Рішення

від 10.12.2024 по справі 194/772/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 194/772/24

Провадження № 2/0203/2014/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 надійшли матеріали вищезазначеної цивільної справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивачка зазначила, що вона та відповідач є батьками двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти народжені у шлюбі з відповідачем, який був зареєстрований 19.07.2011 та розірваний на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13.10.2023 у справі №194/1138/23. Після розірвання шлюбу дочка, ОСОБА_3 , залишилася проживати з нею, а син, ОСОБА_4 , - з батьком.

Позивачка та її діти мають зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , але фактично з дочкою вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створені позивачкою всі належні умови для проживання малолітніх дітей та що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради.

Спір щодо місця проживання сина ОСОБА_5 виник у листопаді 2023 року, після того, як позивачка виявила бажання забрати дитину на постійне місце проживання до себе. Сторони домовилися про те, що син буде проживати по черзі з кожним із батьків по тижню. Проте, виявилося, що методи виховання у батьків різні, а тому вони не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання та виховання дітей, крім того позивачка позбавлена можливості обговорити з колишнім чоловіком питання щодо життя, здоров`я, навчання і виховання дітей, оскільки відповідач уникає спілкування. Батько обмежує коло спілкування сина, соціально ізолює від спілкування з бабусею. Однак, коли син приходить до позивачки, він говорить про те, що бажає жити з сестрою, тобто така поведінка батька свідчить про те, що дитина залежить від оціночних суджень батька, а всі його дії свідчать про вчинення ним психологічного насильства як по відношенню до малолітнього сина, так і по відношенню до неї.

На засіданні комісії з захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернівської міської ради, на якому розглядалося питання щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків, відповідачем по справі не були надані документи, які б підтверджували його працевлаштування та дохід. Окрім того, відповідач свідомо замовчував про своє фактичне місце проживання та не надав правдивої інформації про себе.

У зв`язку з чим, позивачка просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024, цивільну справу №194/772/24, провадження №2/0203/2014/2024, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду - 04.10.2024.

Ухвалою суду від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.11.2024 від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області Сніжко О.О. до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. В заяві зазначено, що позиція щодо вирішення спору між батьками малолітніх дітей викладена у висновку від 18.04.2024 за №1144/0/2-24, який міститься в матеріалах справи, просила ухвалити рішення у справі на розсуд суду.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року підготовче провадження по цивільній справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивака в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява від 28.05.2024, в якій він просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень ч.1 ст.223 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.07.2011 року між сторонами було укладено шлюб, який в подальшому розірваний, на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13.10.2023 у справі №194/1138/23.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії свідоцтв про народження містяться в матеріалах справи).

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частина 1 ст. 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до змісту ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно ст. ст. 9, 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька - це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Після розірвання шлюбу, дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати разом з матір`ю, а син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з батьком.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Тернівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю - ОСОБА_1 . Даний висновок зроблений на підставі наступного:

«Після прийнятого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рішення розлучитися, їх донька ОСОБА_3 залишилася проживати з матір?ю, а ОСОБА_4 - з батьком.

Жінка разом із дівчинкою зареєстрована в житловому приміщенні нині покійного батька свого колишнього чоловіка, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.04.2024 за №1897, наданого відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради), але фактично мешкає з нею на власній житловій площі, а саме: в квартирі АДРЕСА_3 того ж самого населеного пункту. Умови проживання громадян відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Нерухомість устаткована корпусними та м?якими меблями, побутовою та оргтехнікою. Малолітня ОСОБА_6 займає окрему кімнату, облаштовану ліжком, шафою та іншими предметами меблів. Має одяг та взуття відповідно до свого віку та сезону. Забезпечена гаджетами для навчання, канцтоварами та іншими речами, необхідними їй як здобувачу освіти.

Малолітній ОСОБА_5 так само, як і його сестра, має право користування житлом за місцем реєстрації матері, але фактично (за його словами) мешкає з батьком в квартирі АДРЕСА_4 . Акт обстеження їх умов проживання складався представниками служби у справах дітей та центру соціальних служб 20.12.2023, коли вперше порушувалося питання про визначення місця проживання дітей. Трикімнатна квартира обладнана меблями, побутовою та оргтехнікою. ОСОБА_5 займає окрему кімнату, в якій є диван, двоярусне ліжко, комод для зберігання власних речей, шафа, письмовий стіл. Дитина забезпечена одягом і взуттям, комп`ютером, мобільним телефоном, має багато іграшок, поробок із конструктора « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Відповідно до поданого ОСОБА_2 письмового повідомлення від 08.04.2024 він не змінював свого місця проживання, мешкає за цією ж адресою, в квартирі нічого не змінювалося, тож додатковий акт не робився.

Спір щодо місця проживання ОСОБА_4 виник між його батьками ще у листопаді 2023 року, після того, як ОСОБА_1 виявила бажання забрати дитину на постійне місце проживання до себе. Тоді колишнє подружжя домовилося між собою, що їх син буде жити по черзі з кожним із них по тижню. Але через певні обставини дане питання було порушено знову. Розглядаючи його 11.04.2024 на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернівської міської ради, з`ясувалося, що методи виховання дітей у їх батьків різні. На фоні їх любові до сина та доньки простежується особиста неприязнь. Зі слів ОСОБА_1 , вона позбавлена можливості обговорювати з колишнім чоловіком питання, що стосуються життя, здоров`я, навчання і виховання їх дітей. Громадянин не йде на контакт. При зустрічах ігнорує її, на телефонні дзвінки не відповідає, її номер телефона заблокований. Особисте ставлення до неї він демонструє і синові. Дозволяє в його присутності принижувати її, некоректно висловлюватися на її адресу, використовувати образливі слова. Через таку поведінку хлопець у ті дні, коли знаходиться у батька, не відповідає їй на телефонні дзвінки та sms-повідомлення. ОСОБА_2 обмежує коло спілкування дитини, соціально ізолює від інших. Зокрема чоловік заборонив засобом телефонного зв?язку спілкуватися ОСОБА_5 з бабусею по лінії матері, яка проживає за межами Дніпропетровської області. Він сам вирішує з ким синові товаришувати, тобто позбавляє його свободи вибору. В присутності батька хлопець не проявляє до ОСОБА_1 та своєї сестри ОСОБА_6 жодних емоцій, почуттів. Коли ж дитина приходить до матері, то вона обнімає її, говорить про те, що бажає жити з сестрою. Така поведінка хлопця вказує на те, що він залежить від оціночних суджень батька, а усі вищезазначені дії ОСОБА_2 свідчать про вчинення ним психологічного насильства як по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 , так і по відношенню до його матері.

З висновків практичного психолога ОСОБА_7 , які складені на основі психологічних тестів, що проводилися з малолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , вбачається наступне. Діти прив`язані до матері та вважають її найзначимішою для них людиною, оскільки вона проявляє зацікавленість до їх вподобань, високо оцінює їх вміння, заохочує самостійність та ініціативу, прагне бути з ними на рівних. Жінка не встановлює психологічні дистанції між собою та донькою з сином, прагне завжди бути ближче до них, задовольняє їх потреби, оберігає від неприємностей. Їх невдачі вважає випадковими та вірить у дітей. Вона є непоганим вчителем і вихователів для них. Щодо ставлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до батька, то у дівчини в усіх тестах простежується відношення відмови до нього, а у хлопчика - прив`язаність та небажання конфліктувати з ним.

Педагоги КЗ «Тернівський ліцей №5 Тернівської міської ради Дніпропетровської області», в якому навчаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначають, що діти є доброзичливими, ввічливими, сумлінними та старанними учнями. Їх батьки проявляють інтерес до здобуття їх дітьми освіти. Дослухаються до рекомендацій педагогів, підтримують зв`язок з класними керівниками, цікавляться їх успіхами у навчанні.

