Рішення

від 07.01.2025 по справі 910/10230/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.01.2025Справа № 910/10230/24За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпарксервісес"

про стягнення заборгованості в сумі 26581,83 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпарксервісес" (далі - відповідач) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2021-12/09 від 20.12.2021, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити орендну плату за користування фіксованих місць для паркування за період з листопада 2023 року по березень 2024 року.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було надіслано на його юридичну адресу копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Проте поштовий конверт із копією ухвали було повернуто поштою на адресу суду без вручення з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - Сторона-1) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінпарксервісес" (далі - Сторона-2) укладено договір №ДНП-2021-12/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - Договір) відповідно до умов п. 1.1 якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Чернігівська, 60-а (далі - майданчик для паркування), що включає 25 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (п. 3.1 Договору).

Майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акта повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п.7.14 (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору щомісяця до 1-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн.

Загальна ціна договору становить 178100 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 29683,33 грн (п. 4.2 Договору)

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяця, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Сторона-1 не пізніше 5-го числа місця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату (п. 4.4 Договору).

Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.3 цього Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов`язань щодо оплати (п.4.5. Договору).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації Стороні-1 майданчика для паркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 (далі - Правила) передбачено, зокрема, що: відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 5 Правил паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

05.07.2022 сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого Сторона-1 передала, а Сторона 2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 28 машиномісць за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Чернігівська, 60-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату, а також складались акти надання послуг за період з листопада 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 23074,50 грн.

Суд зазначає про те, що хоча вказані акти надання послуг за період з листопада 2023 року по березень 2024 року не підписані зі сторони відповідача, разом з тим, враховуючи положення п. 3.4 Договору, додані до матеріалів справи акти надання послуг вважаються підписаними відповідачем без зауважень.

Відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за користування орендованим майданчиком у вказаний період.

Згідно з ч. 1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 26581,83 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних у сумі 292,19 грн та інфляційних втрат у сумі 404,51 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені у сумі 2810,63 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2709,93 грн, у решті суми пені (100,70 грн) суд відмовляє.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпарксервісес" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 39, оф. 15; ідентифікаційний код 44520355) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ідентифікаційний код 35210739) 23074 (двадцять три тисячі сімдесят чотири) грн 50 коп. боргу, 404 (чотириста чотири) грн 51 коп. інфляційних втрат 292 (двісті дев`яносто дві) грн 19 коп. 3% річних, 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять) грн 93 коп. пені, а також 3016 (три тисячі шістнадцять) грн 53 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.