Рішення

від 07.01.2025 по справі 909/913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/913/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009

до відповідача: Громадської організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції", вул. Є. Коновальця, буд. 13 В, офіс 17, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 171631,31 грн, а саме: 127328,58 грн - основного боргу, 34994,74 грн - інфляційних збитків, 9307,99 грн - 3% річних,

встановив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Громадської організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції" про стягнення заборгованості в сумі 171631,31 грн, а саме: 127328,58 грн - основного боргу, 34994,74 грн - інфляційних збитків, 9307,99 грн - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 03.10.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Копію ухвали від 03.10.2024, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням, згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: вул. Є. Коновальця, буд. 13 В, офіс 17, м. Івано-Франківськ, 76018.

Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ "Укрпошта" 11.10.2024. На конверті прикріплено довідку ф.20, в якій зазначено підставу повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Виходячи зі змісту положень статей 120, 242 ГПК України та Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮОФОПГФ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена стаття 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання теплової енергії від 08.01.2022 щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, внаслідок чого виник борг за поставлену теплову енергію у сумі 127328,58 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач керуючись ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 34994,74 грн інфляційних збитків, 9307,99 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 530, 549, 610, 612, 625, 626, 634, 903 ЦК України, ст. 173, 230 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

У відповідності до пункту 3.1 Статуту Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", останнє створено з метою здійснення в інтересах Івано- Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, надання послуг з постачання гарячої води, тощо (пункт 3.2 Статуту). Статут підприємства у новій редакції, затверджено рішенням Івано-Франківської міської ради (34 сесія) 8 демократичного скликання від 10.03.2023 № 45-34 "Про збільшення статутного капіталу та затвердження нової редакції статуту Держаного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та розміщено на сайті Івано-Франківської міської ради у загальнодоступному режимі (http://www.namvk.if.ua/dt/840538/). Таким чином, позивач є виконавцем послуг теплопостачання та постачання гарячої води для усіх категорій споживачів у місті Івано- Франківську.

Згідно матеріалів справи, Громадська організація "Обласна спілка учасників антитерористичної операції", користується об`єктом нерухомого майна - нежитловими приміщеннями, розташованими на першому поверсі в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Нова, 19-А, на підставі договору від 25.08.2021 № 4088 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

25.11.2021 Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" засобами поштового зв`язку направило Громадській організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції" цінний лист з двома примірниками договору № 386 про постачання теплової енергії для підписання.

За даними трекінгу поштового відправлення 7601870299566, 08.12.2021 лист вручено представнику відповідача особисто.

Належним чином оформлений договір позивачу не повертався, проте й жодних заперечень, протоколу розбіжностей від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, позивач зазначає, що в порядку абз. 3 п.4 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", даний договір вважається укладеним з 08.01.2022.

Згідно п.1.1 укладеного між сторонами договору, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (як виробник) зобов`язується постачати Громадській організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції" (як споживачу) теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби. Опалювальним об`єктом за додатком №1 є приміщення реабілітаційного центру на вул. Нова, 19а в м. Івано-Франківську з відповідним тепловим навантаженням, визначеним в ньому.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг. Тарифи на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води встановлюються органами місцевого самоврядування в залежності від вимог, які містяться в чинному законодавстві та є обов`язковими до застосування з моменту набрання чинності (оприлюднення) такого рішення.

Згідно п. п. 2.4-2.5 договору, у разі зміни тарифів на послуги з постачання теплової енергії, теплопостачальна організація в односторонньому порядку без попереднього узгодження із споживачем застосовує нові тарифи. Зміни вартості будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися.

Пунктом 3.1.3 договору встановлене право споживача на отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством та умовами договору, при цьому такому праву прямо відповідає його обов`язок виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, визначений п. 3.2.2 договору.

В свою чергу, до обов`язку виробника, згідно п. 4.2.1 договору, належить забезпечувати постачання енергії споживачу в обсягах згідно з договором, якому відповідає його право на отримання оплати її вартості у відповідних обсягах та в терміни, встановлені договором (п.п. 5.6-5.8 договору).

Також, відповідно до п. 5.6. договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 5.8 договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках до 25 числа місяця наступного за звітним.

Як вказує позивач, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за період з жовтня 2021 року по листопад 2022 року (до моменту відключення споживача від централізованого опалення, що підтверджується актом про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2022), надало Громадській організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції", послуги з теплопостачання в обсягах, визначених в рахунках-фактурах, однак неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати цих послуг, призвело до утворення боргу перед позивачем у сумі 127328,58 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач керуючись ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 34994,74 грн інфляційних збитків, 9307,99 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначеннями термінів, наведеними у статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Нормою п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно матеріалів справи, 25.11.2021 позивачем направлено відповідачу проект договору № 386 про постачання теплової енергії. 08.12.2021 лист вручено представнику відповідача особисто. Однак, відповідач підписаний примірник договору не повернув, своїх заперечень або протоколу розбіжностей не надав.

Отже, згідно положень абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", даний договір вважається укладеним з 08.01.2022.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання". Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання").

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, у позовній заяві вказує про те, що за період з жовтня 2021 року по листопад 2022 року Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надало Громадській організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції", послуги з теплопостачання в обсягах, визначених в рахунках-фактурах.

Однак, враховуючи, що договір є укладеним з 08.01.2022, у відповідача відсутнє зобов`язання з оплати за послуги надані до укладення договору з 01.10.2021 по 07.01.2022.

Таким чином, зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг у відповідача виникло за період з 08.01.2022 по 30.11.2022. При цьому, послуги по теплопостачанню за листопад 2022 року включають витрати на загальнобудинкові потреби опалення, що підлягає оплаті навіть у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Також, згідно з пунктом 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 споживач не звільняється від оплати послуги в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Однак, відповідач у встановлені договором строки не здійснив оплату наданих позивачем послуг з поставки теплової енергії за період з 08.01.2022 по 30.11.2022, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг в розмірі 89154,26 грн.

Відповідачем будь яких доказів чи заперечень щодо наявності боргу суду не надано.

В решті частини заявленого до стягнення розміру боргу слід відмовити, враховуючи відсутність договірних зобов`язань між сторонами до 08.01.2022.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення 34994,74 грн інфляційних збитків, 9307,99 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вищевказаною нормою сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на прострочку виконання відповідачем договірних зобов`язань, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним, однак, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи дату виникнення договірних зобов`язань між сторонами.

За розрахунком суду, обґрунтованими є розмір 3% річних в сумі 6332,13 грн та 25367,08 грн інфляційних втрат. В решті заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити в зв`язку з безпідставністю.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 89154,26 грн основного боргу, 6332,13 грн 3% річних, 25367,08 грн інфляційних втрат. В решті слід відмовити.

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 76, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Громадської організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції" про стягнення заборгованості в сумі 171631,31 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Обласна спілка учасників антитерористичної операції", вул. Є.Коновальця, буд. 13 В, офіс 17, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 40020441) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, буд. 59 А, м.Івано-Франківськ, 76009 (ідентифікаційний код 03346058) 89154 (вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 26 коп. основного боргу, 6332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн 13 коп. 3% річних, 25367 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн 15 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 38174,32 грн основного боргу, 2975,86 3% річних, 9627,66 інфляційних втрат - відмовити.

Судовий збір в сумі 895,85 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.01.2025.

Суддя Неверовська Л. М.