Постанова

від 06.01.2025 по справі 560/6006/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6006/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

06 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос» (ТОВ «Аква-Родос») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000268/2 від 23.10.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000003/2 від 10.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2023/000115;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2024/000003.

06 серпня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2015 між ТОВ "Аква-Родос" (Покупець) та Німецькою компанією "Hettich Marketing- und Vertriebs GmbH Co. KG" (Продавець) укладено Контракт №07/2015, згідно якого Продавець постачає, а Покупець - оплачує та приймає Товар меблеву фурнітуру.

Згідно вказаного Контракту ціни на Товар встановлюється в Євро та є договірними; умови поставки FCA Bnde/Vlotho, Німеччина, згідно Правил Інкотермс 2010.

На виконання умов укладеного Контракту ТОВ "Аква-Родос" було здійснено зовнішньо-економічну імпортну операцію з компанією "Hettich Marketing- und Vertriebs GmbH Co. KG", Німеччина, та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Згідно інвойсів до Контракту № 07/2015 від 14.07.2015 №1800315762, №1800315763 та №1800315764 від 17.10.2023 на адресу ТОВ "Аква-Родос" було поставлено товар "меблева фурнітура з недорогоцінних металів, що використовується при складанні дерев`яних меблів, і не містить у своєму складі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв".

Згідно інвойса до Контракту № 07/2015 від 14.07.2015 №1800319252 від 03.01.2024 на адресу ТОВ "АКВА-РОДОС" було поставлено товар "меблева фурнітура з недорогоцінних металів, що використовується при складанні дерев`яних меблів, і не містить у своєму складі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв".

У подальшому, позивач звернувся до митного посту "Славута" Хмельницької митниці з метою оформлення Товару в режимі Імпорт придбаного згідно Контракту №07/2015 від 14.07.2015.

Декларантом було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.

Так, з метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано митному органу повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, а саме:

1)до митної декларації №UA400030004025U4 від 23.10.2023 подано:

-пакувальний лист (Packing List) Transport Nr. 1804758 від 17.10.2023;

- пакувальний лист (Packing List) Transport Nr. 1804787 від 17.10.2023;

- інвойс (Invoice note) №1800315762 від 17.10.2023;

- інвойс (Invoice note) №1800315763 від 17.10.2023;

- інвойс (Invoice note) №1800315764 від 17.10.2023;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1804787/5682214;

- експортна декларація країни походження товару MRN 23DE800818204242B7 від 17.10.2023;

- експортна декларація країни походження товару MRN 23DE800818204674B8 від 17.10.2023;

- проформа (Proformarechnung) №1800314597 від 26.09.2023;

- проформа (Proformarechnung) №1800314598 від 26.09.2023;

- заявка від 11.10.2023 до Договору №02/12/2020-АР-Є від 02.12.2020 на перевезення товару;

- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №103 від 05.10.2023;

- прайс-лист (Preisliste) від 17.10.2023 №9034912;

- технічний опис товару наданий декларантом;

- договір-доручення №31-08-23 від 31.08.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- інші документи згідно переліку вказаного у митній декларації та додатків до неї.

2)до митної декларації №UA400030000103U1 від 09.01.2024 подано:

-пакувальний лист (Packing List) Transport Nr. 1811296 від 03.01.2023;

- інвойс (Invoice note) №1800319252 від 03.01.2024;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №1811296;

- експортна декларація країни походження товару MRN 23DE800818204242B6 від 03.01.2024;

- проформа (Proformarechnung) №1800318273 від 01.12.2023;

- довідка №002 від 09.01.2024;

- договір-доручення №20-12-23 від 20.12.2023;

- заявка від 20.12.2023 до Договору №02/12/2020-АР-Є від 02.12.2020 на перевезення товару;

- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №134 від 07.12.2023;

- прайс-лист (Preisliste) від 02.01.2024 №9034912;

- лист-відповідь №1 від 09/01/2024;

- рахунок №10-01/24-1 від 10.01.2024, видавник ФОП ОСОБА_1

- інші документи згідно переліку вказаного у митній декларації та додатків до неї.

Проте, митним органом 23.10.2023 (щодо митної декларації №UA400030004025U4 від 23.10.2023) та 09.01.2024 (щодо митної декларації №UA400030000103U1 від 09.01.2024) надіслано позивачу запити про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини."

Оскільки декларантом не було усунуто розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, у відповідності до положень ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, Хмельницькою митницею винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару від 23.10.2023 №UA400000/2023/000268/2 (щодо митної декларації №UA400030004025U4 від 23.10.2023) та №UA400000/2024/000003/2 від 10.01.2024 (щодо митної декларації №UA400030000103U1 від 09.01.2024) в сторону збільшення за резервним методом та складено Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2023/000115, №UA400030/2024/000003.

За результатами винесених рішень про коригування митної вартості здійснено наступні коригування:

-до митної декларації №UA400030004025U4 від 23.10.2023 по якій митним органом надано відмову у оформленні за 1 методом, в подальшому подано на підставі оскаржуваного Рішення №UA400000/2023/000268/2 від 23.10.2023 Митна декларація №UA400030004041U7 від 24.10.2023 за 6 методом та у зв`язку зі збільшенням митної вартості згідно нової митної декларації № UA400030004041U7 від 24.10.2023 сума надміру сплачених коштів (сума переплати) становить 96219,52 грн.;

- до митної декларації №UA400030000103U1 від 09.01.2024 по якій митним органом надано відмову у оформленні за 1 методом, в подальшому подано на підставі оскаржуваного Рішення № №UA400000/2024/000003/2 від 10.01.2024 року Митна декларація №UA400030000121U2 від 10.01.2024 за 6 методом та у зв`язку зі збільшенням митної вартості згідно нової митної декларації №UA400030000121U2 від 10.01.2024 сума надміру сплачених коштів (сума переплати) становить 82780,72 грн.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржених рішень та карток відмов діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення та картка відмови прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 248 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно із ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною 1 ст. 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні повітряним транспортом:стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація); документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього; транспортні (перевізні) документи;комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться; визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності)відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна; відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу; список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість); найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів; відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини; відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно достатті 53цього Кодексу.

Так, ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

При цьому, згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарівза умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарівза умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Статтею 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Згідно положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно ч. ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Так, у митній декларації №23UA400040031634U0 позивачем митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно достатті 58 МК України.

Враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч. 4ст. 58 МК Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 10статті 58 МК Українипри визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5)витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9ст. 58 МКУ).

Так, підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з ч. 2 ст. 53 МК України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000268/2 від 23.10.2023, то відповідач стверджує що заявлений рівень митної вартості - 4,28 дол.США/кг нижчий, ніж рівень цін таких же товарів того ж виробника, оформлені в попередні періоди даним підприємством (5,0136 дол. США/кг.). Також митним органом зроблено посилання на митну декларацію від 16.05.2023 23UA400030001678U7.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів UA400000/2024/000003/2 від 10.01.2024, то митний орган вказав, що заявлений рівень митної вартості товару №1-4,38 дол. США/кг., не відповідає мінімальному рівню за яким здійснювалось раніше митне оформлення ідентичних та подібних товарів на інших митницях Держмитслужби 5,01 дол. США/кг. та не відповідає рівню до якого скориговано митну вартість попередньо Хмельницькою митницею 5,01 дол. США/кг.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару митним органом не наведено інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань. У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

При цьому, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Відтак, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні.

Таким чином, у разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, які передбачені пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Проте, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо), що свідчить, що в такому випадку оскаржуване рішення не відповідає вимогам митного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 55 МК України, якою встановлено вимоги до змісту рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

Крім того, для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17, від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16, в яких зазначено про те, що інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

За таких обставин, подані декларантом документи не викликають сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас розбіжності, на які зіслався відповідач, спростовувалися наданими позивачем разом із декларацією документами.

Враховуючи вище викладене, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності застосування резервного методу для підтвердження заявленої митної вартості, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставну відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.