Ухвала

від 06.01.2025 по справі 400/12456/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 січня 2025 р.№ 400/12456/24

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Дерев`янко Л.Л., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

доГостомельської селищної військової адміністрації, вул. Свято-Покровська, 220,с-ще Гостомель,Бучанський р-н, Київська обл.,08290, Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, вул. Свято-Покровська, 220,с-ще Гостомель,Бучанський р-н, Київська обл.,08290,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення розміру та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.05.2022 року,

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Гостомельської селищної військової адміністрації, Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Гостомельської селищної військової адміністрації щодо призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 та недопущення її до виконання своїх обов`язків;

зобов`язати Гостомельську селищну військову адміністрацію, Гостомельську селищну раду поновити ОСОБА_1 на посаді керуючої справами Гостомельської селищної ради;

встановити розмір та стягнути з Гостомельської селищної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 по день прийняття рішення.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що призупинення дії трудового договору, яке позивачка вважає протиправним, відбулось на підставі розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації від 16 травня 2022 № 02-к. З цими протиправними діями відповідача позивач пов`язує вимогу щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.05.2022 по день прийняття рішення.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, працівник вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

На думку Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним/призупинення трудових відносин та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

А відтак, з урахуванням положень статті частини 1 статті 233 КЗпП України (в чинній редакції) працівник може звернутися із заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також слід врахувати висновки про те, що на підставі пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 року № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 09 грудня 2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), з 12 червня 2020 року по 30 червня 2023 року на території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи дію карантину до 30.06.2023, можна дійти висновку, що останнім днем звернення до адміністративного суду даним позовом в частині стягнення з відповідача 1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 по 30.06.2023 є 30.09.2023.

Натомість, позов подано до суду 30.12.2024, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.05.2022 по 30.09.2024.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо того, що перебіг строку для звернення до суду в цій справі стосовно визнання протиправними дій щодо призупинення дії трудового договору і стягнення середньої заробітної плати розпочався з моменту отримання листа відповідача № 05-22/5180 від 19.11.2024.

Суд зауважує, що позивачка повинна була знати про факт призупинення дії трудового договору, оскільки не виконувала трудову функцію з 16.05.2022. При цьому, з позову вбачається, що виплата заробітної плати їй припинена з травня 2022 року. Враховуючи той факт, що заробітна плата є періодичним (щомісячним) платежем, про порушення прав в частині її не виплати позивачу мало бути відомо з наступного місяця за місяцем припинення виплати заробітної плати, тобто, з червня 2022 року.

Водночас, факт отримання листа від відповідача у відповідь на заяву позивача/відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Відповідно до ч.1.ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Як вбачається з зазначеної вище норми ст. 123 КАС України, необхідною умовою для поновлення є заява позивача з обґрунтуванням підстав для поновлення строку і з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску. Тобто, саме позивач має порушити перед судом питання про поновлення строку звернення до суду.

Наразі така заява в матеріалах справи відсутня.

Отже, суд встановлює позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

3. Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про

поновлення строку звернення до суду з вимогами щодо призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 по день прийняття рішення, із зазначенням підстав для поновлення цього строку за весь період пропуску, а також наданням доказів поважності причин його пропуску

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Дерев`янко