Рішення

від 30.12.2024 по справі 441/995/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/995/24 2/441/490/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30.12.2024 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Перетятько О.В.,

з участю секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація Львівської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування розпорядження, Державного акту, реєстрації права власності та визнання права на земельну частку пай, в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування розпорядження, державного акту, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, просила про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації Ради народних депутатів №92 від 22.02.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,4308 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державного акта серія ІІІ-ЛВ №037703 на право приватної власності на землю, виданого 25.02.2002 на ім`я ОСОБА_3 , скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частини земельної частки (паю) від загальної площі 2,02 ум.кад.га, що на території Городоцької міської ради Львівської області згідно Сертифікату на землю (середню земельну частку) серія ЛВ №141698 від 03.04.1997 за реєстровим №314, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивувала тим, що після смерті її матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на майно, зокрема право на земельну частку (пай) загальною площею 2,02 ум.кад.га, що на території Городоцької міської ради Львівської області, що ОСОБА_3 за життя розпорядилась своїм майном, склала заповіт, яким все своє майно заповіла в рівних частинах донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки Державний акт серія ІІІ-ЛВ №027703 від 25.02.2002 на право приватної власності на землю, виданий після смерті ОСОБА_3 . В інший спосіб, як звернутись з означеним позовом до суду вона оформити спадщину не може, просила позов задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 подала до суду заяву у якій просила позов задовольнити, справу розглядати за її відсутності та за відсутності позивачки.

Представник відповідача Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належно.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, позовні вимоги не заперечили.

Відповідно до положень ч. 2 ст.247ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що убачається із копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті, слід застосовувати положення ЦК УкраїнськоїРСР в редакції 1963 року.

Так, ст.524ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст.548ЦК УРСР в редакції 1963 року, прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.07.2012 убачається, що ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняла спадщину після смерті матері (а.с. 10).

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_3 за життя розпорядилась своїм майном, склала заповіт, що посвідчений 24.07.1987 секретарем Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, за реєстровим №12, яким все своє майно заповіла в рівних частинах донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11).

На підставі положень ст.1218ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

З матеріалів справи убачається, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 (а.с. 10, 11).

За вимогами ст. 373 ЦК України, ст.81ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 передбачає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №599/1833/15-ц (провадження №61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі №179/2279/17 (провадження №61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №551/1075/17 (провадження №61-15000св19).

Згідно положень ст.236ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.236ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

За положеннями ст.210ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, згідно положень абз.1 ч.1 ст.2ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищеозначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із Державного акту серія ІІІ-ЛВ №037703 на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації Ради народних депутатів №92 від 25.02.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю за №505, датою його видачі є 25.02.2002 (а.с. 14).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що убачається із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

Оскільки на час видачі Державного акту серія ІІІ-ЛВ №037703 виданого 25.02.2002 на ім`я ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації Ради народних депутатів №92 від 25.02.2002 остання померла - такий Державний акт слід визнати недійсним, як і розпорядження на підставі якого він виданий, у частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Водночас, із копії Сертифікату серія ЛВ №141698 від 03.04.1997, виданого на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації №84 від 22.04.1996, видно, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) площею 2,02 умовних кадастрових гектари, на території с. Малий Любінь, Великолюбінської селищної ради.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 , ще за життя була внесена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), за життя отримала Сертифікат про право на земельну частку (пай), а отже видача бланку Державного акту після її смерті не може слугувати до звуження прав її спадкоємців та відмовою до визнання за ним права на пай в порядку спадкування.

А відтак належне ОСОБА_3 на час смерті право на земельну частку (пай) площею 2,02 умовних кадастрових гектари, входить в склад спадщини після її смерті.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року.

Із змісту позовної заяви, із матеріалів спадкової справи №142/99 видно, що позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області Шаравари В.В. №162/01-16 від 04.03.2024 позивачці повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вищеозначену земельну ділянку, оскільки Державний акт серія ІІІ-ЛВ №037703 від 25.02.2002 на право приватної власності на землю, виданий після смерті спадкодавця.

Отже, оскільки ОСОБА_3 при житті фактично належало право на земельну частку (пай) згідно вищеозначеного Сертифікату, саме це право входить до складу спадщини, після її смерті, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, отже є підстави до визнання за нею права на 1/2 частину земельної частки (паю) площею 2,02 в умовних кадастрових гектари, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 4, 10, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати недійсними розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №92 від 22.02.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,4308 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №037703 виданий на ім`я ОСОБА_3 25.02.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА від 22.02.2002 за №92 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на землю за №505, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_1 ) право на 1/2 частину земельної частки (паю) загальною площею 2,02 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату Серія ЛВ №141698, виданого 03.04.1997 та зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів за №314, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.01.2025.

Суддя Перетятько О.В.