Рішення

від 07.01.2025 по справі 320/40800/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року № 320/40800/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (ГУ НП у м. Києві).

Просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.06.2024 № 1221 о/с про переведення позивача;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу превенції Голосіївського управління Національної поліції у м. Києві;

- стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.06.2024 по дату винесення судового рішення.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону суд ухвалою від 06.09.2024 позов залишав без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 28.10.2024, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ виданий з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки його перевели хоча і на таку саму роботу на такому ж підприємстві, але в іншій місцевості без його згоди. Звернув увагу, що положеннями Закону «Про Національну поліцію» не врегульовано випадки переведення або в межах однієї місцевості або до іншої місцевості, тому необхідно враховувати вимоги Кодексу законів про працю України. Також зазначив, що має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку із цим, просив задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Вказали, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення; поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Зазначили, що переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Наголосили, що норми Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до спірного випадку, оскільки питання переміщення поліцейського по службі, що включає і переведення, регулюється спеціальним законодавством. Звернули увагу і на те, що переведення у цьому випадку обумовлювалося інтересами служби і необхідністю захисту від загроз національній безпеці.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу на посаді інспектора відділу превенції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Зазначав, що у травні 2024 року виявив намір звільнитися зі служби у поліції, у зв`язку з чим подав відвідний рапорт і почав оформлювати обхідний лист.

Примірник відповідного рапорту до суду не подано, натомість додано рапорт датований 19.06.2024, зданий 19.06.2024 оператору поштового зв`язку для відправлення (а.с.11)

Обхідний листок частково заповнений (менше половин пунктів), підстава його заповнення - не зазначена (а.с.14).

Головне управління Національної поліції в Донецькій області у листі від 27.06.2024 № 3023/01/12-2024 звернулося до Головного управління Національної поліції у м. Києві з проханням розглянути питання про можливість переведення поліцейських для подальшого проходження служби в розпорядження Головного управління Національної поліції в Донецькій області в кількості, що дозволить зменшити некомплект органу поліції хоча б на 2 %. В якості обґрунтування тут вказана необхідність в додатковому залученні поліцейських з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану та посилення контртерористичних заходів на території Донецької області (а.с.139).

Керівництвом ГУНП у м. Києві підготовлено доповідну записку від 28.06.2024 про виділення особового складу ГУНП у м. Києві для переведення для подальшого проходження служби до ГУНП в Донецькій області, відповідно до частин першої, сьомої та восьмої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейських ГУНП у м. Києві у кількості 25-ти осіб, серед яких був і ОСОБА_1 (а.с.136-137).

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.06.2024 № 1221 о/с, відповідно до частин першої, сьомої та восьмої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнивши його з посади інспектора відділу превенції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з 01 липня 2024 року (а.с.10). Підставою видання наказу вказано доповідну записку від 28.06.2024 року та лист ГУ НП в Донецькій області від 27.06.2024 року №3023/01/12-2024.

З метою реалізації цього наказу, у зв`язку з відсутністю позивача на службі, листом від 29.06.2024 № 94274-2024, позивачу надіслано витяг з наказу про його звільнення з посади із подальше переведенням, рекомендованим повідомленням з описом вкладення, трековий номер Укрпошти № 0312720234205, та повідомлено про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 01 липня 2024 року (а.с.171-173).

Також відповідач звернув увагу, що про своє місце перебування та причини відсутності на службі безпосереднє керівництво ОСОБА_1 не повідомляв; а витяги з електронної бази Національної служби здоров`я України, які долучені до позовної заяви, не підтверджують належне установлення уповноваженими особами його тимчасової непрацездатності у період з 27.06.2024 по 17.07.2024, і це не є підставою для увільнення від виконання службових обов`язків тому, що, як зазначено в інформаційних довідках, вони не є документами; з їх змісту неможливо ідентифікувати належність позивачу (а.с.57-58, 85-87).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 01.07.2024 №309 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який прибув із ГУ НП у м. Києві, призначено інспектором відділу превенції Покровського районного управління поліції з 01.07.2024 (а.с.8).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (Закон № 580-VIII).

За визначенням у статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як закріплено у частині першій статті 17 названого Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За нормами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

За нормами частин третьої та четвертої статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

За змістом пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

Переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників (частина сьома статті 65 Закону № 580-VIII).

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади (частина восьма статті 65 Закону № 580-VIII).

За приписами частини дев`ятої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Переведення поліцейського, якого зарахованого на денну форму навчання за державним замовленням до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, до відповідного закладу освіти для подальшого проходження служби здійснюється на підставі наказу про його звільнення із займаної посади в органі (закладі, установі) поліції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Статтею 2 названого Указу (викладеною в редакції Указу Президента № 254/2023 від 01.05.2023) наказано військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до покладених на неї завдань, поліція, зокрема бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини першої статті 23 Закону №580-VIII).

За положеннями частини другої статті 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

За результатами аналізу з`ясованих у справі обставин і наведених норм права, суд зазначає наступне.

По-перше, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, зокрема, стосовно згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, про те, що серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме - переміщення за ініціативою поліцейського.

Так, Верховний Суд резюмував, що згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII); а в усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Також зазначено, що пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Також суд погоджується із доводами відповідача про те, що відсутність у Законі №580-VIII норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.

Суд зважає і на те, що Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину другу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Тобто, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

Що ж до посилань позивача на постанови Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №620/2624/19 та від 17.10.2019 №420/5192/18, то спірні відносини у таких випадках мали місце за іншого законодавчого врегулювання (до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 №2123-IX), а також стосувалися питання переведення на нерівнозначні посади, у зв`язку із чим до уваги не беруться.

При цьому, суд наголошує, що переведення позивача мало місце у зв`язку із виникненням кризової ситуації в ГУ НП в Донецькій області і необхідністю виконання завдань, пов`язаних із усуненням загрози для національної безпеки, що відповідає покладеним на поліцію завданням.

Отже доводи позивача про неможливість переведення його на роботу (службу) в іншу місцевість є необґрунтованими і відхиляються; так само суд не бере до уваги зауваження позивача про намір звільнитися із служби в поліції, як і перебування на лікарняному в період винесення наказу про переведення.

За наведеного, суд констатує, що оскаржуваний наказ є правомірним, у зв`язку із чим підстави для його скасування - відсутні. Так само, відповідно, суд констатує відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу превенції Голосіївського управління Національної поліції у м. Києві і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує і доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не було звільнено зі служби в поліції, його було переведено до іншого підрозділу. При цьому, у листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НПУ у м. Києві від 20.11.2024 (а.с.174) повідомлено, що ОСОБА_1 у червні 2024 року нараховано та виплачено грошове забезпечення за червень, додаткова винагорода за 14 днів червня нарахована та виплачена у липні 2024 року.

Також суд погоджується, що з 01.07.2024 обов`язок виплати грошового забезпечення позивачу покладається на ГУ НП в Донецькій області, оскільки за приписами пунктів 6 та 7 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат; грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.