Рішення

від 26.12.2024 по справі 902/811/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р.Cправа № 902/811/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 38085578

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав", 22041, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Вишенька, вулиця Поліна, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 40770249

про розірвання договору та стягнення 31 600,00 гривень

за участю представників:

від позивача Веремеєв В.В., керівник, Волкова А.Р., згідно довіреності

від відповідача - адвокат Адаменко Я.Ю., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 31.07.2024 надійшла позовна заява № б/н від 31.07.2024 (вх. № 843/24 від 31.07.2024) 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав" про розірвання укладеного між сторонами договору № 3-38.03.2023 від 13.03.2023 та стягнення 31 600,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 02.08.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/811/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 22 серпня 2024 року о 14:30 год.

У судовому засіданні 22.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/811/24 на 12:00 01.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

30.09.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 30.09.2024 (вх. № 01-34/9563/24) про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи на іншу дату.

За наслідком судового засідання 01.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/811/24 на 10:15 17.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-34/10063/24 та № 01-34/10069/24 від 14.10.2024) про застосування строків позовної давності.

14.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-34/10070/24 та № 01-34/10071/24 від 14.10.2024) у якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити.

16.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 16.10.2024 (вх. № 01-34/10178/24 від 16.10.2024) у якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 17.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засідання у справі № 902/811/24 до 10:00 01.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.11.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 01.11.2024 (вх. № 01-3410698/24 від 01.11.2024).

Ухвалою від 01.11.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/811/24 та призначено справу № 902/811/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.11.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 28.11.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні 14:00 19.12.24.

У судовому засіданні 19.12.2024 у зв`язку із технічною неможливістю позивача забезпечити участь представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 14:00 26.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час виходу.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав" про розірвання укладеного між сторонами договору № 3-38.03.2023 від 13.03.2023 та стягнення 31 600,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 13.03.2023 між сторонами було укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки № 3-38.03.2023, відповідно до умов якого відповідач, за дорученням позивача зобов`язався виконати оцінку майна та майнових прав об`єктів державної власності, а саме: об`єктів державної власності, які належать до сфери управління ДСНС та зазнали шкоди/збитків внаслідок збройної агресії російської федерації 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області.

Позивач зазначив, що ним на виконання умов договору було сплачено відповідачу кошти у розмірі 31 600,00 гривень, а відповідачем було надано позивачу відповідні звіти про оцінку розміру збитку.

Надалі, як зауважив позивач, листом від 29.11.2023 № 236 надані відповідачем звіти про оцінку було надіслано до Фонду державного майна України для рецензування, з метою визначення розміру збитку завданого об`єктам державної власності внаслідок збройної агресії російської федерації для його відшкодування.

Фонд державного майна України листом від 28.12.2023 № 10-5833900 "Щодо рецензування Звітів про оцінку" повідомив позивача, що надані звіти про оцінку 1-3 не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані.

Позивач зазначив, що відповідач не надав звіти про оцінку, що відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, допущені відповідачем недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, а тому просив розірвати укладений між сторонами договір № 3-38.03.2023 від 13.03.2023 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені грошові кошти у розмірі 31 600,00 гривень у якості збитків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо позову заперечив, зазначив, що за результатами наданих послуг ТОВ "Експертиза оцінка майнових прав" було складено та підписано сторонами акт надання послуг, у якому, зокрема зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має, позивачем було здійснено повну оплату отриманих послуг, а тому відповідачем у повному обсязі було виконано умови договору № 3-38.03.2023 від 13.03.2023.

Відповідач зауважив, що в рамках договору № 3-38.03.2023 про надання послуг з незалежної оцінки, виконавцю не повідомлялось про необхідність проведення рецензування даного звіту та договором не передбачалась умова щодо необхідності його рецензування.

Крім того, відповідач зазначив, що під час здійснення оціночної діяльності було використано всю надану замовником наявну інформацію та документи, доступні у виконавця на момент проведення робіт, однак для проведення повної та коректної оцінки обсяг отриманих документів є недостатнім; ненадання замовником таких документів на переконання відповідача суттєво обмежило можливість проведення детальної та точної оцінки, як наслідок, звіт вийшов неякісним та не відповідає всім вимогам нормативно-правових актів через відсутність ключових документів, що покладено в основу висновків, викладених у рецензії.

Також відповідач зазначив, що на момент подання позивачем позовної заяви договір № 3-38.03.2023 від 13 березня 2023 року, відповідно до умов пункту 8.1. цього договору припинив свою дію (діяв до 31.12.2023), а тому його розірвання є неможливим. Позовна давність за договором № 3-38.03.2023 від 13 березня 2023 року сплила 29 березня 2024 року, тоді як позивач звернувся з цим позовом до суду лише 31.07.2024 року.

Відповідачем також подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що позивач 28.03.2023 року підписав без зауважень акт про надання послуг, тому відповідно до ст. 258, 863 Цивільного кодексу України строк позовної давності для позивача почав обраховуватися з 29 березня 2023 року та тривав до 29 березня 2024 року.

З урахуванням наведеного, відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача та у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив проти зазначеного у відзиві заперечив, зазначив, що у листі Фонду державного майна України від 28.12.2023 № 10-833900 "Щодо рецензування Звітів про оцінку" зазначено, що надані Звіти про оцінку 1-3 (звіти складені відповідачем на виконання умов договору № 3-38.03.2023 про надання послуг з незалежної оцінки від 13.03.2023) не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані.

Від відповідача на поштову чи електронну адресу позивача запитів щодо надання додаткових документів для проведення належної оцінки не надходило.

Таким чином, як зазначено позивачем, відповідач не виконав Звіт про оцінку, який би відповідав вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний позивачем для його рецензування Фондом державного майна України як таким, що відповідає вимогам, з метою визначення розміру збитку завданого об`єктам державної власності внаслідок збройної агресії російської федерації для його відшкодування.

З урахуванням наведеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що працівником відповідача було надіслано за допомогою месенджера "Вайбер" керівнику позивача повідомлення щодо надання необхідних документів для складання звітів, документів виконавцю надано не було, під час здійснення оціночної діяльності було використано всю надану замовником наявну інформацію та документи, доступні у виконавця на момент проведення робіт. Однак, для проведення повної та коректної оцінки обсяг отриманих документів є недостатнім. Не надання замовником таких документів суттєво обмежило можливість проведення детальної та точної оцінки. Як наслідок, ФДМ визнано Звіти такими, що не відповідають всім вимогам нормативно-правових актів через відсутність ключових документів, що лягло в основу висновків, зроблених у рецензії.

Відповідач просив врахувати викладене під час ухвалення рішення судом, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

13 березня 2023 року між 10 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав" (далі - виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки (далі - договір) (т. 1 а.с. 9, 10).

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а виконавець виконує оцінку майна та майнових прав а саме: об`єктів державної власності, які належать до сфери управління ДСНС та зазнали шкоди/збитків внаслідок збройної агресії російської федерації 10ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області (перелік на оцінку надається в електронному вигляді та буде оформлений у додатках до звіту про оцінку). ДК 021:2015 79310000-0 Послуги з проведення ринкових досліджень.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість робіт, зазначених у п. 1.1. цього договору, визначається за узгодженням сторін і становить 31 600,00 (тридцять одна тисяча шістсот) гривень 00 коп., без ПДВ у відповідності до калькуляції.

За умовами пункту 2.2. договору акт наданих послуг підписується сторонами до 5-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Відповідно до пункту 2.3. договору замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг протягом десяти днів з моменту підписання такого акту на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з пунктами 3.1., 3.1.1. договору виконавець зобов`язався виконати оцінку майна та майнових прав в формі паперового звіту в період 10 (десяти) календарних днів з дати підписання договору.

За умовами пунктів 3.2., 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. договору виконавець має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги; отримувати в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для надання послуг; за власним бажанням, залучати до виконання робіт по цьому договору, як фізичних так і юридичних осіб на правах субпідрядників без збільшення вартості робіт по договору. При цьому виконавець несе перед замовником усю відповідальність за роботу, що виконана третьою особою.

Пунктами 3.3., 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3 договору сторони визначили обов`язки замовника, відповідно до яких замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплатити за надані послуги; приймати надані послуги згідно акту наданих послуг; надавати за запитом виконавця усю необхідну документацію і інформацію відповідно до пункту 1.1. цього договору.

Відповідно до пунктів 3.4., 3.4.1., 3.4.2. замовник має право: контролювати надання послуг у строки, встановлені цим договором; достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання обов`язків за цим договором виконавцем, шляхом надіслання йому рекомендованою кореспонденцією відповідного листа у строк 20 (двадцяти) календарних днів з моменту порушення.

За умовами пункту 4.1. договору по завершенню послуг виконавець оформляє акт про надані послуги.

Згідно з пунктом 4.2. договору виконавець надає акт наданих послуг замовнику, а замовник зобов`язаний у термін 10 (десяти) календарних днів надати виконавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову його підписання з зазначенням конкретних недоліків наданих послуг. У випадку, якщо замовник в термін 10 (десяти) календарних днів не підписує отриманий від виконавця акт наданих послуг чи не надає виконавцю мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за ініціативою однієї зі сторін у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пункту 7.2. договору усі суперечки, що виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні домовленості - у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

28.03.2024 між сторонами підписано акт надання послуг №3-03.2023 (т. 1 а.с. 11).

Як вбачається із платіжної інструкції № 310 від 28 березня 2023 року позивачем сплачено на користь відповідача 31 600,00 гривень із призначенням платежу «оплата за послуги оцінки майна згідно договору №3-38.03.2023 від 13.03.2023» (т. 1 а.с. 11 (зворотна сторона).

Як убачається із матеріалів справи за результатами виконання договору відповідачем надано позивачу:

- Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 38 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 308,6 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Володимирська, буд. 42, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 1 від 24.05.2023 (т. 1 а.с. 12-35);

-Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 41 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 1480,9 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Михайлівська, буд. 3, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 2 від 24.05.2023) (т. 1 а.с. 36-72);

-Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 60 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 605,8 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Розважів, вул. Миру, буд. 3, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 3 від 24.05.2023) (т. 1 а.с. 73-92).

Отримані від відповідача звіти про оцінку позивач листом від 29.11.2023 № 236 направив до Фонду державного майна України для рецензування (т. 1 а.с. 93).

Листом від 28.12.2023 № 10-5833900 "Щодо рецензування Звітів про оцінку" Фонд державного майна України повідомив позивача, що надані звіти про оцінку № 1-3 не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані.

У цьому ж листі Фонд державного майна України повідомив, що передав звіти про оцінку № 1-3 та рецензії на них на розгляд Екзаменаційної комісії для прийняття відповідного рішення. Згідно додатку до листа долучено рецензії на звіти про оцінку № 1-3 (т. 1 а.с. 94-101).

У матеріалах справи містяться рецензії на звіти з оцінки майна від 24.05.2023 (т. 1 а.с.95-101), за висновком яких звіти про оцінку класифікуються за ознакою абз.5 п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, як такі, що "не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані".

З метою усунення виявлених недоліків у виконаній роботі позивач звернувся до відповідача із претензією від 20.02.2024 року № 56-10-54/56-10, у якій повідомив про отримання рецензій на звіти, навів висновки, викладені у рецензіях та просив відповідача привести у відповідність до норм чинного законодавства розроблені звіти, а у разі неможливості замінити надані звіти, повернути позивачу отримані кошти у повному обсязі (т. 1 а.с. 102-103).

Відповіді на претензію, доказів повернення коштів матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про розірвання договору про надання послуг з незалежної оцінки від 13.03.2023 року та стягнення 31 600,00 гривень збитків.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору у судовому порядку та обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 31 600,00 гривень збитків.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно із частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предмет договору є однією із істотних умов договору, що визначає мету, зміст зобов`язань сторін та кінцевий результат виконання договору.

Предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору та не можуть виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Як убачається із матеріалів справи між сторонами укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки.

Відповідно до частини 1статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів урегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12.07.2001.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Згідно частини 1, частини 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна

Згідно частин 1, 4 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

У постанові від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19 Верховний Суд виснував, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.

За змістом пункту 2.1. договору, яким визначено вид робіт та їх вартість та пункту 3.1.1 договору, виконавець виконує оцінку майна та майнових прав шляхом складення Звіту про оцінку.

Приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом складеним в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, кінцевим результатом робіт визначених договором про надання послуг з оцінки майна від 13.03.2023 року є передача замовнику Звіту про оцінку майна з відповідними додатками щодо кожного погодженого сторонами об`єкта, що був предметом оцінки.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 904/115/22 зазначено, що визначальною ознакою договору підряду, яка відрізняє його, зокрема від договору надання послуг, є те, що предметом договору підряду є кінцевий результат виконуваних робіт, тоді як за договором надання послуг предметом є саме дія, що має, як правило, нематеріальний характер і невіддільна від джерела/одержувача.

Враховуючи, що предметом договору про надання послуг з оцінки майна від 13.03.2023 року є надання виконавцем замовнику звіту про оцінку майна, беручи до уваги зміст прав та обов`язків сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд), Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інші нормативно-правові акти з оцінки майна.

Відповідно до частин 1-3 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, що виявилося у наданні замовнику звітів про оцінку майна, які не відповідають вимогам по якості, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням.

Положеннями статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець виконує оцінку майна та майнових прав а саме: об`єктів державної власності, які належать до сфери управління ДСНС та зазнали шкоди/збитків внаслідок збройної агресії російської федерації 10ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області (перелік на оцінку надається в електронному вигляді та буде оформлений у додатках до звіту про оцінку). ДК 021:2015 79310000-0 Послуги з проведення ринкових досліджень.

Враховуючи зміст предмету договору, метою оцінки є визначення розміру шкоди/збитків, яких зазнали об`єкти державної власності, які належать до сфери управління ДСНС 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області внаслідок збройної агресії російської федерації.

За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у статті 193 ГК України.

Приписами частини 1 статті 857 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Як убачається із матеріалів справи за результатами виконання договору відповідачем надано позивачу:

- Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 38 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 308,6 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Володимирська, буд. 42, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 1 від 24.05.2023;

-Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 41 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 1480,9 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Михайлівська, буд. 3, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 2 від 24.05.2023);

-Звіт про оцінку розміру збитку, завданого будівлі 60 ДПРЧ 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, загальною площею 605,8 кв.м, розташованій за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Розважів, вул. Миру, буд. 3, під час проведення бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації" (далі - Звіт про оцінку 3 від 24.05.2023).

Із змісту висновків про вартість об`єкта оцінки за звітами про оцінку слідує, що метою оцінки є визначення розміру збитку, завданого проведенням бойових внаслідок агресії російської армії нежитловій будівлі з метою його відшкодування.

Згідно звітів про оцінку датою оцінки та датою складення звіту є 24.05.2023 року.

Судом установлено, що на підтвердження обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо якості виконаних звітів про оцінку майна позивач посилається на рецензії на Звіти про оцінку складені на його замовлення Фондом державного майна України від 19.12.2023 року, які долучені до листа Фонду державного майна України від 28.12.2023 року № 10-58-33900.

Приймаючи до уваги, що між сторонами укладено договір підряду та позивач у якості фактичних підстав позову послався на істотні недоліки у виконаних роботах за договором, які не можуть бути усунені, до правовідносин сторін підлягає застосуванню частина 3 статті 858 ЦК України, за змістом якої, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Згідно постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №904/7804/16 до предмета доказування з підстав, передбачених ч.3 ст.858 ЦК України, входять обставини, зокрема, щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності обставини істотних недоліків у виконаних роботах за договором, які не можуть бути усунені, судом враховано таке.

Положеннями частини 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є однією із форм оцінки майна, яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затверджене наказом Фонду державного майна України №1585/1 від 31.10.2011, визначає процедуру проведення рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, з метою забезпечення процедури рецензування з дотриманням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положень пунктів 62-67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 (далі- Положення про порядок рецензування).

У пункті 2.2 Положення про порядок рецензування зазначено, що рецензенти, що працюють в апараті Фонду державного майна України та його регіональних відділеннях, забезпечують рецензування звітів про оцінку майна у випадках прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації або іншим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі письмового запиту.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Положення про порядок рецензування, відповідно до положень статті 4 Закону рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна рецензентами Фонду державного майна України та його регіональних відділень забезпечується в межах повноважень, визначених Законом, положеннями пунктів 62-67 Національного стандарту №1, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна та посадовими інструкціями.

У пункті 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, наведено класифікацію звіту про оцінку майна за результатами його рецензування, згідно з якою рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

- звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

- звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

- звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

- звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Як убачається із змісту рецензій на Звіти про оцінку, що містяться у матеріалах справи, у висновках рецензента у графі «загальний висновок» зазначено, що звіт класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не можу бути використаний.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач прийняв виконані роботи шляхом підписання акту надання послуг №3-03.2023 від 28.03.2023 без жодних зауважень та здійснив оплату виконаних робіт 28.03.2023 року.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача з урахуванням обставин справи та доказів, що були досліджені судом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із матеріалів справи сторонами підписано та скріплено печатками акт надання послуг №3-03.2023 від 28.03.2023 року.

Разом з тим, звіти про оцінку, які є метою та кінцевим результатом виконання робіт, передбачених договором, складені відповідачем 24.05.2023 року.

Тобто, станом на дату підписання акту надання послуг 28.03.2023, звіти про оцінку складені не були та не передавалися замовнику, отже договір з боку виконавця виконано не було, а тому зміст такого акту оцінюється судом критично.

З інших доказів, що містяться у матеріалах справи також не вбачається, що належне виконання спірного договору з боку виконавця відбулося до 28.03.2023 року.

Положеннями частини 1, 2, 3 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до вимог частини 2 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач, який не є суб`єктом оціночної діяльності, при звичайному способі прийняття результатів робіт не міг встановити недоліків у виконаних роботах за договором про надання послуг з незалежної оцінки, оскільки такі недоліки можуть бути встановлені лише внаслідок рецензування звіту з оцінки майна та майнових прав оцінювачем, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працює у Фонді державного майна України.

Доводи відповідача, що за умовами договору звіти про оцінку не підлягали рецензуванню судом відхиляються.

Так, пунктом 11 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 передбачено, що рецензування звітів про оцінку збитків є обов`язковим у разі, якщо об`єктом оцінки є майно, яке належить до державної або комунальної форми власності. У такому випадку рецензування забезпечується Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями, органами місцевого самоврядування (якщо об`єктом оцінки є майно, що належить до комунальної власності), які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження майном і у складі яких працюють оцінювачі, та проводиться рецензентами, що працюють у Фонді державного майна України, його регіональних відділеннях, органах місцевого самоврядування (якщо об`єктом оцінки є майно, що належить до комунальної власності), або експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів. В інших випадках рецензування звіту про оцінку збитків здійснюється на запит особи, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки, за наявності конфліктів, спорів тощо та проводиться експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів.

У разі виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), зокрема спорів, які розглядаються в суді, неякісна (недостовірна) оцінка збитку встановлюється виключно за результатами рецензування звіту про оцінку збитків.

Якщо за результатом проведення рецензування звіту про оцінку збитків встановлено, що оцінка є неякісною (недостовірною), оцінка майна здійснюється повторно.

На вказаний наказ відповідач посилався у звітах про оцінку майна.

Судом установлено, що після отримання рецензій на звіти з оцінки, позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій повідомив про отримання рецензій на звіти, навів висновки, викладені у рецензіях та просив відповідача привести у відповідність до норм чинного законодавства розроблені звіти, а у разі неможливості замінити надані звіти, повернути позивачу отримані кошти у повному обсязі.

Із матеріалів справи слідує, що претензію отримано відповідачем 12.03.2024 року, проте відповіді на претензію або вчинення дій щодо усунення недоліків, зокрема повторної оцінки з боку відповідача здійснено не було.

Доводи відповідача стосовно незгоди із пунктом 10 рецензій на звіт з оцінки майна та майнових прав судом відхиляються, оскільки за умовами пункту 4.6 Положення про порядок рецензування, у разі незгоди оцінювача або суб`єкта оціночної діяльності із рецензією на звіт про оцінку майна він має право звернутися із відповідним листом до Фонду державного майна України.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із листом до Фонду державного майна України щодо незгоди із рецензіями на звіти з оцінки майна від 24.05.2023 року.

Доводи відповідача, що недоліки складених звітів обумовлені неналежним виконанням замовником свого обов`язку з надання необхідної документації та інформації судом оцінюються критично зважаючи на наступне.

За змістом частини 1 статті 848 ЦК України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 851 ЦК України визначено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідачем не надано суду належних доказів щодо попередження позивача про зупинення виконання робіт або про відмову від договору у зв`язку із неможливістю його виконання.

Надані сторонами скріншоти електронного листування не містять підтвердження обставин, на які посилається відповідач, оскільки із їх змісту неможливо встановити дату відправлення повідомлення, а також відношення змісту листування до конкретних об`єктів, що підлягали оцінці за договором.

У свою чергу, у звітах з оцінки майна складених відповідачем відсутні застереження щодо ненадання замовником документів, які є необхідними для достовірності та повноти складених звітів.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) викладено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Отже, наявними у справі доказами підтверджується обставина істотності недоліків у виконаних відповідачем роботах за договором та неможливість їх усунення, оскільки надані позивачу звіти про оцінку не можуть бути використані за своїм призначенням.

В силу вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями частини 2 статті 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

У зв`язку із істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір на підставі статті 651 ЦК України.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 1-3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Під час розгляду справи судом установлено обставину істотного порушення відповідачем умов договору внаслідок допущених недоліків у виконаній роботі, які є істотними та такими, що не можуть бути усунені.

Водночас, надаючи оцінку вимозі позивача про розірвання договору, судом враховано таке.

Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань не є тотожними поняттями.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Цю норму необхідно застосовувати у взаємозв`язку з загальними положеннями частини 2 статті 251 та частини 2 статті 252 ЦК України.

За статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині другій статті 252 ЦК України, має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини 1 статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною 2 статті 251, частиною 2 статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №912/1025/20, від 10.02.2021 у справі №908/288/20, від 04.04.2023 № 916/1349/21 та від 26.07.2023 у справі №914/1954/20, від 03 квітня 2024 року у справі № 910/21315/21.

Із системного аналізу вищезазначених норм ЦК України та умов договору, суд дійшов висновку, що застереження «та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором», яке міститься у пункті 8.1. договору, згідно якого договір діє до 01.12.2023 та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України.

Таким чином, строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2023 року.

Докази зміни строку дії договору за взаємною згодою сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розірвано може бути лише чинний договір (тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом про розірвання договору та прийняття відповідного судового рішення).

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 №910/97/22, від 20.09.2023 у справі №910/11390/22, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 від 03 квітня 2024 року у справі № 910/21315/21.

У постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено: "задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі №910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою.

Відповідно, право сторони розірвати договір, передбачене статтею 651 ЦК України, виникає лише щодо договору, який є чинним.

Із матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся 31.07.2024 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.

Враховуючи, що судом може бути розірвано лише чинний договір, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору про надання послуг з незалежної оцінки від 13.03.2023 року № 3-38.03.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна оцінка майнових прав» та 10 Державним пожежно-рятувальним загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 31 600,00 грн збитків судом враховано таке.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом частин 1-2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Судом установлено, що позивачем за договором сплачено на користь відповідача 31 600,00 гривень за виконання робіт з оцінки майна.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору щодо якості звітів про оцінку майна та неможливостю їх використання за призначенням з огляду на мету замовлення оцінки, позивач звертався до відповідача із вимогою усунути недоліки у виконаній роботі, а у разі неможливості усунення повернути сплачені позивачем кошти.

Судом установлено, що вимога позивача ні щодо усунення недоліків, ні щодо повернення коштів задоволена не була.

Згідно вимог частини 3 статті 858 ЦК України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право, зокрема вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1-3 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено обставину неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору та чинного законодавства під час підготовки звітів про оцінку майна, тобто наявна протиправна поведінка відповідача.

Між діями відповідача щодо виконання визначених договором робіт зі складання звітів про оцінку та понесеними витратами позивача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Витрати понесені позивачем є реальними збитками.

Судом ураховано, що у спірних правовідносинах вина відповідача презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас, відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, або повернення позивачу сплачених коштів, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність в діях відповідача всіх елементів господарського правопорушення: протиправної поведінки, вини, завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками.

Судом враховано, що розмір заявлених до відшкодування збитків та підстави для їх стягнення відповідачем не спростовано.

Враховуючи, наявність усіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача, а також те, що розмір заявлених до стягнення збитків є документально підтвердженим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 31 600,00 гривень збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зауважує таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено обґрунтованість позовних вимог в частині вимог про стягнення збитків та необхідність судового захисту порушених прав позивача.

До спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення статті 863 ЦК України, якою передбачено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Відповідач з посиланням на обставину підписання 28.03.2023 року сторонами акту наданих послуг стверджує, що строк позовної давності почав відліковуватися з 29.02.2023 та сплинув 29.03.2024 до звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо перебігу строку позовної давності, суд зазначає, що за правилами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Згідно з положеннями частини 1 статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач, який не є суб`єктом оціночної діяльності, при звичайному способі прийняття результатів робіт не міг встановити недоліків у виконаних роботах за договором про надання послуг з незалежної оцінки від 13.03.2023, оскільки такі недоліки можуть бути встановлені лише внаслідок рецензування звіту з оцінки майна та майнових прав оцінювачем, яке було здійснено 19.12.2023 та лист Фонду державного майна України до якого долучено рецензії складені за результатами рецензування звітів про оцінку майна отримано позивачем 22.01.2024 року.

Отже, про порушення своїх прав за договором позивач довідався 22.01.2024 року.

З позовом, що є предметом розгляду у цій справі позивач звернувся 31.07.2024 року, тобто у межах строку позовної давності.

Суд також звертає увагу, що за змістом пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про застосування строку позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 31 600,00 гривень, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було оплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог немайнового та майнового характеру. Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у розмірі 6 056,00 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем подано до господарського суду позовну заяву через систему "Електронний суд".

Враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 4 844,8 гривень (3028,00 гривень х 2 х 0,8 = 4 844,8 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 435492128 від 26.07.2024 сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень, що на 1 211,20 гривень більше ніж встановлено законом ((6 056,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 4 844,80 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 1 211,20 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 1 211,20 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 1 211,20 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав" (22041, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Вишенька, вулиця Поліна, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 40770249) на користь 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 38085578) грошові кошти у розмірі 31 600,00 гривень (тридцять одна тисяча шістсот гривень) та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині вимог про розірвання договору від 13.03.2023 № 3-38.03.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна оцінка майнових прав» та 10 Державним пожежно-рятувальним загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Судові витрати зі сплати 2 422,40 гривень судового збору покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 06 січня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.