Рішення

від 07.01.2025 по справі 160/27761/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуСправа №160/27761/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 17 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

-скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року було задоволено частково заяву представника позивача адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича про забезпечення позову, постановлено заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є працівником АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та його було заброньовано підприємством за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/12644/б від 14.08.2024), відповідно до якого позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025.

04 жовтня 2024 року позивач, на виконання вимог повістки, що надійшла до підприємства, самостійно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, попри наявність відповідних копій документів щодо його бронювання, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та доставлений до Військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 вважає такі дії та рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. З урахуванням викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у відзиві посилається на той факт, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на момент призову мав статус резервіста та перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент призову на військову службу під час загальної мобілізації позивач був визнаний придатним до військової служби, не підлягав бронюванню та не мав оформленої відстрочки з підстав статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже підлягав призову на військову службу. Також, відповідач зазначає, що позивач зарахований до оперативного резерву першої черги під час проходження військової служби в 2018 році та має статус резервіста.

11.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, зазначено, що саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації і невнесення відомостей про відстрочку відносно позивача є прямим порушенням відповідачем покладених на нього обов`язків, а підставою для зарахування на спеціальний військовий облік є рішення про бронювання, а не повідомлення підприємства. Окрім того, позивач зазначає, що згідно військового квитка НОМЕР_2 від 11.05.2017 його було призвано на строкову військову службу 11.05.2017, а 08.11.2018 позивача було звільнено в запас, а отже він має статус військовозобов`язаного, а не резервіста.

14.11.2024 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування якого ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що відповідно до пункту 120-1 Указу Президента України №618/2012 «Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» від 29.10.2012 зарахуванню до оперативного резерву першої черги в обов`язковому порядку підлягають військовослужбовці, які звільняються зі строкової військової служби. Згідно пункту 2.2. додатку до директиви №7 від 27.05.2015 Генерального штабу ЗС України, під час особливого періоду військовослужбовці, які звільняються зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в обов`язковому порядку, без укладання контракту, зараховуються до військового оперативного резерву першої черги. Виходячи з вище викладеного, позивач був зарезервований за військовою частиною для комплектування посади, на якій він проходив військову службу, або рівнозначні (вищі) посади під час мобілізації, на особливий період. Керівником підприємства було помилково включено до списків позивача, який не є військовозобов`язаним, та з 2018 року зарезервований за військовою частиною. Відтак, відповідач вважає, що здійснення бронювання позивача за викладених умов суперечить вимогам чинного законодавства, а саме статті 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що було повідомлено підприємство, яке в подальшому здійснило процедуру анулювання даного бронювання. Тому законних підстав для зарахування позивача на спеціальний облік не існувало, а отже призов резервіста на військову службу було здійснено в рамках чинного законодавства.

20.11.2024 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №296 від 05.10.2024 відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 постановляючи наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків частини діяв виключно в межах своїх повноважень, а правові підстави для скасування такого наказу, як і підстави для зобов`язання виключити останнього зі списків військової частини відсутні. Таким чином, враховуючи вищевказані правові норми, військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

25.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 . Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що позовні вимоги позивача до Військової частини НОМЕР_1 зумовлені тим, що наказ командира військової частини про зарахування до особового складу військової частини є похідним від відповідного наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов, що підтверджує у своєму відзиві відповідач, вказуючи, що зарахування до штату військової частини здійснюється наказом по стройовій частині відповідної військової частини на підставі іменних списків, які надходять від ІНФОРМАЦІЯ_5 .

25.11.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» також надійшли додаткові пояснення, в яких ОСОБА_1 зазначає, що Мінекономіки своїм листом № 2701-11/83399-07 від 22.11.2024 на адвокатський запит від 14.11.2024 №14/11/2024 повідомило, що «в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних здійснюється відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (зі змінами) (далі Порядок). На виконання п. 12 Порядку та з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки листом від 05.09.2024 №27-12/66413-03 надіслано копію наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 «Про бронювання військовозобов`язаних за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» Міністерству оборони України і Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України. Також зазначило, що рішення про анулювання відстрочки військовозобов`язаному працівнику АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» ОСОБА_1 . Мінекономіки не приймалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працює у Виробничому підрозділі Криворізької пасажирської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді слюсара з ремонту рухомого складу 5 розряду.

Згідно з інформацією, яка міститься у військово-обліковому документі позивача НОМЕР_2 від 11.05.2017, ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 11.05.2017, а 08.11.2018 був звільнений у запас.

Згідно з пунктами 1 і 2 наказу Міністерства економіки України від 04.09.2024 №2319 «Про бронювання військовозобов`язаних за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (далі-наказ Мінекономіки від 04.09.2024 №23219) за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» заброньовано на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 220/12644/б від 14.08.2024), а також надано вказаним військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025.

У витязі з наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 зазначено, що позивачу, який має ВОС 790, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025.

04.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 від Філії «Пасажирська компанія» Виробничого підрозділу Криворізької пасажирської вагонної дільниці АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» надійшов лист №121/ПКВЧ9 з проханням анулювати повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 1997 р.н. згідно Постанови №76 від 27.01.2023 (наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219), який є резервістом (ОР-1).

04.10.2024 позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці, пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до військової служби згідно наказу МО України №402 від 14.08.2008.

Відповідно до пункту 1 підпункту 1.1 витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2024 №410 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 » солдата запасу ОСОБА_1 було призвано та направлено на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди № НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №296 від 05.10.2024 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Вважаючи, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини п`ята і шоста статті 4 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ (далі - Указ №65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу №65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 №452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 №735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 №50/2023, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3685-ІХ, та Указом Президента України від 23.07.2024 №470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 №3892-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб та з 12.08.2024 на 90 діб, відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» затвердженим Законом №4025-IX від 29.10.2024 з 10 листопада 2024 року строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно зі статтею 4 Указу №65/2022 постановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Абзацом другим частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом №65/2022, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час, зокрема, за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 1 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, цей Порядок визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 2 Порядку №76 (у редакції, чинній до 04.09.2024, тобто на день прийняття рішення про бронювання позивача) бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі відстрочка).

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 76 (у редакції, чинній до 04.09.2024) встановлено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 76 (у редакції, чинній до 04.09.2024) за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних.

Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Згідно з пунктом 11 Порядку №76 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Таким чином, відповідно до Порядку №76 рішення про бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, приймалось Мінекономіки. Витяги з наказів Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного надсилалися відповідними підприємствами, установами та організаціями до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку. Вказаний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаного зобов`язаний був у строк 5 робочих днів прийняти відповідне рішення: або про зарахування такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік; або про відмову в зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік з підстав, установлених абзацом другим пункту 10 Порядку №76.

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 10 Порядку №76 передбачено виключний перелік підстав для відмови у зарахуванні військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в ході розгляду справи не доведено існування визначених пунктом 10 Порядку №76 підстав для відмови у зарахуванні позивача на спеціальний військовий облік.

Згідно з частиною восьмою статі 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

З вищевикладеного слідує, що в разі зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на підставі рішення про його бронювання відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вносить дані про це до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд встановив, що позивач працює у Виробничому підрозділі Криворізької пасажирської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з пунктами 1 і 2 наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 позивача заброньовано за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на період мобілізації та на воєнний час, а також йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025.

У витязі з наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 зазначено, що позивачу, який має ВОС 790, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 27.04.2025.

Відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 11.05.2017, а 08.11.2018 позивача було звільнено в запас, що підтверджується військовим квитком позивача НОМЕР_2 від 11.05.2017.

Відповідно до пункту 120-1 Указу Президента України №618/2012 «Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» від 29.10.2012 під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам її проходження, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву.

Таким чином, станом на момент отримання витягу з наказу №23219 від 04.09.2024 про бронювання ОСОБА_1 позивач перебував у статусі резервіста.

В той же час, відповідно до пункту 13 Постанови Кабміну від 27 січня 2023 №76 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надана відстрочка підлягає анулюванню виключно у разі:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

3) позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації;

5) звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з підприємством;

7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

10) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності.

У випадках, зазначених у підпунктах 2-9 цього пункту, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п`ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов`язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували недійсність наданої позивачу відстрочки.

Натомість, Мінекономіки своїм листом № 2701-11/83399-07 від 22.11.2024 на адвокатський запит від 14.11.2024 №14/11/2024, який міститься у матеріалах справи, повідомило, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних здійснюється відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (зі змінами) (далі Порядок).

На виконання п. 12 Порядку з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки листом від 05.09.2024 № 27-12/66413-03 надіслано копію наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219 «Про бронювання військовозобов`язаних за АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» Міністерству оборони України і Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України. Також, Мінекономіки у відповіді на адвокатський запит зазначило, що рішення про анулювання відстрочки на момент виникнення спірних правовідносин військовозобов`язаному працівнику АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» ОСОБА_1 Мінекономіки не приймалося.

Отже, визначальними обставинами цієї справи є те, що позивач, перебуваючи в статусі резервіста (при звільненні з військової служби був зарахований до оперативного резерву) був заброньований на підставі наказу Мінекономіки України. Саме з цими обставинами відповідач пов`язує наявність підстав для відмови у зарахуванні позивача на спеціальний облік.

При цьому, суд констатує відсутність імперативної заборони для бронювання осіб, які перебувають в оперативному резерві, про що вже зазначено судом вище з посиланням на ст.23 Закону №3543-ХІІ та ч.2 ст. 39 Закону №2232-XII.

Також, суд зазначає, що п. 11 Порядку №76 передбачає імперативний обов`язок відповідача у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання рішення про бронювання військовозобов`язаного зарахувати його на спеціальний військовий облік. В цьому відношенні наявність у позивача статусу резервіста не змінює зміст рішення про бронювання позивача та не впливає на юридичні властивості та правові наслідки такого рішення.

Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача після отримання відомостей про бронювання позивача, було зарахування позивача на спеціальний облік.

Суд наголошує, що відповідач як центр комплектування та соціальної підтримки не має повноважень для прийняття рішення про зарахування чи незарахування особи на спеціальний військовий облік. Наявна система правового врегулювання спірних правовідносин передбачає узгодженість факту бронювання з фактом перебування на спеціальному військовому обліку, розвивання та відокремлення цих обставин щодо однієї особи нівелює наявну систему законодавчого врегулювання спірних правовідносин, за якої центри комплектування та соціальної підтримки мають відокремити заброньованих осіб від інших осіб, які перебувають на обліку в такому центрі комплектування, шляхом зарахування заброньованих осіб на спеціальний військовий облік.

Також, суд зазначає, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні повноваження щодо визнання рішення Мінекономіки про бронювання анульованим.

Натомість, надсилання листа АТ «Українська залізниця» від 04.10.2024 №121/ПКВЧ9 до ІНФОРМАЦІЯ_2 із проханням анулювати повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , не спричиняє недійсності чи втрати чинності наказу Мінекономіки від 04.09.2024 №23219.

Суд підкреслює, що відповідач, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконує чинне рішення Мінекономіки про бронювання особи.

Так, на відміну від відстрочок, які підтверджуються центрами комплектування та соціальної підтримки та щодо яких саме останніми видаються відповідні посвідчення, заброньовані особи мають відстрочку вже в силу факту їх бронювання. Натомість, центр комплектування та соціальної підтримки лише сприймає цей факт та здійснює облік особи відповідним чином, не приймаючи при цьому жодних рішень щодо права особи на відстрочку. Це очевидно вбачається з положень п. 11 Порядку №76, згідно яких факт надання відстрочки (а не право на відстрочку) підтверджується витягом з наказу Мінекономіки.

Відтак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ і частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до 27.04.2025 року, оскільки є у цей період є заброньованим. Тому, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2024 №410 в частині призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 (підпункт 1.1 пункту 1) є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд вважає необґрунтованим твердження ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що наказ від 04.10.2024 №410, як акт індивідуальної дії, станом на час вирішення цієї справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та подальшого направлення його для проходження військової служби, а тому не може бути скасований судом, оскільки право кожної особи звернутися до адміністративного суду і просити про захист порушених її прав, свобод або законних інтересів шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень закріплено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України.

Що стосується позовних вимог щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №296 від 05.10.2024р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу з військовослужбовця на резервіста та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Таким чином, наказ №296 від 05.10.2024 в частині призначення позивача на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд розуміє, що питання відстрочки або звільнення від мобілізації є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів. Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2024 №410 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №296 від 05.10.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон