Рішення

від 01.11.2024 по справі 188/451/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/451/24

Провадження № 2/188/733/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківсього району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Миколаївської сільської ради (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

Позовну заяву ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.03.2024, яке неодноразово відкладалося у звязку із неявкою представника відповідача та з інших підстав.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що з 2011 року він відкрито вселився до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та з того часу володіє та користується ним: проживає в ньому, утримує в належному стані, сплачує за комунальні послуги, сплачує податок на землю під домоволодінням.

Позивач запевняє, що жодних претензій щодо правомірності володіння та користування домоволодінням він не отримував.

Позивач просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на вказане домоволодіння.

Позивач 08.08.2024 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав.

Представник відповідача Верешко С.В. в судове засідання не з`явився, 10.10.2024 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Судом встановлено:

із свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого за № 235 від 07.12.1988 виконкомом Петропавлівської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області на підставі рішення виконкому № 263 від 07.09.1988, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , яка, як стверджує в позові позивач, померла, не маючи до нього претензій;

з акту депутата Миколаївської сільської ради від 27.07.2023 ОСОБА_4 зі слів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що позивач з початку 2011 року відкрито вселився до будинку по АДРЕСА_1 , відкрито з того часу проживав в ньому, користувався ним, підключив комунальні мережі та оплачував комунальні послуги. Претензій щодо правомірності володіння та користування цим будинком позивачем до сільської ради не надходило, про існування судових спорів щодо цього майна невідомо;

з паспорту позивача серії НОМЕР_1 , що позивач зареєстрований за адресою цього домоволодіння з 15.10.2012;

з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 31.07.2023 ТОВ «Земля і право», що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами споруджений у 1958 році;

з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутність інформації про речове право на спірне домоволодіння за будь-якою особою.

Отже, з листопада 2011 року по день звернення до суду позивач в повному об`ємі, на власний розсуд без втручання сторонніх осіб, одноосібно володіє та користується спірним домоволодінням.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» міститься роз`яснення, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача ґрунтуються не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов`язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

За нормою ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненням, що міститься у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 539/1605/16-ц.

Всі вказані умови набуття права власності за набувальною давністю в діях позивача судом встановлені, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 02.08.2023, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Земельне право», ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 85 642 гривні.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог, тому суд вважає за можливе залишити судові витрати на позивачеві.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 316, 328, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 141, 280-284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківсього району Дніпропетровської области, код ЄДРПОУ 41793136, місцезнаходження: вул. Першотравнева, 182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку набувальної давності право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда