Рішення

від 07.01.2025 по справі 300/8588/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. справа № 300/8588/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

Атаманюк Володимир Михайлович в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1, ГУ ПФ України в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 2, ГУ ПФ України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 3, ГУ ПФ України в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 4, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092950016428 від 24.05.2024, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 092950016428 від 06.06.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, крім того період з 11.05.1986 по 02.11.1987 (1 рік 05 місяців 21 день) зарахувати до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці та призначити пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.05.2024.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 тричі звертався через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявами про призначення пенсії від 16.05.2024, від 29.05.2024 та від 01.08.2024. Вказані заяви за принципом екстериторіальності розглянуті різними територіальними органами Пенсійного фонду України - ГУ ПФ України в Черкаській області, ГУ ПФ України в Полтавській області, ГУ ПФ України в Хмельницькій області, які прийняли рішення № 092950016428 від 24.05.2024, від 06.06.2024 та від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. При цьому, в кожному з таких рішень зазначено про різний страховий стаж, який зарахований позивачу, та вимагається від ОСОБА_1 надання різних додаткових документів. Так, в усіх трьох рішеннях відповідачів не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків за вказані періоди. Представник позивача вважає зазначені рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, в якій містяться всі необхідні записи про вказані періоди роботи. При цьому, ОСОБА_1 не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів його роботи. Окрім цього, період роботи з 11.05.1986 по 02.11.1987 підлягає зарахуванню до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, оскільки в зазначений період позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.

22.11.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заява.

Ухвалою від 26.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Полтавській області від 03.12.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 2 вказав, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 06 місяців 04 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій. До загального страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу. Отже, рішення ГУ ПФ України в Полтавській області прийнято відповідно до норм чинного законодавства. Представник відповідача 2 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 35-37).

До відзиву від 03.12.2024 на позовну заяву ГУ ПФ України в Полтавській області долучило копії документів, що стали підставами для прийняття рішення № 092950016428 від 06.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (а.с. 40-70).

11.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Черкаській області від 11.12.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 1 вказав, що за наслідками розгляду наданих ОСОБА_1 документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 23 років 02 місяці 19 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5. За вказаних обставин, рішення ГУ ПФ України в Черкаській області прийнято відповідно до норм чинного законодавства. Представник відповідача 1 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 79-90).

16.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 09.12.2024 № 0900-0902-8/63736 на позовну заяву. У відзиві відповідач 4 заперечив проти задоволення позову. Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяв про призначення пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу, відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків. За вказаних обставин, рішення № 092950016428 від 24.05.2024, від 06.06.2024 та від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії прийнято відповідачами правомірно. Представник відповідача 4 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 91-96).

До відзиву від 09.12.2024 № 0900-0902-8/63736 на позовну заяву ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії документів, що стали підставами для прийняття рішення № 092950016428 від 24.05.2024, від 06.06.2024 та від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (а.с. 98-151).

18.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 18.12.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач 3 заперечив проти задоволення позову. Так, за результатом розгляду заяви позивача від 01.08.2024 ГУ ПФ України в Хмельницькій області прийняло рішення від 09.08.2024 № 092950016428 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу 25 років. Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального (відсутня інформація про нарахування заробітної плати про сплату страхових внесків). Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 23 роки 02 місяці 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 11.05.1986 по 02.11.1987 в Демократичній Республіці Афганістан у кратному співвідношенні, один місяць служби за три, то вказаний період зараховано позивачу у кратному співвідношенні, відтак спір в цій частині позову відсутній. Представник відповідача 3 просить суд відмовити в задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 16.05.2024 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення достроково пенсії за віком як учаснику бойових дій (а.с. 52-53). До заяви додано: паспорт громадянина України (а.с. 130-134); картку платника податків (а.с. 135); довідку Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» від 16.05.2024 № 249 про період навчання (а.с. 136); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.04.2024 № 106 про період проходження військової служби (а.с. 137); посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2005 учасника бойових дій (а.с. 138); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.04.2024 № 35 про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 139); трудову книжку серії НОМЕР_2 від 16.02.1988 (а.с. 140-144).

24.05.2024 ГУ ПФ України в Черкаській області прийняло рішення № 092950016428 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Рішення відповідача 1 № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 06 років 11 місяців 12 днів, при необхідних 25 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 24.02.1988 по 15.07.2002 згідно запису в трудовій книжці, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства (а.с. 6).

Листом від 29.05.2024 № 0900-0211-8/30839 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФ України в Черкаській області за № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 5).

29.05.2024 ОСОБА_1 через веб-портал до Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення достроково пенсії за віком як учаснику бойових дій (а.с. 54-55). До заяви додано: паспорт громадянина України (а.с. 130-134); картку платника податків (а.с. 135); довідку Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» від 16.05.2024 № 249 про період навчання (а.с. 136); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.04.2024 № 106 про період проходження військової служби (а.с. 137); посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2005 учасника бойових дій (а.с. 138); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.04.2024 № 35 про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 139); трудову книжку серії НОМЕР_2 від 16.02.1988 (а.с. 140-144).

06.06.2024 ГУ ПФ України в Полтавській області прийняло рішення № 092950016428 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 № 092950016428 від 06.06.2024 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 20 років 06 місяців 4 дні, при необхідних 25 років. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (а.с. 8).

Листом від 11.06.2024 № 0900-0211-8/33290 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФ України в Полтавській області за № 092950016428 від 06.06.2024 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 7).

16.07.2024 між Головним управлінням ДПС в івано-Франківській області та ОСОБА_1 укладено Типовий договір № О2409079100011 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), на виконання умов якого позивач сплатив єдиний внесок за період з січня 2011 року по червень 2015 року із щомісячним платежем 3520,00 грн. на загальну суму 190080,00 грн. (а.с. 117-124).

Факт сплати єдиного внеску за період з січня 2011 року по червень 2015 року підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 125-127).

01.08.2024 ОСОБА_1 через веб-портал до Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення достроково пенсії за віком як учаснику бойових дій (а.с. 50-51). До заяви додано: паспорт громадянина України (а.с. 130-134); картку платника податків (а.с. 135); довідку Державного навчального закладу «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» від 16.05.2024 № 249 про період навчання (а.с. 136); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.04.2024 № 106 про період проходження військової служби (а.с. 137); посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2005 учасника бойових дій (а.с. 138); довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.04.2024 № 35 про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 139); трудову книжку серії НОМЕР_2 від 16.02.1988 (а.с. 140-144); довідку ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» від 22.06.2022 № 753«а» про заробітну плату для обчислення пенсії за період з березня 1988 року по лютий 1993 року (а.с. 145); довідку ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» від 11.01.2012 № 12 про зміну назви підприємства (а.с. 146).

09.08.2024 ГУ ПФ України в Хмельницькій області прийняло рішення № 092950016428 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Рішення відповідача 3 № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 23 роки 02 місяці 19 днів, при необхідних 25 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального (відсутня інформація про сплату страхових внесків). Для зарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002 до страхового стажу, необхідно надати підтвердження первинними документами (витягами з наказів про прийом та звільнення з роботи, особовою карткою форми Т-2, особовими рахунками по нарахуванню заробітної плати, тощо) (а.с. 10).

Листом від 14.08.2024 № 0900-0211-8/44583 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області за № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 9).

Вважаючи протиправними рішення відповідачів № 092950016428 від 24.05.2024, від 06.06.2024 та від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати такі рішення та зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, крім того період з 11.05.1986 по 02.11.1987 (1 рік 05 місяців 21 день) зарахувати до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці та призначити пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.05.2024.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та виходить з наступних мотивів:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Умови призначення дострокової пенсії за віком окремим категоріям громадян визначено статтею 115 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Судом встановлено, що згідно копії дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2005 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 138).

Так, ОСОБА_1 як учасник бойових дій має право на призначення дострокової пенсії за віком за наявності таких умов: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 08.12.1998 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявами від 16.05.2024, від 29.05.2024 та від 01.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком позивач досяг віку 55 років.

Щодо дотримання умов закону для призначення дострокової пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено таке.

Згідно рішення ГУ ПФ України в Черкаській області № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, страховий стаж позивача становить 06 років 11 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 24.02.1988 по 15.07.2002 згідно запису в трудовій книжці, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства (а.с. 6).

При оцінці правомірності цієї відмови суд виходив з такого.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.02.1988, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.09.1984 по 11.07.1985 навчався в ТУ № 17 міста Коломия; з 29.07.1985 прийнятий на псоаду токаря в Коломийський завод «Електрооснастка»; з 26.09.1985 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу; з 08.11.1985 по 13.11.1987 проходив службу в Радянській армії; з 24.02.1988 прийнятий в механо-штальпований цех Коломийського заводу комплектних розподільчих пристроїв на посаду збірника електричних машин та апаратів другого розряду; з 01.11.1989 переведений в заготівельно-зварочний цех на посаду різника металу; з 15.07.2002 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с. 13).

Суд звертає увагу на те, що в спірний період трудового стажу була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку запис № 6 про прийняття 24.02.1988 ОСОБА_1 в механо-штальпований цех Коломийського заводу комплектних розподільчих пристроїв на посаду збірника електричних машин та апаратів другого розряду, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі наказу № 35 від 16.02.1988.

Запис № 8 про звільнення з роботи 15.07.2022 з Коломийського заводу комплектних розподільчих пристроїв є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі наказу № 39 від 15.07.2002, містить підпис посадової особи підприємства та відтиск печатки (зворотній бік а.с. 13).

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.

Таким чином саме орган Пенсійного фонду України, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, та не перекладати на особу обов`язок збирання відомостей про реорганізацію підприємства.

Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка або у ній немає записів щодо умов праці, чи містяться неправильні або неточні записи.

Щодо доводів відповідача 1 про відсутність відомостей про реорганізацію підприємства, в якому позивач працював з 24.02.1988 по 15.07.2002, то в матеріалах справи наявні копії актів ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 24.05.2024 № 0900-1104-1/4542 та від 23.08.2024 № 0900-1104-1/7191 про відсутність суб`єкта господарювання за місцем реєстрації, згідно яких ПАТ «Коломийський завод комплектно-розподільчих пристроїв» (код ЄДРПОУ 05755602) відсутній за місцем реєстрації за адресою: вулиця І.Мазепи, 321, місто Коломия, Івано-Франківська область, оскільки приміщення, в якому знаходиться таке підприємство, зачинене, на телефонні дзвінки за номерами, які зареєстровані за ПАТ «Коломийський завод комплектно-розподільчих пристроїв» та посадовими особами ніхто не відповідає (а.с. 147-150).

Отже, у позивача об`єктивно не було можливості отримати копії документів про реорганізацію підприємства, в якому позивач працював з 24.02.1988 по 15.07.2002.

Водночас, для спростування будь-яких сумніві щодо роботи позивача в ПАТ «Коломийський завод комплектно-розподільчих пристроїв», який здійснив запис № 8 в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з роботи, позивач вподальшому надав пенсійному органу разом із заявою від 01.08.2024 про призначення достроково пенсії за віком як учаснику бойових дій довідку ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» від 22.06.2022 № 753«а» про заробітну плату для обчислення пенсії за період з березня 1988 року по лютий 1993 року (а.с. 145).

