Рішення
від 23.12.2024 по справі 368/1561/24
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1561/24

Рішення

Іменем України

"23" грудня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Трохименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Мотивувала позов тим, що 27.07.2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) уклали шлюб, що був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Київській області (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.07.2018 року додається).

Від спільного шлюбу Позивач і Відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час Сторони зареєстровані за однією адресою, але разом не проживають та не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин.

При цьому, спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на утриманні Позивача, що підтверджується актом депутата Кагарлицької міської ради VIII Демиденко Л.В. від 27.06.2024 року, а також довідкою Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 27.06.2024 року №286.

Оскільки спільна малолітня дитина Сторін знаходиться на утриманні Позивача, а також беручи до уваги той факт, що Сторони не мають сімейних стосунків, то Позивач вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з нею за рішенням суду.

Чинним законодавством визначено рівність прав батьків щодо спільних дітей, а також є ще в усіх діях щодо дітей батьки повинні керуватися компромісом та взаємними домовленостями.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоді, та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави- учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків. коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої-третьої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов 'язки щодо дитини.

Відповідно до частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від І4 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків: відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість с творення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини і правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Викладене вище свідчить, що батьки мають рівні права щодо своїх дітей, у тому числі в питанні визначення їхнього місця проживання. Беручи до уваги малолітній вік ОСОБА_3 , спільне проживання з матір`ю, тобто Позивачем, краще відповідатиме її інтересам, оскільки розлучення дитини з матір`ю у ранньому віці є вкрай небажаним. Крім того, дитина має міцний психоемоційний зв`язок з матір`ю та дуже до неї прив`язана, а тому визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю не створить стресу для дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що так як позивач вже зареєструвала доньку за адресою АДРЕСА_1 , то він визнає позов повністю.

Представник третьої особи: Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування проти позову не заперечувала та підтримала Висновок Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 27.07.2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) уклали шлюб, що був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Київській області (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.07.2018 року додається).

Від спільного шлюбу Позивач і Відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на утриманні Позивача, що підтверджується актом депутата Кагарлицької міської ради VIII Демиденко Л.В. від 27.06.2024 року, а також довідкою Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 27.06.2024 року №286.

Спільна малолітня дитина сторін знаходиться на утриманні позивача, так як сторони не мають сімейних стосунків.