Рішення

від 31.12.2024 по справі 711/8493/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8493/24

Провадження № 2/711/2952/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

представника позивача Зелтіньш Ю.Ю.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача - Зелтіньш Ю.Ю., яка діє на підставі довіреності №323/12 від 23.01.2023, - звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь КП «Черкасиводоканал» заборгованість з оплати послуг водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 4567,95 грн. та судовий збір в сумі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що за житлом за адресою: АДРЕСА_1 , - станом на 01.10.2024 обліковується заборгованість в розмірі 4567,95 грн. з оплати послуг водопостачання та водовідведення. Власником такого житла є відповідачка. Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює оплати послуг позивача, то позивач вимагає стягнути таку заборгованість.

Відповідач заперечила проти позову з підстав необґрунтованості здійснених позивачем нарахувань вартості надаваних послуг.

30.10.2024 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.12.2024 до суду надійшов відзив проти позову, в якому відповідачка просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється за кількістю зареєстрованих у помешканні осіб на одну особу. Проте фактично позивачем виставлялися рахунки для оплати спожитої води в обсягах, які значно перевищують норми споживання, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки відповідні нарахування є необґрунтованими та необ`єктивними, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

03.12.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У даній заяві вказується, що власником квартири був ОСОБА_2 , який подарував таку квартиру відповідачці 18.08.2023. Незважаючи на дарування кватири ОСОБА_2 залишився в ній проживати і фактично проживав до моменту своєї смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті позивачем не здійснюються нарахування вартості послуг водопостачання та водовідведення, окрім абонентської плати, оскільки в квартирі відсутні зареєстровані мешканці. Оскільки в квартирі відсутній засіб обліку води, проте в будинку наявний загальнобудинковий лічильник холодної води, то вартість послуги з водопостачання та водовідведення нараховувалась відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка передбачає визначення обсягу споживання холодної води як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будинку та сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Тож нарахування вартості послуг водопостачання та водовідведення по квартирі відповідачки здійснені відповідно до вимог законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідачка в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що фактично щомісячно послуги з водопостачання та водовідведення оплачувались з урахуванням норми споживання на одну особу, тобто пропорційно вартості 9куб.м. холодної води. Натомість позивачем виставлялись платіжки, в яких виставлялось на оплату вартість від 20 до 30 куб.м. води на місяць. Зауважила, що наданий позивачем розрахунок не враховує останніх платежів з оплати водовідведення в розмірі 354,34грн. та водопостачання в розмірі 365,25грн., які були зроблені відповідачкою 23.12.2024.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані суду докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

На підставі договору дарування від 18.08.2023 відповідачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У такій квартирі до 04.07.2024 була зареєстрована та проживала одна особа - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 09.07.2024 у квартирі не зареєстровано жодної особи.

Профілюючим видом діяльності КП «Черкасиводоканал» є надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, експлуатація водопровідних і каналізаційних мереж та споруд. В зону обслуговування входить м. Черкаси та інші прилеглі райони. Тож позивач надає послуги з водопостачання та водовідведення до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , - у зв`язку з чим до даного помешкання відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у письмовій формі між позивачем та відповідачкою не укладався.

В квартирі відповідачки відсутній належним чином зареєстрований засіб обліку холодної води у зв`язку з чим позивач до серпня 2024 року здійснював нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення за встановленими нормами відповідно до норм споживання на одну особу.

Згідно наданої позивачем довідки про нарахування плати та розмір платежів по о/р НОМЕР_1 станом на 01.08.2023 обліковувалась заборгованість в розмірі 2196,85 грн., яка складається з наступних сум: абонентська плата з обліку водовідведення - 22,48 грн.; абонентська плата з водопостачання - 56,66 грн.; постачання холодної води - 1059,37 грн.; водовідведення - 1058,34 грн.

За період з серпня 2023 року по 01.10.2024 розмір нарахувань складає 6419,70 грн., а фактично сплачено 4048,60 грн. Станом на 01.10.2024 розмір заборгованості складає 4567,95 грн., яка складається з наступних сум: абонентська плата з обліку водовідведення - 22,48 грн.; абонентська плата з водопостачання - 56,66 грн.; постачання холодної води - 2258,04 грн.; водовідведення - 2230,77 грн.

З серпня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 не нараховується вартість послуг з водопостачання та водовідведення, окрім вартості послуги абонентської плати /а.с. 4/.

Відповідно до наданих відповідачкою платіжний квитанцій, 23.12.2024 нею здійснено на користь позивача два платежі: оплата послуг водопостачання - 354,34 грн.; оплата послуг водовідведення - 365,25 грн. В той же час платежі з оплати послуг позивача в період з червня 2023 року по 23.10.2024 здійснювались від імені ОСОБА_2 , про що зазначено у відповідних квитанціях /а.с. 34-50/.

Всі вищевикладені обставини, окрім їх підтвердження письмовими доказами, фактично визнаються сторонами, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.

Оскільки відповідачка відмовляється в добровільному порядку оплатити наявну станом на 01.10.2024 заборгованість з оплати послуг водопостачання та водовідведення, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу виконання грошового зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Житлового кодексу України (далі - ЖК), Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189), Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (далі - Правила №690) тощо.

Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ЖК плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №2189 ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Щодо наявності у відповідачки обов`язку з оплати комунальних послуг при відсутності між сторонами відповідного договору, то слід звернути увагу на наступне.

За змістом статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п. 10 ч. 1 ст. 7).

Згідно ст. 12 Закону №2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладений як на виконавця (п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону №2189) так і на споживача (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК передбачено, що договір є складеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даною виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Своєчасне укладення договору з водопостачальною організацією на водопостачання та водовідведення є основним обов`язком споживача. Відсутність договору на централізоване водопостачання та водовідведення само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання споживачем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 20.04.2016р. по справі №6-2951цс15).

Окрім того, відповідно до п.14 Правил №690 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

За таких обставин суд доходить висновку, що з огляду на період надання послуг, то спірні правовідносини регулюються між сторонами на умовах Індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.03.2022, що розміщений на офіційному веб-сайті позивача (https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/).

Відповідно до п. 7, 9 Правил №690 виконавець забезпечує безпечне та безперервне постачання питної води споживачу у відповідній кількості та якості послуги, що встановлені нормативами.

Відповідно до п. 20 Правил №690 комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з п. 26 Правил №690 обсяг спожитої у будівлі холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, визначається та розподіляється між споживачами відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 28 Правил №690 передбачено, що розподіл обсягу спожитої у будівлі холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, відповідно до обраної моделі договірних відносин. Споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугами у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуг, відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п. 32 Правил №690 вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.

Відповідно до п. 37 Правил №690 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика).

Згідно пп. 2 п. 1 розділу Х Методики передбачено, що відповідно до формул 7 та 42 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу холодної води не визначається Vх.вн.бал = 0, а обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Обсяги небалансу холодної води (Vх.вн.бал) та обсяги спожитої холодної води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається холодна вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання.

Такий небаланс холодної води визначають як різницю між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях споживачів, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.

Для цілей розподільного обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість осіб власник/наймач приміщення письмово повідомляє виконавця комунальної послуги та/або виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою, не може бути меншою від кількості осіб, зареєстрованих у приміщенні.

У разі, якщо у будинку (багатоквартирному, двоквартирному), гуртожитку у приміщеннях споживачів неможливо встановити вузли розподільного обліку холодної води (у зв`язку із наявністю загальних місць водокористування, специфіки проекту будівлі тощо), то розподіл обсягів спожитої холодної води між споживачами відбувається за показаннями вузла комерційного обліку холодної води (або відповідно до загальних розрахункових обсягів споживання) пропорційно до кількості осіб, що користуються комунальною послугою у такому будинку (п.п.3 п.1 розділу Х Методики).

Визначений та розподілений відповідно до цього пункту обсяг спожитої холодної води включається до обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення (п.п. 4 п. 1 розділу Х Методики).

Аналіз змісту положень розділу Х Методики свідчить, що у випадку відсутності у споживача засобу обліку споживання холодної води, то нарахування вартості відповідної послуги здійснюється за показаннями загальнобудинкового засобу комерційного обліку споживання холодної води шляхом розподілу між споживачами приміщень, які не обладнані засобами обліку споживання холодної води, різниці між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями інших вузлів розподільного обліку. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач здійснював надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до житлової квартири, яка є об`єктом власності відповідачки. Користувачем такого житла та фактичним споживачем послуг водопостачання та водовідведення був попередній власник квартири - ОСОБА_2 .

У квартирі відповідачки відсутній засіб обліку споживання холодної води, внаслідок чого нарахування вартості послуги з водопостачання та водовідведення здійснювалось позивачем відповідно до положень п. 1 розділу Х Методики з урахуванням показників загальнобудинкового засобу комерційного обліку. У зв`язку з цим обсяг нарахованої вартості послуги постачання холодної води та водовідведення є більшим від встановлених нормативів споживання на одну особу, натомість відповідні нарахування обумовлені поведінкою споживача, який обрав відповідну модель розрахунку вартості послуги водопостачання холодної води без використання приладу індивідуального обліку споживання холодної води.

Судом встановлено, що у квартирі відповідачки відсутній квартирний засіб обліку споживання холодної води, а тому нарахування плати за надані послуги здійснювалось позивачем згідно встановлених тарифів споживання води, які визначались постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №348 від 19.03.2019, №283 від 04.02.2020, №2499 від 16.12.2020, №2863 від 22.12.2021.

Нарахування вартості послуг здійснювалось позивачем на підставі тарифів, затверджених у встановленому законом порядку, а обсяг споживання визначався відповідно до правил, передбачених розділом Х Методики, з урахуванням того, що у квартирі фактичним споживачем послуги є одна особа. З серпня 2024 року нарахування вартості послуги водопостачання та водовідведення не здійснюються, оскільки у квартирі відсутні зареєстровані мешканці.

Отже надаючи оцінку доводам сторін щодо розміру заборгованості по о/р № НОМЕР_1 суд виходить з наступного.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 вказується, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ураховуючи предмет спору у даній справі, саме до обов`язку позивача як надавача послуг належить обов`язок доказування обставин щодо розміру заборгованості відповідачів та обґрунтованості здійсненого розрахунку.

В той же час в контексті доводів відповідача про необґрунтоване обчислення позивачем розміру вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення, то суд зауважує, що всупереч вимог 12, 78, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів щодо наявності у наданих позивачем розрахунках помилок, а також не надано доказів невідповідності відповідних нарахувань положенням Методики. В цьому аспекті слід зауважити, що відповідач не обмежена у праві перейти на іншу форму розрахунку з оплати вартості послуг позивача шляхом встановлення у своїй квартирі індивідуального засобу обліку споживання холодної води, а також надати суду докази невідповідності здійснених позивачем нарахувань показанням загальнобудинкового приладу обліку обсягу споживання холодної води. Натомість відповідних доказів суду не надано, а відтак твердження відповідача про необґрунтованість розрахунків позивача є необґрунтованими.

Аналіз змісту інформації про розміри нарахувань та оплату послуг позивача по особовому рахунку № НОМЕР_1 свідчить, що з урахуванням встановлених тарифів розрахунок вартості наданих позивачем відповідачу послуг арифметично здійснений вірно. При цьому за обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що попереднім власником квартири був ОСОБА_2 , який подарував відповідну квартиру відповідачці 18.08.2023, проте залишився проживати у такій квартирі. На момент дарування квартири обсяг заборгованості з оплати послуг з постачання холодної води та водовідведення складав 2196,85 грн.

В період з серпня 2023 року по серпень 2024 року по о/р НОМЕР_1 було здійснено платежів на оплату послуг КП «Черкасиводоканал» на загальну суму 4048,60 грн., тоді як обсяг нарахувань склав 6419,70 грн. При цьому відповідні платежі здійснювались від імені ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними платіжними квитанціями /а.с. 34-50/. Розмір відповідних платежів у період травень-серпень 2024 року перевищував обсяг фактичних нарахувань, що свідчить про визнання фактичним споживачем існування зобов`язання з погашення існуючої заборгованості перед постачальник послуги.

Разом з тим, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Отже відповідальною особою за сплату вартості житлово-комунальних послуг, що надаються до житлового приміщення, перед постачальником відповідних послуг є власник відповідного житла.

В той же час Верховний Суд неодноразово вказував, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі (постанови Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19, від 14.09.2022 у справі №201/1807/21, від 15.03.2023 №176/552/22).

З пояснень відповідачки суд доходить висновку, що між нею та ОСОБА_2 була домовленість, що останній користується відповідною квартирою та самостійно оплачує вартість комунальних послуг, незважаючи на те, що право власності на таку квартиру з серпня 2023 року належить відповідачці. В той же час, на момент відчуження квартири за ОСОБА_2 обчислювалась заборгованість з оплати послуг КП «Черкасиводоканал». У період з серпня 2023 року по серпень 2024 року від імені ОСОБА_2 на користь позивача було сплачено 4048,60 грн., що значно перевищує обсяг заборгованості по о/р станом на 01.08.2023 (2196,85грн.), проте є менше за обсяг нарахувань у відповідний період.

Предметом спору в даному випадку є обсяг вартості послуг позивача за період з серпня 2023 року по 01.10.2024, що складає 6 419,70 грн. Оскільки ОСОБА_2 за такий період сплачено на користь позивача 4048,60 грн., з яких 2196,85 грн. враховані позивачем на погашення заборгованості, що існувала станом на 01.08.2023, тобто до відчуження ОСОБА_2 квартири на користь відповідачки, то в рахунок оплати вартості послуг позивача, що надавались в період з серпня 2023 року по 01.10.2024, слід зарахувати суму коштів в розмірі 1851,75 грн., які сплачені ОСОБА_2 (4048,60грн. - 2196,85грн.). З урахуванням цього розмір заборгованості по о/р НОМЕР_1 стосовно розрахункового періоду з 01.08.2023 по 01.10.2024 складає 4567,95грн (6419,70грн - 1851,75грн).

Разом з тим, з серпня 2024 року позивачем не здійснюється нарахування вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення по о/р НОМЕР_1 , оскільки у квартирі відсутні фактичні мешканці. Натомість 23.12.2024 відповідачкою здійснено два платежі з оплати вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення на суму 365,25 грн. та 354,34 грн. відповідно. Отже реальний обсяг заборгованості відповідачки перед позивачем на теперішній час складає 3848,36 грн. (4567,95грн. - 365,25грн. - 354,34грн.).

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За таких обставин, враховуючи що позивачем в період з 01.08.2023 по 01.10.2024 до квартири відповідачки належним чином надавались послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідачки існує зобов`язання з їх оплати в повному обсязі, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 3848,36 грн., що обліковувалась по о/р НОМЕР_1 станом на 01.10.2024, є обґрунтованими і правомірними, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідні судові витрати по справі складаються із витрат, понесених позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3848,36 грн., що складає 84,25% від загальної ціни позову (4567,95грн.), а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідачки 2551 грн. судового збору (3028грн. * 84,25% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 03357168, місцезнаходження за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 12, м. Черкаси) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 3 848 грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 2551грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 31 грудня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко