Рішення

від 30.12.2024 по справі 500/3115/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3115/24

30 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Свидніцька В.О.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ізай Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Дружба" , Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Комунпобутсервіс" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, з позовом до Микулинецької селищної ради ( надалі відповідач, селищна рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Дружба" (надалі КП "Дружба"), Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Комунпобутсервіс" (надалі КП "Комунпобутсервіс"), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №2772 від 27.03.2024 "Про реорганізацію комунального підприємства".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення порушує його права та інтереси як громадянина України, як депутата Микулинецької селищної ради, як керівника Комунального підприємства Микулинецької селищної ради "Дружба" і як жителя Микулинецької громади. Вважає, що питання щодо оскаржуваного рішення було включене до порядку денного сесії та розглянуте на сесії неправомірно, в порушення статті 35 Регламенту Микулинецької селищної ради. При цьому, питання про реорганізацію КП "Дружба" не було попередньо розглянуте відповідною (профільною) постійною комісією ради, чим порушено частину третю ст. 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Крім того, вважає, що відповідач порушив частину десяту ст. 46 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", частину сьому ст. 31 Регламенту відповідача, а саме те, що рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше, як за 10 днів до сесії, із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Відповідач, на думку позивача, порушив його право, як депутата ради на своєчасне отримання інформації про скликання сесії ради, місце її проведення та питання, які передбачалося внести на розгляд ради. Також вважає, що відповідач порушив його право, як жителя Микулинецької громади, на інформацію, оскільки питання, які передбачалося внести на розгляд сесії ради 27.03.2024 не оприлюднено на офіційному сайті ради, де публікується інформація щодо засідання. Також, така інформація не повідомлена через інші засоби масової інформації населення. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем порушено частину 4 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації, якою визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, чим, на думку позивача, відповідач порушив його право, як громадянина України, на вчасне отримання інформації. Просить також врахувати, що наслідком спірного рішення ради, є звільнення його з посади керівника Комунального підприємства Микулинецької селищної ради "Дружба", внаслідок чого позивач був позбавлений престижної керівної посади, а отже і права на таку роботу (працю), яку виконував добросовісно більше року. Вважає, що спірне рішення є також наслідком особистої неприязні зі сторони секретаря селищної ради ОСОБА_4 та з боку селищного голови ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 21.05.2024 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що оскаржуване рішення не є регуляторним актом, а тому законодавством України не передбачено проведення громадських слухань з питань реорганізації комунального підприємства Микулинецької селищної ради "Дружба". Просить врахувати, що відповідно до ст. 37 Регламенту Микулинецької селищної ради секретар ради розглядає поданий проєкт, визначає перелік комісій ради та відповідних структурних підрозділів виконавчого органу, які мають попередньо розглянути чи завізувати проєкт. Тому секретар ради з огляду на те, що голова постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг відмовилася розглядати питання реорганізації КП " Дружба" направила даний проєкт рішення на розгляд до постійної комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, де він і був розглянутий. Оскаржуване рішення, на думку відповідача, прийняте з дотриманням норм законодавства України, в тому числі до норм Господарського та Цивільного кодексів України, а тому є законним. Просить врахувати, що між позивачем та селищним головою ОСОБА_5 і секретарем селищної ради ОСОБА_4 відсутні неприязні відносини, і помста з їх сторони надумана ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.08.2024 постановлено витребувати у Микулинецької селищної ради належним чином завірені копії Регламенту Микулинецької селищної ради, а також всі докази, що стали підставою для прийняття Рішення Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №2772 від 27.03.2024 "Про реорганізацію комунального підприємства".

Ухвалою суду від 06.09.2024 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі 01.10.2024 о 10:00 год.

01.10.2024 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 17.10.2024 о 10:00 год.

17.10.2024 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 28.10.2024 10:00 год.

28.10.2024 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 05.11.2024 10:00 год.

28.10.2024 до суду надійшла заява представника третьої особи - керівника КП "Комунпобутсервіс" Чайки В.В., у якій поросить відмовити у задоволенні позову та просить розглянути справу за відсутності третьої особи КП "Комунпобутсервіс", при цьому просить врахувати, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не породжує правових наслідків для його не дійсності.

Від третьої особи КП " Дружба" пояснень щодо позовних вимог не надходило до суду.

05.11.2024 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 15.11.2024 11:30 год.

15.11.2024 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2024 о 10:00 год.

27.11.2024 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2024 о 11:30 год.

10.12.2024 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2024 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 13.12.2024 постановлено клопотання ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції повернути без розгляду.

10.12.2024 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2024 о 14:30 год.

23.12.2024 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 30.12.2024 о 10:00 год.

30.12.2024 у відкритому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити повністю.

Судом встановлено, що Микулинецькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області прийнято рішення від 27.03.2024 №2772 "Про реорганізацію комунального підприємства", у відповідності до якого селищною радою вирішено реорганізувати комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Дружба" шляхом приєднання до комунального підприємства Микулинецької селищної ради "Комунпобутсервіс". Крім цього, п.2.1 даного рішення передбачено, що КП "Комунпобутсервіс" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків КП "Дружба".

Дане рішення прийнято на підставі п.30 частини 1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 59 Господарського кодексу України. ст. 104 - 107 Цивільного кодексу України, з метою посилення ефективності та вдосконалення роботи комунальних підприємств, оптимізацією штатів, раціонального використання коштів бюджету Микулинецької селищної ради, у зв`язку з невизначеною ситуацією щодо коштів базової дотації для Микулинецької громади на 2025 рік.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 2, 6 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 9 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України, частини 2 статті 2, пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України, частини 3 статті 110, частини 2 статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 КАС України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вищевикладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Водночас відповідно до частини 1 статті 2, пункту 8 частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 КАС України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Тобто право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Ураховуючи те, що ОСОБА_3 є громадянином України та жителем с. Струсів Тернопільського району Тернопільської області ( територіальна громада Микулинецької селищної ради), а рішенням Микулинецької селищної ради № 2772 від 27.03.2024 реорганізовано КП "Дружба" шляхом приєднання до КП "Коменпобутсервіс", які обслуговували громаду, у якій проживає позивач, тому оскаржуване рішення дійсно впливає на права та інтереси позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав від та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР " Про місцеве самоврядування в Україні" (далі, Закон №280/97-ВР; у редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно зі статтею 4 Закону №280/97 місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону №280/97-ВР передбачено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (частина перша статті 6 Закону №280/97-ВР).

У відповідності до частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (частина 13 статті 46 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до частини 15 статті 46 Закону №280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесій ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Конституції України, цього Закону, законів України "Про статус депутатів місцевих рад", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та інших законів.

Частиною першою статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (частина четверта статті 47 Закону №280/97-ВР).

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради (частина 15 статті 47 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 10 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як слідує зі статті 35 Регламенту Микулинецької селищної ради, затвердженого рішенням Микулинецької селищної ради восьмого скликання 21.12.2020 № 17 (далі - Регламент ), включенню питання до проєкту порядку денного та його винесенню на розгляд пленарного засідання ради передує попередній розгляд цього проєкту в постійних комісіях ради, до сфери повноважень яких належать ці питання (крім процедурних рішень). Питання, які не були попередньо розглянуті відповідними постійними комісіями ради, до порядку денного не включаються та не розглядаються на сесії. Під час прийняття невідкладних рішень на вимогу Микулинецького селищного голови за погодженням не менше половини зареєстрованих на засіданні депутатів засідання відповідної комісії з розгляду внесеного до порядку денного питання може бути проведене під час пленарного засідання.

Стаття 36 Регламенту визначає вимоги до проєкту рішення ради. Так, проєкт рішення, що планується винести на розгляд ради, подається секретарю ради у друкованій та електронній формі (у текстовому форматі). До проєкту рішення додається пояснювальна записка, в якій вказується:

потреба і мета прийняття рішення;

прогнозовані суспільні, економічні, фінансові та правові наслідки прийняття рішення;

прогноз щодо можливого зменшення надходжень або збільшення видатків місцевого бюджету внаслідок прийняття або неприйняття відповідного рішення;

результати громадського обговорення чи громадських слухань з цього питання, якщо це передбачено законодавством або рішенням ради для розгляду відповідного питання;

інформація про погодження проєкту необхідними виконавцями чи службами відповідно до їх повноважень;

інформація про проведення процедур передбачених для прийняття регуляторних актів;

інша інформація, яка на думку розробника проєкту є важливою для прийняття рішення. Текст проєкту рішення має складатися з таких частин:

1) мотивувальної, в якій містяться посилання на закон, інший акт або обставини, якими викликана необхідність прийняття даного рішення;

2) резолютивної, в якій конкретно і чітко формулюється текст рішення, у т.ч. особи, відповідальні за реалізацію даного рішення;

3) заключної, в якій вказані посадова особа або постійна комісія ради, на яких покладається контроль за виконанням рішення.

Згідно з пунктом 10 статті 37 Регламенту висновки і рекомендації комісій щодо проєкту рішення подаються у письмовій формі. Обговорення кожного проєкту рішення у постійних комісіях має бути завершене до початку пленарного засідання, на розгляд якого винесене відповідне питання.

Відповідно до повноважень постійних комісій Микулинецької селищної ради восьмого скликання, які передбачені у Положенні про постійні комісії Микулинецької селищної ради, затвердженому рішенням Микулинецької селищної ради від 08.12.2020 № 6, саме постійна комісія з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики погоджує проєкти рішень з питань дотримання прав людини, законності, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, депутатської етики та Регламенту ради, інших документів, що стосуються порядку роботи ради та її постійних комісій.

У свою чергу, до повноважень постійно діючої комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг належить, серед іншого, підготовка проєктів рішень ради, висновки та рекомендації з питань комунальної власності, житлової політики, комунального господарства, транспорту та енергозбереження; розглядає пропозиції та подає рекомендації щодо призначення та звільнення керівників об`єктів комунальної власності, що перебувають у віданні ради з питань житлової політики, комунального господарства, транспорту та енергозбереження; перед винесенням їх на розгляд ради погоджує проєкти рішень ради з питань комунальної власності, житлової політики, комунального господарства, транспорту та енергозбереження

Водночас, суд зазначає, що належність питання до компетенції відповідної постійної комісії визначається виходячи із предмету регулювання відповідного проєкта нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, а не кінцевої мети його прийняття, як то економія бюджетних коштів.

Виходячи із зазначених повноважень постійно діючих комісій Микулинецької селищної ради, враховуючи що юридичні особи, які реорганізовані спірним рішенням ради, є комунальними підприємствами, власником яких є Микулинецька селищна рада, питання реорганізації комунального підприємства Микулинецької селищної ради шляхом приєднання до комунального підприємства Микулинецької селищної ради, належить, на думку суду, до компетенції постійно діючої комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг, а не до компетенції постійно діючої комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, якою було розглянуто проєкт рішення ради щодо реорганізації вказаних підприємств.

З мотивації оскаржуваного рішення № 2772 від 27.03.2024 вбачається відсутність висновку про доцільність реорганізації КП " Дружба" шляхом приєднання до КП " Комунпобутсервіс" саме уповноваженої комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг.

Натомість таке рішення прийняте за зверненням депутатів Микулинецької селищної ради та на підставі висновку постійної діючої комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики.

З огляду на зазначене, суд констатує, що відповідачем допущено порушення частини 1 статті 47 Закону №280/97-ВР, статті 35 Регламенту, та винесено на розгляд пленарного засідання ради проєкт рішення без переднього розгляду цього проєкту постійно діючою комісією Микулинецької селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг.

Крім того, матеріали справи не містять пояснювальної записки з фінансовими та економічними обґрунтуваннями прийняття оскаржуваного рішення про реорганізацію КП " Дружба" шляхом приєднання до КП " Комунпобутсервіс", а тому суд критично оцінює доводи відповідача та показання свідків щодо економії бюджетних кошів та вдосконалення роботи вказаних комунальних підприємств.

Відсутність пояснювальної записки взагалі позбавляє суд можливості проаналізувати чи були відповідачем враховані соціально-економічні та інші чинники, врахування яких є обов`язковим при прийнятті рішення радою.

Наведені обставини вказують на порушення Микулинецькою селищною радою статті 36 Регламенту, що полягає у відсутності пояснювальної записки до рішення з зазначенням потреби і мети прийняття рішення; прогнозованих суспільних, фінансових та правових наслідків прийняття рішення.

Це також, на переконання суду, зумовлено тим, що відповідач розглядав проєкт рішення, який не пройшов розгляду постійною комісією ради, до повноважень якої віднесено вирішення питання реорганізації комунальних підприємств, що перебувають у власності Микулинецької селищної ради.

Також відповідач взагалі не зазначає чи буде забезпечено дотримання інтересів жителів Микулинецької громади при приєднанні КП " Дружба" до КП " Комунпобутсервіс", так як саме ці підприємства обслуговують всіх жителів Микулинецької громади, оскільки створені з метою надання комунальних послуг юридичним і фізичним особам, у відповідності до предмету діяльності вказаних комунальних підприємств згідно затверджених Статутів.

Отже, суд, стверджуючи про право селищної ради вирішувати питання реорганізації комунальних підприємств, вказує на те, що така реорганізація має бути обумовлена певними чинниками, метою, доцільністю, та головне, інтересами територіальної громади. Таке рішення має бути обґрунтованим та вмотивованим.

При цьому, будь-яких доказів щодо оприлюднення чи доведення до відома жителів Микулинецької громади наміру прийняття на пленарному засіданні ради спірного рішення матеріали справи не містять.

Так дійсно, як вірно стверджував представник відповідача у судовому засіданні, відповідно до частини 9 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої, частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо оприлюднення проектів актів.

Однак, суд звертає увагу відповідача, що одним із базових принципів, на яких здійснюється місцеве самоврядування і які визначені у статті 4 Закону №280/97-ВР, є принцип гласності, який означає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування повинні здійснювати свою діяльність відкрито. Вони мають своєчасно надавати об`єктивну, достовірну інформацію про свою діяльність громадянам.

Принципи, на яких здійснюється місцеве самоврядування, мають фундаментальний характер та є по суті нормами прямої дії, а тому повинні враховуватися органами та посадовими особами місцевого самоврядуванні у їх діяльності, зокрема під час прийняття ними рішень.

З огляду на зазначене, рада зобов`язана була завчасно довести до відома територіальної громади інформацію щодо намірів розгляду питання та прийняття рішення про реорганізацію комунальних підприємств, які обслуговують юридичні та фізичні особи Микулинецької територіальної громади, оскільки таке впливає на права та законні інтереси значної жителів громади та юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність та розташовані на території Микулинецької громади.

З огляду на це, суд вважає, що жителі Микулинецької громади, у тому числі і позивач, були фактично позбавлені права надати свої заперечення, пропозиції чи зауваження до проєкту спірного рішення.

Отже, Микулинецькій територіальній громаді не було забезпечено права на участь у вирішенні важливого питання місцевого значення.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 440/10933/22 вказав, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Вирішуючи спір по суті суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що спірним рішенням порушено права позивача як депутата Микулинецької селищної ради виходячи з наступного.

Правовий статус депутата місцевої ради визначений та встановлений Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до положень вказаних законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень а відтак, на думку суду, депутат ради законодавчо не наділений правом звернення до суду з позовом щодо порушених на його думку прав як депутата.

Крім цього, суд також не приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_1 , що оскаржуваним рішенням порушено його право на працю, так як наслідком вказаного рішення стало його звільнення з роботи, з посади керівника ПП " Дружба", оскільки позовні вимоги, зазначені у позові не містять правових вимог про поновлення на посаді. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до суду з позовом, що випливає з трудового законодавства в загальному порядку.

Щодо пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до Регламенту Микулинецької селищної ради та з дотриманням норм законодавства України, в тому числі до норм Господарського та Цивільного кодексів України, суд не приймає до уваги такі пояснення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не підтверджені письмовими доказами що долучені до матеріалів справи. Крім того, суд не приймає до уваги пояснення даних свідків про те, що питання реорганізації комунальних підприємств має право розглянути постійна комісія Микулинецької селищної ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, оскільки таке твердження спростовується повноваженнями постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг, що викладені у Положенні про постійні комісії Микулинецької селищної ради, які затверджені рішенням Микулинецької селищної ради №6 від 08.12.2020.

Також, суд не приймає до уваги відеозаписи, що подані відповідачем, оскільки дані відеозаписи не стосуються предмету позову.

Щодо відеозаписів, які подані позивачем, суд їх враховує, оскільки вони відображають процес обговорення проєкту спірного рішення постійною комісією Микулинецької селищної ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, а також відображають діяльність сорок шостої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради щодо прийняття спірного рішення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в порядку, визначеному ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №2772 від 27.03.2024 "Про реорганізацію комунального підприємства".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Микулинецької селищної ради 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Микулинецька селищна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Степана Бандери, 11, с-ще Микулинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,48120 код ЄДРПОУ 04396302);

треті особи:

- Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Дружба" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лесі Українки, 6А, с-ще Дружба, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,48130 код ЄДРПОУ 36974707)

- Комунальне підприємство Микулинецької селищної ради "Комунпобутсервіс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Степана Бандери, 11, с-ще Микулинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,48120 код ЄДРПОУ 42104596).

Головуюча суддя Дерех Н.В.