Постанова

від 18.12.2024 по справі 335/63/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.12.2024 Справа № 335/63/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/63/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М.

Провадження №22-ц/807/1901/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

Провадження №22-2/807/1901/24-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову зазначено, що в період часу з 01 серпня 2017 року по 30 листопада 2023 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. З 01 серпня 2017року ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної операційної травматологічного відділення з ліжками політравми. З 01 січня 2020 року її переведено на посаду старшої сестри медичної операційної відділення анестезіології з операційним блоком. З 02 грудня 2019 року вона також працювала на посаді сестри медичної операційної (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком.

18 вересня 2023 року були проведені збори трудового колективу, на яких було повідомлено, що в подальшому можливо буде скорочення штату працівників. При цьому на зборах фактично були присутні лише п`ятнадцять з вісімдесяти працівників відділення анестезіології з операційним блоком, в якому працювала позивач. При цьому, наказ адміністрації підприємства про зміни у штатному розкладі не оголошувався і не був наданий для ознайомлення, не було оголошено, кого саме і з яких саме посад будуть скорочувати. Протокол зборів не вівся, був наявний лише реєстр присутніх на зборах.

Пізніше, 06 жовтня 2023 року позивачу було в усній формі повідомлено про те, що її буде скорочено з посади сестри медичної старшої (операційної) відділення з анестезіології з операційним блоком, однак в день такого повідомлення їй не було запропоновано альтернативних посад. Після цього позивач подала до адміністрації підприємства рапорт з вимогами про надання для ознайомлення наказу від 15 вересня 2023 року про реорганізацію відділення анестезіології, надати інформацію про вакантні посади відповідно до кваліфікації позивача. У відповідь на цей рапорт листом від 06 листопада 2023 року відповідач надав інформацію про те, що позивач була ознайомлена з наказом про зміни у штатному розписі 18 вересня 2023 року, після чого їй були запропоновані вакантні посади для переведення, та просив надати відповідь щодо вказаних пропозицій. За ствердженням позивача, всі запропоновані їй посади не відповідали рівню її кваліфікації та досвіду.

Оскаржуваними наказами № 1651к/тр і № 1652к/тр від 30 листопада 2023 року позивач була звільнена з обох посад, які вона займала (сестра медична (операційна) та сестра медична старша (операційна) відділення анестезіології з операційним блоком). Про своє звільнення позивач дізналась в день звільнення. При цьому позивачу взагалі не повідомляли про майбутнє звільнення з посади «сестра медична операційна (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком на 0,5 ставки». На думку позивача, її звільнення було проведено з істотними порушеннями встановленого законом порядку, що потягло порушення її трудових прав, які підлягають поновленню.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 року № 1651к/тр про звільнення її з посади сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 № 1652к/тр про звільнення її з посади сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Поновити на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посадах сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком та сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року у розмірі 19732,50 грн з наступним утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано наказ виконуючого обов`язки медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 № 1651к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посаді сестри медичної старшої (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком з 30 листопада 2023 року.

Скасовано наказ виконуючого обов`язки медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30 листопада 2023 № 1652к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» на посаді сестри медичної (операційної) відділення анестезіології з операційним блоком за сумісництвом на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року у розмірі 19732,50 грн з наступним утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Також судом допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15 серпня 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради звернулося до суду із заявою про роз`яснення рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року в частині негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування заяви зазначено, що рішення суду передбачає негайне виконання в частині стягнення середнього заробітку. Однак пп. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць. Однак, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями. Отже, середні заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а ст. 430 ЦПК України не передбачено негайного виконання рішення суду про стягнення такої виплати. Просило суд роз`яснити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року в частині негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року відмовлено у роз`ясненні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року.

