Постанова

від 07.01.2025 по справі 480/1060/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 р. Справа № 480/1060/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 19.09.24 по справі № 480/1060/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним не нарахування та не виплату ОСОБА_1 НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 70000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.09.2022 по 31.12.2022;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 70000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.09.2022 по 31.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 24.02.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у прикордонній комендатурі швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За твердженням позивача, у період з 01.09.2022 по 31.12.2022 він безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України подавалися відповідні рапорти про встановлення додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Однак, за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 70000 грн пропорційно з розрахунку на місяць.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", із розрахунку 70000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", із розрахунку 70000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення по справі, жодним чином не надав оцінку доказу, який був наданий відповідачем 04.04.2024 року разом з додатковим поясненням, а саме витяг стосовно ОСОБА_1 з журналу оперативно-службової діяльності 4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування. Відомості з даного журналу підтверджують, що військовослужбовець 4 ВПС ОСОБА_1 у спірний період здійснював виключно заходи з охорони пункту постійної дислокації в АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався виключно на наявність рапортів безпосереднього керівника позивача про встановлення додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, а також на ту обставину, що позивачу частково виплачувалась додаткова винагорода у спірний період. Сам факт існування рапортів про встановлення позивачу додаткової винагороди до 70000 гривень у спірні періоди, не є достатньою та єдиною підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168

Посилався на те, що дана позовна заява не підлягає судовому розгляду, оскільки Сумським окружним адміністративним судом вже розглядалась тотожна судова справа №480/1660/23 між тими самими сторонами з тими самими позовними вимогами і підставами, по якій 21.09.2023 винесено рішення, яке набрало законної сили та виконане відповідачем. Таким чином, справа №480/1060/24 щодо оскаржуваного рішення є тотожною до справи №480/1660/23.

Відповідно до п.12 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (термін чинності з 01.08.2022 по 31.11.2022), виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органів Держприкордонслужби. Відтак, про можливе порушення прав щодо невиплати додаткової винагороди військовою частиною НОМЕР_1 , позивач повинен був дізнатися після отримання сум грошового забезпечення. Тобто перебіг строку звернення до суду з вимогою про стягнення додаткової винагороди за вересень 2022 року розпочався 01 листопада 2022 року, за грудень 2022 року 01 лютого 2023 року. Проте до суду із повторним позовом звернувся 13.02.2024 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення додаткової винагороди.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 у спірний період з 01.09.2022 по 31.12.2022 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Позивач зазначив, що у період з 01.09.2022 по 31.12.2022 безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у зв`язку з чим начальник 4 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_2 подавав начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону рапорти про встановлення додаткової винагороди в розмірі 70000 грн.

На переконання ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що він виконував обов`язки військової служби у АДРЕСА_1 , яка протягом вересня-жовтня 2022 року віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також враховуючи подання рапортів про участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, НОМЕР_2 прикордонний загін зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу спірну додаткову винагороду, згідно приписів Постанови № 168.

Крім того, позивач зазначив, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392 від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки не проходили державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не є регуляторними актами у розумінні Закону № 1160-IV.

Вважаючи, що відповідачем у період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виплата додаткової винагороди, виплачена йому не в повному обсязі, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", із розрахунку 70000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди за цей період.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

При цьому, в постанові від 06.04.2023 року по зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Отже, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 21 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.

17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист №21-1215-2022 "Щодо однакового трактування положень" за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 , в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.

Адміністрація Держприкордонслужби 30.07.2022 року, посилаючись на пункт 21 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", який був уведений в дію з 01.08.2022 року.

Пункт другий цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зокрема, п.п. 7 п. 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.

У п. 4 Наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з п. 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у п. 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених п.2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац 2 п. 5 наказу).

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені п. 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Так, пунктом четвертим Наказу №628/0/81-22-АГ передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службовобойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Зазначений перелік документів також є вичерпним.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновків про те, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Разом з цим, вказана постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 містить загальні умови отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само, як і право визначати порядок отримання цієї винагороди, надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець.

Спірним у цій справі питанням є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за періоди з 01.09.2022 по 31.12.2022.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач дійсно у спірному періоді проходив військову службу у відповідача, однак колегією суддів не встановлено будь-якого документального підтвердження або жодного факту того, що позивач у спірний період брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, під вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, про що є посилання у вищевказаних нормативно-правових актах.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що сержант ОСОБА_1 на підставі наказу від 86-ОС проходить військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України в прикордонній комендатурі швидкого реагування.

Позивачем не заперечувалось, що в період 01.09.2022 по 31.12.2022 він отримував в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником з урахуванням фактичного часу виконання обов`язків військової служби, що також підтверджується розрахунковими листами (а.с. 5).

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, у спірний період начальником 4 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_4 складено рапорти від 22.11.2022 (за вересень 2022 року), від 22.11.2022 (за жовтень 2022 року), від 30.11.2022 (за листопад 2022 року), від 21.11.2022 (за грудень 2022 року) (а.с. 6-9), з проханнями встановити військовим (в тому числі, ОСОБА_1 ) додаткову винагороду за відповідні місяці за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Однак, матеріали справи не містять доказів складання відповідних наказів про нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 .

З матеріалів справи встановлено, що представник позивача звернувся до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом, в якому просив надати детальну інформацію по кожному військовослужбовцю, в тому числі і по ОСОБА_1 щодо стану виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду, якими зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повторно розглянути рапорти щодо виплати військовослужбовцям додаткової винагороди за період вересень - грудень 2022 року у розмірі 70000 грн, які набрали законної сили, зокрема, виконання рішення у справі №480/1660/23 від 21.09.2023.

Наказом командира НОМЕР_3 прикордонного загону за №1126-АГ від 17.12.2022 "Про створення робочої групи" була створена робоча група для якісного та вчасного опрацювання наказів по прикордонному загону про виплату додаткової винагороди, передбачену наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628-АГ "Про реалізацю вимог постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168" на період дії воєнного стану.

Протоколом засідання робочої групи НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.11.2023 №07 рапорти начальника 4 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_5 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70000 гривень на місяць пропорційно часу проходження служби у вересні-грудні 2022 року залишено без реалізації.

Зі змісту вказаного протоколу робочої групи НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.11.2023 №07 встановлено, що за сукупністю інформації, відображеної у вказаних документах, відповідно до бойових розпоряджень командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 04.07.2022 №116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /2015 (гриф), від 25.07.2022 №116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /2620 (гриф), від 27.09.2022 №116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /4625 (гриф), від 09.12.2022 №116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 (грифі), бойового розпорядження начальника 5 ПРИКЗ ВІД 01.08.2022 №31 (гриф), від 27.09.2022 №313 (гриф), ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року - грудень 2022 року приймав участь виключно у стабілізаційних заходах. Тобто основним завданням НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в тому числі 4 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування на підставі бойових розпоряджень вищого керівництва та начальника прикордонного загону, є забезпечення національних інтересів на державному кордоні та підтримання правового режиму воєнного стану в прикордонні. Додатково робочою групою взято до уваги письмові пояснення ОСОБА_6 у справі №480/1659/23, що з 01.09.22 по 31.12.22 4 ВПС (тис С) прикшр виконував завдання з охорони ППД з м.д. н.р. Гриценкове (а.с. 62-63).

Виконання позивачем заходів з охорони державного кордону, завдання за призначенням, а саме: РВ ППД (робота на відділі в пункті постійної дислокації); ГрР (група реагування); ПП (прикордонний патруль); КрП (контрольний пост); ВДП (відпустка), підтверджується витягом з журналу оперативно-службової діяльності НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону на ОСОБА_1 (а.с. 72-73).

Листом від 15.01.2024 №10/518-24 НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив адвоката позивача, що відсутні підстави для здійснення виплати додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, передбаченої ПКМУ №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`я під час дії воєнного стану", за період з серпня по грудень 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (а. с. 13).

Водночас, у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України відсутнє будь-яке документальне підтвердження (в бойових розпорядженнях начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, в журналах бойових дій та в інших документах), що ОСОБА_1 в період з 01.09.2022 по 30.12.2022 приймав участь у бойових діях, зокрема, виконував бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення, під вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Сам факт проходження позивачем військової служби в межах населеного пункту Гриценкове Миколаївської сільської територіальної громади Сумської області, яке було віднесене до територій на яких можливі бойові дії, не є підставою для отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Право на таку винагороду у військовослужбовців Державної прикордонної служби України у спірний період виникає виключно за умов, передбачених наказами № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 (у разі виконання бойових (спеціальних) завдань із встановленого пунктами 2 згаданих наказів переліку).

Факт подання підполковником ОСОБА_7 рапортів про виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, не спростовує необхідності підтвердження права на отримання винагороди сукупністю таких документів, як бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій, рапорт.

Поряд із тим, незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Будь-яких доказів участі у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022, у період служби з 01.09.2022 по 31.12.2022, ОСОБА_1 також суду не надав, про виконання таких завдань не повідомив.

Разом з тим, з інформації наданої відповідачем встановлено, що у згаданий період проходження служби, позивач безпосередньої участі у заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022, не приймав, документальне підтвердження виконання таких заходів відсутнє.

За таких обставин, наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у спірний період, колегія суддів вважає недоведеним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стосовно доводів НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №12362 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023 року.

Отже, карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Уряду від 11.03.2020 року № 211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Уряду від 27.06.2023 року №651).

Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023 року та після цього карантинні обмеження не продовжувалися та були скасовані в Україні 30.06.2023 року, позивач протягом трьох місяців з цієї дати мав право на звернення до суду із позовом в цій справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01 липня 2023 і завершується 01 жовтня 2023 року.

За матеріалами справи, оскаржуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, позивач першочергово звернувся до суду в березні 2023 року в рамках розгляду справи №480/1660/23 з позовними вимогами про визнання протиправним ненарахування та невиплату ОСОБА_1 НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 70000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.09.2022 по 31.12.2022 та зобов`язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 70000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.09.2022 по 31.12.2022.

Тобто, в межах дії карантину через COVID-19.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №480/1660/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не розгляду рапортів начальника НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_8 від 24.10.2022, від 22.11.2022, від 01.12.2022, від 20.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у вересні-грудні 2022 року.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_6 ) розглянути рапорти начальника НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_8 від 24.10.2022, від 22.11.2022, від 01.12.2022, від 20.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , і.н. НОМЕР_7 ) додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у вересні-грудні 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

05 січня 2024 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом.

Отримавши 15 січня 2024 року відповідь на адвокатський запит, позивач 09.02.2024 засобами поштового зв`язку вдруге звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 15.04.2020 року у справі №15/2973/18, від 22.04.2020 року у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Також колегія суддів враховує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та триває й досі.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у вказаній справі №500/1912/22 позивач є учасником бойових дій та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС), а тому суд зробив висновок, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск ним строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин.

Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду в постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 встановлено, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Проаналізувавши доводи апелянта в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи, що першочергово позивач звернувся до суду в межах дії карантину через COVID-19 та незволікання позивача після отримання відповіді на адвокатський запит та звернення до суду у короткий строк, постійне знаходження позивача в районах несення військової служби та виконання завдань із захисту та оборони держави, продемонстрованість добросовісного ставлення до реалізації права на звернення з адміністративним позовом, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю посилання відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Стосовно доводів позивача викладених у позовній заяві щодо неможливості застосування до спірних правовідносин наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України №392 від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022, оскільки вказані не проходили державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не є регуляторними актами у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" № 1160-IV, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 зазначив, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000,00 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.

За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

Отже, застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд, звернув увагу на умови (контекст), за яких (якого) Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, видання зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ не можна вважати як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.

Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (з містовного наповнення) цих обставин не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.

Наприкінці касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

З огляду на викладене, у спірний період до правовідносин, які склались у цій справі для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, підлягає застосуванню наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, виданий керівником центрального органу головою Держприкордонслужби України відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XI.

Згідно з пунктами 1, 2 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 9 вказаного Положення передбачено, що Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Тобто, Держприкордонслужба є державним органом, уповноваженим приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру з питань своєї діяльності.

На виконання статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Колегія суддів зазначає, що приписи постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014, свідчать про наявність у голови Держприкордонслужби повноважень врегульовувати питання виплати грошового забезпечення підпорядкованих йому військовослужбовців, в тому числі і встановлювати конкретні умови і порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Належних і достатніх доказів протиправності наказів Адміністрації Державної прикордонної служби №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 позивач суду не надав, про існування таких доказів суд не повідомив.

Отже, з огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги те, що протиправність наказів №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 у визначений законом спосіб не встановлювалась, їх зміст, на переконання суду, не суперечить правовим актам, які мають вищу юридичну силу, підстави для незастосування цих наказів до спірних правовідносин відсутні.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо тотожності справи, що переглядаєтьсі зі справою №480/1660/23, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №480/1660/23 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не розгляду рапортів начальника НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_8 від 24.10.2022, від 22.11.2022, від 01.12.2022, від 20.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у вересні-грудні 2022 року. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України розглянути рапорти начальника НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_8 від 24.10.2022, від 22.11.2022, від 01.12.2022, від 20.12.2022 про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби у вересні-грудні 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Таким чином, у справі № 480/1660/23 не надавалась оцінка правомірності бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 70000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.09.2022 по 31.12.2022.

Відтак, предмет дослідження по зазначених справах є різним.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позову підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №480/1060/24 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 480/1060/24 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова