Постанова

від 07.01.2025 по справі 420/24037/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24037/23

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовом адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року адвокат Байдерін О.А., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (далі ТОВ «ОДЄТЕКС»), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2023 за №UA500500/2023/000527/1;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/00077 від 05.08.2023.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Байдерін О.А. зазначає, що у Митниці відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат Байдерін О.А., надані декларантом документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «ОДЄТЕКС» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2023 за №UA500500/2023/000527/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.08.2023 №UA500500/2023/00077.

Суд стягнув на користь ТОВ «ОДЄТЕКС», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 368 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Так, скаржник зазначає, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті такої складової митної вартості як пакування товару.

По друге, скаржник вказує на відсутність проформи-інвойсу, попри те, що це передбачено Контрактом.

По-третє, скаржник наполягає про встановлення статтею 53 Митного кодексу його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

Зокрема, як указує скаржник, Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталогів, специфікацій фірми-виробника товару;

- копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Втім, проаналізувавши, надані декларантом на запит додаткові документи, Митниця встановила, що указані вище розбіжності декларантом не усунені.

По-четверте, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, вказує, що в рамках даного спору, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»), тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).

Адвокат Байдерін О.А., скориставшись процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «ОДЄТЕКС», 18.02.2005, зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 33387508).

Основний вид економічної діяльності ТОВ «ОДЄТЕКС»: 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу

Інші: Виробництво інших меблів, 13.20 Ткацьке виробництво, 22.22 Виробництво тари з пластмас, 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 13.91 Виробництво трикотажного полотна, 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 13.93 Виробництво килимів і килимових виробів, 13.94 Виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіток, 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення, 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у., 14.12 Виробництво робочого одягу, 20.60 Виробництво штучних і синтетичних волокон, 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, 32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів, 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у., 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

11.05.2021 між ТОВ «ОДЄТЕКС» (Покупець) та фірмою «QPT PLASTIC MANUFACTURING L.L.C» (ОАЕ) (Постачальник)) укладений контракт на поставку №11/05-21 (далі Контракт) (а.с.23).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує полімерну сировину (поліетилен високого та низького тиску) лінійний поліетилен, полі пропилен та інші) для виробництва різноманітної продукції, в подальшому - Товар.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту асортимент, кількість, ціна, умови (строки) оплати та поставки вказуються у проформах - Інвойс на кожну окрему поставку або серію поставок.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в доларах США з урахуванням базису поставки, включаючи вартість тари, пакування, маркування, а також, з урахуванням інформації про перевезення.

Пункт 3.1 Контракту визначає, що товар постачається виключно на умовах та в строки визначені цим Договором та проформах-інвойс на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 3.2 Контракту умови поставки за даним Контрактом визначаються сторонами у відповідності з Інкотермс-2010 та вказуються в проформі-інвойс на кожну окрему поставку.

Відповідно до пункту 6.2 Контракту маркування на упаковці товару має відповідати міжнародним стандартам маркування для даного виду товару, включати в себе назву країни-виробника, назву, перелік товару та інші обов`язкові реквізити. У випадку відсутності маркування на товарі, та в залежності від виду та особливостей товару, вищезгадані відомості вказуються в пакувальному листі на партію товару, який передається відправником.

Пункт 6.3 Контракту визначає, що всі витрати на пакування, маркування та пакувальні матеріали належать за рахунок постачальника.

29.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Контракту, якою встановили строк його дії до 31.12.2023 (а.с.29).

26.07.2023, на виконання пункту 1.2 Контракту, Постачальник виписав комерційний інвойс №40042310 на загальну суму 113 850 дол. США за 99 тон поліпропілену торгової марки LUBAN. Таким чином вартість за 1 тону товару складає 1150 дол. США.

27.07.2023 ТОВ «ОДЄТЕКС» здійснило 100% передплату відповідно до комерційного інвойсу №40042310, а саме 113850 дол. США.

04.08.2023 декларант - ТОВ «ОРІКС ЮГ», діючи в інтересах ТОВ «ОДЄТЕКС», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію № 23UA500500026987U4.

Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «ОДЄТЕКС», а саме: «поліпропілен LUBAN» у мішках кількістю 3960 шт., загальною вартістю у розмірі 113850 дол. США.

На підтвердження факту оплати вищевказаного товару, за комерційним інвойсом за №40042310 від 26.07.2023, надана платіжна інструкція в іноземній валюті №189 від 27.08.2023 у розмірі 113 850 дол. США.

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант надав відповідні документи, а саме:

- сертифікат якості від 28.07.2023;

- пакувальний лист від 28.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №40042310 від 26.07.2023;

- автотранспортна накладна від 01.08.2023;

- автотранспортна накладна від 01.08.2023;

- автотранспортна накладна від 01.08.2023;

- автотранспортна накладна від 01.08.2023;

- сертифікат походження товару від 28.07.2023;

- декларація про походження товару №40042310 від 26.07.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 189 від 27.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 11/05-21 від 11.05.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 29.12.2021;

- договір про надання послуг митного брокера № СМ-28 від 24.02.2015;

- інші некласифіковані документи (довідка про склад товару) від 02.08.2023.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 Митного кодексу України.

- згідно пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вимогу Митниці, представник ТОВ «ОДЄТЕКС» 05.08.2023 надав пояснення за вих.№170 від 05.08.2023 щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей, а також надав наступні документи:

- комерційний інвойс №40042310 від 26.07.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №189 від 27.07.2023;

- довідку №0473-inf від 05.08.2023 від ТОВ «ЕКСПОЦЕНТР»;

- інформація від ICIS за липень 2023 року щодо цін на поліпропілен (а.с.49).

05.08.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500500/2023/000527/1 за резервним методом (а.с.54).

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно підпункту 2.6 та 3.3. зовнішньоекономічного договору від 11.05.2021 №11/05-21 ціна партії товару закріплена у проформі-інвойсі, який до митного оформлення не надавався.

Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «ОДЄТЕКС» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001077 (а.с.56).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Досліджуючи даний довід, колегія суддів установила, що згідно підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Слід зазначити, що положення даної норми є диспозитивними та містять гіпотезу, якщо витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.

Тобто, вказані положення закону містять умову, за наявністю якої норма має бути застосована, а саме якщо витрати, які включають вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару.

В іншому випадку при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додаються такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Як випливає з пункту 6.3 Контракту № 11/05-21 від 11.05.2021, всі витрати на пакування, маркування та пакувальні матеріали здійснюються за рахунок Постачальника.

Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.

Понад те, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отож, із поданих до митного оформлення документів, убачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

За таких підстав, як вважає суд апеляційної інстанції, декларант не поніс витрати на пакування, а відтак, за правилами частини 10 статті 58 Митного кодексу України, ця складова не підлягає додаванню до митної вартості товару.

Аналізуючи довід скаржника про відсутність у декларанта такого документа як проформа-інвойс, ураховуючи те, що його наявність передбачена в підпункті 2.6 Контракту, колегія суддів указує на прояви з боку Митниці надмірного формалізму.

Так, Митницею не заперечується, що декларант надавав при розмитнення товару комерційний інвойс №40042310 від 26.07.2023.

Слід відзначити, що Інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг.

Після того, як Інвойс остаточно узгоджується формується комерційний інвойс.

Комерційний інвойс це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Поряд з цим, дані зазначені у проформі-інвойсі не є остаточними та можуть бути зміненими, зокрема щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару. Саме в цьому, є відмінність між проформи-інвойсу та інвойсу.

За таких умов, надання такого проміжного документа як проформа-інвойс не є обов`язковим та не передбачено Митним кодексом України.

Отож, є правильним висновок суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали Митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів вважає, що це питання є похідним від того, чи були у взагалі у Митниці підстави проводити корегування заявленої декларантом митної вартості.

Як випливає з мотивів викладених вище, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про те, що в Митниці були всі, визначені митним законодавством, підстави визначити митну вартість товарів, які ввозилися ТОВ «ОДЄТЕКС» на територію України за основним методом - за ціною договору (контракту).

За таких обставин, на думку колегії суддів, обговорювати правильність визначення митної вартості за резервним методом на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та в Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор» не має сенсу.

Стосовно вимог, заявлених ТОВ «ОДЄТЕКС» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/00077, колегія суддів зазначає таке.

Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.

Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.

Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовом адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 07.01.2025.