Рішення

від 23.12.2024 по справі 621/2240/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 621/2240/24

Провадження № 2/621/899/24

23 грудня 2024 року м. Зміїв Харківська область

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

секретаря судового засідання - К.Сосницької

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Ю.Ходаковський

відповідач: ОСОБА_2 (не з`явилася)

третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, - представник М.Корчагіна (не з`явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно їх спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рух справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.06.2024 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання, витребувано зі Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33-34).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи, пов`язаного з відрядженням головуючого судді О.Бібіка, справу передано в провадження судді В.Філіп`євої (а.с. 38).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.09.2024 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення (а.с. 47).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08.10.2024 року витребувано у Державній прикордонній Служби України інформацію про перетин Державного кордону України в обох напрямках громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2017 року по 08.10.2024 року; Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, завірені копії матеріалів, за якими складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 66-68).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.11.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 97).

Позиції учасників справи

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_5 . Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з батьком та повністю знаходиться на його утриманні. Мати дитини ухиляється від його виховання, матеріально не підтримує, в лікуванні сина участі не приймає, не цікавиться його життям та розвитком, не спілкується з дитиною навіть за допомогою телефонного зв`язку. Позивач має у особистій власності житловий будинок, в якому створені усі належні умови для утримання та виховання дитини, будинок розташований на земельній ділянці площею, 0,0536 га, на якій можна вести господарство. На обліку у лікарів нарколога та психіатра позивач не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, станом на 13.06.2024 року не знятих та непогашених судимостей не має. Ці обставини свідчать про те, що він спроможний утримувати та виховувати дитину самостійно. При цьому, мати дитини зобов`язана брати участь в її утриманні, а позбавлення батьківських прав не звільняє того з батьків, якого позбавлено батьківських прав, цього обов`язку, томупросить задовольнити вимогу про стягнення аліментів на його користь, яка є похідною від задоволення вимоги про позбавлення батьківських прав. Тому позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-4).

05.08.2024 року відповідач ОСОБА_5 подала заяву, в якій визнала обставини, викладені у позовній заяві, та не заперечувала проти задоволення позову. Просила розглянути справу без її участі (а.с. 42).

Представник третьої особи М.Корчагіна була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв не подавала.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Ю.Ходаковський підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позивач пояснив, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі відповідач ОСОБА_5 не виявляла належної зацікавленості у вихованні дитини, однак їм постійно допомагала його мати. Після розірвання шлюбу, з початком повномасштабної агресії відповідачка з сином виїхали до Польщі, однак мати і там дитиною не продовжувала займатися, син їй постійно заважав. Вона навіть не оформила дитину до школи на навчання, тоді як за віком дитина мала йти восени 2024 року до школи до 1 класу. Після цього відповідач зателефонувала відповідачеві з пропозицією забрати в неї сина, оскільки вона не має достатньо часу і можливості виховувати й утримувати дитину. Оскільки позивач не має права перетинати кордон України згідно обмежень в період дії воєнного часу, за сином поїхала його мати. Відповідач передала їм дитину і з цього часу ОСОБА_4 постійно проживає тільки з ним, вихованням і утриманням дитини займається тільки він. Дитина пішла до школи. Позивач спілкується з класним керівником, відвідує лікаря у необхідних випадках разом з дитиною, повністю самостійно займається його розвитком і вихованням. Відповідачка жодного не телефонувала, не цікавиться ні здоров`ям, ні розвитком дитини. Матеріальної допомоги на утримання сина вона також не надає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є матір`ю позивача , її невістка ОСОБА_5 з народження дитини нею не займається, на даний час її онук проживає з батьком, мати дитини мешкає у Польщі, телефонує рідко. Вихованням дитини займається її син. Вона особисто їздила забирати дитину з Польщі, і відповідач заявила дитині, що він тепер буде проживати з батьком. Дитина навчається у 1 класі, виключно батько займається вихованням і утриманнім дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.10.2016 року по 26.04.2024 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданим 21.10.2016 року Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26.03.2024 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5, 6-9).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №66 від 21.06.2017 року (а.с. 5а).

Згідно паспорта серія НОМЕР_3 , виданого 02.08.2004 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №756 від 03.06.2024 року, Акта обстеження від 03.06.2024 року, складеного депутатом Зміївської міської ради С.Асєєвим, в присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до пояснень заявника та показань свідків колишня дружина ОСОБА_1 на теперішній час спільно з чоловіком не мешкає, знаходиться за межами України. Вихованням та матеріальним забезпеченням сина, ОСОБА_4 , займається батько. Матір дитини ОСОБА_2 не бачили декілька років. ОСОБА_5 з березня 2022 року по даний час проживає в Польщі і повертатись не збирається, утриманням та вихованням її сина ОСОБА_4 з квітня 2024 року займається виключно батько ОСОБА_3 (а.с. 10, 11, 23-24, 58-59, 94-97).

Відповідно до Акта обстеження умов проживання від 16.07.2024 року, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Зміївської міської ради О.Мартиновою на підставі заяви ОСОБА_16 , з метою обстеження умов проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок складається з 5 кімнат: кухні, коридорів, ванної кімнати. В наявності газопостачання, електропостачання, вода, водовідведення. Умови проживання добрі. В наявності є всі необхідні меблі, побутова техніка, холодильник, телевізор, пральна машинка. Для виховання та розвитку дитини створені умови: у ОСОБА_4 є окрема кімната, ліжко для відпочинку, стіл для навчання, ноутбук для зайняття онлайн. Стосунки доброзичливі, батько - ОСОБА_3 виконує обов`язки на належному рівні. За результатами відвідування, матері ОСОБА_4 вдома не було (а.с. 72)

З наданої позивачем медичної документації, вбачається, що 28.05.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було проведено оперативне лікування у ТОВ "Небозвід" - аденотомія холодноплазмовим способом, на момент оперативного лікування ОСОБА_4 з ним в умовах стаціонара перебував з батьком, зі слів лікаря АЗПСМ м. Зміїв, з яким укладена декларація про надання первинної медичної допомоги, на прийом з дитиною ОСОБА_18 , в 2024 році приходив батько (а.с. 12-15, 55-57, 88-89).

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування, посвідченого 10.01.2020 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі за №46, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №195886127 та №195885397 від 10.01.2020 року (а.с. 16-20).

Позивач ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 21, 22, 73, 74).

Згідно паспорта серія НОМЕР_4 , виданого 29.11.2016 року Зміївським РСГУДМС України в Харківській області, Довідки Зміївської міської ради №1368 від 24.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26-27, 32).

15.08.2024 року Службою у справах дітей виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Третя особа) до суду надано висновок №547 від 12.08.2024 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що уповноважені представники органу опіки та піклування вивчили твердження позовної заяви та копії документів, доданих до неї позивачем, в зв`язку з чим прийшли до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44-45).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована на тимчасове місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , на період з 12.01.2024 року по 01.04.2024 року, що підтверджується Довідкою про реєстрацію на тимчасове місце проживання (а.с. 75-83).

Згідно Витягу, наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-71813/18/24 від 17.10.2024 року щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні відомості про перетинання державного кордону України в період з 08.11.2017 року по 17.10.2024 року: в`їзд 16.04.2024 року пункт пропуску "Устилуг"; Виїзд 25.04.2024 року пунк пропуску "Угринів" (а.с. 93).

І заяви ОСОБА_19 вбачається, що її дочка ОСОБА_5 проживає за кордоном, дитина проживає з батьком (а.с. 100).

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача, представника позивача, допитавши свідка, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. При цьому, на перше місце ставляться "як найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач ОСОБА_5 свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, допомоги на його утримання не надає. Відповідач не цікавиться життям дитини, не піклується про стан її здоров`я, навчання, не проявляє батьківської турботи, не створює належних умов для виховання та розвитку, чим порушує право дитини на сім`ю та належне батьківське піклування.

Згідно з ч.ч.5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Подані позивачем документи підтверджують вжиття заходів до відповідача щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, однак ОСОБА_5 свідомо ухиляється від їх виконання. Таким чином, суд погоджується з дослідженим висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина, і таке позбавлення відповідатиме інтересам дитини, яка зможе отримати можливість належного догляду й виховання з батьком.

Відповідно до ч.3 статті 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ч.1 статті 180, статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, з відповідача на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить стягнути аліменти в розмірі частки всіх видів доходів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача стягнути на користь державного бюджету належить стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) гривень

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в дохід держави в особі Державного казначейства України суму судового збору в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за аліментами за один місяць.

Учасники справи мають право оскаржити рішення в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ: 43919147, місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 22, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя В.Філіп`єва