Рішення

від 06.01.2025 по справі 142/403/22

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/403/22

Номер провадження 2/142/12/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2025 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "ВИД", про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гурба М.В. звернувся до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "ВИД", в якому просить суд розірватидоговір орендиземлі від15вересня 2011року,укладений між ОСОБА_1 таСелянським фермерськимгосподарством "Вид",щодо орендиземельної ділянкикадастровий номер0523281600:01:001:0331,площею 4,2204га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що розташованана території Кукулівськоїсільської радиПіщанського районуВінницької області,та правооренди напідставі якогозареєстровано заСелянським фермерськимгосподарством "Вид"в державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно27липня 2015року за№ 10622543,також проситьстягнути зСелянського фермерськогогосподарства "Вид"на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Позовні вимогиобгрунтовує тим,що позивачці направі приватноївласності належитьземельна ділянкакадастровий номер0523281600:01:001:0331площею 4,2204га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що розташованана територіїКукулівської сільськоїради Піщанськогорайону Вінницькоїобласті. Вещевказаназемельна ділянкаперебуває воренді Відповідачастроком на20років відповіднодо Договоруоренди землівід 15.09.2011року таправо орендиза якимбуло зареєстровано24.07.2015року за№ 10622543. Відповідно доп.9Договору оренднаплата вноситьсяВідповідачем уформі тарозмірі 1242,74грн.Згідно зп.11 Договоруорендна платавноситься Відповідачемдо 20числа останньогоу звітномуроці місяці.Таким чином, Відповідач зобов`язаний не пізніше 20 грудня кожного року сплачувати позивачу орендну плату. Проте, відповідач систематично з 2018 року не сплачує позивачці орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою в розмірах визначених договором та чинним законодавством.

Ухвалою суду від 21 вересня 2022 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

Представником відповідача СФГ «ВИД» - адвокатом Купрієм О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а з позивача стягнути судові витрати. Представник зазначає, що 15.09.2011 між СФГ «ВИД» та Волковою Н.М. було укладено договір оренди землі, кадастровий номер 0523281600010010331. Позивач відмовився від отримання орендної плати, тому з огляду на те, що СФГ «ВИД» тільки після подання позову до суду стало відомо про бажання позивача отримати орендну плату, 14.10.22 на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві направлено лист з проханням повідомити реквізити куди перераховувати орендну плату. Також відзив містить заяву про письмове опитування позивача з наступними питаннями: 1) Яка причина відмови ОСОБА_1 від отримання орендної плати за договором оренди землі від 15.09.2011, 2) чи є розмір орендної плати достатнім чи підлягає перегляду, 3) чи страхувала ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0523281600010010331, яка є предметом спору, 4) які є докази у Волкової Н.М. про звернення до відповідача щодо отримання орендної плати?.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Гурба М.В. зазначає, що договором оренди землі від 15.09.2011 року передбачено обов`язок відповідача не пізніше 20 грудня кожного року сплачувати орендну плату. Відповідачу було відомо про місце проживання позивачки та він мав можливість щороку виконувати свої зобов`язання щодо сплати орендної плати шляхом здійснення відповідного переказу за її місцем проживання, і дана обставина підтверджується тим, що позивачем вже подавався позов про визнання недійсним договору оренди землі. Вказаний позов розглядався Піщанським районним судом Вінницької області в рамках справи № 142/1180/18 та був залишений без розгляду. Проте, відповідач маючи відомості щодо місця проживання позивачки не виконував своїх зобов`язань по здійсненню виплати орендної плати з 2018 року по даний час. Тобто, відповідач маючи відповідні зобов`язання за Договором та маючи реальну можливість їх виконати не вчиняв будь-яких дій щодо сплати орендної плати позивачці з 2018 року.

14 квітня 2023 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява свідка в якій позивач зазначає, що станом на момент подання позову вона не відмовлялась від отримання орендної плати. СФГ Вид не здійснював перегляду розміру орендної плати протягом дії договору оренди землі від 15.09.2011 року та у зв`язку з цим, розмір орендної плати передбачений п.9 договору оренди землі не є достатнім та підлягає перегляду. Вона не здійснювала страхування земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:01:001:0331, також вказує що п.10 Договору передбачено обов`язок СФГ "ВИД" здійснити виплату орендної плати.

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.04.2024 року вказала, що являється головним бухгалтером СФГ "ВИД", позивачу ОСОБА_1 вона телефонувала в 2018 чи в 2019 році, щоб остання прийшла за отриманням орендної плати, але вона відмовилась, оскільки договору оренди не підписувала та з цього приводу йдуть суди. Також вказала, що на даний час існує заборгованість по орендній платі з 2018 року, точну суму заборгованості не знає.

Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні 17.04.2024 року вказав, що являється агрономом СФГ "ВИД", був присутній в бухгалтерії господарства під час телефонної розмови головного бухгалтера ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , та чув, що ОСОБА_1 відмовилась отримувати орендну плату, коли це було не пам`ятає, позивача ОСОБА_1 ніколи в житті не бачив.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні 18.06.2024 року, повідомили, що є працівниками СФГ "ВИД", та ОСОБА_1 приходила в бухгалтерію господарства і ОСОБА_2 пропонувала їй підписати додаткову угоду до договору та отримати орендну плату, але вона відмовилась, це було десь в кінці 2021 року.

