Рішення

від 06.01.2025 по справі 140/13500/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13500/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» (далі ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС ЮА») звернулось із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038148 від 16.09.2024;

2) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038192 від 23.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 27.09.2024 ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038148 від 16.09.2024, складену Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до вказаної постанови вказано, що ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» як перевізником під час експлуатації автомобіля водієм ОСОБА_1 допущено відсутність документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

30.09.2024 ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038192 від 23.09.2024, складену Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі «Постанова»).

Відповідно до Постанови вказано, що ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» як перевізником під час експлуатації автомобіля водієм ОСОБА_2 допущено відсутність документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Позивач не погоджується із вказаними постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки на момент перевірки водій надав уповноваженій особі Укртрансбезпеки повний перелік документів, передбачених чинним законодавством України, та додатково роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Враховуючи наведене, позивач просив адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що у постанові №ПШ038192ззначено, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти, роздруківки даних роботи тахографа у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Відтак, доводи представника позивача про те, що ст. 48 Закону №2344-ІІІ не передбачено обов`язок мати картку водія та роздруківку є беззмістовними. Наявність тахографу у перевіреному транспортному засобі та здійснення зазначеними транспортними засобами саме внутрішніх перевезень позивачем не заперечується та не є спірними обставинами.

За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці та відпочинку водія теж не буде за певний період, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту. Факт невикористання особистої картки водієм ОСОБА_2 у вказані інспектором дні, підтверджено роздруківками та таблицею діяльності водія.

Представник позивача зауважила, що інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф і картка водія використовувалась, а не була формально наявною), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу).

Актом №049160 від 20.08.2024 зафіксовано відсутність інформації по режиму праці та відпочинку водія за період з 16:03 UTC 19.08.2024 по 03:17 UTC 20.08.2024, - тобто роздруківки, а відповідно й факт невикористання картки водія. За умов невикористання особистої картки водія, така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа, що й мало місце в даній справі.

Відповідно, у зв`язку із невикористанням особистої карти водія, відсутньою є й розруківка, вірним є висновок про відсутність вказаних документів під час перевірки, що в свою чергою є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стосовно доводів позивача щодо можливості кваліфікації допущеного порушення за абзацу 8 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначаємо, що за відсутності роздруківки даних роботи тахографа (документу), що мала б задокументувати і відтворити режим праці та відпочинку не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режимів праці та відпочинку.

Відтак, пропозиція позивача щодо кваліфікації порушення, яке зафіксовано Актом №049160 відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ ґрунтується на неправильному трактуванні норм матеріального права. Таким чином, вважаємо, що Постанова №ПШ038192 від 23.09.2024 винесена законно, а допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» кваліфіковано вірно.

Щодо постанови №ПШ038148 представник відповідача зазначила, що надані роздруківки до позову не спростовують факту наявності порушення, оскільки із даних роботи тахографа від 06.08.2024 від 11:12 UTC чітко вбачається, що вони містять інформацію виключно за 03.08.2024 та 06.08.2024, водночас детальне розшифрування діяльності водія ОСОБА_1 фіксує, що 04.08.2024 до 06.08.2024 за час 48 годин (що якраз і охоплює 04.08.2024 та 05.08.2024 дві доби) роздруківка відсутня, так як картка не використовувалась зазначене підтверджується позначкою «?» (значення якої «дані відсутні»).

Позивач у позовній заяві вказує подібне: «в жодному нормативному документі не встановлено обов`язку робити роздруківку». Проте, ч. 8 ст. 53 Закону №2344-ІІ, яка чітко вказує про обов`язок водія надати саме роздруківку.

Як вбачається, зазначена стаття містить вичерпний перелік документів, наявність яких в залежності від виду виконуваного перевезення повинен забезпечити перевізник та за відсутність яких настане відповідальність, передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.

Жодного посилання у наведеній вище статті на необхідність «інших документів, передбачених законодавством» немає.

У ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, порівнюючи конструкції ст. 48 та ст. 53 Закону №2344-ІІІ бачимо, що при внутрішніх перевезеннях перелік документів дійсно не є вичерпним (що підтверджується й висновками Верховного Суду), однак для міжнародних такий висновок зробити не можна.

Вважає, що відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, тому підстави для задоволення позовних вимог ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» про визнання цих постанов протиправними і їх скасування відсутні.

У відповіді на відзив позивач заперечує наведені відповідачем твердження, надавши судову практику, просив адміністративний позов задовольнити.

16.12.2024 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому зазначив, що приписами пункту 3.3 Інструкції №385 хоча і передбачена конструкція або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, однак правова природа такого правила в сукупністю з необхідністю ведення обліку робочого часу, яка направлена на організацію безпечної праці та недопущення настання пов`язаних з цим негативних наслідків, дає однозначну можливість стверджувати про порушення водієм правил, у разі невикористання картки протягом визначеного в акті періоду часу.

Представник відповідача зауважив, що позивач наполягає, що виявлене порушення при міжнародному перевезенні повинно кваліфікуватись відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, при цьому підкріплюючи свою позицію судовою практикою судів першої та апеляційної інстанції. Натомість, як вже зазначалось у відзиві, питання кваліфікації даного порушення уже розглядалось у Верховному Суді та є таким, щодо якого уже наявний висновок щодо правозастосування.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

18.12.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій просив позовні вимоги викласти у наступній редакції:

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038148 від 16.09.2024.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038192 від 23.09.2024.

Стягнути із Відповідача на користь ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» суму завданих збитків у розмірі 56 440,00 грн.

Стягнути з відповідача на користь ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з поданням позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також інших витрат, у разі їх виникнення під час судового розгляду.

30.12.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких заначила, що при поданні заяв (клопотань) про зміну позовних вимог позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені КАС України.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Щодо пред`явлення постанов до виконання представник відповідача зазначила, що ані Закон України «Про адміністративну процедуру», ані Порядок №1567 не містить застережень щодо зупинення дії постанови, або не набрання нею законної сили у випадку оскарження такої до суду.

Також, представник відповідача зауважила, що з відповідача, тобто Укртрансбезпеки, не можливо стягнути 56 440 грн, що є сумами адміністративно-господарського штрафу, адже вказані кошти не йдуть на рахунок Укртрансбезпеки, а спрямовуються до загального фонду Державного бюджету України.

Натомість, механізм повернення коштів з Державного бюджету України передбачені Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі Порядок №787).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області 06.08.2024 на підставі направлення на рейдову перевірку №НР001059 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА», за результатами якої складено акт №052924 від 06.08.2024.

Актом №052924 зафіксовано, що водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб (далі ТЗ), CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), особисту роздруківку за 03.08.2024 та 06.08.2024. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Шміц, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж (міжнародне перевезення) за відсутності у водія на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа щодо водія ОСОБА_1 , за 04.08.2024, 05.08.2024.

27.09.2024 ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038148 від 16.09.2024, складену Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до вказаної постанови вказано, що ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» як перевізником під час експлуатації автомобіля водієм ОСОБА_1 допущено відсутність документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Позивач не погоджується із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки на момент перевірки водій надав уповноваженій особі Укртрансбезпеки повний перелік документів, передбачених чинним законодавством України, та додатково роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

У зв`язку з чим 07.10.2024 у рамках вжиття заходів досудового врегулювання спору подало скаргу до Укртрансбезпеки. 21.10.2024 позивач отримав відповідь, за результатами якої скарга не була задоволена, а оскаржувана постанова залишилась без змін.

20.08.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №НР015795 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА», за результатами якої складено акт №АР 049160 від 20.08.2024.

Актом №АР 049160 зафіксовано, що водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб (далі ТЗ), товарно-транспортну накладну (далі ТТН), особисту роздруківку за 19.08.2024 з 00:00 год до 16:03 год UTC та 20.08.2024 з 03:17 до 08:45 UTC (час рейдової перевірки). Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ МАН, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Х`юферман, реєстраційний номер НОМЕР_4 , перевозився вантаж (внутрішнє перевезення) за відсутності у водія на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа щодо водія ОСОБА_2 , за період з 16:03 год UTC 19.08.2024 до 03:17 год UTC 20.08.2024.

30.09.2024 ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ038192 від 23.09.2024, складену Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до постанови №ПШ038192 від 23.09.2024 вказано, що товариством як перевізником під час експлуатації автомобіля водієм ОСОБА_2 допущено відсутність документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС УА» не погоджується із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки на момент перевірки водій надав уповноваженій особі Укртрансбезпеки повний перелік документів, передбачених чинним законодавством України, та додатково роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

У зв`язку з чим 09.10.2024 у рамках вжиття заходів досудового врегулювання спору подало скаргу до Укртрансбезпеки. 30.10.2024 Товариство отримало відповідь, за результатами якої скарга не була задоволена, а оскаржувана постанова залишилась без змін.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.

Згідно розпорядження КМ України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено відділи державного нагляду (контролю) у Волинській області.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038148 від 16.09.2024, суд зазначає наступне.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103)

Відповідно до підпункту 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

Згідно з статті 5 Закону України №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Статтею 53 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

- білетно-облікову документацію;

- схему маршруту.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:

- дозвіл України;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);

- білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.)

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На вимогу інспектора водій ОСОБА_1 надав для перевірки роздруківки з тахографа. Дослідивши вміст останньої було встановлено, що карткою ОСОБА_1 не зроблено записів про режим роботи й відпочинку її власника за кілька днів. Тобто, у період з 04.08.2024 по 05.08.2024 картка була відсутньою, так як не використовувалась, і відповідно з огляду на невикористання зазначеної картки не зареєстровано режиму праці та відпочинку водія у вказаний період і неможливо зробити саму роздруківку.

Суд зауважує, що надані роздруківки до позову не спростовують факту наявності порушення, оскільки із даних роботи тахографа від 06.08.2024 від 11:12 UTC чітко вбачається, що вони містять інформацію виключно за 03.08.2024 та 06.08.2024, водночас детальне розшифрування діяльності водія ОСОБА_1 фіксує, що з 04.08.2024 до 06.08.2024 за час 48 годин (що якраз і охоплює 04.08.2024 та 05.08.2024 дві доби) роздруківка відсутня, так як картка не використовувалась зазначене підтверджується позначкою «?» (значення якої «дані відсутні»).

Крім того, роздруківок або бланку підтвердження діяльності за вказаний період не надано не тільки під час перевірки, а й до суду.

Суд наголошує, що в даному випадку водій керував транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв всупереч положенням Закону №2344-ІІІ.

Суд звертає увагу, що порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в актах перевірки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківок на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водії, застосовуються адміністративно-господарські штрафи, тому відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штрафи в розмірі 34 000 грн на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо доводів позивача, про відсутність у діях Товариства складу правопорушення, передбаченого абз.6 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та, відповідно, неправомірність дій посадової особи Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, а також незаконність постанови про застосування до Товариства адміністративно-господарського штрафу №ПШ038148 від 16.09.2024, то суд вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується встановлене посадовими особами Укртрансбезпеки порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: міжнародне перевезення вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вищенаведеним доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038148 від 16.09.2024 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038192 від 23.09.2024, суд зазначає наступне.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 34 даного Закону автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 даної статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зокрема, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за виконання перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Законі №2344-ІІІ (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції №385 тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.1. Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Фактичною підставою для притягнення ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» до відповідальності відповідно до статті абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту відсутності за відсутності у водія на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа щодо водія ОСОБА_2 , за період з 16:03 год UTC 19.08.2024 до 03:17 год UTC 20.08.2024, що зафіксовано в Акті №АР 049160 від 20.08.2024, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами було доведено факт вчинення позивачем даного порушення, виходячи з наступного.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено перелік документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів та, які є загальнообов`язковими для перевізників.

При цьому, вказаний перелік документів не є вичерпним і іншими нормативними актами для перевізників та водіїв передбачені наявність інших документів, які повинні бути надані уповноваженими органам при проведенні перевірки.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, затверджено «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (далі- Положення №340).

Пунктами 1.2, 1.3 даного Положення визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Як встановлено п.6.1 розділу VI Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 6.4 розділу VI Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

11.10.2005 набув чинності Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» №2819-IV від 07.09.2005.

Крім цього, Європарламентом та Європейською Радою 15.03.2006 було прийнято Постанову (ЄС) № 561/2006 щодо гармонізації певного соціального законодавства, що стосується автомобільного транспорту та вносить змін до Постанови Ради (ЄЄС) №3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і відміняє Постанову Ради (ЄС) №3820/85. Цією постановою були визначені Правила щодо часу відпочинку та роботи водія, які набули чинності з 11.04.2007.

За вимогами таких Правил передбачено, щоб водії транспортних засобів завжди мали при собі і могли надати до перевірки реєстраційні листи за поточний тиждень і ті, які водій використовував в попередні 15 днів, картку водія, якщо вона у нього є, будь-який звіт складений від руки і роздруківку, зроблені впродовж поточного тижня і попередніх 15 днів (а з 01.01.2008 в обох випадках за поточний день і попередні 28 днів). В тому ж випадку, коли водій не має можливості надати вищевказані документи, він повинен надати супровідний лист (документ, про періоди часу, коли водій не керував транспортним засобом), форма якого розроблена та затверджена Рішенням Європейської Комісії від 12.04.2007.

Отже, водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.

20.12.2010 набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як реєстраційний листок та роздруківка.

Суд зазначає, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для такого приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

У спірних правовідносинах транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, який був увімкнений, у свою чергу, для цифрового тахографа щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку не використовуються, а необхідними є інші документи - роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв (частина друга статті 48 Закону №2344-ІІІ).

У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією №385 та Положенням №340.

Отже, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону №2344-III зокрема, для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, інших документів, передбачених законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та картку водія для цифрового тахографу.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону №2344-III.

Із матеріалів справи слідує, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за спірною постановою є висновок відповідача про перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме відсутність інформації по режиму праці та відпочинку водія за період з 16:03 год UTC 19.08.2024 до 03:17 год UTC 20.08.2024.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року по справі № 826/2239/16 прийшов до висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З врахуванням вище викладеного, суд робить висновок, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку за відсутності у водія на момент перевірки картки водія та роздруківки даних роботи тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Дана позиція суду узгоджується з позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Виходячи з проаналізованих норм права та обставин справи, суд погоджується із твердженнями представника відповідача про правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від №ПШ038192 від 23.09.2024 про застосування до ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 13.11.2024, у якій просив зупинити дію постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ038148 від 16.09.2024 та №ПШ038192 від 23.09.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з даними інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у задоволенні заяви ТзОВ «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» про забезпечення позову відмовлено, тому доводи позивача про можливе порушення його права на судове оскарження постанов не відповідають дійсності.

При цьому, як слідує із вищезазначеного, вказані постанови правомірно заявлені до примусового виконання протягом встановленого строку, так як заходи із забезпечення позову не задоволені, а строк для пред`явлення до виконання у зв`язку із оскарженням постанови до суду не зупиняється та не переривається.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Зважаючи на вищевказане у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ТРАНС ЮА» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, 20, код ЄДРПОУ 38131629).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, 9), код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя В.В. Дмитрук