Постанова

від 07.01.2025 по справі 520/10348/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 р. Справа № 520/10348/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10348/24

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 0430360402.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 0430360402.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" (код ЄДРПОУ 14308730, вул. Григорія Рудика, буд. 8, м. Харків, 61070) суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку встановленим в ході камеральної перевірки порушенням позивачем термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю (земельний податок), визначеного пунктом287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Також стверджує, що контролюючим органом правомірно проведено перевірку позивача за звітний період та правомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, враховуючи встановлені ст. 102 ПК України, з огляду на зміни у законодавстві в частині зупинення таких строків, пов`язані з введенням карантину та оголошенням воєнного стану.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірнихправовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів тапроведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги піддягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Харківській області на підставі підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20розділу І, пункту75.1 статті 75розділуІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом76.2 статті 76розділуII Податкового кодексу України, провело камеральну перевірку ДНВП "Об`єднання Комунар" щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю (земельний податок), визначеного пунктом287.3 статті 287 Податкового кодексу Українизі змінами та доповненнями.

За результатами перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 24 листопада 2023 року № 36594/20-40-04-02-03/14308730.

На підставі даного акту про результати камеральної перевірки 27 грудня 2023 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0430360402, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку на 157, 211, 251, 265, 266, 267, 277, 280 календарних днів за листопад, грудень 2019 року, визначеного пунктом287.3 статті 287 Податкового кодексу України, на підставі пункту124.1 статті 124розділуII Податкового кодексу України, позивачу нараховано штраф в сумі 164 296,73 грн. (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев`яносто шість гривень 73 коп.).

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, Державне науково-виробниче підприємство "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" звернулося за захистом порушеного права до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із незаконності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення камеральної перевірки та визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань із земельного податку, відповідач вийшов за межі строків, встановлених ст. 102 ПК України для проведення такої перевірки та застосування штрафних санкцій. Крім того, суд зазначив про протиправність застосування контролюючим органом положень п. 124.1 ст. ст. 124 ПК України, оскільки акт перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюєПК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподаткове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п.37.2 ст.37 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Згідно ізп.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України,податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України,платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цьогоКодексуподавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт54.1 статті 54 ПК України).

За правилами п. 287.1, п. 287.3 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору в межах спірних відносин є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 0430360402 про застосування до ДНВП "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку, визначеного пунктом287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до обставин справи, факт несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань позивачем не оспорюється, а спірним у цій справі є питання встановлення початку відліку строку давності, визначеного пунктом102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом126.1 статті 126 ПК Україниза несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання.

Так, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначенимстаттею102цього (пункт113.1 статті 113 Податкового кодексу України).

Статтею 102 Податкового кодексу Українивстановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п. 102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).

Зокрема, пунктом102.1 статті 102 Податкового кодексу Українивизначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначенихпунктом 102.2цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно достатей39і39-2цьогоКодексу), що настає за останнім днем граничного строку поданняподаткової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеноїпунктом133.4статті 133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, підпунктом102.1 статті 102 Податкового кодексу України, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до приписів пункту76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питаньпроводиться з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу.

Отже, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації ( 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасностісплатиузгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеногостатей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом124.1 статті 124 Податкового кодексу Україниу разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписівстатті 124 Податкового кодексу Україниполягає в тому, що вона нараховується контролюючим органомна сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом124.1 статті 124 ПК Україниза несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2023 у справі №821/850/18.

Повертаючись до спірних відносин, враховуючи висновки Верховного Суду, дослідивши матеріали справи щодо фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, з якої буде обчислюватись 1095-денний строк, визначений пунктом102.1 статті 102 ПК України, колегія суддів виходить із наступного.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ДНВП "Об`єднання Комунар" щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю (земельний податок), визначеного пунктом287.3 статті 287 ПК України, за результатами якої складено акт від 24.11.2023 року № 36594/20-40-04-02-03/14308730.

При перевірці було досліджено сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного податку за податковою декларацією від 12.09.2019 №9017862590.

Граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов`язання земельного податку за листопад 2019 та грудень 2019 відповідно до положень п. 287.3 ст. 287 ПК України є 31.12.2019 та 31.01.2020 відповідно.

Фактична сплата узгоджених грошових зобов`язань за вказаною декларацією була проведена позивачем з 04.06.2020 року по 05.11.2020, а отже із затримкою на 157, 211, 251, 265, 266, 267, 277, 280 днів відповідно.

Колегія суддів зазначає, що Законом України від 17.03.2020 р. № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020 р., доПодаткового кодексу Українибуло внесено зміни, зокрема, було доповнено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» положеннями п. 52-1та п. 52-5.

Відповідно до абзацу 10 пункту52-2 підрозділу 10розділу XX Податкового кодексу Україниу редакціїЗакону України від 17.03.2020 р. № 533-IXна період з 18.03.2020 р. по 31.05.2020 р. зупиняється перебіг строків давності, передбаченихстаттею 102 цього Кодексу.

Законом України від 13.05.2020 р. № 591-IXдо пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українивнесені зміни (набрали чинності 29.05.2020 р.), якими в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Тобто, з 18.03.2020 р.до 01.07.2023р. був зупинений перебіг строку давності згідно зст.102 Податкового кодексу Україниу силу спеціального застереження абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10розділу XX Податкового кодексуУкраїниу редакціїЗакону України від 17.03.2020 р. № 533-IXта у редакціїЗакону України від 13.05.2020 р. № 591-IX.

Згідно із п.п. 69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХПодаткового кодексу України, у редакціїЗакону України від 03.03.2022р. №2118-ІХдля платників податків та контролюючих органів було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.102.9 ст. 102 Податкового кодексу України(у редакціїЗакону України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ), на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану було зупинено перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 69.9 пунктом 69 підрозділу 10 Розділу ХХПодаткового кодексу Україниу редакціїЗакону України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХвстановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

У подальшому пункт102.9 статті 102 Податкового кодексу Українибуло виключено на підставіЗакону України від 30.06.2023 р. №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023 р.

Таким чином, в період з 18.03.2020 р. по 30.06.2023 р., строк давності, передбаченийст. 102 Податкового кодексу України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17.03.2022 р. по 01.08.2023 р., у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Аналогічний висновок, щодо застосування норм матеріального права,викладенийв постанові Верховного Суду від 13.12.2023 р. по справі№ 240/34220/22.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що фактична сплата узгоджених грошових зобов`язань була проведена позивачем з 04.06.2020 року по 05.11.2020, проведення та складення акту камеральної перевірки було 24.11.2023 року, прийняття податкового повідомлення № 0430360402 27.12.2023 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк 1095 днів, передбачений п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (з урахуванням змін в законодавстві), не закінчивсяні на дату проведення перевірки, ні на дату винесення оскаржуваногоподатковогоповідомлення-рішення.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що контролюючий орган вийшов за межі встановлених ст. 102 ПК України строків давності проведення камеральної перевірки та визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань із земельного податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 0430360402 є законним та обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що застосування контролюючим органом положень п. 124.1 ст. ст. 124 ПК України за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань має бути доведено доказами умисного вчинення позивачем вказаного порушення, з огляду на наступне.

У постановах від 27.06.2024 року у справі № 200/5428/23, від 16.03.2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 року у справі № 520/22505/21, від 05.10.2023 року у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3статті 124 Податкового кодексу України.

Так, відповідальність, передбачена пунктом124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами124.2і 124.3 статті124 Податкового кодексу Україниє доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та нормПодаткового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Оскільки в межах даної справи до позивача застосовано штрафні санкції відповідно п. 124.1 ст. 124 ПК України, висновки про відсутність доказів умисного вчинення платником податків порушення, є безпідставними.

Згідно частин першої-четвертоїстатті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої 315КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першоїстатті 317 Кодексу адміністративного судочинства Українипідставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, щосудом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 рокуу справі № 520/10348/24 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР".

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 520/10348/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий