Рішення

від 26.12.2024 по справі 638/20576/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20576/23

Провадження № 2/638/2759/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представників позивача Пай І.І., Пай І.К.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьДзержинського районногосуду м.Харковав порядкуспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», в якому просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду у розмірі 43286 гривень та судові витрати на суму 4573 гривень 60 копійок, з яких судовий збір 1073 гривень 60 копійок, витрати на незалежну оцінку матеріального збитку - 3500 гривень, а всього 47858 гривень 60 копійок.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.09.2023 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 сталося залиття гарячою водою з технічного приміщення. Вказана квартира належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2018 року. Зазначає, що внаслідок залиття квартири їй завдано матеріального збитку на суму 33286 гривень,, що підтверджується висновком про оцінку вартості матеріального збитку. Факт залиття квартири та аварії підтверджено Актом комісії від 17.10.2023 року. Вказує, що саме КП «ХТМ» є надавачем послуг в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання, а тому на переконання позивача залиття сталося саме з вини відповідача по справі. Також зазначає, що внаслідок залиття їй завдана і моральна шкода, яка виразилась у душевних навантаженнях та стражданнях, пов`язаних з усуненням наслідків залиття. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 10000 гривень.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого КП «Харківські теплові мережі» не погоджується із позовними вимогами, оскільки вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Вказує, що на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 20.12.2006 року №1186 між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» укладений договір №15/1 від 13.02.2012 року яким передбачено обов`язок КП «Харківські теплові мережі» надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень у цих системах. Натомість забезпечення проведення ремонтів внутрішньобудинкових систем покладено на балансоутримувача та управителя житлового фонду чинним законодавством та публічним договором, укладеним КП «Жилкомсервіс» з власниками житлових та нежитлових приміщень, житлового фонду комунальної власності територіальної громади м.Харкова. З моменту передачі житлового фонду в господарське відання КП «Жилкомсервіс» останній є не тільки управителем, а також балансоутримувачем житлового фонду територіальної громади м.Харкова. Також вказує, що КП «Харківські теплові мережі» в рамках договору №15/1 від 13.02.2012 року виконало роботи з підготовки житлового будинку по АДРЕСА_2 до опалювального сезону 2022-2023 роки, включаючи промивання та гідравлічне випробування систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, про що свідчить акт від 22.07.2022 року, підписаний представником КП «Жилкомсервіс». Під час випробувань систем під тиском ніяких дефектів виявлено не було, однак внаслідок довготривалої експлуатації трубопроводу понад встановлений строк експлуатації, через внутрішню корозію порив трубопроводу відбувся 27.09.2023 року. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог за неналежним відповідачем.

В подальшому представником відповідача до суду подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що у акті від 17.10.2023 року не зазначено висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, а тому він не переконання відповідача не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди. Наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.012024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року до участі у справі залучено КП «Жилкомсервіс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалами суду від 27.09.2024 року та від 05.11.2024 року витребувано докази по справі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Наполягали, що КП «Харківські теплові мережі» є належним відповідачем у даній справі. Клопотання про призначення будь-яких експертиз суду не заявляли.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи письмові та електронний докази, оцінивши їх кожнийокремо тау сукупностій взаємозв`язку, дійшов наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи і докази, надані до суду.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 23.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О,Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №5758.

27 вересня 2023 року сталось залиття приміщення кімнати вказаного вище житлового приміщення гарячою водою.

Як вбачається з Акту від 17 жовтня 2023 року про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 , сталося залиття приміщення кімнати гарячою водою з технічного приміщення. При огляді квартири АДРЕСА_4 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено стелю натяжну площую 23,6 м2, стіну шпалери площею 10м2.

Комісія прийшла до висновку, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є скритий під ізоляцією дефект трубопроводу постачання гарячої води на технічному поверсі, через його внутрішню корозію внаслідок тривалої експлуатації без поточного та/або капітального ремонту.

Відповідно доп. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи іншихпричин.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. №___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.».

Дослідивши акт про залиття, який міститься у цій справі як письмовий доказ, суд вважає, що істотних порушень, які б могли свідчить про його неправомірність або нечинність, не виявлено.

Акт залиття від 17.10.2023 року складений компетентною комісією, тому вважати, що він містять будь-яку неправильну чи неправдиву інформацію, підстав у суду не має.

Встановлено, що складений акт відповідає за формою та змістом вимогам, визначеним Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки в ньому зазначені всі відомості: дата та місце складання, члени комісії, місце залиття, подія, що трапилась, наслідки залиття, причини залиття.

Згідно з розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради віл 28.02.2007 року №189 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 переданий в господарське відання КП «Жилкомсервіс».

13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» було укладено договір № 15/1, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався виконувати на свій ризик роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, які належать до комунальної власності м. Харкова, а замовник зобов`язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість. Пунктом 4.3.2 договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний забезпечити справність, працездатність, наладку та регулювання інженерних систем внутрішньобудинокових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів.

Відповідно до Публічного Договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності на інших форм власності від 01 липня 2022 року зазначено виконавцем - КП «Харківські теплові мережі», та вказаний договір укладено з метою надання послуг з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до пункту 6 Публічного Договору, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до адрес будинків, зазначених у Додатку 1 та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150.

Стороною відповідача не заперечувалось щодо здійснення технічного обслуговування (поточного ремонту) та аварійного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання на виконання зазначеного Публічного Договору за адресою місцезнаходження квартири позивача - у будинку АДРЕСА_2 .

Пунктом 7 Публічного договору передбачено, що технічне обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання житлового будинку та аварійне обслуговування здійснюється Виконавцем (КП «ХТМ») на ділянці мереж внутрішньобудинкової системи від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового приміщення).

Відповідно до пункту 8 Публічного договору технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та поточний ремонт здійснюється Виконавцем відповідно до переліку адрес будинків (додаток 1) та включає в себе перелік послуг: де серед переліку послуг з технічного обслуговування зазначені наступні: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання; огляд санітарно-технічного устаткування внутрішньобудинкових систем теплопостачання; усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем, усунення течі на трубопроводах, приладах та арматурі (при виявленні недоліків); укріплення теплової ізоляцій трубопроводів (за потребою); усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем; усунення пошкоджень ізоляції на трубах теплопостачання після заміни невеликих ділянок трубопроводу (за потребою); часткова заміна ділянок трубопроводу (при виявленні недоліків); проведення робіт по відновленню конструктивних елементів житлового будинку при їх порушенні під час виконання робіт Виконавцем (при порушенні під час надання послуг); проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах теплопостачання (при виявленні недоліків); проведення робіт по відновленню герметизації вводів внутрішньобудинкових систем при їх порушенні під час виконання робіт виконавцем (при порушенні під час надання послуг); забезпечення регулярного проведення технічного огляду внутрішньобудинкових систем теплопостачання, складання опису несправностей систем, що підлягають усуненню. Необхідність регулярного здійснення опису є основою для складання переліків ремонтних робіт капітального характеру, профілактики і підготовки систем до наступного експлуатаційного періоду (2 рази на рік, навесні та восени).

З огляду на викладене, на переконання суду саме КП «Харківські теплові мережі» є належним відповідачем у даній справі.

Для визначення розміру завданої матеріальної шкоди ОСОБА_1 звернулась до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ» (Сертифікат Фонду державного майна України №260/2022 від 10.06.2022 року).

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна №210/23 від 31.10.2023 року вартість матеріального збитку, що нанесено залиттям квартири за адресою АДРЕСА_1 станом на 27.09.2023 року складає 33286 гривень.

За складання звіту позивачем сплачено ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ» 3 500 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 та квитанцією №0.0.3369743648.1.

Судом визнається належним доказом зазначений звіт, як належний, допустимий та достатній доказ розміру завданих позивачу збитків внаслідок залиття.

На спростування вказаних висновків незалежної оцінки відповідач будь-яких доказів не надав, з клопотанням про призначення відповідної експертизи до суду не звертався.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільне законодавства в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд дійшов висновку, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке:Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд зауважує, що питання проведення експертизи з метою визначення причин залиття житлового приміщення позивача стороною відповідача не порушено. Відтак, представником КП «ХТМ» не було спростовано обставин, наведених позивачем та не надано доказів на підтвердження того, що залиття квартири АДРЕСА_3 виникло не з його вини або внаслідок дій інших осіб.

Належних доказів добровільного відшкодування відповідачем завданої позивачу шкоди або проведення за рахунок коштів відповідача ремонтних робіт матеріали справи не містять та не надано їх в судовому засіданні.

З огляду на викладене, оскільки позивачембуло доведено наявність шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та безпосередньо залиттям належного їй житлового приміщення, відповідачем не спростовано презумпцію його вини, а також приймаючи до уваги, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень квартири позивача, що викликані внаслідок залиття, складає 33 286 гривень, суд дійшов висновку про стягнення зазначеної суми із відповідача як виконавця послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Крім того з відповідача підлягають стягненню кошти у розмірі 3500 гривень, які було сплачено позивачем у зв`язку із оплатою проведення оцінки вартості завданої шкоди, що також відносяться до збитків, завданих залиттям, оскільки позивачка була змушена їх понести для відновлення своїх прав.

Щодо вимогпозивача простягнення звідповідача наїї користьзавданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З врахуванням доведеності вини відповідача у заподіянні позивачу майнової шкоди, суд дійшов висновку, що внаслідок винних дій останнього, позивачу також завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних навантаженнях та стражданнях, пов`язаних із необхідністю у холодну пору року особі похилого віку самотужки усувати наслідки залиття.

Виходячи із засад розумності та виваженості, з врахуванням тривалості часу моральних страждань, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, і на погляд суду, з врахуванням принципу справедливості, в конкретному випадку становить 5000 гривень, що на погляд суду є справедливою сатисфакцією спричинених відповідачем моральних страждань.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд в тому числі керуєтьсяпрецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання розподілусудових витратсуд вирішуєу відповідностідо статті141ЦПК Українипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог,відповідно доякої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Враховуючи результат розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково стягненню підлягає судовий збір в сумі 958 гривень 86 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 76-82, 133 - 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди,завданої внаслідокзалиття квартири задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 33286 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість) гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям, 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також вартість проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, а всього стягнути грошові кошти у розмірі 41786 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 958 гривень 86 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 31.12.2024 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119, м.Харків, вул.Мефодіївська буд.11;

третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», ЄДРПОУ 34467793, м.Харків, вул.Конторська буд.35.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк