Рішення

від 07.01.2025 по справі 502/2536/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2536/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.

представника відповідача - Грєкової Н.П.

прокурора - Пацессора О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача

ОСОБА_2 - адвоката Грєкової Наталі Прокопіївни

про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання

про судові витрати у справі за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації

до

Ізмаїльської районної державної адміністрації,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України

про

визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації,

визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.12.2024 р. у задоволенні позову Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовлено повністю.

Під час розгляду справи за відповідним позовом та до закінчення судових дебатів у справі, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Грєкова Н.П. 26.12.2024 р. зробила заяву про те, що після ухвалення рішення суду нею будуть подані докази на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_2 розміру судових витрат.

30.12.2024 р. представником відповідача Грєковою Н.П. через систему «Електронний суд» подано до Кілійського районного суду Одеської області відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення суду з доказами на підтвердження понесених судових витрат. Так, у відповідній заяві представник відповідача вказує, що відповідачем ОСОБА_2 при розгляді справи були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 31 000 грн та проведення експертизи судовим експертом разом у розмірі 6058 грн, загалом на суму 37068 грн, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд ухвалити рішення, яким стягнути вказану суму понесених відповідачем судових витрат з особи, якій відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою судді від 31.12.2024 р. призначено судове засідання для розгляду заяви представника відповідача на 10-ту годину 07.01.2025 р. з викликом представника відповідача Грєкової Н.П. та прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури.

В судовому засіданні представник відповідача просила суд задовольнити подану нею заяву в повному обсязі. Надаючи відповідь на питання суду пояснила, що на момент ухвалення судом рішення по суті справи неможливо було визначити остаточний розмір понесених відповідачем судових витрат, що і стало підставою для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неподання попереднього розрахунку судових витрат відповідачем у відзиві та необґрунтованість зазначеної суми понесених відповідачем витрат.

Заслухавши представника відповідача і прокурора, надавши оцінку доданим до заяви письмовим доказам, а також проаналізувавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна, в принципі, отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

А відповідно до ч. 8 вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Представником відповідача в якості доказів понесення відповідних судових витрат до заяви додано: договір про надання правничої допомоги від 30.01.2024 р. № 0005 та додаткову угоду до нього від 27.12.2024 р.; акт приймання наданих послуг за відповідним договором на загальну суму 31000 грн, де визначено погодинну оплату адвоката за надані послуги з розрахунку 1000 грн за годину; рахунок за проведення земельно-технічної експертизи та квитанцію про оплату послуг з проведення земельно-технічної експертизи у розмірі 6058,24 грн; також окремою заявою від 31.12.2024 р. представник відповідача надав для долучення до попередньої заяви копії документів, що підтверджують здійснені представником відповідача витрати на поштові відправлення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи складність справи та виходячи з переліку реально наданих та документально підтверджених послуг, деякі з яких є фактично такими, що включають в себе або дублюють одна одну, як формування правової позиції, підготовка (пошук) судової практики і складання заперечення (відзиву) по справі, підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка та направлення заяв і клопотань по справі, а також виходячи зі співмірності витраченого на їх надання часу, складності та якості наданих послуг, зважаючи на реальну участь представника відповідача в судових засідання загальною тривалістю до трьох годин, а не чотирьох годин, як зазначено в Акті приймання наданих послуг, з урахуванням заперечень прокурора, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви в частині таких витрат, визначивши суму у 15 000,00 грн, що підлягають стягненню як відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Грєковою Н.П.

Крім того, суд дійшов висновку про доведеність понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат в розмірі 6058 грн на проведення експертизи.

Посилання прокурора на те, що у відзиві відповідача не було зазначено попереднього (орієнтовного) розміру судових витрат, на переконання суду, не є перешкодою для їх подальшого стягнення, оскільки, як встановлено судом, відзив із запереченнями відповідача проти позову, було подано відповідачем самостійно 24.01.2024 р. і отримано судом 30.01.2024 р., тобто до укладення Договору про надання правничої допомоги з адвокатом Грєковою Н.П., якою в подальшому було надано відповідні вищенаведені послуги, про обсяг і розмір яких відповідач не міг знати заздалегідь.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку, а Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

За змістом ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

За відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Одеська обласна прокуратура є розпорядником бюджетних коштів, визначеним Офісом Генерального прокурора.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а суму понесених відповідачем пов`язаних з розглядом справи витрат у розмірі 21058 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури, як розпорядника відповідних бюджетних коштів.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 137, 141, 246, 263-265, 270 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі № 502/2536/23, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) - 21058 гривень витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников