Постанова

від 06.01.2025 по справі 140/6074/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6074/23 пров. № А/857/861/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року в справі № 140/6074/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» (надалі ВК №42, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 10 листопада 2003 по 31 грудня 2022;

- зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 10 листопада 2003 по 31 грудня 2022 у повному обсязі з урахуванням показників та правил, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 по 01 березня 2018 та не застосування січня 2008, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язання нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 по 01 березня 2018 із застосування місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошового компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язання нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошового компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» від 18.10.2004 №203 за період з 01.01.2008 по 07.10.2009;

- зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» від 18.10.2004 №203 за період з 01.01.2008 по 07.10.2009;

- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- зобов`язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- визнання протиправними дій щодо не проведення нарахування та виплати у період з 5.11.2003 по 1.01.2006, 09.07.2007 по 28.12.2007, з 22.05.2008 по 28.12.2014, з 18.07.2018 по 31.12.2022 доплати, визначеною статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі визначеному Постановою КМУ від 26 липня 1996 №836;

- зобов`язання ВК №42 провести за період з 5.11.2003 по 1.01.2006, 09.07.2007 по 28.12.2007, з 22.05.2008 по 28.12.2014, з 18.07.2018 по 31.12.2022 нарахування доплати, як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 включно з встановленням базового місяця - січень 2008;

- зобов`язано здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44;

- визнано протиправними дії щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 по 31 грудня 2022;

- зобов`язано здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 по 31 грудня 2022, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44;

- визнано протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009;

- зобов`язано провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) за період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009;

- визнано протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- зобов`язано здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 10.11.2003 по 31.12.2022 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2003 по 31.12.2022 у повному обсязі з урахуванням показників та правил, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум індексації задоволенню не підлягають.

При цьому, єдиний висновок позивача про неналежну виплату йому індексації фактично ґрунтується на незастосуванні відповідачем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018 базового місяця січень 2008, а в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 базового місяця березень 2018.

Щодо позовних вимог про встановлення при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018 базового місяця січень 2008, суд дійшов висновку, що аргументи позивача не доводять помилковості дій відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2008 по грудень 2015, тому у задоволенні позовних вимог за цей період слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

Щодо періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018, то позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням базового місяця січень 2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022, то оскільки обов`язок визначення наявності у позивача права на отримання визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) відповідно вимог до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 покладений на відповідача, то у межах спірних правовідносин суд лише констатує ту обставину, що відповідач безпідставно, за відсутності для цього правових підстав, передбачених законом, не перевірив наявність у позивача права на отримання зазначеної вище суми індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» від 18.10.2004 №203 за період з 01.01.2008 по 07.10.2009, виходячи з меж позовних вимог, взаємопов`язані позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009 та зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за указаний період належить задовольнити.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, суд зазначив, що із набранням чинності Постановою №350 особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби набули право на отримання з 24.02.2022 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно, за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Відтак, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивач мав отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30 000,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Маневицька виправна колонія (№42)» подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі просить звернути увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Крім того, зазначає, що на виконання наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12.01.2008 № 5 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Наказ № 5) з 01 січня 2008 було упорядковано складові грошового забезпечення співробітників установи. У зв`язку з тим, що щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення вищевказаним документом передбачена не була, то за період з 01.01.2008 по 07.10.2009 не виплачувалась.

Вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за правовою природою не є вимогою про стягнення заробітної плати, що надавало б позивачеві пільги в частині строків звернення до суду з даними позовними вимогами.

Щодо самого порядку отримання додаткової винагороди в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 (в редакціях Постанови № 168 станом на момент її отримання), то суду апеляційної інстанції слід звернути увагу, що виплата цієї винагороди, в силу приписів п. 1 Постанови № 168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 10 листопада 2003 по 31 грудня 2022, а саме в Державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)» (ВК №42).

Згідно витягу з наказу начальника ВК №42 від 29.12.2022 №123/ОС-22 по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

15.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо грошового забезпечення за час проходження служби.

Листом від 03.03.2023 за №4/1025-23/К-10 ВК №42 повідомила позивача, що за період проходження позивачем служби в установі, а саме з 22.06.2004 по 31.12.2022 грошове забезпечення розраховувалась згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.06.1999 №149 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 №203 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи», пункт 10 якої передбачав виплату матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення одноразово, як правило, при наданні чергової відпустки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не передбачалась, наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 №326/5 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», пункт 18 якої передбачав виплату допомоги на оздоровлення в розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення згідно рапорту отримувача; а пункт 19 один раз на рік, за наявності фонду грошового забезпечення могла надаватися на підставі мотивованого рапорту матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищував місячного грошового забезпечення та наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», пункт 14 якої передбачає виплату допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення згідно рапорту отримувача, а пункт 15 один раз на рік, лише за наявності економії фонду грошового забезпечення, може надаватися на підставі мотивованого рапорту допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Індексація грошового забезпечення здійснювалась відповідно до Постанови №1078.

Доплата, як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати) за період з 22.06.2004 по 31.12.2022 не передбачена.

Додаткова винагорода, що передбачена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» нарахована пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

З приводу покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 29.12.2022, тобто з дня вручення позивачу наказу начальника ВК №42 від 29.12.2022 №123/ОС-22, і мав би закінчитися 29.03.2023, однак відповідно до приписів пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України цей строк був продовжений до 30 червня 2023.

Колегія суддів зазначає, що у пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення - як умову для відкриття провадження у справі - заявник має пояснити тривале невчинення будь- яких дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач звернувся із позовом 04.04.2023, відтак останній не пропустив строк звернення до суду.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання ВК №42 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991(надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положеньЗакону №2011-XIIтаЗакону №1282-ХІІвидно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Також, з 01.12.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Порядок доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 та втратила чинність 01 березня 2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Вище вказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме, до 01 березня 2018.

Отже, ураховуючи положення Порядку №1078, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 .

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

Порядком №44 передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

У відповідності до абз.1 п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п.п. 4 та 5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак, враховуючи наведене вище, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відносяться до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) за період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України від 23 травня 2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (в редакції, чинній на час проходження служби позивачем, далі Закон №2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

09 грудня 2015 набрав чинності Закон України від 10 листопада 2015 №766-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національної поліції». Частина п`ята статті 23 Закону №2713-IV у редакції Закону №766-VIII та з урахуванням змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 №2713-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1999 №1510 затверджено умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1999 №1510 (далі - Постанова №1510).

Абзацом другим пункту 4 Постанови №1510 (в редакції, чинній у період з 05 листопада 2003 до 01 січня 2008) було установлено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи оклади за спеціальними званнями, надбавки, доплати та премії виплачуються у розмірах та порядку, що передбачені Указом Президента України від 04 жовтня 1996 №926/96.

Пунктом 2-1 зазначеного Указу установлено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років). Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 18 грудня 2007 №1234/2007 з 01 січня 2008.

З 01 січня 2008 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (чинна до 01 березня 2018, далі Постанова №1294), пунктом 2 якої установлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).

Інструкцією про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, яка затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 №203 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2004 за №1411/10010 (Інструкція №203), визначено склад та умови виплати грошового забезпечення вказаній категорії осіб.

Пунктом 1.2 Інструкції №203 установлено, що грошове забезпечення складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать посадові оклади та оклади за спеціальним званням, а також оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів. Додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні. Поряд з окладами грошового забезпечення в обов`язковому порядку виплачуються надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення (далі - надбавки за вислугу років), щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років) (далі - щомісячна 100-відсоткова надбавка), а також грошова допомога при звільненні.

Згідно з пунктом 6.1 6.3 Інструкції №203 особам рядового і начальницького складу виплачується щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років). Установлення щомісячної 100-відсоткової надбавки особам рядового і начальницького складу проводиться до посадових окладів (без урахування їх підвищень), окладів за спеціальними званнями та надбавок за вислугу років. Особам рядового і начальницького складу ця надбавка виплачується в усіх випадках, якщо вони мають право на отримання окладів грошового забезпечення.

Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 №203 втратив чинність на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 №222.

З довідки про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення від 03.03.2023 №4/1024-23/К-10 вбачається, що у період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009 (спірний період) щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася. Єдиною підставою, якою відповідач пояснює невиплату щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, є обмежене бюджетне фінансування.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що за змістом пункту 1.14 Інструкції №203 додаткові види грошового забезпечення (крім надбавок за вислугу років та щомісячної 100-відсоткової надбавки, інших надбавок і доплат, що мають обов`язковий характер) установлюються в залежності від фінансових можливостей підприємств, установ. Звідси слідує, що встановлення додаткових видів грошового забезпечення залежить від фінансових можливостей підприємств, установ, однак це не може стосуватися щомісячної 100-відсоткової надбавки, яка мала обов`язковий характер.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, взаємопов`язані позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 по 07 жовтня 2009 та зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за указаний період належить задовольнити.

З приводу зобов`язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(надалі - Постанова №704)установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 прийнято Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022) установлено щона період дії воєнного станувійськовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро таполіцейськимвиплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно(крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168»(далі - Постанова №217)внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168»(далі - Постанова №350)до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складуДержавної кримінально-виконавчої служби,які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168»(далі - Постанова №754)до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби,яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168»(далі - Постанова №793)до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами«додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі30 000 гривень на місяцьза умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Із довідки ВК №42 від 03.03.2023 №4/1024-23/К-10 вбачається, що позивачу за період проходження служби в ВК №42 під час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 31.05.2022 виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168, зокрема:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (40 годин), в розмірі 1785,71 грн;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (304 години), в розмірі 12258,06 грн;

- за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (411 години), в розмірі 17125,00 грн;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (280 години), в розмірі 11290,32 грн.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 по 31 травня 2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачуза фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.08.2024 у справі №280/5806/22.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №140/6074/23 в частині задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні даної вимоги.

Врешті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №140/6074/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар