податкової інформації ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ «Дисойл» зазначав, що висновки про те, що ТОВ «Дисойл» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, базуються виключно на припущеннях. На переконання позивача, під час перевірки ним підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

Також позивач виклав незгоду із висновками контролюючого органу про порушення під час оподаткування господарських операцій з ТОВ «Петроліум Плюс», вказуючи, що заявки та ТТН на послуги по перевезенню палива ТОВ «Петроліум Плюс», були втрачені під час припинення орендних відносин з ТОВ «ОВТЗ «Макс-Авто» на АЗС за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Гололево, вул. Горєва, 43. Позивач отримав вказані документи від ТОВ «Петроліум» після проведення перевірки та додав їх до позову. Крім того, факт надання транспортних послуг ТОВ «Петролеум Плюс» по перевезенню пального від ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» підтверджується актами приймання-передачі.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву /а.с. 1 - 8, т.2/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що по взаємовідносинах з ТОВ «ДИСОЙЛ» перевіркою встановлено завищення витрат на суму 2 461 597 грн та завищення податкового кредиту на суму ПДВ 492 319 грн у зв`язку з тим, що операції з постачання ТМЦ та перерахування коштів на користь ТОВ «ДИСОЙЛ» на виконання договору поставки № 29.08/18-01 від 29.08.2018 не відповідають сутності визначення «господарська операція», не опосередковувались їх реальним виконанням постачання газу нафтового скрапленого в майбутньому, виходячи з викладених об`єктивних причин, не є можливими, з огляду на наступне: 04.02.2020 прийнято рішення про відповідність ТОВ «ДИСОЙЛ» критеріям ризиковості платника податку; надійшла податкова інформація від ДПІ постачальника щодо встановлення неможливості підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах між ТОВ «ДИСОЙЛ» та ТОВ «Промо Стар Україна», так як платника не встановлено за податковою адресою; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ДИСОЙЛ» скасовано за рішенням ДПІ про причині не подання звіту протягом року, за результатами проведеного аналізу кількісного балансу товару отриманого/реалізованого за даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «ДИСОЙЛ» за період серпень 2018 - квітень 2019 здійснив придбання газу скрапленого в загальній кількості 4201 т., при цьому у відповідних періодах здійснено реалізацію газу скрапленого згідно виписаних податкових накладних в кількості 17007 т., тобто на 12 806 т. реалізовано більше ніж придбано.

Вказував також, що на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ДИСОЙЛ» в ході перевірки ТОВ «ПРОМО СТАР УКРАЇНА» були надані, зокрема, видаткові накладні, оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які мають юридичну дефектність, так як не містять даних щодо посади та прізвища особи, яка отримувала ТМЦ, що в свою чергу не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; товарно-транспортні накладні на поставку товару складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №

281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568. Зокрема, зауважував, що товарно-транспортні накладні на перевезення газу нафтового крапленого складено з порушенням Правил №363, так як не містять інформації про марку, модель, тип, автомобіля, причепа, що не дозволяє дослідити можливість перевезення небезпечного вантажу; про посвідчення водія; відсутні адреса навантаження, розвантаження товару, відсутні реквізити (серія, номер, дата) довіреностей на отримання ТМЦ.

Крім того, зазначав, що відсутність сертифікатів відповідності або паспортів якості виробника Газу нафтового скрапленого, як супровідних документи до товарно-транспортних накладних, суперечить вимогам Інструкції 281 та умовам укладеного договору до п.п. 4.1., 4.2, розділу 4 договору поставки № 29.08/18-01 від 29.08.2018, чим не доведено походження даного товару.

Отже, представник відповідача стверджував, що неможливо встановити чи здійснювалось постачання товарів від покупця до продавця в зв`язку з заповненням з порушенням товарно-транспортних накладних, відсутністю сертифікатів відповідності та паспортів якості на придбаний товар, та відсутністю за юридичною адресою ТОВ «ДИСОЙЛ».

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» вказував, що завищення витрат на вартість транспортних послуг у сумі 215 916 грн. встановлено у зв`язку з тим, що транспортні послуги оприбутковані від ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» на підставі актів наданих послуг з назвою «транспортні послуги», які не містять зміст господарської операцій, не зазначено пункти навантаження, розвантаження, назву ТМЦ, не підтверджено заявками Замовника, товарно-транспортними накладними. Письмовим поясненням підприємства підтверджено, що «заявка на перевезення вантажу та товарно-транспортні накладні відсутні».

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 позовну заяву залишено без руху /а.с. 229, т.1/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання /а.с. 234, т. 1/.

Ухвалою суду про витребування доказів від 20.08.2024 витребувано від Головного управління ДПС у Полтавській області обґрунтовані розрахунки податкового повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013610701 та податкового повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013620701 в розрізі контрагентів та порушень податкового законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи; детальні письмові пояснення уповноваженої особи контролюючого органу, яка здійснила розрахунки, стосовно алгоритму визначення кінцевих сум завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, грошового зобов`язання з податку на прибуток та штрафних санкцій у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях. /а.с. 220, т.3/.

Протокольною ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 242, т.3/.

В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промо Стар Україна" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 39499201, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 11 -12, т. 1/.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.11.2023 № 3025-п на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, статті 77, пункту 81.1. статті 81, пункту 82.1. статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік вирішено провести з 14.12.2023 документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Промо Стар Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2023, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2014 по 30.09.2023, терміном 10 робочих днів /а.с. 14, т.2/.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.12.2023 № 3286-п продовжено з 28.12.2023 термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Промо Стар Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2023, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2014 по 30.09.2023 строком на 5 робочих днів /а.с. 14, зворот, т. 2/.

На підставі вказаних наказів та направлень на перевірку від 08.12.2023 № 5679, № 5680 /а.с. 15, т. 2/ головними державними інспекторами ГУ ДПС у Полтавській області Мішаєвою Тетяною та Залімською Владиславою проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Промо Стар Україна», за результатами якої складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, від 10.01.2024 № 224/16-31-07-01-02/39499201 (далі - Акт перевірки) /а.с. 28 75, т.1/.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Промо Стар Україна», зокрема:

1) пп. 14.1.36. ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, НП(С)БО 25, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (із змінами та доповненнями), НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 (із змінами та доповненнями), Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України питань технічного регулювання споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-ХIV, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, із змінами та доповненнями, в результаті чого за період 01.01.2017 31.12.2022:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2023 рік на суму 2 109 527 грн;

- занижено податок на прибуток на загальну суму 241 714 грн, у тому числі: 2018 р. 101 189 грн, 2019 р. 140 525 грн;

2) п. 14.1.36., пп. 14.1.181., пп. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-ХIV, п. 1.2., п. 2.1., п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі ПДВ 492 319 грн, в т.ч. вересень 2018 66334 грн, жовтень 2018 23217 грн, листопад 2018 79589 грн, грудень 2018 61680 грн, січень 2019 57004 грн, лютий 2019 46077 грн, березень 2019 21416 грн, червень 2019 121025 грн.

Акт перевірки підписано та отримано директором ТОВ «Промо Стар Україна» 10.01.2024.

ГУ ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 10.01.2024 № 224/16-31-07-01-02/39499201 прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- № 00013610701 від 31.01.2024, яким зменшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 109 527 грн /а.с. 100, т.1/;

- № 00013640701 від 31.01.2024, яким збільшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 615 398, 75 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 492 319 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123079,75 грн /а.с. 102, т.1/;

- № 00013620701 від 31.01.2024, яким збільшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 302 142,50 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 241 714 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 60428,50 грн /а.с. 104, т.1/.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.01.2024 № 00013610701 в частині суми 1334663,00 грн , від 31.01.2024 №00013640701 на суму 615398,75 грн, від 31.01.2024 № 00013620701 на суму 302142,50 грн, позивач оскаржив їх до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 44.1., 44.2. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відносини щодо справляння податку на прибуток підприємств регламентовані розділом ІІІ ПК України.

Згідно з пп. 133.1.1. п. 133.1. статті 133 ПК України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до пп. 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пункт 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, містить визначення понять, якими оперує ПК України, зокрема, передбачає, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (пункт 4 розділу I НП(С)БО ).

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - П(С)БО 15, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО 15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

За приписами пунктів 5 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16, в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно

зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відносини щодо справляння податку на додану вартість регламентовані розділом V ПК України.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, підпункт 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому згідно з пп. 14.1.231. пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В силу вимог статті частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі, як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (далі Положення № 88, у редакції чинній на час спірних правовідносин) також передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення..

За змістом пунктів 2.1., 2.2. Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. У свою чергу фінансовий результат (прибуток/збиток) визначається залежить доходів та витрат підприємства, які визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування фінансових показників, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 28.10.2021 у справі № 520/9691/18, від 13.07.2022 у справі № 320/6224/19 та ін.

Предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013610701 в частині суми зменшення від`ємного значення податку на прибуток на 1334663,00 грн; податкові повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00013640701, від 31.01.2024 № 00013620701 на суму 302142,50 грн.

Суд бере до уваги, що підстави та порядок перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, позивачем не оскаржуються.

Із змісту спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області № 00013610701 від 31.01.2024, яким зменшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 109 527 грн /а.с. 100, т.1/ та № 00013620701 від 31.01.2024, яким збільшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 302 142,50 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 241 714 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 60428,50 грн /а.с. 104, т.1/ слідує, що їх прийнято у зв`язку з встановленням перевіркою таких порушень:

1) заниження інших доходів на суму безповоротної фінансової допомоги від засновника ТОВ «Промо Стар Україна» на 746 309, 9 грн, в т.ч. по періодах: 2017 р. - 477073 грн, 2018 р. 42254 грн, 2019 р. 18945 грн, 2020 р. 33657 грн, 2021 р. 116295 грн, 2022 р. 58086 грн;

2) завищення витрат на загальну суму 2 677 613 грн, в тому числі:

- за рахунок вартості оприбуткованих від ТОВ «ДИСОЙЛ» газу нафтового скрапленого, що оформлені документами, які не доводять фактичне отримання, в сумі 2 461 597 грн, в т.ч. по періодах: 2018 1 397 350 грн, 2019 р. 1 064 247 грн;

- за рахунок вартості оприбуткованих від ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» транспортних витрат по документах, які не доводять їх фактичне виконання в сумі 215 916 грн за 2022 рік;

3) не проведення коригування в бік збільшення по р. 3.1.11. додатку РІ декларації з податку на прибуток на суму штрафних санкцій 62581 грн, в т.ч. : 2020 р. в сумі 9602 грн, 2021 р. в сумі 52685 грн, 2022 р. в сумі 294 грн

Податкове повідомлення-рішення № 00013640701 від 31.01.2024, яким збільшено ТОВ «Промо Стар Україна» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 615 398, 75 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 492 319 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123079,75 грн /а.с. 102, т.1/ прийнято ГУ ДПС у Полтавській області у зв`язку з встановленням перевіркою заниження податкового зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ «ДИСОЙЛ» в сумі 492 319 грн з огляду на завищення податкового кредиту на вказану суму за наслідками господарських операцій позивача із цим контрагентом.

Позивач оскаржує наведені податкові повідомлення-рішення лише в тій частині, на яку вплинули встановлені перевіркою порушення податкового законодавства за наслідками оподаткування господарських операцій позивача із ТОВ «ДИСОЙЛ» та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС».

Наявність інших порушень, з урахуванням яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, позивач не заперечує.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за рахунок вартості оприбуткованого від ТОВ «ДИСОЙЛ» газу нафтового скрапленого, в сумі 2 461 597 грн, та щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 492 319 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ДИСОЙЛ», які вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 29.08.2018 між ТОВ «ДИСОЙЛ» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 29.08./18-01 /а.с. 108 114, т.1/, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити скраплений газ, надалі Товар, у кількості, за номенклатурою, цінами і термінами постачання згідно з умовами цього Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на Товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання відповідної видаткової накладної. Датою поставки вважається дата, зазначена в видатковій накладній.

За умовами пунктів 4.1., 4.2. Договору якість Товару, що поставляється, повинна відповідати ДСТУ (ТУ) країни-виробника Товару.

Якість Товару, що поставляється підтверджується паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника Товару.

Відповідно до пункту 5.3. Договору відвантаження Товару здійснюється автотранспортом. Сторони погодили, що поставка Товару може здійснюватися як транспортом Постачальника, так і транспортом Покупця (самовивіз).

Пунктом 7.1. Договору визначено, що Покупець проводить приймання Товару за кількістю і якістю, відповідно до «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002, а також відповідно до чинного законодавства України, умов цього Договору та додаткових угод до нього.

На виконання Договору сторонами підписано видаткові накладні:

- № 481 від 31.08.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 14,839 т на суму 296 780 грн, ПДВ 59356 грн, всього 356 136 грн /а.с. 116, т.1/;

- № 523 від 17.09.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 3,554 т на суму 74930,17 грн, ПДВ 14986,03 грн, всього 89916,20 грн /а.с. 119, т.1/;

-№ 530 від 18.09.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1,607 т на суму 33880,92 грн, ПДВ 6776,18 грн, всього 40657,10 грн /а.с. 122, т.1/;

-№ 562 від 29.09.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1,606 т на суму 34250 грн, ПДВ 6850 грн, всього 41100 грн /а.с. 125, т.1/;

-№ 629 від 17.10.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1, 648 т на суму 37083 грн, ПДВ 7416,67 грн, всього 44500 грн /а.с. 128, т.1/;

-№ 642 від 20.10.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2,194 т на суму 49456,67 грн, ПДВ 9891,33 грн, всього 59348 грн /а.с. 130, т.1/;

-№ 681 від 29.10.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1,611 т на суму 37287,25 грн, ПДВ 7457,45 грн, всього 44744,70 грн /а.с. 133, т.1/;

-№ 714 від 05.11.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2,583 т на суму 57200 грн, ПДВ 11440 грн, всього 68640 грн /а.с. 136, т.1/;

-№ 139 від 16.11.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 3,248 т на суму 63042 грн, ПДВ 12608 грн, всього 75650 грн /а.с. 139, т.1/;

-№ 772 від 22.11.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2,444 т на суму 43134,17 грн, ПДВ 8626,83 грн, всього 51761 грн /а.с. 142, т.1/;

-№ 785 від 27.11.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2,217 т на суму 38028,33 грн, ПДВ 7605,67 грн, всього 45634 грн /а.с. 145, т.1/;

-№ 806 від 30.11.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 15,853 т на суму 265276,67 грн, ПДВ 53055,33 грн, всього 318332 грн /а.с. 148, т.1/;

-№ 817 від 04.12.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2,627 т на суму 43410 грн, ПДВ 8682,00 грн, всього 52092,00 грн /а.с. 151, т.1/;

-№ 848 від 15.12.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1,272 т на суму 18591,67 грн, ПДВ 3718,33 грн, всього 22310 грн /а.с. 154, т.1/;

-№865 від 20.12.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 0,988 т на суму 13747,50 грн, ПДВ 2749,50 грн, всього 16497,00 грн /а.с. 157, т.1/;

-№ 904 від 29.12.2018 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 19,719 т на суму 291 250,83 грн, ПДВ 58250,17 грн, всього 349 501 грн /а.с. 160, т.1/;

-№ 13 від 04.01.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1952 кг на суму 25980,83 грн, ПДВ 5196,17 грн, всього 31177 грн /а.с. 163, т.1/;

-№ 18 від 07.01.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1689 кг на суму 21006,67 грн, ПДВ 4201,33 грн, всього 25208 грн /а.с. 165, т.1/;

-№ 31 від 11.01.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2380 кг на суму 30107 грн, ПДВ 6021,40 грн, всього 36128,4 грн /а.с. 167, т.1/;

-№ 36 від 12.01.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1645 кг на суму 21293,33 грн, ПДВ 4258,67 грн, всього 25552 грн /а.с. 169, т.1/;

-№ 46 від 15.01.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1494 кг на суму 18914,17 грн, ПДВ 3782,83 грн, всього 22697 грн /а.с. 171, т.1/;

-№ 86 від 28.01.2019 щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ кількістю 17437 кг та газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки ПТ кількістю 4000 кг, на суму 255457,59 грн, ПДВ 51091,51 грн, всього 306549,10 грн /а.с. 173, т.1/;

-№ 127 від 13.02.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1814 кг на суму 20709,83 грн, ПДВ 4141,97 грн, всього 24851,8 грн /а.с. 175, т.1/;

-№ 148 від 19.02.2019 щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки ПТ кількістю 2619 кг на суму 30009,38 грн, ПДВ 6001,88 грн, всього 36011,26 грн /а.с. 177, т.1/;

-№ 163 від 25.01.2019 щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ кількістю 2703 кг на суму 35639,17 грн, ПДВ 7127,83 грн, всього 42767 грн /а.с. 179, т.1/;

-№ 178 від 02.03.2019 щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ кількістю 2899 кг на суму 42166,67 грн, ПДВ 8433,33 грн, всього 50600 грн /а.с. 181, т.1/;

-№ 195 від 05.03.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 2472 кг на суму 36048,67 грн, ПДВ 7209,73 грн, всього 43258,40 грн /а.с. 183, т.1/;

-№ 226 від 14.03.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1412 кг на суму 21910 грн, ПДВ 4382 грн, всього 26292 грн /а.с. 185, т.1/;

-№ 245 від 18.03.2019 щодо поставки газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ кількістю 2688 кг на суму 43350 грн, ПДВ 8670 грн, всього 52020 грн /а.с. 187, т.1/;

-№ 289 від 27.03.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 3386 кг на суму 58779,88 грн, ПДВ 11755,98 грн, всього 70535,86 грн /а.с. 189, т.1/;

-№ 298 від 30.03.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 10372 кг на суму 185831,67 грн, ПДВ 37166,33 грн, всього 222998 грн /а.с. 191, т.1/;

-№ 334 від 06.04.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 1595 кг на суму 27875 грн, ПДВ 5575 грн, всього 33450 грн /а.с. 193, т.1/;

-№ 349 від 10.04.2019 щодо поставки газу нафтового скрапленого кількістю 10088 кг на суму 189166,67 грн, ПДВ 37833,33 грн, всього 227000 грн /а.с. 195, т.1/.

Суд зауважує, що частина видаткових накладних не містить прізвища, імені, по батькові, посади особи, яка підписала видаткову накладну від імені ТОВ «Промо Стар Україна», зокрема, № 681 від 29.10.2018, № 714 від 05.11.2018, № 722 від 22.11.2018, № 785 від 27.11.2018, № 806 від 30.11.2018, № 817 від 04.12.2018, № 848 від 15.12.2018, №18 від 07.01.2019, № 31 від 11.01.2019, № 36 від 12.01.2019, № 46 від 15.01.2019, № 86 від 28.01.2019, № 178 від 02.03.2019, № 195 від 05.03.2019, № 226 від 14.03.2019, № 245 від 18.03.2019, № 289 від 27.03.2019, № 349 від 10.04.2019, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у прийнятті товару від імені позивача.

Крім видаткових накладних, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ДИСОЙЛ» наявні товарно-транспортні накладні, з яких слідує, що перевезення товару від ТОВ «ДИСОЙЛ» до ТОВ «Промо Стар Україна» здійснювалося перевізником ТОВ «ІНТЕРТРАНСГАЗ», пункт навантаження м. Харків, пункт розвантаження Полтавська область, м. Полтава /а.с. 117, 120, 123, 126, 129, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, т.1/.

Варто врахувати, що перевезення відповідно до вказаних товарно-транспортних накладних стосувалося специфічного товару газу нафтового скрапленого та газу вуглеводневого скрапленого паливного, які належать до небезпечних вантажів.

Так, за приписами статті 1 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів від 6 квітня 2000 року № 1644-III небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин; небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Суд зазначає, що Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), до якої Україна приєдналась згідно із Законом України № 1511-III ( 1511-14 ) від 02.03.2000, визначено, що перевезення, стосовно яких застосовується дана Угода, продовжують бути предметом внутрішньодержавних або міжнародних розпоряджень, що стосуються в цілому дорожнього руху, міжнародних дорожніх перевезень або міжнародної торгівлі (ст. 5).

Додаток А до цієї угоди містить класифікацію небезпечних речовин, до яких віднесено, зокрема, гази нафтові скраплені (№ 00Н 1075, клас 2.1), газів вуглеводневих суміш скраплена (№ 00Н 1965, клас 2.1.).

Відповідно до статті 20 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до пунктів 4, 5 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 04 серпня 2018 року № 656, які набрали чинності 05.10.2018, дорожнє перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюється з урахуванням вимог додатків А, В до ДОПНВ та цих Правил.

Небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки в разі, якщо вони згідно з вимогами частини 2 таблиці А глави 3.2 та глави 3.3 додатка А до ДОПНВ та цих Правил допущені до перевезення та якщо всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Із змісту пункту 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів слідує, що при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, зокрема, такі документи: 1) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки,- погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видане уповноваженим підрозділом поліції, зразок якого наведено в додатку 1 до цих Правил; 2) при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів - копія договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів; 3) у випадках, передбачених ДОПНВ, на транспортній одиниці мають бути додатково такі документи, зокрема: транспортний документ, передбачений розділом 5.4.1 додатка А до ДОПНВ.

Пп. 5.4.1.1.1 розділу 5.4.1 додатка А до ДОПНВ визначено, що транспортний(і) документ(и) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити наступні елементи інформації з кожної небезпечної речовини, матеріалу або виробу, що пред`являється до перевезення, зокрема: a) номер ООН, якому передують літери «UN»; b) належне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2, доповнене, за необхідності (див. пункт 3.1.2.8.1), технічним найменуванням, взятим у дужки (див. пункт 3.1.2.8.1.1).

Згідно з пунктом 11.1. глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363, у редакції, чинній на час спірних правовідносин), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Отже, перевезення вантажів підвищеної небезпеки вимагає дотримання цілого ряду як загальних нормативних вимог до перевезень вантажів, так і спеціальних норм.

Суд звертає увагу на те, що у товарно-транспортних накладних, згідно з якими оформлено перевезення товару (газу нафтового скрапленого та газу вуглеводневого скрапленого паливного), відсутня інформація про марку автомобілів, якими здійснювалося перевезення, про повну адресу пунктів навантаження і розвантаження, відомості щодо небезпечності товару.

Окремо суд наголошує, що у всіх товарно-транспортних накладних пункт навантаження зазначено як місто Харків, без вказівки на вулицю, будинок, що унеможливлює встановлення конкретного складу, приміщення, звідки ТОВ «ДИСОЙЛ» відвантажувався товар у значних обсягах.

При цьому суд враховує, що в Акті перевірки зазначено, що вартість основних фондів ТОВ «ДИСОЙЛ» складає 42,8 тис. грн, звітність за формою 20-ОПП (Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) не подавалась, тобто об`єкти нерухомості, які перебувають у власності або в оренді , ТОВ «ДИСОЙЛ» не декларувалися. Згідно даних Звіту за формою 4ДФ кількість працівників ТОВ «ДИСОЙЛ» становила 4 особи.

Також суд бере до уваги, що згідно з податковою інформацією, зібраною ГУ ДФС у Харківській області, від 02.08.2019 № 595/20-40-14-11-11/40192193, стосовно ТОВ «ДИСОЙЛ» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за січень 2019 року /а.с. 144 148, т.3/, яка була складена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки у зв`язку із відсутністю ТОВ «ДИСОЙЛ» за місцезнаходженням м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, кв. 2 -24 (дев`ятиповерхова житлова будівля), встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

Крім того, суд зважає на те, що в Акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного аналізу кількісного балансу товару, отриманого/реалізованого за даними ЄРПН встановлено, що ТОВ «ДИСОЙЛ» за період серпень 2018 - квітень 2019 здійснив придбання газу скрапленого в загальній кількості 4201 т, при цьому у відповідних періодах здійснено реалізацію газу скрапленого згідно виписаних податкових накладних в кількості 17007 т, тобто на 12806 т реалізовано більше, ніж придбано.

Суд поміж іншого зазначає, що згідно з п. 5.2.2. Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 р. N 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 р. за N 331/7652 (далі Інструкція № 332) приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3).

Таким чином приймання підприємством СВГ допускається лише за наявності документів про якість (паспортів якості).

Пунктом 4.2. Договору між позивачем та ТОВ «ДИСОЙЛ» також передбачалося, що якість Товару, що поставляється, підтверджується паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника Товару.

Водночас паспорти якості щодо товару, поставленого ТОВ «ДИСОЙЛ», позивачем не було надано на перевірку. Також такі документи не надано до суду.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність у нього обов`язку зберігати паспорти (сертифікати). Суд зауважує, що з огляду специфічні властивості товару, який належить до небезпечних вантажів та порядок приймання, зберігання, обліку якого врегульовано Інструкцією № 332, документ про якість є додатком до товарно-транспортної накладної в силу положень пункту 11.1. глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, а відтак підлягав зберіганню на підприємстві.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 5.2.4. Інструкції № 332 інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 332 матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою N 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС.

Судом із матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що товар від ТОВ «ДИСОЙЛ» отримувався за місцезнаходженням АГЗС, м. Полтава, вул. Київське Шосе, 33, частину якої орендовано позивачем на підставі договору оренди № 1587 від 30.12.2015 /а.с. 58 60, т.3/.

Разом з тим, на вимогу суду позивачем не надано ані акти приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС, ані журнал оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС, як і товарну книгу кількісного руху СВГ за формою N 15-ГС по відповідній АГЗС за спірний період.

Водночас позивачем надано до суду протокол обшуку від 07.05.2021, із якого вбачається, що під час проведення обшуку приміщення АГЗС ТОВ «Промо Стар Україна» за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 33, вилучено, зокрема, Журнал оперативного обліку скрапленого газу, що надійшов, розпочатого 02.12.2017 на 12 арк /а.с. 28 30, т. 4/.

Також позивачем надано копію наказу ТОВ «Промо Стар Україна» від 20.01.2023 № 20/01-1 «Про втрату архіву», яким вирішено у зв`язку з перевезенням архіву ТОВ «Промо Стар Україна», який знаходився з 05.03.2022 по 31.12.2022 за адресою м. Полтава, вул. Половки, 70 Л (орендований об`єкт) вважати втраченими такі документи, як, зокрема, звіти за формою 14 -ГС за період 2017 0-2020 роки, акти за формою 3-ГС за період 2017 2020 рр.

Суд зазначає, що згідно з п. 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зауважує, що доказів подання ТОВ «Промо Стар Україна» повідомлення контролюючому органу про втрату документів до суду не надано.

Суд також враховує, що позивачем не надано картку рахунку 289 в розрізі контрагента ТОВ «ДИСОЙЛ» та спірних господарських операцій та пояснено неможливість надання втратою електронної інформації, яка знаходилася на комп`ютері: бази даних Медок 1С та документів в електронному вигляді щодо господарської діяльності підприємства по 27.08.2024, що підтверджено Актом про засвідчення несправності комп`ютера від 27.08.2024 /а.с. 34, т.4/.

Отже, із наданих позивачем зведених бухгалтерських документів неможливо встановити оприбуткування товару саме від ТОВ «ДИСОЙЛ».

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в ході розгляду справи підтверджено, що постачальник ТОВ ДИСОЙЛ в силу відсутності підтвердженого місцезнаходження, достатнього персоналу, виробничих активів, складських приміщень, економічно необхідних для господарської діяльності з постачання у значних обсягах скрапленого газу, та за відсутності факту придбання скрапленого газу у достатній кількості для подальшого продажу, не мав реальної можливості здійснити господарські операції з постачання товару позивачеві; товарно-транспортні накладні, згідно з якими здійснювалося перевезення товару, не містять повної адреси пункту відвантаження товару, що унеможливлює встановити власне факт відвантаження товару; сертифікати якості на товар відсутні, що унеможливлює встановлення походження товару.

Враховуючи в сукупності встановлені обставини щодо не підтвердження фактичного проведення господарських операцій позивача з ТОВ ДИСОЙЛ, суд приходить до висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача сформувати витрати та податковий кредит за такими операціями, навіть за наявності зареєстрованих податкових накладних.

Суд зауважує, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 340/553/22.

Суд наголошує, що наявність у платника окремих первинних документів є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Слід зазначити, що платнику податків необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

За таких обставин суд критично оцінює посилання позивача на те, що він не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента, оскільки саме позивачем не проявлено розумну обережність при укладенні договору з постачальником, не з`ясовано наявність у контрагента необхідних ресурсів, походження товару, який має спеціальні умови щодо зберігання і транспортування.

Суд також акцентує увагу на тому, що для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й виконанням поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов`язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

Отже, враховуючи, що судом не встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, суд не може погодитись з доводами позивача про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ДИСОЙЛ».

Таким чином висновки контролюючого органу стосовно відсутності у ТОВ «Промо Стар Україна» підстав для формування витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «ДИСОЙЛ» є правомірними.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за рахунок вартості оприбуткованих від ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» транспортних витрат в сумі 215 916 грн за 2022 рік, які вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 02.06.2022 між позивачем (Замовник) та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Перевізник) укладено договір № 0206 про надання транспортних послуг /а.с. 201 205, т.1/, за умовами якого Перевізник зобов`язується перевезти Вантаж, ввірений йому Замовником або іншим Вантажовідправником (суб`єктом, який має відповідні повноваження, підтверджені Замовником) в обсязі, в термін, в пункт призначення та на умовах, визначених цим Договором , а Замовник зобов`язується прийняти такі послуги Перевізника і сплатити їхню вартість за тарифами, згідно рахунку-фактури та видаткових накладних (п. 2.1.).

Заявка подається не пізніше 17.00 напередодні запланованої дати завантаження Вантажу на транспортний засіб, після чого Перевізник підтверджує можливість надання відповідної кількості транспортних засобів під завантаження (п. 3.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.2.7. Договору Перевізник зобов`язаний, зокрема, за звітний період надавати Замовнику рахунки, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, копії товарно-транспортних накладних із вказанням точної кількості пройдених кілометрів від пункту завантаження до пункту розвантаження вантажів.

На виконання вказаного Договору сторонами складено та підписано Акти надання послуг № 375 від 02.06.2022 щодо надання транспортних послуг на суму 129 166,67 грн, ПДВ 25833,33 грн /а.с. 209, т.1/, № 376 від 08.06.2022 щодо надання транспортних послуг на суму 67500 грн, ПДВ 13500 грн /а.с. 213, т.1/, № 425 від 22.06.2022 щодо надання транспортних послуг на суму 6416,67 грн, ПДВ 1283,33 грн /а.с. 220, т.1/, № 498 від 06.07.2022 щодо надання транспортних послуг на суму 6416,67 грн, ПДВ 1283,33 грн /а.с. 224, т.1/.

Вказані Акти, які були надані позивачем на перевірку, всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять відомостей про обсяг господарської операції, оскільки в них не зазначено маршрути, кількість кілометрів, дати виконуваних перевезень, внаслідок чого такі акти не є належним документом, що підтверджує надання транспортних послуг.

Також необхідно врахувати, що відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

За приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Отже, для здійснення транспортної діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортної послуги.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №440/3783/18.

Суд зазначає, що позивачем не надано під час перевірки товарно-транспортних накладних, якими підтверджено здійснення ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» перевезень на виконання договору про надання транспортних послуг. Натомість надано письмові пояснення від 21.12.2013 за вих. № 21/12-1, в яких вказано, що ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» виконано послуги по перевезенню ТМЦ, що відображено в бухгалтерському обліку за Дт 92- Кт 631 на підставі Актів виконаних послуг, заявки та товарно-транспортні накладні до актів виконаних послуг відсутні /а.с. 149, т.3/.

Відповідно до пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В Акті перевірки зафіксовано ненадання позивачем належного документального підтвердження транспортних послуг ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС».

На виконання вимог пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України ТОВ «Промо Стар Україна» не надіслало відповідні документи до Головного управління ДПС в Полтавській області разом із запереченнями на акт перевірки, та/або до закінчення перевірки не надіслало їх листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного у зв`язку з відмовою контролюючого органу в прийнятті таких документів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. У той же час, норма пункту 44.6 містить виняток - виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (зокрема, постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 815/2119/17, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 18 березня 2020 року у справі № 804/708/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а, від 20 березня 2020 року у справі № 2а-9423/12/2670).

Враховуючи наведене, суд констатує, що в силу положень пункту 44.6 статті 44 ПК України наявні підстави вважати, що відповідні документи були відсутні позивача на час складення ним податкової звітності з податку на прибуток підприємств. Надання товарно-транспортних документів до суду разом із позовом не є підставою для незастосування наслідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що заявки та ТТН були втрачені під час припинення орендних відносин з ТОВ «ОВТЗ «Макс-Авто», оскільки по-перше, відповідно до п. 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку, а по-друге, зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зауважує, що доказів подання ТОВ «Промо Стар Україна» повідомлення контролюючому органу про втрату товарно-транспортних документів, складених в ході виконання господарських операцій з ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» , до суду не надано, як доказів вжиття заходів для відновлення документів, відтак вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган правомірно встановив факт завищення позивачем витрат за рахунок вартості оприбуткованих від ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» транспортних витрат по документах, які не доводять їх фактичне виконання в сумі 215 916 грн за 2022 рік.

Зважаючи на те, що судом в ході розгляду справи підтверджено обґрунтованість висновків контролюючого органу стосовно порушень, допущених позивачем під час оподаткування господарських операцій з ТОВ «ДИСОЙЛ» та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС», з урахуванням яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а інші висновки контролюючого органу, що вплинули на спірні податкові повідомлення-рішення, позивачем не заперечуються, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013610701 в оскаржуваній сумі 1334663,00 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00013640701; податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 № 00013620701 прийнято ГУ ДПС у Полтавській області з урахуванням вимог законодавства та з урахуванням істотних обставин, а тому не підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, у позові ТОВ «Промо Стар Україна» належить відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, рішення у справі "Серявін та інші проти України" , п. 57)

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші доводи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промо Стар Україна" (вул. Великотирнівська, будинок 7, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39499201) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 січня 2025 року.

Головуючий суддя М.В. Довгопол

СудПолтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.12.2024
Оприлюднено08.01.2025
Номер документу124238049
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —440/3291/24

Ухвала від 10.02.2025

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Жигилій С.П.

Рішення від 25.12.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Рішення від 25.12.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 20.08.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 20.08.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 02.04.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 25.03.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні