Постанова

від 19.12.2007 по справі 166-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

166-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.12.2007Справа №2-29/166-2006А

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно–промислової компанії «Саяна – плюс» (м.Феодосія, вул..Керченське шосе,48).

До відповідача – Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (м.Феодосія, вул..Кримська,82В).

Про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

                                                                                              Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання Т.С. Готовкіна

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волинська С.В. – представник, довіреність від 15.08.07р.

Від відповідача – Котов А.П. – начальник юр. відділу, довіреність від 20.04.07рю №35;  

Суть спору: ТОВ Торгівельно–промислова компанія «Саяна – плюс» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Феодосійської МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ від 28.03.2005р. №001242/2230/23-1/2/0 частково, в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 21418,08 грн. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 12895,04 грн.

Провадження у даній справі було порушено суддею Маргарітовим М.В. ухвалою ГС АРК від 29.11.2005р.

          28.11.2005р. до господарського суду АР Крим надійшла позовна заява ТОВ Торгівельно–промислова компанія «Саяна – плюс» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2005р. № 0012452230/23-1/10.

Провадження за цім позовом було порушено суддею Маргарітовим М.В. ухвалою ГС АРК від 29.11.2005р.

Ухвалою ГС АРК від 17.01.2006р. справи №2-25/166-2006А та 2-25/1672006А були об'єднані в одну справу, з привласненням їй номеру 2-25/166-2006А.

За резолюцією першого заступника Голови господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. від 15.01.07р. у зв'язку із переходом судді Маргарітова М.В. до іншого суду, справа №2-25/166-2006А була передана на розгляд судді Мокрушину В.І.

Ухвалою ГС АРК від 24.0.07р. справу було прийнято до свого провадження суддею Мокрушиним В.І.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно встановив суму валових доходів та суму валових витрат позивача у 2004 році, а також невірно донарахував податок на прибуток в розмірі 15175,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 7587,50 грн., та невірно донарахував податок на додану вартість в розмірі 25790,08 грн. із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 12895,04 грн., у зв'язку з чим просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення.

Відповідач у запереченнях на позовні вимоги, проти їх задоволення заперечує, посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005р. №001242/2230/23-1/2/0 винесено відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затверджених Наказом ДПА України від 21.06.2001р. та Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій) органами Державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110. Також відповідач посилається на те, що позивачем порушені вимоги п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.03.2005р. № 0012452230/23-1/10, то в його обґрунтування відповідач посилається на те, що позивачем порушені вимоги п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.9 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово – бухгалтерської експертизи, проведення якої було доручено ВАТ «Кримське експертне бюро», та після проведення якої провадження у справі було поновлено.

Ухвалою ГС АРК від 12.11.2007р. справу було прийнято до свого провадження суддею Башилашвілі О.І.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період з 21.02.2005р. по 18.03.2005р. Феодосійською МДПІ проводилась перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно–промислової компанії «Саяна – плюс» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р.

За результатами перевірки складений акт № 653/23-1/31505207 (а.с. 9-28).

На підставі вказаного акту, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення  28.03.2005 р. за № 001242/2230/23-1/2/0 з нарахуванням суми податку на додану вартість в розмірі 25790,08 грн. із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 12895,04 грн.  та за № 001245/2230/23-1/1/0 з нарахуванням податку на прибуток в розмірі 15175,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 7587,50 грн.

          Підставою для прийняття рішення № 001242/2230/23-1/2/0 послужило порушення позивачем ст. 3  п.3.1. пп.3.1.1. та ст. 7  п.7.2. п7.2.8, п.7.3 пп.7.3.1., п.7.7 пп.7.7.1 п.7.4 пп.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Підставою з прийняття рішення № 001245/2230/23-1/1/0 вказано порушення позивачем ст. 4 п.4.1., ст. 11 п.11.3 пп.11.3.1, ст. 5 п.5.3  пп.5.3.9 п.5.2  пп.5.2.1, ст. 11 п. 11.3 пп.11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, законодавець поклав тягар доказування в спорі про правомірність рішення на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади.

Таким чином, органи податкової служби та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняти в порушення закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Відповідно до висновку експерта ТОВ «Кримське експертне бюро» (том 2, а.с. 53-72), висновки щодо заниження податку на прибуток у 2004 році на суму 15175,00 грн., які встановлені актом Феодосійської МДПІ від 24.03.2005 року, не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ТПК «Саяна-плюс».

          Також, експертом встановлено, що висновок про заниження ПДВ у 2004 році на суму 25790,00 грн. що викладений в акті перевірки Феодосійською МДПІ  від 24.03.2005р., за наданими документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ТПК «Саяна-плюс» підтверджується частково – в сумі 3311,00 грн.

Відповідач заперечує проти обґрунтованості висновку експерта та незгоден з результатами визначення експертом валових доходів і податкових зобов'язань ТОВ ТПК «Саяна плюс» за 2004 р. на тій підставі, що експертом були досліджені тільки документи аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, і не були досліджені первинні бухгалтерські документи - накладні та банківські виписки.

Суд вважає, що заперечення відповідача проти висновку експерта необґрунтовані у зв'язку з наступним.

З висновку експерта вбачається, що експертиза практично підтвердила показники валових доходів по податку на прибуток і податкових зобов'язань з ПДВ, визначені актом перевірки Феодосійської МДПІ, а саме: сума валових доходів: за даними перевірки Феодосійської МДПІ - 1480705 грн.; за даними експертизи - 1480356 грн.; сума податкових зобов'язань: за даними перевірки Феодосійської МДПІ — 296141 грн., за даними експертизи - 296071 грн.

Вказані в акті перевірки ДПІ числові показники (Акт перевірки том 1, а.с. 13 зворотна сторона , таблиця 2, графа "Підлягає відображенню у складі валового доходу") повинні бути обчисленні з урахуванням всіх порушень, виявлених перевіркою і описаних в тексті перевірки. Отже, валовий дохід в сумі 1480705 грн. обчислений перевіркою вже з урахуванням всіх виявлених порушень, у тому числі і тих, про які мовиться в запереченнях. З висновку експерта вбачається, що експерт вийшов практично на цю ж суму, фактично підтвердивши правильність визначення перевіркою суми валових доходів від продажу товарів в 2004р. Тому твердження відповідача про те, що експерт неправильно визначив суму валових доходів - означає твердження, що її неправильно визначив сам відповідач при проведенні перевірки.

Така ж саме ситуація має місце відносно податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Що стосується приросту (убули) балансової вартості матеріальних запасів, то запереченнях відповідача про те, що підставою для визначення приросту (убули) балансової вартості матеріальних запасів є дані не Головної книги, а матеріальних звітів, то суд вважає, що такий довід не доведений відповідачем. Закон "Про оподаткування прибутку підприємств", пункт 5.9 якого і ввів поняття приросту (убули) балансової вартості запасів, не містить вказівки, дані якого обліку - аналітичного або синтетичного - повинні бути підставою для числення приросту. Більш того, в головній книзі узагальнюються дані журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках, які, у свою чергу, заповнюються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Відповідач у запереченнях на висновок експерта посилається на те, що в ході проведення документальної перевірки залишки матеріальних запасів відповідно до товарних звітів станом на 01.01.2004 р. складали 175600 грн.

Проте, в Акті перевірки від 24.03.2005р. таких відомостей немає, акт містить лише відомості: що в ході проведення перевірки був здійснений розрахунок балансової вартості матеріальних запасів в розрізі звітних періодів. (том. 1, а.с. 15 зворотна сторона).

В судовому засіданні експерт пояснив, що визначити, з яких документів була взята цифра 175600,00 грн. (залишок балансової вартості запасів на 01.01.2004р.), не представляється можливим.

При цьому експерт зазначив, що якщо перевіряючи інспектора ДПІ виявили розбіжності між даними Головної книги підприємства і даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб, то такі розбіжності слід було відобразити в Акті перевірки, чого зроблено не було.

Суд встановив, що під час проведення експертизи, експерт були використанні наступні документи: декларації про прибуток підприємства за 2003р.; копія листа головної книги ТОВ ТПК «Саяна плюс»; оборотно-сальдова відомість ТПК «Саяна плюс» по сч.28 за 2004р.; книга обліку придбань за лютий 2004р.; книга обліку продажів за лютий 2004р.; виписки банку; копія листа картки рахунку 631 за січень-квітень 2004р.; копія оборотно-сальдової відомості рахунку 361 за 2004р., що у свою чергу спростовує доводи відповідача, щодо експертом не були досліджені первинні бухгалтерські документи - накладні та банківські виписки.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, експерта, а також вивчивши матеріали справи, висновок експерту та дослідивши письмові докази та пояснення, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Податкові повідомлення-рішення № 1242/2230/23-1/2/0 та № 001245/2230/23-1/1/0 від 28.03.2005 р. про сплату сум податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій, були прийняти на підставі акту про результат комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ТПК «Саяна плюс» № 653/23-1/31505207 від 24.03.2005р.

За актом перевірки у п.2.1.1 таб. № 2 в графі 4 «підлягає відображенню в складі валового доходу» відповідачем зазначена сума валового доходу ТОВ ТПК «Саяна-плюс» за 12 місяців 2004 року – 1480705,00 грн.

За висновком експерту валові доходи від продажу товарів ТОВ ТПК «Саяна плюс» за 2004 рік визначені у сумі – 1480356,00 грн.

Отже, валові доходи податковою інспекцією та експертом визначені однаково за мінусом 349 грн.

Згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2004 р., у графі 5 «за рахунком 70 «доход від реалізації» сума валового доходу за 12 місяців 2004 року складає 1774668,12 грн.

Судом встановлено, що доходи від продажу товарів позивачем з покупцями ТОВ «Александрит», фірма АЗОВ, ПП Казарян Т.А., ПП Корчагіна О.В., ТОВ «Нафта-Сервіс», ТОВ «Абсолют», ТД АТЗТ «Мітрідат» були відображені позивачем повністю в журналі-ордері по рах.361, на підставі накладних  в сумі 15964, 81 грн., у зв'язку з чим відображення в акті перевірки у п.2.1.2 про відсутність включення такого доходу, не відповідає дійсності.

          Судом також встановлена  невідповідність даних, вказаних в пункті 2.1.4 акту перевірки  даним журналу-ордера і Відомостям по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2004 р.» з включенням  до валового доходу суми заборгованості ПП «Саяна-кул» перед ТОВ «Саяна-плюс» в розмірі 40 000,00 грн.

ПП «Саяна-Кул» в погашення заборгованості за товар 09.02.04 г. перерахувало ТОВ  «Саяна-плюс» 40 000,00 грн. за платіжним дорученням № 43 з помилковим призначенням платежу: «за морозиво по накладної  №132 від 09.02.04 в т.р. ПДВ 6666,67»,  та за своїм листом (поясненням) до банку від 01.02.2004 г. за № 8  виправило цю помилку, вказав банку,  про призначення платежу за платіжним дорученням № 43 від 09.02.2004 г. вважати: «Погашення кредиторської заборгованість». Факт наявності дебіторської заборгованості на 09.02.04 г. в суммі 40 000,00 грн. підтверджується актом звірки заборгованості ПП «Саяна-кул» та ТОВ «Саяна-плюс».

За висновком експерту, його письмовими та усними поясненнями в судовому засіданні підтверджується, що сума 40 000,00 грн. в т.р. ПДВ-6666,67 грн., яка надійшла від ПП «Саяна-кул» до ТОВ «Саяна-плюс» була включена до складу валових доходів, відображена бухгалтерською проводкою Дебет рахунка 631  «розрахунки з вітчизняними постачальниками – Кредит рахунку 70  «доходи від реалізації».  З чим відповідач повністю погодився.

За даними акту п.2.2 у таб.№ 7 в графі 4 «скоректований валовий доход за даними перевірки» за 12 місяців 2004 р. відповідачем визначені валові витрати в сумі 1489667,10 грн.

За даними експертизи загальна сума валових витрат за 2004р. ТОВ ТПК «Саяна-кул» склала 1514990,00 грн.

Розходження між даними експерту, та актом перевірки виявилося в результаті не включення відповідачем до валових витрат збиту запасів товарно-матеріальних цінностей в сумі 13680,00 грн.,  витрат на придбання товарів в сумі 10 819,00 грн., інших витрат в сумі 824,00 грн., що є порушенням ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До валових витрат відповідачем не була включена сума амортизації транспортного засобу «Мерседес 814», який використовувався відповідачем як внесений до статутного капіталу ТОВ ТПК «Саяна - плюс» та включений до складу основних фондів, що  є порушенням п. 8.1.2., п. 8.4.11 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як свідчить акт  перевірки  (п.2.3.2.)  автомобіль «Мерседес 814» реєстраційний номер 16320 ХА вартістю 100000,00 грн.  був внесений учасником ТОВ ТПК «Саяна-плюс» до статутного капіталу 08.11.2001 р., про що здійснена державна реєстрація змін, та віднесений до складу основних фондів, тобто ТОВ ТПК «Саяна-плюс» придбало цей автомобіль і має право на його амортизацію.

Згідно п. 2.5.2. акту перевірки, загальну суму податкових зобов'язань ТОВ ТПК «Саяна-плюс»   з ПДВ,  відповідач визначив в сумі  296141,00 грн., за даними експертизи  загальна сума податкових зобов'язань ТОВ ТПК «Саяна-плюс» склала 296071,00 грн. (розходження складає 70,00 грн. на користь відповідача).

Згідно експертного висновку, експертом встановлений факт сторнування ТОВ ТПК «Саяна-плюс» податкового кредиту у всіх  випадках повернення товару, який був відображений в журналі – ордері за рах.631, як відображено в Книзі придбанні що здійснювалося бухгалтерською проводкою: Дебет  рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» – Кредит рахунку 64 «розрахунки за податками та платежем».   В судовому засіданні  відповідач з цим погодився.

          У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що сума податкових зобов'язань з ПДВ за 2004 р., яка підлягає сплаті ТОВ ТПК «Саяна – плюс» складає 3311,00 грн., що визначена експертизою.

          Отже,  податкові зобов'язання з донарахування податку на прибуток за податковим повідомленням – рішенням  в сумі 15175,00 не підтверджується ні актом перевірки, ні первинними документами, ні фактичним обставинам справи, ні висновком експерту.

Податкові зобов'язання з донарахування податку на додану вартість в сумі 25790,08 грн. за актом перевірки  підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ТПК «Саяна-плюс»  частково в сумі 3311,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

-          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-          з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

-          значення для прийняття рішення (вчинення дії);

-          безсторонньо (неупереджено);

-          добросовісно;

-          розсудливо;

-          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

-          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

-          з урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

-          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 28.03.2005 року № 001242/2230/23-1/2/0 підлягають визнанню нечинними в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 22479,08 грн., а податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005 року № 001245/2230/23-1/1/0 повністю.

Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені – 19.12.2007р.

Повний текст постанови оформлений та підписаний – 24.12.2007р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005 року № 001242/2230/23-1/2/0 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 22479,08грн.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005 року № 001245/2230/23-1/1/0 повністю.

4.          В частині позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2005 року № 001242/2230/23-1/2/0 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 3311,00 грн., в задоволенні позову – відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Торгівельно-Промислова Компанія «Саяна-плюс» (98100, м. Феодосія, вул.Керченське шосе, 48 код ЄДРПОУ 31505207, рахунок 26003529240751 в ФВ КРФ АБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.