Рішення

від 07.01.2025 по справі 905/1432/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.01.2025 Справа №905/1432/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи за

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Верстатобудівник", м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 311209,67грн.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Верстатобудівник", про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 305972,87грн. за період січень-червень 2024 року, 3% річних у розмірі 2545,78грн., інфляційних витрат у розмірі 2691,02грн., всього - 311209,67грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Вільна (строкова)", щодо оплати рахунків, отриманих від постачальника, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у січні-червні 2024 року електричну енергію, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та процентів річних.

Ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Поштове відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі) надіслане судом на поштову адресу відповідача у місті Краматорську, повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Електронний примірник ухвали від 11.11.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 12.11.2024 о 20:11, про що в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» сформовано довідку «про доставку електронного листа».

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки ухвалу від 11.11.2024 доставлено відповідачу 12.11.2024 о 20:11год., то вважається, що останній отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" - 13.11.2024.

У пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, з огляду на те, що ухвала від 11.11.2024 була отримана відповідачем 13.11.2024, відзив мав бути поданий до суду 28.11.2024 включно.

Копія ухвали також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.

Отже відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі.

12.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява, в якій повідомлено про те, що відповідачем 23.11.2024 здійснений платіж в сумі 305972,87грн., який зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості за січень-червень 2024 року. Таким чином, заборгованість за січень-червень 2024 року оплачена відповідачем у повному обсязі. Залишились несплаченими 3% річних у розмірі 2545,78грн., нараховані у період з 20.02.2024 по 30.08.2024 та інфляційні у розмірі 2691,02грн., нараховані з 01.03.2024 по 30.06.2024, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань зі сплати електроенергії, спожитої у січні-червні 2024 року.

Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

Відповідно до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила РРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.

За приписами п.1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Відповідно до п.3.1.5 ПРРЕЕ електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергопостачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.

Згідно з п.3.2.5. розділу ІІІ ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

За приписами п. 3.1.7., 3.1.9. розділу ІІІ ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальгістю «Донецькі енергетичні послуги», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верстатобудівник", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2546 шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

До матеріалів справи позивачем надано цей договір, заяву-приєднання до договору та комерційну пропозицію «Вільна (строкова)» постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", яка є додатком до договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до пункту 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).

У пункті 5.6. договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший, не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того як, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пункт 6.2. договору).

Такому обов`язку споживача відповідає право постачальника отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (пункт 7.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1. договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (пункт 13.1. договору).

У пункті 4.2. Комерційної пропозиції визначено, що прийняттям даної Комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли в рахунок з оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), між відповідними рахунками (розрахунковий та поточний із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.

Пунком 5.1. Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється: - 100% вартості фактичного обсягу споживання оплачується не пізніше 10 числа після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 6.3. Комерційної пропозиції, рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживання про покази засобу обліку постачальником або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п.5.1. Комерційної пропозиції.

Акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача (пункт 6.4. договору).

Згідно з пунктом 9.1. Комерційної пропозиції, договір на умовах даної Комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду з 01.10.2021, але не раніше дати підписання цієї Комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 3 календарних місяців і діє до 30.09.2022, та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п.5.1. цієї Комерційної пропозиції.

Доказів подання заяв про припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим і враховується судом під час розгляду справи.

На виконання вказаних умов договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії у період січень-червень 2024 року на загальну суму 305972,87грн., на підтвердження чого до позовної заяви додані акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень-червень 2024 року та сформовані рахунки за спожиту електроенергію №2546 за січень 2024 року від 05.02.2024 на суму 76148,21грн, №2546 за лютий 2024 року на суму 64835,82грн, №2546 за березень 2024 року на суму 61613,33грн, №2546 за квітень 2024 року на суму 51701,16грн, №2546 за травень 2024 року на суму 45049,21грн, №2546 за червень 2024 року на суму 6625,14грн.

Акти та рахунки за січень-червень 2024 року підписані та скріплені печаткою з боку підприємства постачальника.

Як зазначає позивач, документи щодо кількості спожитої електроенергії (рахунки та акти прийому-передачі), позивачем надано на електронні адреси відповідача stankom@ukr.net, Saenko.tradex@gmail.com.

Відповідач в порушення умов договору та Комерційної пропозиції до нього своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати фактично отриманої та спожитої електричної енергії не виконав.

Таким чином, за твердженнями позивача, заборгованість за договором становить 305972,87грн за період січень-червень 2024 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ «Верстатобудівник» заборгованості в сумі 305972,87грн, з яких: 305972,87грн. - основний борг, 2545,78грн. - 3% річних, 2691,02грн. - інфляційні втрати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, всилу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1, 3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем поставлено електричну енергію та сформовано рахунки за спожиту електроенергію за період січень-червень 2024 року на загальну суму 305972,87грн.

Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).

Відповідно до пункту 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунком 5.1. Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється: - 100% вартості фактичного обсягу споживання оплачується не пізніше 10 числа після закінчення розрахунковог періоду.

Згідно з пунктом 6.3. Комерційної пропозиції, рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засобу обліку постачальника або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п.5.1. Комерційної пропозиції.

Відповідачем не надано доказів оскарження вказаних у рахунках позивача обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз`яснень щодо виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії.

Даних про інші обсяги спожитої електричної енергії відповідачем також не надано. Відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

Відповідач одержував вищезгадані акти та рахунки, та був обізнаний про виникнення обов`язку зі своєчасної та повної оплати вартості за спожиту електроенергію.

Суд зазначає, що процедура оскарження даних ОСР та ППКО щодо обсягів споживання електричної енергії передбачена кодексом комерційного обліку електричної енергії, однак відповідач не надав до суду доказів оскарження зазначених відомостей.

Враховуючи, що матеріали даної справи не містять обґрунтованих заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірний період в обсягах, які визначені позивачем, строк оплати за вказаними рахункми на теперішній час є таким, що настав.

12.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява, в якій повідомлено про те, що відповідачем 23.11.2024 здійснений платіж в сумі 305972,87грн., який зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості за січень-червень 2024 року. Таким чном, заборгованість за січень-червень 2024 року оплачена відповідачем у повному обсязі. Залишились несплаченими 3% річних у розмірі 2545,78грн., нараховані у період з 20.02.2024 по 30.08.2024 та інфляційні у розмірі 2691,02грн., нараховані з 01.03.2024 по 30.06.2024, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по сплаті електроенергії, спожитої у січні-червні 2024 року.

На підтвердження оплати до заяви додано виписки по особовому рахунку за період 23.11.2024-23.11.2024.

Таким чином, судом встановлено, що після подання позивачем позову та до початку розгляду справи по суті відповідач сплатив заборгованість в сумі 305972,87грн., отже предмет спору в частині стягнення боргу в сумі 305972,87грн. у даній справі відсутній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частини 3 та 5 статті 231 ГПК україни).

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

У зв`язку з тим, що відповідач сплатив борг в сумі 305972,87, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалося вище, окрім суми основного боргу, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2545,78грн., інфляційні втрати у розмірі 2691,02грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком ціни позову, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних в сумі 2545,78грн. за прострочення оплати, виставлених рахунків на оплату спожитої електричної енергії за січень-червень 2024 року на суму боргу 305972,87грн. Розрахунок проведено по кожному акту окремо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно визначені періоди нарахувань та наданий розрахунок є арифметично правильним. Таким чином позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 2545,87грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період нарахування березень - червень 2024 року, судом встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахувань та наданий розрахунок є арифметично правильним. Таким чином позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 2691,02грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат:

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем про пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до пункту 5 вищевказаної статті сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У позовній заяві позивач просить покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань, часткова оплата заявленої до стягнення суми здійснена після порушення провадження у даній справі, враховуючи клопотання позивача про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумм 3734,52грн.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 165, 231, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №905/1432/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верстатобудівник» в частині стягнення суми основного боргу 305972,87грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верстатобудівник» про стягнення 2545,78грн - 3% річних, 2691,02грн. - інфляційних втрат, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верстатобудівник» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Стрийська (Сахалінська), буд.4; код ЄДРПОУ 32441930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 4 д; код ЄДРПОУ 42086719) 3% річних у розмірі 2545,78грн., інфляційні втрати у розмірі 2691,02грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 3734,52грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 07.01.2025.

Суддя М.О. Лейба