Окрім цього, судом встановлено, що в розпорядженні Пенсійного фонду України була інформація про реорганізація підприємства - ПАТ «Коломийський завод комплектно-розподільчих пристроїв». Так, в матеріалах справи міститься копія листа ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» від 11.01.2012 № 12 про зміну назви підприємства, адресованого начальнику управління ПФУ в місті Коломия та Коломийському районі. Згідно вказаного листа від 11.01.2012 № 12 наказом Мінмашпрому України від 31.03.1994 за № 478 на базі Коломийського заводу копмплектних розподільчих пристроїв створено Відкрите акціонерне товариство «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» (ВАТ «Коломийський завод КРП»); рішенням загальних зборів акціонерів від 26.04.2011 за № 1/2011 ВАТ «Коломийський завод КРП» перейменовано на ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» (ПАТ «Коломийський завод КРП») (а.с. 146).

Вказані документи, що надані в розпорядження управління ПФУ в місті Коломия та Коломийському районі, мали бути доступні для інших територіальних органів пенсійного фонду при розгляді заяв осіб про призначення пенсії.

Судом враховано, що позивач не має впливу на документообіг між територіальними органами Пенсійного Фонду України, зокрема повноту передачі від одного органу до іншого документів, які мають значення для призначення пенсії особі. Отже, в цьому випадку усі правові наслідки недоліків у комунікації в середині органів Пенсійного фонду України, зокрема відсутності певних документів в одного з таких органів при розгляді заяви особи при призначенні пенсії, які були в розпорядженні іншого органу такого фонду, має нести Держава в особі відповідного органу Пенсійного Фонду України.

В спірному випадку судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.02.1988 заповнена відповідно до вимог Інструкції № 162 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, запис про звільнення засвідчений відтиском печатки підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Таким чином, в ГУ ПФ України в Черкаській області не було підстав для незарахування періоду роботи позивача з 24.02.1988 по 15.07.2002 до її страхового стажу ОСОБА_1 .

Отже, за обставин справи, суд вважає, що наведена ГУ ПФ України в Черкаській області відмова в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 24.02.1988 по 15.07.2002, є надміру формальною. Суд переконаний, що пенсійний орган, маючи такі зауваження, фактично переклав тягар доказування обставин реорганізації підприємства з Держави, в особі такого органу державної влади, безпосередньо на особу, яка звернулася за призначенням пенсії, та надала належні та в достатньому обсязі документи для її призначення згідно встановленого Державою порядку. Якщо Держава в особі відповідного територіального органу пенсійного фонду має додаткові питання до змісту поданих особою із заявою належних та допустимих згідно пенсійного законодавства документів у підтвердження стажу трудової діяльності заявника, які оформлені та видані третіми особами, однак не має доказів недостовірності таких документів чи зловживання з боку особи при їх поданні, за наявності встановлених законом умов для призначення дострокової пенсії, то повинна призначити такій особі пенсію за віком. У разі встановлення таких зловживань з боку особи заявника, недостовірності поданих із заявою документів у подальшому, таке право на пенсію має бути переглянуто, а витрати на виплату пенсії відшкодовані Державі особою, з вини якої їх допущено.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова пенсійного органу з вказаної в спірному рішенні підстави свідчить про непропорційне втручання в гарантоване Державою право особи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в формі права на дострокову пенсію за віком. Таке втручання за змістом спірного рішення ГУ ПФ України в Черкаській області за № 092950016428 від 24.05.2024 не відповідає меті закону, якою встановлено умови призначення такої пенсії. Зазначені дії органу державної влади є порушенням принципу правової визначеності у відносинах Держави з людиною її громадянином як складового елементу гарантованого Конституцією України принципу верховенства права.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Черкаській області за № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Черкаській області за № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 достроково пенсії за віком на пільгових умовах належить скасувати як протиправне.

Щодо позову в частині зарахування періоду з 11.05.1986 по 02.11.1987 (1 рік 05 місяців 21 день) до страхового стажу позивача в кратному розмірі один місяць служби за три місяці, то суд вказує на те, що такий період зарахований ОСОБА_1 в розрахунку один місяць служби за три місяці та становить 4 роки 5 місяців 6 днів.

Вищевказане підтверджується розрахунками стажу, проведеними за результатами розгляду кожної із заяв від 16.05.2024, від 29.05.2024 та від 01.08.2024 про призначення достроково пенсії за віком (а.с. 57-58).

Відтак відсутній спір в цій частині позову.

Що стосується позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Полтавській області № 092950016428 від 06.06.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, то суд звертає увагу на таке.

Рішення № 092950016428 від 06.06.2024 мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 20 років 06 місяців 4 дні, при необхідних 25 років. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (а.с. 8).

Таким чином позивачу зараховано до страхового стажу всі періоди роботи згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.02.1988, зокрема період роботи з 24.02.1988 по 15.07.2002 у Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв».

Щодо періоду з січня 2011 року по червень 2015 року, за який позивач сплатив єдиний внесок на підставі Типового договору № О2409079100011 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) від 16.07.2024, то на час розгляду заяви від 29.05.2024 та прийняття ГУ ПФ України в Полтавській області рішення № 092950016428 від 06.06.2024, ОСОБА_1 ще не сплатив єдиного внеску за такий період, а тому в ГУ ПФ України в Полтавській області не було підстав зарахувати такий період з січня 2011 року по червень 2015 року до страхового стажу позивача.

За вказаних обставин, ГУ ПФ України в Полтавській області правомірно прийняло рішення № 092950016428 від 06.06.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки на час прийняття такого рішення в позивача не було страхового стажу не менше 25 років, що є обов`язковою умовою для призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Таким чином, в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Полтавській області № 092950016428 від 06.06.2024 належить відмовити.

Що стосується позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, то суд звертає увагу на таке.

Рішення відповідача 3 № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 23 роки 02 місяці 19 днів, при необхідних 25 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, оскільки записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального (відсутня інформація про сплату страхових внесків). Для зарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002 до страхового стажу, необхідно надати підтвердження первинними документами (витягами з наказів про прийом та звільнення з роботи, особовою карткою форми Т-2, особовими рахунками по нарахуванню заробітної плати, тощо) (а.с. 10).

Щодо доводів відповідача 3 про необхідність надання первинних документів для зарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, то такі доводи є безпідставними з огляду на вищевказані висновки суду про те, що прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка або у ній немає записів щодо умов праці, чи містяться неправильні або неточні записи.

В спірному випадку судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.02.1988 заповнена відповідно до вимог Інструкції № 162 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, запис про звільнення засвідчений відтиском печатки підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Таким чином в ГУ ПФ України в Хмельницькій області не було підстав для зобов`язання позивача надати первинні документами (витягами з наказів про прийом та звільнення з роботи, особовою карткою форми Т-2, особовими рахунками по нарахуванню заробітної плати, тощо).

Що стосується доводів ГУ ПФ України в Хмельницькій області про те, що періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002 не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального (відсутня інформація про нарахування заробітної плати про сплату страхових внесків), то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з статтею 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України Про пенсійне забезпечення (статті 56), Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

Отже, за такого правозастосування, з огляду на правові висновки Верховного Суду, Позивач не може бути позбавлена гарантованого Державою права на пенсійне забезпечення лише через несплату страхувальниками страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 , за відсутності доказів того, що сам позивач був відповідальною особою на підприємстві і достаменно знав про їх несплату. В спірному випадку, з огляду на записи трудової книжки щодо займаної посади на підприємстві, та відсутності доказів того, що саме позивач був відповідальною особою за сплату страхових внесків, в суду нема підстав для висновку про зловживання позивача, які могли б вплинути на обрахунок стажу роботи, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на викладене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів територіального органу пенсійного фонду України, викладених в спірному рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024, суд дійшов висновку про неправомірність відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком належить скасувати як протиправне.

З огляду на передбачені пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV обов`язкові умови для призначення достроково пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 55 років; має страховий стаж не менше 25 років.

Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, то суд вказує на таке.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В спірному випадку позивач просить суд зобов`язати пенсійний орган призначити дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.05.2024, тобто з дати подання первинної заяви.

Водночас, суд звертає увагу на те, що на час розгляду заяви від 16.05.2024 про призначення дострокової пенсії в ОСОБА_1 не було страхового стажу не менше 25 років, оскільки лише на підставі Типового договору № О2409079100011 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), укладеного 16.07.2024 позивач сплатив єдиний внесок за період з січня 2011 року по червень 2015 року.

Такий період з січня 2011 року по червень 2015 року, що становить 4 роки 6 місяців, ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу лише за результатом розгляду заяви від 01.08.2024 про призначення пенсії, що підтверджується розрахунком стажу (зворотній бік а.с. 58).

За вказаних обставин в позивача виникло право на призначення пенсії з дня звернення за пенсією на підставі заяви від 01.08.2024 про призначення достроково пенсії за віком, а тому пенсія має бути призначена позивачу з 01.08.2024.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач 1 та відповідач 3 необґрунтовано та без відповідної підстави прийняли рішення № 092950016428 від 24.05.2024 та від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, наслідком чого є скасування таких рішень.

Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).

Заяви про призначення пенсії позивач подавав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Подана заява від 01.08.2024 відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло крайнє спірне рішення № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, що на час звернення для суду з цим позовом створило негативні правові наслідки для позивача, оскільки за такою заявою пенсія за віком йому так і не була призначена.

Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення достроково пенсії за віком та прийняв негативне рішення про відсутність такого права, в розумінні Порядку № 22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути подану позивачем заяву від 01.08.2024 про призначення достроково пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позову відмовити.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2005 учасника бойових дій (а.с. 15). Отже, позивачем не понесено витрат по сплаті судового збору.

Також згідно позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд не погоджується з таким розміром судових витрат, з огляду на таке.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення Козловським В.В. витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: ордер серії АТ № 1082109 на надання правничої допомоги адвокатом Атаманюком В.М. (а.с. 18); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 822 від 01.12.2011 (а.с. 16); договір доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах від 25.09.2024, укладений між позивачем та адвокатом Атаманюком В.М. (а.с. 17); акт виконаних робіт від 09.10.2024 за договором від 25.09.2024 (а.с. 19); квитанцію № 349549 від 09.10.2024 на суму 12000 грн. (а.с. 20).

Суд проаналізував акт виконаних робіт за договором від 25.09.2024, та зазначає, що такий акт не містить детального переліку робіт, які вчинив адвокат в межах надання правничої допомоги Козловському В.В. у цій справі, та вартості таких робіт.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи характер наданої адвокатом Атаманюком В.М. правничої допомоги відповідно до акту виконаних робіт за договором від 25.09.2024, судом враховано, що справа цієї категорії, з огляду на вказану судом вище чисельну судову практику Верховного Суду щодо розгляду таких спорів, фактично є типовою. Також судом враховано, що в зв`язку з недоліками, позовна заява залишалася без руху.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є значно завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Підсумовуючи свої міркування, та враховуючи також часткове задоволення позову, суд вважає справедливим відшкодувати позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2422,40 грн. (тобто в розмірі двох ставок судового збору як за подання позовної заяви, що містить дві вимоги немайнового характеру, які задоволені судом).

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092950016428 від 24.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 092950016428 від 09.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, 29013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 01.08.2024 про призначення достроково пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2001, з 01.03.2001 з 30.09.2001, з 01.12.2001 по 15.07.2002, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Відмовити в задоволенні позову в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, 29013) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, код ЄДРПОУ 21366538, вулиця Смілянська, 23, місто Черкаси, 18000.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 13967927, вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, 36000.

Відповідач 3: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 21318350, вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, 29013.

Відповідач 4: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.