Рішення

від 30.09.2024 по справі 320/21640/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року № 320/21640/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксофт-Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксофт-Україна», у якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксофт-Україна» за невиконання нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 2 655 555,24 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2022 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 2 655 555,24 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Від ТОВ «Люксофт-Україна» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своєму відзиві відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач не врахував, що на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ТОВ «Люксофт-Україна», починаючи з 2021 року, забезпечено працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зокрема, станом на 15.07.2022 Відповідачем було подано Позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, з якого вбачається, що у 2021 році у Відповідача кількість осіб з інвалідністю становила - 4 особи.

Також, Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб, які подавалися протягом I-IV кварталів 2022, відповідно до яких кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю становила - 6,67 (тобто більше встановленого нормативу). Відповідні податкові розрахунки попередньо перевірялися та опрацьовувалися Пенсійним фондом України, що підтверджується доданими квитанціями до податкових розрахунків.

Отже, починаючи з 2021 року по теперішній час ТОВ «Люксофт-Україна» в повному обсязі забезпечено виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування особи з інвалідністю, а також дотримання всіх соціальних гарантій та прав такої особи, яка за вказаний період не припиняла трудових відносин з товариством.

Позивачем надано суду письмові пояснення, в якому зазначено, що відповідач фактично виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, згідно вимог Закону № 875-XII, але не відобразив відповідну інформацію в рядку 102 поквартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (оплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2022 рік, поданих в граничний строк - 09.02.2023, до відповідного територіального податкового органу. У зв?язку з цим, відомості про Відповідача, як роботодавця-боржника відображені у реєстрі «Централізований банк даних з проблем інвалідності».

Представниками позивача та відповідача 19.09.2023 подано до суду клопотання в якому останні просили закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 закрито підготовче провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксофт-Україна» є юридичною особою працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно наданого Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2022 року становила 94 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність двом особам, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 4 особи; середньорічна заробітна плата штатного працівника 1263106,58 грн.

На думку позивача, відповідач на порушення норм ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не працевлаштував 2 особи з інвалідністю, а тому, відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 526 213, 16 грн, однак у зв`язку з несплатою відповідачем таких санкцій, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 655 555,24 грн, з яких 129 349,08 грн складає пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом 2682-IX від 18.10.2022 року частину третьою статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022 року. Тобто, після 06.11.2022 року у роботодавців не було обов`язку в звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону 2682-IX від 18.10.2022 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Як встановлено судом, на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ТОВ «Люксофт-Україна», протягом 2022 року у Відповідача працювали особи з інвалідністю, виконання нормативу підтверджується:

- ОСОБА_1 : заява про прийняття на роботу від 02.05.2022 р. трудовий контракт з працівником № 12/02052022-К від 02.05.2022 р.; наказ про прийняття на роботу №ЛО-22 від 02.05.2022 р.; повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу вид 02.05.2022 р.; посадова інструкція; трудова книжка НОМЕР_5 із записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 2-18 ОД № 030924 від 21.09.2009 р.;

- ОСОБА_2 : заява про прийняття на роботу від 09.12.2021 р.; наказ про прийняття на роботу № ЛК-121 від 09.12.2021 р.; повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу від 10.12.2021 р.; посадова інструкція; трудова книжка НОМЕР_1 із записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 432237 від 17.01.2020 р.; довідка про перебування обліку в управлінні соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві від 05.07.2023 р.;

- ОСОБА_3 : заява про прийняття на роботу від 24.11.2010 р.; наказ про прийняття на роботу № 0000210 від 24.11.2010 р.; наказ про переведення на іншу роботу № ЛК-12 від 01.03.2019 р.; посадова інструкція; трудова книжка із записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія КВ-1 № 012462 від 18.05.2010 р.;

- ОСОБА_4 : заява про прийняття на роботу від 03.12.2007 р. наказ про прийняття на роботу № 559к від 03.12.2007 р.: наказ про переведення на іншу роботу № ЛК-10 від 01.03.2019 р.; посадова інструкція; трудова книжка НОМЕР_2 з записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія КИ-1 № 097414 від 21.12.2004 р.;

- ОСОБА_5 : заява про прийняття на роботу від 24. 11.2010 р.; наказ про прийняття на роботу № 0000212 від 24.11.2010 р.: наказ про переведення на іншу роботу №ЛК-13 від 01.03.2019 р.; посадова інструкція; наказ про припинення трудового договору від 22.02.2023 р.; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія КВ-1 № 000349 від 15.10.2007 р.;

- ОСОБА_6 : заява про прийняття на роботу від 05.02.2019 р.; наказ про прийняття на роботу № ЛК-5 від 05.02.2019 р.; повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу від 05.02.2019 р; посадова інструкція; трудова книжка НОМЕР_3 із записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія AB № 09954441 від 15.04.2019 р.;

- ОСОБА_7 : заява про прийняття на роботу від 05.10.2021 р.; наказ про прийняття на роботу № ЛО-25 від 05.10.2021 р.; повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу від 05.10.2021 р; посадова інструкція; трудова книжка НОМЕР_4 із записом про прийняття на роботу; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 877307 від 01.12.2020 р.; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 144182 від 13.12.2022 р.

Таким чином ТОВ «Люксофт-Україна» в повному обсязі забезпечувалася реалізація прав та соціальних гарантій осіб з інвалідністю за весь час роботи.

Крім того, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь платників податків фізичних осіб, які подавалися протягом I-IV кварталів 2022, відповідно до яких кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю становила - 6,67. Відповідні податкові розрахунки попередньо перевірялися та опрацьовувалися Пенсійним фондом України, що підтверджується доданими квитанціями до податкових розрахунків.

У звітний 2022 рік, у Відповідача обліковується 6,67 осіб з інвалідністю (один працівник з інвалідністю зазначений як 0,67 за рік, оскільки прийнятий в травні 2022 року). У відповідних податкових розрахунках у рядку 102 зазначалася кількість працюючих осіб з інвалідністю - 7 (із заокругленням до 7-ми), така інформація перевірялася та надавалася до ПФУ через органи державної податкової служби.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем протягом 2022 року вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до законодавства, а отже відповідачем вчинено необхідні дії для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.

Щодо посилання Позивача на не коректне відображення інформації про працевлаштування осіб з інвалідністю в рядку 102 поквартальних податкових розрахунків сум доходу, поданих 09.02.2023, на підставі чого Позивач нарахував адміністративно-господарські санкції, судом зазначено таке.

Частиною 8 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилаю копію акту перевірки відділенню Фонда.

Отже, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки господарювання на виконання нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону No 875-XII Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Таким чином, сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Доводи позивача відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскільки твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України №875-XII та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується наданими до матеріалів справи письмовими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Оскільки спір вирішено не на користь суб`єкта владних повноважень, в силу вимог статті 139 КАС України питання розподілу судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.