Рішення

від 07.01.2025 по справі 908/2689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/180/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 Справа № 908/2689/24

м.Запоріжжя

За позовом: Фізичної особи - підприємця Абакумова Дмитра Олександровича , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА», Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення суми 180000,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Абакумова Дмитра Олександровича про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» попередньої оплати у розмірі 180000,00 грн

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 04.10.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2689/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 11.10.2024 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.10.2024, після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2689/24, присвоєно номер провадження справи 9/180/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням пояснень, наведених у заяві позивача про усунення недоліків позовної заяви. Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару (продукції) за договором поставки № 458 від 27.09.2021, за який позивачем внесено часткову попередню оплату в сумі 180000,00 грн за платіжним дорученням № 261 від 23.02.2022. У позовній заяві, зокрема, зазначено, що станом на дату звернення до суду з позовом строк дії договору поставки закінчився; суму передплати за товар відповідач позивачу не повернув. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 203, 206, 208, 509, 525, 526, 530, 610, 631, 663, 664, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору поставки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.11.2024), проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, про наступне. 27 вересня 2021 року між ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» та Фізичною особою-підприємцем Абакумовим Дмитром Олександровичем дійсно укладено договір поставки № 458, що відповідачем не заперечується. Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець оплачує 30% вартості товару на умовах попередньої оплати та 70% вартості товару - по факту готовності обладнання. Загальна вартість товару складає 1262700,00 грн з ПДВ. За умовами п. 5.2 договору позивач мав би сплатити попередню оплату у розмірі 30% від вартості товару у розмірі 378810,00 грн. На рахунок ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» грошові кошти у розмірі 378 810,00 грн. від ФОП Абакумова Д.О. в рахунок попередньої оплати не поступало. Позивачем до позову долучено платіжне доручення № 261 від 23 лютого 2022 року про перерахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 180000,00 грн із зазначенням призначення платежу «сплата згідно рахунку-фактури № ПМ-0000019 від 28.12.2021, проте відповідачем зазначений рахунок не виставлявся. Позивач в заяві про усунення недоліків від 13.10.2024 року зазначив, що оплата коштів у розмірі 180000,00 грн здійснена ФОП Абакумовим Д.О. на користь ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» 23.02.2022, на підставі умов договору, без отримання рахунку. Однак договір не має жодної умови на виконання якої позивач мав би сплатити кошти у розмірі 180000,00 грн. Жодної із сум оплати вартості товару, визначених умовами п. 5.2 договору, на рахунок відповідача не надходило. Позивач не надав допустимих доказів, якими обґрунтовує підстави заявлених позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» (Продавець, відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Абакумовим Дмитром Олександровичем (Покупець, позивач у справі) 27 вересня 2021 року був укладений договір поставки № 458 (далі - Договір), за умовами якого Продавець відповідно до умов цього Договору та Специфікації № 1 до договору зобов`язався поставити і передати у власність Покупця Продукцію (далі по тексту - товар), а Покупець - прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього Договору та Специфікації № 1 до нього. Специфікація № 1 є невід`ємною частиною цього договору, в ній вказані умови (в т.ч. базисні умови) поставки товару (асортимент, кількість, ціна) (п. 1.1 Договору).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні. Загальна вартість товару вказана у Специфікації № 1.

У підписаній сторонами Специфікації № 1 від 27.09.2021 до Договору визначено найменування товару: Автоматична установка мийки та наповнення КЕГ - 1 шт, його ціна - 1262700,00 грн з ПДВ та обумовлено, що загальна вартість товару встановлюється у валюті України - гривні, і складає 1262700,00 грн (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ, що становить еквівалент 41400,00 Євро на дату складання договору 30,5 грн за курсом НБУ.

В п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору визначені наступні умови платежів. Валюта платежу - гривня України. Покупець оплачує: - 30% вартості Товару на умовах попередньої оплати; - 70% вартості Товару по факту готовності обладнання. Датою платежу вважається дата надходження суми платежу на рахунок Продавця.

За змістом п. 4.3. Договору, платежі згідно з п.5.2 Договору повинні бути розраховані виходячи з курсу продажу євро до гривні, встановленим НБУ у день здійснення платежу. Загальна гривнева вартість договору підлягає зміні у випадку зміни курсу євро до гривні на 3% на момент здійснення чергового платежу. На дату повного розрахунку, у відповідності з даним пунктом, оформлюється Акт коректування гривневої вартості Договору.

В п. 3.1 Договору визначено, що термін виготовлення обладнання - до 28 квітня 2022 року.

Згідно з п. 3.3. та п. 3.4 Договору, після письмового повідомлення, відправленого через офіційну електронну адресу Продавця Покупцю, на його офіційну електрону адресу про готовність відвантаження Товару зі складу Продавця, розташованого за адресою: Україна, Запорізька область, місто Мелітополь, Каховське шосе, будинок 8, на адресу Покупця, останній зобов`язаний протягом трьох робочих днів прийняти Товар належної якості в місці його поставки. Приймання-передача Товару здійснюється Покупцем згідно видаткової накладної. Датою передачі Товару є дата складання видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.2. Договору датою поставки вважається дата надання товару Продавцем в розпорядження Покупця або іншої особи, призначеної Покупцем, в місці поставки.

Згідно з п. 9.4. Договору, Продавець зобов`язаний повернути Покупцю передоплату в повному розмірі, якщо товар не може бути поставлений у відповідності до умов цього Договору. Повернення передоплати повинно бути проведено до закінчення 60 календарних днів з моменту її перерахування.

В п.11.1. Договору визначено, що останній діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Згідно з платіжним дорученням № 261 від 23.02.2022 (арк.с. 11), Абакумов Дмитро Олександрович перерахував на рахунок ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» (код ЄДРПОУ 39322425) суму 180000,00 грн. У призначенні платежу вказано: «Сплата згідно рахунку-фактури № ПМ 0000019 від 28.12.2021 у сумі 150000,00 грн, ПДВ - 20% 30000,00 грн».

У позовній заяві зазначено, що відповідач у встановлений Договором строк - до 28 квітня 2022 року зобов`язання щодо поставки товару не виконав, суму попередньої оплати за товар також не повернув. Вказане стало підставою для звернення ФОП Абакумова Д.О. до суду з позовом про стягнення з ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» суми попередньої оплати у розмірі 180000,00 грн, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2689/24.

Ухвалою суду від 11.10.2024 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання копії рахунку-фактури № ПМ-0000019від 28.12.2021, на який позивач посилався у позовній заяві.

У заяві про усунення недоліків позивач на виконання ухвали суду від 11.10.2024 повідомив, що посилання у описовій частині позову на рахунок-фактуру № ПМ-0000019 від 28.12.2021, як на підставу перерахування коштів, є помилкою; оплата коштів у розмірі 180000,00 грн здійснена позивачем відповідачу на підставі умов договору, без отримання рахунку.

Відповідач заперечуючи проти позову, зокрема, зазначив, що за умовами п. 5.2 договору позивач мав би сплатити попередню оплату у розмірі 30% від вартості товару - у розмірі 378810,00 грн; грошові кошти у зазначеному розмірі в рахунок попередньої оплати товару від ФОП Абакумова Д.О не поступали. Рахунок-фактура № ПМ-0000019 від 28.12.2021 відповідачем не виставлявся; договір не має жодної умови на виконання якої позивач мав би сплатити кошти у розмірі 180000,00 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки, в тому числі, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту положень ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З положень ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №916/286/20, зокрема, зазначалось, що у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі №924/233/18 акцентував, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

З положень ч. 3 ст. 2, ст.ст. 7, 11, 13 Господарського процесуального кодексу України слідує, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Вирішуючи спір суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Суд виходить з того, що в засаді добросовісності, а саме при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Як встановлено судом вище, позивачем за платіжним дорученням № 261 від 23.02.2022 було перераховано на рахунок відповідача - ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» суму 180000,00 грн, яка, як стверджує позивач, є попередньою оплатою за товар за укладеним сторонами договором поставки № 458 від 27.09.2021. При цьому, Договір поставки не містить умов щодо перерахування суми попередньої оплати на підставі виставленого Продавцем рахунку.

Доказів наявності інших правовідносин сторін, окрім правовідносин, що виникли на підставі договору поставки № 458 від 27.09.2021, сторонами суду не надано.

Відповідач у відзиві зазначив, що факт укладення між ТОВ «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА» та ФОП Абакумовим Дмитром Олександровичем договору поставки № 458 ним не заперечується.

Так само не заперечно відповідачем і факт отримання від позивача суми 180000,00 грн, перерахованої за платіжним дорученням № 261 від 23.02.2024.

При цьому, відповідачем не зазначено та не надано жодних доказів наявності будь-яких інших правових підстав для отримання вказаної суми від позивача, ніж договір поставки № 458 від 27.09.2021.

Крім того, не надано відповідачем й доказів того, що ним надавались позивачу заперечення стосовно того, що оплата за платіжним дорученням № 261 від 23.02.2024 здійснена на підставі рахунку-фактури № ПМ-0000019 від 28.12.2021, який ним не виставлявся.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позивач мав би сплатити попередню оплату у розмірі 30% від вартості товару - у розмірі 378810,00 грн та договір не містить жодної умови на виконання якої позивач мав би сплатити кошти у розмірі 180000,00 грн.

Проте жодних заперечень щодо отриманих від позивача коштів, в т.ч. їх розміру, відповідач позивачу не висував.

В п. 3.1 Договору визначено термін виготовлення обладнання - до 28 квітня 2022 року.

Докази виконання відповідачем зобов`язання щодо виготовлення товару у визначений договором термін та повідомлення відповідачем позивача про готовність товару до передання, як то визначено в п. 3.1 та п. 3.3 Договору, в матеріалах справи відсутні.

В частині 2 ст. 693 ЦК України визначено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 9.4. Договору, Продавець зобов`язаний повернути Покупцю передоплату в повному розмірі, якщо товар не може бути поставлений у відповідності до умов цього Договору. Повернення передоплати повинно бути проведено до закінчення 60 календарних днів з моменту її перерахування.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачем надані докази на підтвердження своїх вимог щодо стягнення з відповідача суми 180000,00 грн попередньої оплати за товар.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог суду не надав. Доказів поставки позивачу обумовленого Договором товару або повернення йому суми попередньої оплати згідно з умовами п. 9.4 договору матеріали справи не містять.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 180000,00 грн попередньої оплати є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 16786125 від 21.08.2024 про сплату суми 3028,00 грн судового збору.

Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», за подання цієї позовної заяви позивач із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.

З урахуванням викладеного та відповідно до положень статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА», код ЄДРПОУ 39322425 (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграда, буд. 3-А) на користь Фізичної особи - підприємця Абакумова Дмитра Олександровича , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) суму 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛИТОПОЛЬПРОДМАШ УКРАИНА», код ЄДРПОУ 39322425 (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграда, буд. 3-А) на користь Фізичної особи - підприємця Абакумова Дмитра Олександровича , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 07.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва