Рішення

від 06.01.2025 по справі 320/2444/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року м.Київ № 320/2444/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Мовчун Тетяни Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.03.2020 ВП № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою суду від 15.03.2024 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.В. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження НОМЕР_3. Позивач стверджує, що ним оскаржується виконавчий напис приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 17.08.2016, зареєстрованого у реєстрі №15717, який є виконавчим документом у межах ВП НОМЕР_3 у судовому порядку, а тому остаточно не вирішено питання про дійсну заборгованість за кредитним договором та розрахунок виконавчого збору проведено не вірно та передчасно.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2024 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження згідно з ч.3 ст. 194, ч.9 ст.205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2016 державним виконавцем Вишгородського районного відділу ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису № 15717, виданого 17.08.2016 приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 19374,99 доларів США, шляхом звернення стягнення на автомобіль CITROEN C4 PICASSO, 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та може знаходитись за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 21.

06.09.2016 вх. № 4838/02-37/5, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся із заявою до відповідача про відкриття виконавчого провадження.

03.03.2020 за вх. № 8751/02-28/1 до Вишгородського РВДВС надійшла заява від стягувана (ПАТ (АТ) «Альфа-Банк») про повернення виконавчого документа без подальшого виконання на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

04.03.2020 Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято постанову ВП № НОМЕР_3 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, в даній постанові зазначається, що виконавчий документ (виконавчий напис №15717, виданий 17.08.2016 Приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським Володимиром Анатолійовичем) може бути повторно пред`явлений для виконання в строк 04.03.2023.

04.03.2020 Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято постанову ВП № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору у розмірі 48318,51 грн.

В даній постанові, зокрема, зазначається, що до Вишгородського РВДВС за вх. № 8751/02-28/1 03.03.2020 надійшла заява від стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 04.03.2020 офіційний курс НБУ - долара США до гривні становить 24,93860000. Заборгованість за кредитним договором в розмірі 19374,99 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 483 185,13 грн.

Позивач, вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 04.03.2020 про стягнення виконавчого збору, безпідставно визначив суму виконавчого збору у розмірі 48 318,51 грн оскільки дійсна заборгованість по кредиту, на думку позивача, є невизначеною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В свою чергу згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону діючої на час винесення спірної постанови), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З аналізу вищенаведеного слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інш

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до вимог ч 3.ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що у відповідності до частиною 3 ст. 40 Закону №1404-УІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Як слідує з матеріалів справи, постанова про стягнення з позивачки виконавчого збору була винесена після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з надходженням відповідної заяви.

Водночас, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону України № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону України № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість, частина друга статті 27 вищевказаного Закону (на момент відкриття виконавчого провадження 16.01.2018) передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Суд звертає увагу на те, що постановою відповідача від 04.03.2020 про повернення....

Суд звертає увагу на те, що виконавчим документом у ВП № НОМЕР_3, є виконавчий напис № 15717, виданий 17.08.2016 приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А., та по якому постановою відповідача 04.03.2020 вирішено повернути виконавчий документ стягувачу та визначив строк повторного пред`явлення до 04.03.2023.

Втім, слід звернути увагу на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.11.2021 у справі № 756/14332/16-ц, позов задоволено, визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 17.08.2016, зареєстрованого в реєстрі № 15717 таким, що не підлягає виконанню.

Доказів оскарження сторонами чи скасування судом рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.11.2021 у справі № 756/14332/16-ц сторонами не було надано, а судом не встановлено.

Також, слід зазначити, що у відповідності до частиною 3 ст. 40 Закону №1404-УІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Водночас, окремої постанови державним виконавцем не було винесено, та позивачем не надано доказів, що з нього відбувається стягнення виконавчого збору за спірною постановою державного виконавця від 04.03.2020 у межах виконавчого провадження НОМЕР_3.

Крім того, слід звернути увагу, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору не означає одночасне стягнення такої винагороди/збору.

Суд наголошує, що постанова державного виконавця була винесені на виконання ст.ст. 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», та є документом, який лише фіксує розмір виконавчого збору, при цьому боржником не було надано суду жодних доказів на підтвердження передачі вищевказаної постанови в частині стягнення виконавчого збору на примусове виконання та фактичне стягнення з позивача грошових коштів на виконання цієї постанови.

Варто зауважити, що право на отримання виконавцем належної йому винагороди виникає лише з моменту фактичного стягнення коштів з боржника на виконання вимог виконавчого документа, а тому державний виконавець, за умови фактичного виконання боржником вимог виконавчого документа, має право на отримання всієї суми винагороди, встановленої у спірній постанові від 04.03.2020.

Тобто, з наведеного слідує, що наразі виконавче провадження НОМЕР_3 завершено, а зазначення державним виконавцем в п. 3 резолютивної частини постанови строк повторного пред`явлення виконавчого документа до 04.03.2023, не впливає на права/обов`язки/інтереси боржника/стягувача та інших заінтересованих осіб, позаяк, рішенням суду виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 17.08.2016, зареєстрованого в реєстрі № 15717, що є виконавчим документом у ВП № НОМЕР_3 визнано таким, що не підлягає виконанню, а й отже, не може бути повторно пред`явленим до виконання незалежно від строку, визначеною оскаржуваною постановою.

А отже, і виконавчий збір, також вже не буде стягнутий на підставі спірної постанови відповідача.

Щодо доводів та посилань позивача як в позовній заяві так і під час розгляду даного спору в додаткових поясненнях про незаконні/протиправні дії та рішення щодо обставин, що передували відкриттю виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної в даній справі постанови в частині (що є предметом даного спору), що виконавчий документ може бути пред`явлений для виконання в строк до 04.03.2023, суд зазначає, що в межах розгляду даного спору такі обставини не перевіряються та їм не надається правова оцінка, оскільки це виходить за предмет даного спору.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.