Не погоджуючись з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 рокуКомунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Просить Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення скасувати. Роз`яснити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року в частині негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, визнавши, що відповідачем порушені норми трудового законодавства при звільненні позивачки. Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що сама процедура звільнення ОСОБА_1 була проведена відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату позивачка була повідомлена за два місяці, про що надані докази, а саме протокол зборів № 2 від 18 вересня 2023 року, де всіх працівників було повідомлено про наявність наказу № 94 від 15 вересня 2023 року про внесення змін до штатного розкладу та виведення з штатного розкладу структурних підрозділів. На зазначених зборах була присутня ОСОБА_1 . Про ознайомлення позивачки з вищезазначеним наказом свідчить також її підпис у списку робітників відділення анестезіології з оперативним блоком та ознайомлення зі змінами штатного розкладу, згідно наказу № 94 від 15 вересня 2023 року. У списку про ознайомлення з наказом стоїть її підпис за номером 84. Позивачка у відділенні анестезіології з операційним блоком обіймала дві посади, за основним місцем роботи та за сумісництвом на 0, 5 ставки. Позивачка по тексту позову та й у судовому засіданні визнала той факт, що була присутня на зборах, зокрема приймала в них активну участь. Отже, відповідачем доведено належним та допустимими доказами те, що позивачка була присутня на зборах відділення, була попереджена про скорочення штату працівників та була ознайомлена з наказом № 94 від 15 вересня 2923 року « Про внесення змін до штатного розпису». Із змін до штатного розпису, який був затверджений наказом № 94 від 15 вересня 2023 року з подальшими змінами наказом № 102 від 26 жовтня 2023 року та введений в дію з 01 грудня 2023 року, встановлено, що відділення анестеозіології з операційним блоком та посади, які обіймала позивачка, а саме: сестра медична операційна старша за основною посадою та сестра медична операційна (цілодобової екстреної медичної допомоги) за сумісництвом 05 ставки, відсутні, тобто скорочені. Чинними нормами законодавства України не передбачена форма протоколу та обов`язковість питання щодо обрання голови та секретаря зборів, оскільки останні визначений за посадовими обов`язками, тому висновки суду, що протокол від 18 вересня 2023 року не містить відомостей про процедуру обрання голови і секретаря зборів є помилковим. Всі працівники відділень, виведених зі штату, які згідно оспорюваного наказу були переведені за їх згодою на інші посади. Звільнено було лише позивачку, оскільки вона від запропонованих посад відмовилася (докази містяться в матеріалах справи). Щодо затвердження нового штатного розпису підприємства з 01 грудня 2023 року, то вказана обставина не була підставою позову, а тому суд ухвалюючи рішення вийшов за предмет позовних вимог. Відповідачем не допущено порушень законодавства при звільненні позивачки з роботи, а оскільки вимога про стягнення середнього заробітку плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від первісної вимоги про визнання наказу протиправним та поновлення на роботі, то вказана вимога задоволенню не підлягає. Саме з огляду на це Відповідачем не надавався контррозрахунок. Саме на суд покладено обов`язок перевірки розрахунку середнього заробітку та навести в рішенні розрахунки, з яких виходив суд при визначенні сум, що підлягають стягненню. Суд не перевірив на відповідність вимогам чинного законодавства розрахунок наданий позивачкою. Жодного доказу на підтвердження розміру заробітної плати за жовтень 2023 позивачкою не надано. Розрахунок наведений Позивачкою не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, судом з порушенням норм процесуального права допущено негайне виконання рішення суду в цій частині, а також допущено негайне виконання в межах всієї суми стягнення, що взагалі не передбачено чинним ЦПК України та фактично позбавляє відповідача сенсу оскарження судового рішення.

Узагальненими доводами апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 рокує те, що суд першої інстанції задовольняючи позов допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не взяв до уваги пп 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України якою передбачено, що суд допускає негайне виконання рішення у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць, однак поняття «заробітна плата» та « середній заробіток» не є тотожними поняттями. Отже, ст. 430 ЦПК України не передбачає негайного виконання рішення суду в частині середнього заробітку, а також стягнення в межах суми всього платежу. Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд з порушенням норм процесуального права, фактично визнав невідповідність рішення суду від 01 серпня 2024 року вимогам законодавства у частині порядку виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Рогозін О.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на оскаржене рішення підлягає задоволенню, апеляційна скарга на оскаржену ухвалу підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з порушенням норм трудового законодавства, тому є підстави для скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 , поновлення її на роботі та стягнення відповідно середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як на підставу для задоволення позову, суд послався на те, що протокол зборів № 2 від 18 вересня 2023 року не є належним і допустимим доказом попередження позивачку про звільнення у зв`язку із скороченням штатів. Отже, доказів того, що позивачка була персонально попереджена про наступне вивільнення, як того вимагає положення ст. 49-2 КзпП України, відповідач не надав. Протокол зборів від 18 вересня 2023 року не містить відомостей про процедуру обрання голови і секретаря зборів. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що з 01 грудня 2023 року дійсно затверджений новий штатний розпис, тобто, що в організації виробництва і праці на підприємстві дійсно відбулись зміни, що полягали у зменшенні штатних одиниць та (або) чисельності працівників. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, які саме вакансії були наявні на підприємстві у період часу перед звільненням позивачки, і чи всі вони були запропоновані позивачці. Сукупність наведених неналежних дій відповідача призвели до істотного порушення трудових прав позивачки, а тому суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Стягуючи на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19732,50 грн, суд першої інстанції зазначив, що заперечуючи проти такого розрахунку заборгованості, відповідач свого розрахунку не надав, і не конкретизував, в якій саме частині наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства. Не надав відповідач й вихідних даних для належного, на його думку, розрахунку. Відтак, суд вважає позов законним і обґрунтованим і в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення , суд послався на те, що доводи представника відповідача зводяться фактично до невідповідності рішення суду вимогам законодавства у частині порядку виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є підставою не для звернення за роз`ясненням рішення, а для його апеляційного оскарження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної операційної травматологічного відділення з ліжками політравми, 7 тарифний розряд, не має категорії, не має медичного стажу, що підтверджується випискою з наказу №658 к/тр від 13 липня 2017 року, що підтверджується записом в трудовій книжці за номером та відповідним наказом закладу (т. 1 а.с.14, 60).

Згідно виписки з наказу № 3 к/тр від 03 січня 2019 року позивачку ОСОБА_1 , сестру медичну операційну травматологічного відділення з ліжками політравми, прийнято за сумісництвом на 0,5 ставки з 03 січня 2019 року на посаду сестрою медичною операційною (цілодобової екстреної медичної допомоги) травматологічного відділення з ліжками політравми. Підстава: заява. Оклад: 2 713,00 (7 тар.розряд) (т. 1 а.с.61).

Наказом № 917 к/тр від 26 листопада 2019 року позивачку ОСОБА_1 , старшу сестру медичну операційну травматологічного відділення на 70 ліжок з ліжками політравми, крім того вузькопрофільна палата інтенсивної терапії - 6 ліжок, переведено з 02 грудня 2019 року на посаду сестри медичної операційної (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком. Підстава: заява. Оклад: 2 958 грн (7 тар.розряд) + 15% шкідливість - 3 401,70 грн (т. 1 а.с.62).

Також згідно зазначеного наказу, ОСОБА_1 сестру медичну операційну (сум. на 0,5 ставки) травматологічного відділення на 70 ліжок з ліжками політравми, крім того вузькопрофільна палата інтенсивної терапії - 6 ліжок, переведено на 0,5 ставки з 02.12.2019 на посаду сестри медичної операційної (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком. Підстава: заява. Оклад: 2 958 грн (7 тар.розряд) + 15% шкідливість - 3 401,70 грн (т. 1 а.с.62).

Згідно з виписки з наказу № 989 к/тр 09 грудня 2019 року, ОСОБА_1 сестру медичну операційну (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком переведено з 2 січня 2020 року на посаду старшої сестри медичної операційної відділення анестезіології з операційним блоком. Підстава: заява. Оклад: 2 958 грн (7 тар.розряд) + 10% старшинство + 15 % шкідливість - 3 741,87 грн (т. 1 а.с.63).

Наказом відповідача № 93 від 15 вересня 2023 року було затверджено нову структуру Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Зокрема, цим наказом було передбачено створення відділення анестезіології.

Наказом відповідача № 94 від 15 вересня 2023 року «Про внесення змін до штатного розпису», з метою упорядкування структури та штатної чисельності працівників підприємства, фонду заробітної плати, з метою скорочення витрат на оплату праці, зі штатного розпису з 15 листопада 2023 року було виключено відділення анестезіології з операційним блоком, в якому працювала ОСОБА_1 (п. 1.2.2), та одночасно введено відділення анестезіології (п. 1.3.4).

Цим же наказом було передбачено, що завідуючі відділень мають повідомити всіх працівників, чиї посади буде виключено зі штатного розпису та працівників, істотні умови яких буде змінено за процедурою, передбаченою Кодексом законів про працю України, вжити заходів для переведення на інші посади відповідно до штатного розпису згідно освіти та необхідного досвіду роботи (п. 2.1); у разі відмови від переведення або відсутності вакансій на підприємстві, повідомити працівників про звільнення за скороченням чисельності з 08 листопада 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (п. 2.2) (т. 1 а.с. 64-71).

18 вересня 2023року відбулись загальні збори працівників відділення анестезіології з операційним блоком, що підтверджується протоколом № 2 від 18 вересня 2023 року (т.1 а.с. 72-74).

За змістом цього протоколу, на зборах були присутні 93 особи, в тому числі позивачка ОСОБА_1 .. Під час зборів виступив в.о. медичного директора Великий О., який повідомив присутніх про факт видання наказу № 94 від 15 вересня 2024 року, яким передбачено виключення з штатного розпису підприємства деяких структурних підрозділів і, зокрема, відділення анестезіології з операційним блоком, у складі працівників, що займають певні посади, і в тому числі, посади сестри медичної старшої (операційної) та сестри медичної (операційної).

Також з протоколу вбачається, що ОСОБА_2 зазначив, що «у зв`язку із зазначеними змінами в організації виробництва і праці попереджаємо Вас про звільнення із займаних посад на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 15 листопада 2023 року. На виконання вимог чинного законодавства кожному з Вас буде запропоновано вакантні посади у лікарні задля подальшого працевлаштування. У разі відмови працівника від переведення на іншу роботу його буде звільнено у зв`язку із скороченням чисельності (штату)».

Так, згідно змісту протоколу зборів №2 від 18 вересня 2023 року вбачається, що 18 вересня 2023 року було проведено загальні збори учасників Відділення анестезіології з операційним блоком, на яких була присутня позивачка ОСОБА_1 . На зборах, які були проведені 18 вересня 2023 року працівникам відділення було повідомлено, що 15 вересня 2023 року КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР видано наказ №94 «Про внесення змін до штатного розпису», яким передбачено виключення зі штатного розпису лікарні структурних підрозділів, зокрема, Відділення анестезіології з операційним блоком у складі працівників, згідно переліку у наказі. Також, передбачено введення «Відділення анестезіології» у складі працівників за переліком, зазначеному в наказі (пп.1.3.4 п.1.3 Наказу) та введення посад в штатний розпис структурних підрозділів (п.1.4 Наказу). Працівників було попереджено про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва та повідомлено, що у зв`язку із змінами в штатному розписі кожному буде запропоновано наявні вакансії у лікарні, задля подальшого працевлаштування. У разі відмови працівника від переведення на іншу роботу його буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату).

Відповідно до Списку робітників Відділення анестезіології з операційним блоком, на ознайомлення зі змінами штатного розкладу, згідно наказу № 94 від 15 вересня 2023 року, 18 вересня 2023 року позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 94 від 15 вересня 2023 року - 18 вересня 2023 року, про що свідчить її особистий підпис під номером 84 списку (т.1 а.с.75-79).

Наказом № 102 від 26 жовтня 2023 року були внесені зміни до наказу № 94 від 15 вересня 2023 року, згідно яких зміни до штатного розпису передбачалось внести з 01 грудня 2023 року, а також повідомити працівників про звільнення за скороченням чисельності з 01 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 80).

Позивач з наказом № 102 від 26 жовтня 2023 року персонально ознайомлена не була, що представник відповідача підтвердили в судовому засіданні, посилаючись на те, що вказаний наказ покращував становище працівників (відтермінував дату можливого звільнення), і тому відповідач не вбачав за обов`язкове окремо знайомити працівників з його змістом.

В період часу з 17 жовтня 2023 року по 30 листопада 2023 року відповідач надавала позивачці пропозиції про переведення на вакантні посади (т. 1 а.с.81-82).

Так, 17 жовтня 2023 року була надана пропозиція №01-14/3456 відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади:

- Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок);

- Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко);

- Сестра медична операційна Відділення щелепно-лицьової хірургії 3 отоларингологічними ліжками (30 ліжок);

- Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. 1 а.с.24).

Від запропонованих 17 жовтня 2023 року пропозицій ОСОБА_1 відмовилася надавши до канцелярії лікарні відповідний лист від 27 жовтня 2023 року вх. №1681/01-08 (т. 1 а.с. 81-82).

30 жовтня 2023 року позивачці була надана пропозиція №01-14/3643, відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади:

- Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок);

- Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко);

- Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок);

- Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. 1 а.с.25).

14 листопада 2023 року позивачу була надана пропозиція №01-14/3873, відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади:

- Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок);

- Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко);

- Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок);

- Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок);

- Сестра медична Відділу інфекційного контролю (т.1 а.с.83).

У зв`язку з перебуванням 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 на лікарняному вказана пропозиція направлена за поштою адресою її мешкання (т.1 а.с.84-87).

27 листопада 2023 року позивачці була надана пропозиція №01-14/4058, 30 листопада 2023 року пропозиція №01-14/4123 відповідно до яких запропоновано наступні вакантні посади:

- Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок);

- Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко);

- Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок);

- Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. а.с.23,26).

Від запропонованих 27 листопада 2023 року та 30 листопада 2023 року вакансій позивачка відмовилася надавши до канцелярії лист від 30 листопада 2023 року вх. №1934/01-08 (т.1 а.с. 27-29).

Наказом №1651к/тр від 30 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 сестру медичну старшу (операційну) відділення анестезіології з операційним блоком з 30 листопада 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 18).

Наказом №1652 к/тр від 30 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 сестру медичну операційну (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком з сумісництва на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України (т. 1 а.с.19).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами) вказав, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 333/4779/20.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 27 серпня 2024 року у справі № 333/4779/20.

Указане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому, саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже, право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, і судові органи не можуть вимагати обгрунтування доцільності скорочення чисельності або штату та саме в рамках розгляду спору про поновлення на роботі й вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18.

Таким чином, питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством, а тому при прийнятті наказу від 15 вересня 2023 року № 94 про внесення змін до штатного розпису, виконуючий обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради діяв у межах наданих йому повноважень, із дотриманням вимог закону, у зв`язку чим заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що в організації виробництва і праці на підприємстві дійсно відбулись зміни, що полягали у зменшенні штатних одиниць та (або) чисельності штатних працівників підприємства.

У справі, що переглядається апеляційним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом №1651к/тр від 30 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 сестру медичну старшу (операційну) відділення анестезіології з операційним блоком з 30 листопада 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 18). Наказом №1652 к/тр від 30 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 сестру медичну операційну (цілодобової екстреної медичної допомоги) відділення анестезіології з операційним блоком з сумісництва на 0,5 ставки з 30 листопада 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України (т. 1 а.с.19).

Як на підставу для задоволення позовних вимог, суд послався на те, що відповідач належним чином не виконав передбачені законом вимоги та не вжив заходів щодо завчасного попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення та щодо пропозиції всіх вакантних посад, тим самим не дотримався передбаченого КЗпП України порядку звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.

Так, згідно змісту протоколу зборів №2 від 18 вересня 2023 року вбачається, що 18 вересня 2023 року було проведено загальні збори учасників Відділення анестезіології з операційним блоком, на яких була присутня позивачка. На зборах, які були проведені 18 вересня 2023 року працівникам відділення було повідомлено, що 15 вересня 2023 Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради видано наказ №94 «Про внесення змін до штатного розпису», яким передбачено виключення зі штатного розпису лікарні структурних підрозділів, зокрема, Відділення анестезіології з операційним блоком у складі працівників, згідно переліку у наказі. Також, передбачено введення «Відділення анестезіології» у складі працівників за переліком, зазначеному в наказі (пп.1.3.4 п.1.3 Наказу) та введення посад в штатний розпис структурних підрозділів (п.1.4 Наказу). Працівників було попереджено про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва та повідомлено, що у зв`язку із змінами в штатному розписі кожному буде запропоновано наявні вакансії у лікарні, задля подальшого працевлаштування. У разі відмови працівника від переведення на іншу роботу його буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату).

Вказані обставини підтверджуються змістом Протоколу зборів №2 від 18 вересня 2023 року ( а.с. 72- 74 т. 1).

Наказ №94 від 15 вересня 2023 року надано працівникам відділення на ознайомлення, після чого вони факт ознайомлення підтвердили поставивши власні підписи у Списку робітників Відділення анестезіології з операційним блоком на ознайомлення зі змінами штатного розкладу, згідно наказу №94 від 15 вересня 2023 року.

Позивачка була присутня на зборах 18 вересня 2023 року на яких, згідно змісту протоколу, повідомлялося про виключення зі штатного розпису лікарні структурних підрозділів, зокрема, Відділення анестезіології з операційним блоком у складі працівників, згідно переліку у наказі, а також повідомлено, що у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу його буде звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату).

Позивачка ознайомилася наказом і поставила свій власноручний підпис -18 вересня 2023 року (п.84) у Списку робітників Відділення анестезіології з операційним блоком на ознайомлення зі змінами штатного розкладу згідно наказу №94 від 15 вересня 2023 року (а.с. 75 т. 1 ).

Позивачка по тексту позову та і судовому засіданні визнала той факт, що була присутня на зборах, зокрема приймала в них активну участь, і власноручно поставила підпис у Списку про ознайомлення з наказом №94 від 15 вересня 2023 року - 18 вересня 2023 року

Отже, відповідачем доведено належними та допустимими доказами те, що позивачка

була присутні на зборах відділення, була попереджена про скорочення штату працівників та була ознайомлена з наказом №94 від 15 вересня 2023 року «Про внесення змін до штатного розпису» (далі за текстом - Наказ/спірний наказ) - 18 вересня 2023 року, про що свідчить її власноруч поставлений підпис, яким передбачено виключення з 15 листопада .2023 року зі штатного розпису лікарні структурних підрозділів, зокрема, Відділення анестезіології з операційним блоком до складу якого входить з поміж інших посади: сестра медична операційна старша/брат медичний операційний старший (пп.8 пп.1.2.2 п.1.2 Наказу) та сестра медична операційна (цілодобової екстреної медичної допомоги) / брат медичний операційний (цілодобової екстреної медичної допомоги) (пп.9 пп.1.2.2 п.1.2 Наказу).

У штатному розписі КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, який діяв (до 15 вересня 2024 року, до початку скорочення) було наявне Відділення анестезіології з операційним блоком та посади в ньому, які зокрема до моменту звільнення обіймала позивачка, а саме: сестра медична операційна старша за основною посадою та сестра медична операційна (цілодобової екстреної медичної допомоги) за сумісництвом 0,5 ставки.

Зміни до штатного розпису затверджені наказом №94 від 15 вересня 2023 року, з подальшими змінами згідно наказу №102 від 26 жовтня 2023 року в частині дати внесення змін до штатного розпису з 01 грудня 2023 року.

Із змін штатного розпису, який був затверджений наказом №94 від 15 вересня 2023 року з подальшими змінами наказом №102 від 26 жовтня 2023 року та введений в дію з 01 грудня 2023 року, встановлено, що Відділення анестезіології з операційним блоком та посади, які обіймала позивачка а саме: сестра медична операційна старша за основною посадою та сестра медична операційна (цілодобової екстреної медичної допомоги) за сумісництвом 0,5 ставки, відсутні, тобто скорочені.

Отже, на момент звільнення позивачки, відбулося фактичне скорочення штату, про яке позивачку повідомлено персонально 18 вересня 2023 року, про що свідчить її особиста

присутність на зборах та підпис у Списку про ознайомлення з наказом №94 від 15 вересня 2023 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачка персонально не пізніше, ніж за два місяці не була попереджена, про наступне вивільнення працівника у зв`язку з скороченням штату з певної дати і з певної посади, в тому числі у разі, якщо не погодиться на одночасно висунуту пропозицію щодо іншої роботи на цьому ж підприємстві, а протокол зборів № 2 від 16 вересня 2023 року та підпис у списку про ознайомлення з наказом №94 від 15 вересня 2023 року є неналежним і допустимим доказом, є невірним.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо висновків суду з приводу того, що протокол від 18 вересня 2023 року не містить відомостей про процедуру обрання голови і секретаря зборів, колегія суддів зазначає, що вказані збори не були зборами трудового колективу у розумінні Колективного договору. Чинними нормами законодавства України не передбачена форма протоколу та обов`язковість питання щодо обрання голови та секретаря зборів а, тому останні визначений за посадовими обов`язками.

Відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ від 29 березня 2002 року № 117, визначені завдання та обов`язки медичного директора, який здійснює керівництво закладом охорони здоров`я (крім аптечних закладів) у порядку делегованих йому керівником повноважень з медичних питань, відповідно до чинного законодавства України. У разі відсутності керівника за його дорученням виконує його обов`язки. Організовує надання пацієнтоорієнтованих послуг з медичного обслуговування населення з додержанням галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я. Розробляє та впроваджує в закладі систему безперервного удосконалення якості послуг з метою забезпечення безпеки пацієнтів, своєчасності допомоги, економічної ефективності, досягнення найкращих результатів на основі наукових знань та принципів доказової медицини. Координує зовнішню та внутрішню взаємодію підрозділів закладу охорони здоров`я. Відповідає за організацію безперервного професійного розвитку медичного персоналу.

Отже, головою зборів та секретарем, які відбулися 18 вересня 2023 року за функціональними обов`язками визначено в.о. медичного директора Олега Великого та в.о. заступника медичного директора Тімілу Ісмаілову відповідно.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що з 01 грудня 2023 року дійсно затверджений новий штатний розпис, тобто що в організації виробництва і праці на підприємстві дійсно відбулись зміни, що полягали у зменшенні штатних одиниць та (або) чисельності працівників.

Так у відзиві відповідач зазначав про те, що всі працівники відділень, виведених зі штату, які згідно оспорюваного наказу були переведені за їх згодою на інші посади. Звільнено було лише позивачку, оскільки вона від запропонованих посад відмовилася (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до долученого до апеляційної скарги штатного розпису станом на 01 грудня 2023 року вбачається, що на підприємстві дійсно відбулись зміни, що полягали у зменшенні штатних одиниць та (або) чисельності працівників ( а.с. 210-232 т. 2).

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачці не були запропоновано всі вакантні посади, є невірним.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання вимог чинного законодавства позивачці були надані наступні пропозиції

Так, 17 жовтня 2023 року була надана пропозиція №01-14/3456 відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади: Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок); Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко); Сестра медична операційна Відділення щелепно-лицьової хірургії 3 отоларингологічними ліжками (30 ліжок); Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. 1 а.с.24).

Від запропонованих 17 жовтня 2023 року пропозицій ОСОБА_1 відмовилася надавши до канцелярії лікарні відповідний лист від 27 жовтня 2023 року вх. №1681/01-08 (т. 1 а.с. 81-82).

30 жовтня 2023 року позивачу була надана пропозиція №01-14/3643, відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади: Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок); Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко); Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок); Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. 1 а.с.25).

14 листопада 2023 року позивачу була надана пропозиція №01-14/3873, відповідно до якої запропоновано наступні вакантні посади: Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок); Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко); Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок); Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок); Сестра медична Відділу інфекційного контролю (т.1 а.с.83).

У зв`язку з перебуванням 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 на лікарняному вказана пропозиція направлена за поштою адресою її мешкання (т.1 а.с.84-87).

27 листопада 2023 року позивачу була надана пропозиція №01-14/4058, 30 листопада 2023 року пропозиція №01-14/4123 відповідно до яких запропоновано наступні вакантні посади: Сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок);

- Сестра медична (для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії №1 (21 ліжко); Сестра медична операційна Відділення хірургії з центром ШКК ( 60 ліжок);Сестра медична (процедурна) Відділення ранньої реабілітації (50 ліжок) (т. а.с.23,26).

Від запропонованих 27 листопада 2023 року та 30 листопада 2023 року вакансій Позивачка відмовилася надавши до канцелярії лист від 30 листопада 2023 року вх. №1934/01-08 (т.1 а.с. 27-29).

Відмовляючись від запропонованих посад ОСОБА_1 зазначила, що запропоновані вакансії сестра медична Відділення екстреної медичної допомоги ( 30 ліжок), сестра медична ( для ліжок інтенсивної терапії) Відділення інтенсивної терапії № 1 ( 21 ліжко), сестра медична ( процедурна) Відділення ранньої реабілітації ( 50 ліжок) не відповідають її кваліфікації та спеціалізації «сестра медична операційна». А запропонована вакансія сестри медичної операційної Відділення хірургії з центром ШКК не підходить позивачці в рамках умов праці.

Водночас, згідно відомості особової справи ОСОБА_1 вбачається, що остання отримала диплом молодшого спеціаліста, здобула кваліфікацію освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст, спеціальність сестринська справа, професійна кваліфікація сестра медична. Отримала диплом бакалавра, здобула кваліфікацію бакалавр медсестринства, ступінь вищої освіти бакалавр, спеціальність « Медсестринство», освітня програма «Сестринська справа».

Отже, вбачається, що кваліфікація позивачки є «сестра медична» та «медсестринство».

Згідно вимог Наказу МОЗ від 23 листопада 2007 року № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» визначено, що особі, якій за результатами атестації присвоєна кваліфікаційна категорія з конкретного управління, закладом, при якому створена атестаційна комісія, видається посвідчення встановленого зразка ( п.2.6 Наказу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не мала присвоєної категорії, відповідного посвідчення за результатами атестації не отримувала, що спростовує твердження позивачки що надані пропозиції щодо переведення на іншу посаду не відповідали рівню її кваліфікації, доказів зворотного нею не надано.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №569/9913/18 зазначено, що процедура визначення кваліфікації та продуктивності праці працівника, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишенні на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначенні (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

Суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13, від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16 -ц.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР повністю виконало вимоги КЗпП України, запропонувало ОСОБА_1 наявні у лікарні вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. Пропозиції були відхилені ОСОБА_1 або проігноровані.

Слід зауважити, що переважне право залишення на роботі у даному випадку не застосовується, оскільки посада, які обіймала позивачка за основним місцем роботи була одна, що підтверджується штатним розписом.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що роботодавець належним чином виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме більш ніж за два місяці до звільнення попередив позивачку про наступне вивільнення, декілька раз пропонував усі наявні вакантні посади, що не заперечує і позивач. Будь-яких обмежень щодо звільнення позивачки суд не встановив, а позивачка не довела. Також позивачка не надала доказів своєї належності до категорії осіб, визначених у статті 42 КЗпП України, які мають переважне право на залишення на роботі. Суд таких обставин також не встановив. Враховуючи викладене, посилання позивачки щодо порушення вимог статті 49-2 КЗпП України під час її звільнення є безпідставними, тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при звільненні позивачки дотримався передбаченого КЗпП України порядку звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Оскільки відповідачем не допущено порушень законодавства при звільненні позивачки з роботи, тому не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, зазначеного не врахував, не повно дослідив наявні у справі докази не надав їм належну оцінку, зробив помилковий висновок про задоволення позову. Тому рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Частинами 1,2 ст. 271 ЦПК України передбачає, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяв про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення що не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання.

За змістом зазначеної норми процесуального права рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Враховуючи, що рішення суду передбачає виконання в частині стягнення середнього заробітку, відповідач звернувся до суду із заявою про його роз`яснення, оскільки відповідно до п.2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць. Однак поняття « заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.Отже, ст. 430 ЦПК України не передбачає негайного виконання рішення суду в частині середнього заробітку, а також стягнення в межах суми всього платежу, тому представник відповідача звернувся до суду з заявою просив роз`яснити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року відмовлено у роз`ясненні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року, оскільки доводи представника відповідача зводяться до невідповідності рішення суду вимогам законодавства у частині порядку виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є підставою не для звернення за роз`ясненням рішення, а для його апеляційного оскарження.

Не погоджуючись з ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 рокуКомунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради подало апеляційну скаргу. Просить Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення скасувати. Роз`яснити мотивувальну частину рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року в частині негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки, апеляційним судом скасовано рішення у справі, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі, тому й не має підстав для його роз`яснення, оскільки відповідно до положень статті 271 ЦПК України роз`яснити можливо те рішення, яке набрало законної сили, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року, якою відмовлено роз`ясненні рішення відповідачу слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради задоволена, оскаржене судове рішення скасовано, в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено. Проте, враховуючи, що позивачка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнена, тому понесені відповідачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію № 2526 від 21 серпня 2024 року ( а.с. 232 т. 1) та платіжною інструкцією № 2778 від 13 вересня 2024 року у розмірі 966, 00 грн ( а.с. 49 т. 2), що разом становить 2576, 00 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року про відмову в роз`ясненні судового рішення задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 рокузмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2576, 00 грн компенсувати Комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 26 грудня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.