Рішення

від 26.11.2007 по справі 159-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

159-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2007Справа №2-17/159-2006

За позовом Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”, м. Ялта

До  відповідачів  1. ТОВ “Будівельна компанія Артекс”, м. Ялта

2. ТОВ “Центр ріелтерських технологій”, м. Сімферополь

про  стягнення   283 491,47 грн. з першого відповідача; та про стягнення 69 566,57 грн.  з другого відповідача

                                                    Суддя В.І. Гайворонський    

                                               П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Руденко В.П. представник  пост. дов. №4 від 09.01.07р.

Від  ТОВ “Будівельна компанія Артекс” - не з'явився.

Від ТОВ “Центр ріелтерських технологій” - Шеховцову  С.І., представник, дов. пост. від 10.01.07р.

            Сутність спору:  Згідно позовної заяви та уточнення до неї позивач просить стягнути з ТОВ “Будівельна компанія Артекс” (першій відповідач) 282440,27грн. заборгованості по договору №295-Ф та 1051,2грн. заборгованості по договору №295-Н всього 283491,47грн. та стягнути з  ТОВ “Центр ріелтерських технологій” (другій відповідач) 68975,57грн. заборгованості по договору №261-Ф та 591 грн.  заборгованості  по договору  № 261 Н, всього  69566,57грн.

             Згідно ст. 22 ГПК України збільшувати та зменшувати позовні вимоги є правом позивача.

             Таким чином вважається заявленими вказані позовні вимоги, які підлягають розгляду судом.  

            Перший відповідач у запереченнях позов не визнав та вказав, що він від позивача майно не отримував у результаті сокриття позивачем прав третіх осіб.

            Також даний відповідач вказує, що наявність двох договорів свідчить про порушення ст. 181 Господарського кодексу України, договір по загальному правилу складається у формі єдиного документу.

             Даний відповідач також вказує на суперечливі формулювання у договорах, а також, що договір не містить необхідних положень, які необхідні для договорів.

             Відповідач, також вказує, що Постанова СМ АРК № 68 від 11.03.97р. не може бути прийнята до уваги оскільки вона не зареєстрована.

             Другий відповідач у відзиві визнав позовні вимоги частково – у частині вимог про стягнення заборгованості по договору №261-Н від 07.06.04р. на надання послуг по нагляду за берегоукриплюючими  спорудами у сумі 591грн.

             Представник першого відповідача, у останні засідання суду не з'являється. Про розгляд справи повідомлений рекомендованою кореспонденцією. Про зміну свого поштового адресу вказаний відповідач суд не повідомив, у зв'язку з чим у суду не має підстав не спрямовувати йому кореспонденцію на адресу, що є у матеріалах справи.

            Крим того вказаний у позові поштовий адрес першого відповідача є також у його бланках, а також згідно довідки органу статистики є його юридичною адресою.  

            Згідно ст. 33 ГПК України зобов'язання надання доказів покладається на сторону.

            Тобто, якщо перший відповідач змінив свої адрес він повинен був надати суду свої новий адрес.

            Таким чином не участь першого відповідача у розгляді справи не пов'язана з поважними причинами, а тому не може бути перешкодою її розгляду.

            Якщо перший відповідач не отримував кореспонденцію по вини пошти, він вправі звернувся про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

            По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

            Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                  ВСТАНОВИВ:

             Між позивачем та першим відповідачем укладений договір №295-Ф від 18.10.04р., згідно якого позивач виконує функції замовника з відновлення і капітального ремонту берегоукріплювальних і протизсувних споруд, що перебувають на його балансі, а відповідач зобов'язується зробити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

            Згідно договору №295-Н на оказання послуг по надзору за берегоукриплюючими  спорудами від 18.10.04р. між тими ж сторонами позивач надає відповідачу платні послуги по надзору за берегоукриплюючими спорудами та оповзневой обстановкою на ділянці розташування відповідача.  

            Аналогічни договори укладени між позивачем і другим відповідачем – відповідно - договори № 261-Ф від 07.06.2004р. та № 261 – Н від 07.06.04р.

            Вказані обставини підтверджені копіями вказаних договорів, що є у матеріалах справи.

           Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, при цьому виходить із наступних підстав:

           Діючий Цивільний кодекс України не містить вимог про визнання договору не укладеним, та визнання договору не укладеним не є у ст. 16 ЦК України, як заход захисту порушеного права.

           Таким чином, якщо зацікавлена сторона вважає, що договір не відповідає діючому законодавству по будь-яким підставам, вона вправі була звернутись у встановленому законом порядку про визнання його недійсним.

           Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

           Зацікавленою стороною не надано суду доказів, що вказані договорі визнані судом недійсними.

           Таким чином у суду не має підстав не приймати вказані договорі до уваги.

           При цьому також необхідно відмітить, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі по власної ініціативі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству у цій справі.

           Так, ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом

           Згідно ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

            Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), по аналогічному випадку, а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.   

           Не може бути також прийнято до уваги посилання на те, що постанова СМ АРК не зареєстрована.

           Так, у даному випадку сторони свої відношення регулюють не безпосередньо постановою, а договором у якому є посилання на постанову.

           Таки договори у вказаний части не визнані недійсними, а тому не приймати їх в указаної часті до уваги у суду не має підстав.

           Посилання на те, що першій відповідач майна не отримав, не може бути прийнято до уваги, тому що у даному випадку він вправі був або вимогати виконання позивачем зобов'язань, або звернутися з позовом про розірвання договору та відшкодування збитків згідно з нормами Цивільного кодексу України.

           Згідно договору №295-Ф від 18.10.04р. та додатку до нього, з урахуванням заявлених позовних вимог та розрахунку позивача, згідно якого борг він просить стягнути за 2004, 2005 та перший квартал 2006р., з першого відповідача підлягає стягненню 266 266,98грн.

           У решті частини по вказаному договору борг першого відповідача не обґрунтований, а тому задоволений бути не може.

           Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України суд не вправі обґрунтувати за позивача його вимоги.

           Сам позивач у розрахунку по вказаному договору вказує що борг по вказаному договору складає 266 266,98грн.  

           Першим відповідачем не надано доказів в обґрунтування заперечень.

           Оскільки відповідні докази не надані суду до прийняття рішення, не має підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття рішення.

           При цьому необхідно відмітить, що суд не вправі по власної ініціативі знаходити докази за зацікавлену сторону.

           Більш того, таке знаходження доказів буде прямим та грубим порушенням Конституції України.

           Таким чином суд вправі розглянути спор по тім матеріалам, які надані зацікавленими сторонами.

           Згідно договору №261-Ф від 07.06.04р. та додатком до нього з другого відповідача  підлягає стягненню 53795,51грн. згідно наданого позивачем розрахунку з процентом амортизації 1,25% за квартал.

            Згідно розрахунку позивача борг він просить стягнути за 2004, 2005 та 2006р.

            Розрахунок з процентом амортизації 2% за квартал у 2006р. не може бути прийнятий  до уваги, оскільки процент амортизації 1,25% за квартал узгоджений сторонами додатком №1 до договору та в установленим законом порядку не змінений.

            Згідно договору №295-Н від 18.10.2004р. та договору №261-Н від 07.06.04р. з відповідачів також підлягає стягненню відповідно 1051,2грн. та 591грн., оскільки у суду також не має підстав не приймати вказані договорі до уваги.  

           Судові витрати підлягають стягненню згідно ч.5 ст. 49 ГПК України та складають: з першого відповідача на користь позивача 2673,18грн. державного мита та 22,25 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу. При поданні позову витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу надавались на 5 відповідачів, тобто по 23,6грн. на відповідача. Коефіцієнт пропорційності 1,06050202 (283491,47 : 267318,18).

           Оскільки на момент прийняття рішення позовні вимоги у часті другого відповідача складають 69 566,57грн, а задовольняються у сумі 54386,51грн. (53795,51+591), відповідно, коефіцієнта пропорційності  складає 1,279114434.

           Таким чином другим відповідачем підлягає відшкодування позивачу державного мита у сумі 543,87грн. та витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 18,45 грн. (23,6: 1,279114434).

           Згідно заяви другого відповідача він просить витрати за проведення бухгалтерських експертиз покласти на нього.

           Таким чином вказані витрати підлягають покладенню на другого відповідача, оскільки виходять із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не вправі покладати на другу сторону оплату, якщо зацікавлена сторона цього не бажає.

           Крім того експертиза призначалась по клопотанню вказаного відповідача.

           Згідно повідомлення експертної установи за експертизу необхідно доплатити 261 грн.

           На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

                                                                  ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ТОВ “Будівельна компанія Артекс” (98670, м. Ялта, смт. Кореї, вул. Роднікова, 14, кв.59, р/р 26004912 в ЯФ КРД АППБ „Аваль”, МФО 384340, ОКПО 033006528) на користь Кримського республіканського підприємства „Протизсувне  управління” (98604, м. Ялта, вул. Горького, 30, р/р №26005515149961 в АКБ УСБ м.Ялта, МФО 324270, ОКПО 03348324) 266266,98грн. заборгованості по договору №295-Ф та 1051,2грн. заборгованості по договору №295-Н, всього 267 318,18грн., судові витрати: 2673,18грн. державного мита, 22,25грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

         Стягнути з ТОВ “Центр ріелтерських технологій” (95013, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Кримських партизан, 2-А, кв. 136, р/р 260023358601 в СФ ЗАО „Банк Петрокоммерц - України”у м.Сімферополі, МФО 384544, ОКПО 32903098) на користь Кримського республіканського підприємства „Протизсувне  управління” (98604, м. Ялта, вул. Горького, 30, р/р №26005515149961 в АКБ УСБ м.Ялта, МФО 324270, ОКПО 03348324) 53795,51грн. заборгованості по договору №261-Ф; 591грн. заборгованості договору 3261-Н; всього 54386,51грн., судові витрати 543,87грн. державного майна, 18,45грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТОВ “Центр ріелтерських технологій” (95013, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Кримських партизан, 2-А, кв. 136, р/р 260023358601 в СФ ЗАО „Банк Петрокоммерц - України”у м.Сімферополі, МФО 384544, ОКПО 32903098) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, м.Сімферополь, вул. Чехова, 55а, ОКПО 26225794, р/р 35224001000218, Банк УГК в АРК, МФО 824026, отримувач Крим НІІСЄ) 261грн. судових витрат за проведення бухгалтерської експертизі  (заключеня експерта №2879 від 18.12.2006р.).

Видати накази.

У частині стягнення з ТОВ “Будівельна компанія Артекс” у сумі 16173,29грн. у позові відмовити.

У частині стягнення з ТОВ “Центр ріелтерських технологій” у сумі 15180,06грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.