В судове засідання 06 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явились, проте від представника позивача адвоката Гурби М.В. надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій представник розгляд справи просить провести у відсутність позивача та її представника, також зазначив, що на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі.

Відповідач СВГ "ВИД" повноважного представника в судове засідання 06 січня 2025 року повторно не направив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до його електронного кабінету в системі "Електронного суду", користувачем якого являється.

Представник відповідача СФГ «ВИД» - адвокат Купрій О.М. в судове засідання 06 січня 2025 року повторно не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення повістки до його електронного кабінету в системі "Електронного суду", користувачем якого являється, і що підтверджується відповідними довідками.

При цьому, підстав для відкладення судового розгляду судом не встановлено.

Також, враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

На підставінаданих судудоказів буловстановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 0523281600:01:001:0331 площею 4,2204 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 953058 (а.с. 8)

15 вересня 2011 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з відповідачем СФГ «ВИД» відповідно якого передала у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення що знаходиться на території Кукулівської сільської ради, державний акт ЯЛ № 953058, площею 4,2204 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 41424,67 грн. строком на 20 років. Орендну плату сторони погодили в розмірі 1242,74 грн. на рік. Пунктом 10 договору сторони погодили обчислення розміру орендної плати здійснювати з урахуванням коефіцієнтів індексації. Відповідно п. 11 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем до 20 числа останнього у звітному році місяця. Обов`язок зі страхування земельної ділянки покладено на орендаря. Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. (а.с. 6-7)

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.09.2022 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:01:001:0331 право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано за СФГ "ВИД" 24 липня 2015 року, номер запису про право в державному реєстрі прав 10622543 (а.с. 9)

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду що наведені вище.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами орендна плата за договором оренди землі з 2018 року не виплачена.

Доводи представника відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась до відповідача за отриманням орендної плати, та відмовлялась від її отримання в касі господарства є безпідставними, тому що відповідач міг виконати свій обов`язок вчасно шляхом здійснення банківського чи поштового переказу, крім того відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання, крім того доводи представника відповідача про необізнаність про місце знаходження позивача ОСОБА_1 спростовуються самим договором де вказані реквізити сторін договору в тому числі адреса місця проживання орендодавця та копіями позовної заяви від 19.12.2018 року та ухвали про відкриття провадження у цивільній справі з ЄУН № 142/1180/18 за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Вид" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Крім того, знаючи про існування спору з позивачем, відповідач не вжив жодних дій для виплати орендної плати в 2018, 2019, 2020, 2021 роках, і тільки 14 жовтня 2022 року, вже після відкриття провадження у даній справі, направив позивачу листа про надання реквізитів для сплати орендної плати. (а.с. 66)

Заперечуючи проти позову відповідач надав суду копію службового чеку - заяви на приймання переказу про здійснення 08 листопада 2022 року поштового переказу на ім`я ОСОБА_1 в сумі 8162 грн. (а.с. 67) що не підтверджує належне виконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2018 - 2021 роки, оскільки таке здійснене невчасно, в меншій сумі без урахування індексації та вже після подання цього позову до суду.

Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження про вчасне нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди землі, так само доказів сплати податків та зборів до місцевого бюджету з нарахованої орендної плати.

При цьому суд звертає увагу, що з урахуванням загальних принципів доказування (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України) у разі заперечення факту несплати орендної плати саме на відповідача орендаря покладається обов`язок доведення протилежного, адже очевидно, що якщо особа стверджує, що не отримувала відповідних виплат, вона не може мати письмових доказів такої не сплати, натомість саме орендар, який здійснює облік виплати орендної плати, повинен мати відповідні докази такої виплати (відомості, платіжні доручення тощо).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотними є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З огляду на те, що несплата орендної плати позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладанні договору до правовідносин, що виникли між сторонами, може бути застосовані наслідки передбачені зазначеною нормою.

В даному випадку суд приходить до висновку, що систематичне не отримання орендодавцем орендної плати у визначений договором строк за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки.

Позивач в своєму позові, як на підставу для задоволення вимог, вказує саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яке носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки, визначених договорами оренди.

Таким чином, неналежне виконання умов договору щодо обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги вказані приписи закону, зважаючи на те, що відповідачем СФГ "ВИД" не доведено факт нарахування та виплати орендодавцю орендної плати у визначеному договором розмірі та строки, суд констатує що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за орендовану земельну ділянку, що позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що судом позов задоволено, покладає судові витрати по справі на відповідача.

Представником позивача адвокатом Гурбою М.В. 06.01.2025 року подано заяву в якій серед іншого зазначено що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу буде подано окремо.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 10, 11, 12, 13, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Селянського фермерськогогосподарства "ВИД" про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 15 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством ВИД, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:01:001:0331 площею 4,2204 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди на підставі якого зареєстровано за Селянським фермерським господарством ВИД в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 липня 2015 року за № 10622543.

Стягнути з селянського фермерського господарства ВИД, код ЄДРПОУ 20100979, на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Селянське фермерськегосподарство ВИД,знаходитьсяв с.Кукули Тульчинськогорайону Вінницькоїобласті,урочище Тракторнабригада №1, код ЄДРПОУ 20100979;

Суддя: