Постанова

від 07.01.2025 по справі 732/1039/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1039/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/126/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі по тексту АПК «Старосільський»), в якому просила достроково розірвати договір оренди землі, укладений 11.07.2013 між нею та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 5,0829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0172, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право право оренди земельної ділянки площею 5,08 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0172, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Позов обґрунтовувала тим, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 629264 від 14.04.2006 їй належить на праві власності земельна ділянка площею 5,63 га (у тому числі рілля 5,08 га) на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області для ведення сільськогосподарського виробництва.

Зазначала, що 11.07.2013 між нею та АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,0829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0172, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років.

Наголошувала, що всупереч умов договору, укладеного між сторонами, відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без урахування умов договору, тобто без застосування індексів інфляції, порушення носило систематичний характер. За 2023 рік орендна плата не сплачена.

Указувала, що в силу ст. 141 ЗК України та умов укладеного між сторонами договору оренди землі систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для розірвання такого договору.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.07.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі - задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований 18 липня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 5,0829 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0172, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0172, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24.09.2024 заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.07.2024 у цивільній справі №732/1039/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф., діючи від імені АПК «Старосільський», просить заочне рішення районного суду скасувати і направити справу на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», посилаючись на непідвідомчість спору цивільному суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач перебуває в спеціальному правовому статусі в процедурі банкрутства, відповідно спір має розглядатися господарським судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Уважає, що ініціювання цього спору та вимоги у справі заявлені у межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», тому їх розгляд повинен здійснюватися за правила господарської юрисдикції саме в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський», не зважаючи на те, що інша сторона заперечує.

Посилаючись на ст. 31 ГПК України уважає очевидним висновок про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 для розгляду в межах справи Господарського суду Запорізької області №908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки оскаржуване рішення ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Зазначає, що вона звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача про дострокове розірвання договору оренди, при цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявляла.

Із посиланням на правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, наголошує, що спір не стосується питання формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зауважує, що земельна ділянка не є майном боржника, є її власністю і має бути повернута їй після розірвання договору, оскільки знаходиться у тимчасовому користуванні відповідача і ніяким чином не може входити до складу ліквідаційної маси боржника.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, керуючись п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, виходив з того, що відповідачем було порушено обов`язок зі сплати орендної плати ОСОБА_1 , оскільки орендна плата за користування належною останній земельною ділянкою за період з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, за 2023 рік орендна плата не була виплачена, відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача.

Однак таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,63 га, що розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №629264, виданого 14.04.2006 (а.с. 10).

11.07.2013 між ОСОБА_1 (орендодавець) та АПК Старосільський» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка посвідчена державним актом на право власності земельної ділянки серії ЯБ 629264 від 14.04.2006, знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, загальною площею 5,0829 га, у тому числі: рілля площею 5,0829 га (кадастровий номер 7421480400:05:000:0172), нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 75 463,66 грн, договір укладено на 15 років (а.с. 6-10). Державна реєстрація договору оренди проведена 11.07.2013 (а.с. 12).

Відповідно до пункту 36 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 37 договору передбачено, що розірвання договору землі в односторонньому порядку допускається. Умови розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем своїх обов`язків викладених у пункті 28, несплата орендної сплати протягом 6-ти місяців після закінчення календарного року за який вноситься орендна плата.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський» та введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с. 83 зворот - 84).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 36-40).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_2 ; визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором АПК «Старосільський» призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 86-87).

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач наголошував на тому, що заявлений до нього ОСОБА_1 позов має розглядатися Господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський».

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За приписами ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), на яку посилається сторона відповідача, як підставу для закриття провадження у справі, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Тобто, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Установлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі №908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Усталеною є судова практика щодо розгляду усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, у справі про банкрутство лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах саме цієї справи. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19.

У постанові від 23.10.2019 у справі №752/4361/15 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедури банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №707/149/22, від 15.03.2023 у справі №711/7709/19, від 20.09. 2023 у справі №201/5683/22.

У постанові від 10.02.2021 у справі №289/697/18 Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №927/379/17 зауважив, що за змістом ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №334/5073/19).

На час вирішення спору судом першої інстанції частину 5 ст. 93 ЗК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX викладено у наступній редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 №3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними законами України від 28.04.2021 року №1423-IX та від 02.05.2023 №3065-IX до ч. 5 ст. 93 ЗК України, розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження з її власником, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №904/9875/21.

Відповідно до ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення ч. 5 ст. 93 ЗК України, із змінами, внесеними законами України від 28.04.2021 №1423-IX та від 02.05.2023 №3065-IX, якими законодавцем надано права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з її власником, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Таким чином, задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський».

Апеляційний суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що з огляду на зміни в земельному законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, право оренди не може вважатись немайновим активом. Отже, вирішення цього спору стосуватиметься питання формування активів боржника, у зв`язку з чим пов`язане зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ГПК України, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедур банкрутства. Отже, саме Господарський суд Запорізької області є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів уважає, що правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, на які посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на зміни у законодавстві, внесені законами України від 28.04.2021 №1423-IX та від 02.05.2023 №3065-IX.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

З огляду на наведені норми ЦПК України, відсутні правові підстави для направлення цієї справи на розгляд до Господарського суду Запорізької області, про що клопоче відповідач в апеляційній скарзі, оскільки таким правом наділена позивачка, яка може звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у визначений строк. Судом апеляційної інстанції не можуть бути застосовані норми ст. 31 ГПК України, якими керується відповідач, оскільки судове провадження апеляційним судом здійснюється за нормами цивільно-процесуального законодавства.

У зв`язку із викладеним вимоги апеляційної скарги про направлення справи на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський» не підлягають задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга АПК «Старосільський» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване заочне рішення суду - скасуванню із закриттям провадження у справі. Позивачці належить роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у неї право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 367, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу «Старосільський» подану арбітражним керуючим Кучаком Юрієм Федоровичем задовольнити частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складено 07 січня 2025 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко