Рішення

від 06.01.2025 по справі 560/18129/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18129/24

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", викладену у листі № 03-3076 від 01.10.2024 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, проте листом № 03-3076 від 01.10.2024 року відповідач відмовив, у зв`язку з тим, що для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно надати документи, що підтверджують факт залучення підприємства, з якого позивач був відряджений для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань Цивільної оборони.

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем не додано до заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни копії документів, які б засвідчили його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, а лише надано копії документів що підтверджують настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, не дотримано сукупності обов`язкових умов, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ. Виходячи з вищезазначеного, Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації надано обґрунтовану відповідь ОСОБА_1 з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) у порядку та в строки встановлені чинним законодавством (лист від 01.10.2024 за вих. № 03-3076).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.

ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" оскільки є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , виданим 21.06.2023.

3 20.05.1986 року по 30.05.1986 року позивач був відряджений від Летичівського комбінату побутового обслуговування населення Летичівського району Хмельницької області в зону ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме в с. Росоха Чорнобильського району Київської області, що підтверджується довідками Летичівського виробничо-комерційного акціонерного товариства "Побутсервіс".

Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 07 від 17 травня 2023 року встановлено причинний зв`язок хвороб та інвалідності позивача з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тобто пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАEC.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 25.09.2024 року до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 01.10.2024 № 03-3076 відмовив у її задоволенні та видачі відповідного посвідчення, мотивуючи відмову тим, що не було додано жодних доказів для підтвердження викладених у зверненні обставин, що унеможливлює встановлення факту безпосередньої участі (залучення) у складі формувань Цивільної оборони та, відповідно, надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 даного Закону визначає, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положення статті 18 Закону № 3551-XII визначають, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.94 № 302 (далі - Положення № 302 в редакції на момент звернення із заявою про встановлення відповідного статусу), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Приписами абз. 2 п. 7 Положення № 302 визначено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення № 302 передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Із процитованого видно, що обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, є наявність в особи сукупності таких обов`язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах від 27.02.2019 по справі № 818/26/18 та № 149/3307/16-а, від 20.02.2019 у справі № 817/237/18, від 13.02.2019 по справі № 676/1827/17.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.09.91 " 796-XII (далі - Закон N 796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим Наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.75 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим Постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.76 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Суд зазначає, що встановлені вище обставини прийняття позивачем участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, вказують на те, що на нього поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 10.10.2019 по справі № 810/4584/18, від 19.09.2019 по справі № 756/8323/16, від 26.02.2020 по справі № 377/196/17 для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 по справі № 377/196/17, наведене вище пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим Постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.76 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим Наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.75 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Так матеріалами справи підтверджується та відповідачем не оспорюється факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Тобто, ці обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Разом з тим, за відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за правилами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII немає.

Так документи, які є в наявності у позивача та які були долучені до заяви останнього щодо встановлення йому статусу інваліда війни, адресованої відповідачу, підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності, проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем надано не було, оскільки така інформація в них не відображена.

При цьому судом не приймається до уваги довідка від 20.04.1992 року № 45, оскільки така не підтверджує факту залучення підприємства, на якому працював позивач, до складу формувань Цивільної оборони, а також безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Натомість, доведення даної обставини, як зазначалось Верховним Судом в аналогічній категорії справ, є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-XII).

Щодо посилання позивача на Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 1976 року; накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Постанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області, то суд їх відхиляє, оскільки зазначені нормативні акти, якими встановлено загальні положення функціонування системи Цивільної оборони в СРСР, самі по собі вони не є доказом безпосереднього включення позивача у формування Цивільної оборони та участь його у складі цих формувань у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Окремо суд звертає увагу і на те, що статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 1770-IV від 15.06.2004.

З пояснювальної записки до проекту цього Закону видно, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що позивач брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, а тому не може бути визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни саме на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.04.2019 у справі № 363/1489/17.

Відтак суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII та у видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством, та не допустив порушень прав позивача. Отже, заявлений позов задоволенню не підлягає.

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач відмовляючи в наданні статусу діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українине здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації (вул. Тернопільська, 4, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 03198528)

Головуючий суддя П.І. Салюк