ОСОБА_1 працює заступником директора з економічних питань в КНП «Тернівська центральна міська лікарня» Тернівської міської ради». Має дохід, який в середньому на місяць становить 20 000, 00 грн (довідка від 05.12.2023 №26, видана зазначеною структурою).

ОСОБА_2 офіційно ніде не працює. На комісії з питань захисту прав дитини 11.04.2024 стало відомо, що чоловік у березні 2024 року оформив в управлінні соціального захисту Тернівської міської ради догляд на непрофесійній основі за своєю бабусею ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно акта обстеження умов проживання №7 від 19.03.2024, який був особисто ним підписаний, ОСОБА_2 постійно мешкає за адресою вказаної вище родички, а отже пов`язаний з нею спільним побутом, та має взаємні права і обов`язки. За надання соціальних послуг з догляду за особою похилого віку він отримує державну допомогу в розмірі 2 500, 00 грн. Така ситуація ставить під сумнів правдивість наданої громадянином інформації про його фактичне місце проживання.

Розглядаючи 11.04.2024 на засіданні комісії з захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернівської міської ради питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним із батьків, ОСОБА_2 , на відміну від ОСОБА_1 , не надав документи, які б підтверджували його працевлаштування та дохід. Окрім того, громадянин свідомо замовчує своє фактичне місце проживання, не надає правдивої інформації про себе. Його негативне ставлення до колишньої дружини, манера спілкування з нею, свідками чого часто є малолітній ОСОБА_5 , поведінка з власними дітьми, говорить про те, що він вчиняє психологічне насильство як відносно сина (донька фактично перестала спілкуватися з батьком), так і відносно його матері в присутності хлопця.

Працівники служби у справах дітей Тернівської міської ради, а в подальшому і члени комісії з питань захисту прав дитини, до складу якого входить педагог (за потреби - психолог), з`ясовували думки малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з приводу вибору їх місця проживання з одним із батьків. Дівчина не проти спілкувань та побачень з батьком, але постійно жити вона бажає з матір?ю. Хлопець висловлює думку, яка протилежна думці його сестри. Це очевидно, оскільки в силу свого віку йому комфортніше з батьком, який через своє безробіття може більше проводити з ним час, катати на власній автівці, задовольняти його бажання моделювати різноманітні фігури з конструктора «Лего», шляхом постійного придбання різних його видів, купувати фастфуд тощо.

Але, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, комісія з захисту прав дитини на своєму засіданні дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю з огляду на те, що батько, хоча й займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином та налаштовуючи його проти неї, позбавляє хлопця як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на належні контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Окрім того, малолітній ОСОБА_5 в силу свого малолітнього віку потребує тісного контакту з матір`ю, її піклування та турботи. Докази на підтвердження того, що визначення місця проживання хлопця з матір`ю, поставить його під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, відсутні. Не буде в інтересах малолітнього ОСОБА_5 і його розлучення з сестрою, яка живе з матір`ю та відносно якої батько не порушує питання про визначення її місця проживання з ним. Згідно інформації практичного психолога ОСОБА_7 хлопець прив`язаний до ОСОБА_6 , а психологічний тест «Малюнок родини» показує, що вона є найближчою до нього особою».

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дітей, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, а також те, що в даному випадку відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Дослідивши всі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

За подачу позовної заяви до суду позивачем 23.04.2024 сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, відтак судовий збір у розмірі 605, 60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Зважаючи на те, що 50% сплаченого судового збору мають бути повернуті позивачу з бюджету у зв`язку з визнанням відповідачем позову до розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% сплаченого судового збору за вимогу про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,16,77,81,82,211,259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Сягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 ) в дохід держави судовий збір за розгляд позовної зави в розмірі 1 211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.01.2025.

Суддя І.В. Іваницька