Рішення

від 07.01.2025 по справі 909/1074/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1074/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1074/24 за позовом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 34 094,66 грн.

Суть спору.

Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 34 094,66 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на той факт, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач, за період з 01.09.2022 по 30.06.2024, зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 для розгляду справи № 909/1074/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/1074/24; відповідно до приписів статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та представника позивача Пітеляк Владислави Ярославівни - 08.11.2024 17:26.

У зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 08.11.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/1074/24 від 08.11.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Відповідно до Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, в редакції рішення Івано-Франківської міської ради від 10 червня 2022 р. № 101-25, Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10 червня 2022 р. № 99-25, головним спеціалістом відділу контролю та правового забезпечення Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Срібняком Р. З., у присутності свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 2610100000:08:004:0187) на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Повідомлення (вих. № 248/34.3-02/18в від 15.06.2023) про проведення обстеження в період з 03.07.2023 по 13.07.2023 направлялось на адресу відповідача, як землекористувача та власника нерухомого майна, рекомендованим листом (фіскальний чек від 16.06.2023).

06 липня 2023 року за результатами цього обстеження головним спеціалістом відділу контролю та правового забезпечення Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Срібняком Р. З., з участю ОСОБА_1 та Перегінець С. І., складено акт № 67 обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування нежитлових будівель Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-20".

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено таке:

- відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Арго-20" не перебуває в стані припинення;

- відповідно до даних з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер довідки 335640906 від 14.06.2023), ТОВ "Арго-20" належить на праві власності нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 31985395). Дата державної реєстрації 05.11.2010. Підстава - рішення суду, 12/92-18/98, 05.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області;

- земельна ділянка, на якій здійснювалося обстеження за актом № 67, сформована та їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:004:0187. Земельна ділянка для обслуговування нежитлових будівель розміщена в північній частині міста, частково огороджена. Розміщення внутрішньо квартально на території колишніх складів. Із північної сторони ділянка межує із земельними ділянками кадастровий номер 2610100000:08:004:0186 та кадастровий номер 2610100000:08:004:0134, зі східної сторони ділянка межує з земельними ділянками кадастровий номер 2610100000:08:004:0082, кадастровий номер 2610100000:08:004:0083 та кадастровий номер 2610100000:08:004:0054, з південної сторони ділянка межує земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:004:0029, з західної сторони з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:004:0047;

- на обстежуваній земельній ділянці збудована триповерхова будівля до якої з північної сторони прибудовано одноповерхову будівлю;

- на день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки із землекористувачем;

- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5600649522022 від 01.09.2022 року, земельна ділянка площею 0,0757 га із кадастровим номером 2610100000:08:004:0187 має цільове призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; місце розташування - Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48-р; дата державної реєстрації земельної ділянки 01.09.2022.

Викладені в акті № 67 обстеження земельної ділянки від 06 липня 2023 р. обставини підтверджуються доданою до позовної заяви інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 390742007 від 13.08.2024), відповідно до якої відповідачу належать 1/1 нежитлових будівель; адреса нерухомого майна: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48р; реєстраційний номер майна: 31985395. Власником земельної ділянки площею 0,0757 га із кадастровим номером 2610100000:08:004:0187 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2715152526101) є Івано-Франківська міська рада; земельна ділянка зареєстрована в державному земельному кадастрі 01.09.2022, місце розташування: м. Івано-Франківськ, вул. Гктьмана Сагайдачного, 48-р (Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5600649522022 від 01.09.2022).

З метою досудового врегулювання спору, 24.04.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 23.04.2024 № 442/01-18/19в з пропозицією добровільно сплатити 24 612,05 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 (розрахунок суми додано до позовної заяви); докази направлення останньої наявні в матеріалах справи. Надіслана позивачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади, за період з 01.09.2022 по 30.06.2024, становить 34 094,66 грн (розрахунок суми додано до позовної заяви).

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивач долучив до позовної заяви копії: витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.11.2022 № 15082, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2022 рік складає 552 748,43 грн; витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.06.2023 № 4282, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2023 рік - 635 647,45 грн; витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.07.2024 № 2823, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік - 667 959,53 грн.

Листом № 11151/5/09-19-04-01-05 від 28.08.2024 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомило про відсутність декларування відповідачем плати за землю у 2022-2024 роках (станом на 28.08.2024).

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з частиною 1 статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту інформаційних даних з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,0757 га, кадастровий номер 2610100000:08:004:0187, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48р, сформована як об`єкт цивільних прав - 01.09.2022.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.11.2022 № 15082 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2022 рік складає 552 748,43 грн; згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.06.2023 № 4282 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2023 рік - 635 647,45 грн; згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.07.2024 № 2823 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік - 667 959,53 грн.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі трьох відсотків, що відповідає додатку 3 до Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням 27 сесії Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 року № 148-27.

Суд встановив, що відповідач здійснює користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Внаслідок цього позивач як власник земельної ділянки за період з 01.09.2022 по 30.06.2024 не отримав орендну плату за землю.

При перевірці розрахунку позивача судом встановлено, що останній помилився в розрахунку щодо нарахування суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.09.2022 по 31.12.2022.

Суд звертає увагу позивача, що згідно вимог Податкового кодексу України, плата за землю сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, тобто визначається у рівному розмірі в місяць впродовж року, як 1/12 річної орендної плати за місяць (п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). В порушення наведеного позивач визначив суму безпідставно збережених коштів виходячи з обрахованого ним розміру щоденної плати за землю, що не передбачено законом.

За розрахунком суду сума безпідставно збережених коштів за використання відповідачем земельної ділянки позивача за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 - 5527,48 грн (552 748,43 грн ? 3% : 12 ? 4).

За наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно збережених коштів, за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, в сумі 15,15 грн (5542,63 - 5527,48) за безпідставністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до частин 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - cтягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" на користь Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області 34 079,51 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Судові витрати.

Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1281 від 01 листопада 2024 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в сумі 34 079,51 грн (34 079,51 / 34 094,66 = 0,999555, або 99,96%), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 2421,43 грн, а 0,97 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 34 094,66 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 48 Р ідентифікаційний код юридичної особи: 34084591) на користь Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 33644700) 34079 (тридцять чотири тисячі сімдесят дев`ять) грн 51 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одну) грн 43 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 15,15 грн.

Судовий збір в сумі 0,97 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк