Ухвала

від 07.01.2025 по справі 120/5918/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

07 січня 2025 р.Справа № 120/5918/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 120/5918/23 адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 02.08.2022 по 19.01.2023.

13.12.2024 року через "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року, мотивована тим, що станом на момент звернення до суду вказане рішення не виконане в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.12.2024 призначено заяву до розгляду в письмовому провадженні.

24.12.2024 надійшли письмові пояснення від представника відповідача в яких зазначено, що у зв`язку із набранням рішенням суду законної сили позивачеві видано виконавчі листи. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74720723 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.

В свою чергу у затвердженому Службою судової охорони кошторисах Територіального управління на 2023, 2024 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не передбачались та не затверджувались, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.

З метою добровільного виконання вказаного рішення суду Територіальним управлінням проведено відповідний розрахунок, та листом від 10.05.2024 за № 33.07- 94/ССО на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони направлено розрахунок потреби в додаткових кошторисних призначень, для виконання рішення суду у справі № 120/5918/23, та виплаті ОСОБА_1 , 189 941,38 грн. У свою чергу, відповідне звернення скероване центральним органом управління Служби судової охорони до Державної судової адміністрації України.

Наразі, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 120/5918/23, взято на облік центральним органом управління Служби судової охорони.

Однак згідно з листом Державної судової адміністрації України від 09.02.2024 № 11-4208/24, з урахуванням обмеженості фінансового ресурсу на 2024 рік рішення суду на корить співробітників Служби судової охорони мають виконуватися в межах передбаченого обсягу видатків за програмою 0501150. Зокрема, центральному органу управління Служби судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», у сумі 6 973,6 тис. грн, який становить 0,52 % загальної потреби в коштах.

Оцінюючи подану заяву суд зазначає про наступне.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Суд зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

11.04.2024 відкрито виконавче провадження №74720723 у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зазначено представником позивача у заяві про встановлення судового контролю .

Отже, виданий судом виконавчий лист у цій справі був пред`явлений до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за результатом чого було відкрито виконавче провадження.

При цьому, інформації про завершення наведеного виконавчого провадження, станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю до суду подано не було.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 сформувала правовий висновок, що і змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 120/6495/23.

Окремо суд вважає за необхідне зауважити на наступне.

Положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно п.3, 4 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (ч. 6 ст.22 БК України).

Згідно пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.

Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.

Отже, одержувач бюджетних коштів, яким є ССО використовує кошти, які надходять від ДСА (головного розпорядника) відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Як встановлено із кошторису Територіального управління на 2024, що затверджений Службою судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не передбачались та не затверджувались, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.

Згідно Плану асигнувань на 2024 за програмою 0501150 сума таких (асигнувань) становить 1000 грн.

З метою добровільного виконання вказаного рішення суду Територіальним управлінням проведено відповідний розрахунок, та листом від 10.05.2024 за № 33.07- 94/ССО на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони направлено розрахунок потреби в додаткових кошторисних призначень, для виконання рішення суду у справі № 120/5918/23, та виплаті ОСОБА_1 189941,38 грн.

Отже, відповідачем вживаються заходи для виконання судового рішення.

Суд зауважує, що частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, а норми статті 287 КАС України регулюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В свою чергу, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем не наведено аргументів, які б свідчили про те, що відповідач умисно ухиляється від виконання судового рішення, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у період відкриття процедури його примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Окрім того суд вважає за належне зазначити, що дата винесення ухвали обумовлена перебуванням головуючої судді у відпустці з 23.12.2024 по 05.01.2025 включно.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви про встановлення судового контролю - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна