Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/6037/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 910/6037/24

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Шляхово-Будівельне управління № 41", Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе

про стягнення 364 905 грн. 10 коп.

Представники сторін:

позивача Людвик І.В;

відповідача Дев`ятка О.Г.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київенерго-Борг звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Шляхово-Будівельне управління № 41 про стягнення заборгованості у розмірі 364 905,10 грн., з яких: 302 795,10 грн. інфляційних втрат та 62 110,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 р. по справі № 911/2557/23 щодо стягнення з нього суми боргу в розмірі 762 814 грн. 15 коп., а тому позивачем нараховані інфляційні та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

12.08.2024 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» поданий відзив на позов, в якому вважає ТОВ «Київенерго-Борг» є неналежним позивачем у справі, а тому просить в суд в позові відмовити.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі № 911/2557/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від "06" травня 2024 р. стягнуто з ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» на користь ТОВ «Київенерго-борг» 762 814,15 грн. основного боргу, а також 11 442,21 грн. судового збору.

13.05.2024 за договором цесії № 2/130524-Ц ТОВ «Київенерго-борг» відступило на користь нового кредитора Приватного підприємства «Ернерінг борг» право вимоги первісного кредитора до божника (ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41») щодо виконання ним грошових зобов`язань в розмірі 774 256,36 грн.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що на підставі договору цесії з 13.05.2024 року до нового кредитора - Приватного підприємства «Ернерінг борг» перейшли майнові права на дебіторську заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію на суму 762 814,15 грн. разом із зобов`язанням зі сплати інфляційних та річних процентів, що можуть бути нараховані на цю суму.

05.09.2024 р. представником позивача через систему «Електронний суд» подана відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що основний борг, за несвоєчасну сплату якого нараховані 3% річних та інфляційна складова боргу, є боргом за спожиту теплову енергію за договором № 810346, який було укладено відповідачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго» (енергопостачальна компанія).

З травня 2018 року АЕК «Київенерго» не здійснювало діяльність з постачання теплової енергії відповідачу у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (Рішення Київської міської ради від 24 квітня 2018 року №517/4581).

Позивачем здійснено нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних за період прострочення відповідачем платежу протягом 26.08.21-12.05.2024, тобто за період, протягом якого прострочення мало місце саме перед позивачем.

Що стосується укладення позивачем та Приватним підприємством «Ернерінг-Борг» договору про відступлення права вимоги (цесії) від 13.05.2024 № 2/130524-ц сторони (стягувача) у справі 911/2557/23, то 17.05.2024 до такого договору були внесення зміни шляхом укладення додаткової угоди, якою пункт 1.2. договору доповнено таким реченням: «З укладенням цього договору до нового кредитора не передається та не переходить право вимоги до боржника щодо виконання додаткових зобов`язань, зокрема щодо сплати інфляційної складової боргу, 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, неустойки (пені), які виникли внаслідок прострочення боржником виконання зобов`язання за договором від 01.11.1998 р. № 810346.».

12.09.2024 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» подані заперечення на відповідь на відзив, в яких звертає увагу суду на те, що відповідно п. 1.1. договору новому кредитору передається права вимоги у розмірі 774 256,36 грн., а відповідно до п. 2.1. договору, за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору 774 256,36 грн., тобто ту саму суму, що свідчить про відсутність економічного сенсу для нового кредитора в укладанні даної угоди, отже дана угода не свідчить про здійснення її сторонами дійсної господарської діяльності.

Про укладення додаткової угоди стало відомо при розгляді справи по суті, яка не була додана до позовної заяви, тому подані докази не приймаються судом до уваги.

Ухвалою суду від 13.09.2024 р. закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

01.11.1998 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 810346 відповідно до п. 1.1. умов якого предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

25.08.2021 р. заборгованість, яка виникла у відповідача АТ "Київенерго" була придбана Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке у подальшому перейменовано у ТОВ «Київенерго-борг», що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 р. та витягом з додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 р.

АТ «К.Енерго» та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого позивачу передано майнові права на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на загальну суму 241 900 392,18 грн., у т.ч., як свідчить витяг з додатку №1 до акту, право вимоги на суму 762 814,15грн до відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі № 911/2557/23 позовні вимоги ТОВ «Київенерго-борг» задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» на користь ТОВ «Київенерго-борг» 762 814,15 грн. основного боргу, а також 11 442,21 грн. судового збору.

13.05.2024 за договором цесії № 2/130524-Ц ТОВ «Київенерго-борг» відступило на користь нового кредитора (приватне підприємство «Ернерінг борг») право вимоги первісного кредитора до божника (ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41») щодо виконання ним грошових зобов`язань в розмірі 774 256,36 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі № 911/2557/23, на підставі якого стягнуто з боржника на користь первісного кредитора 762 814 грн. 15 коп. основного боргу та 11 412 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 5.1. договору цесії договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2024 ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» платіжним дорученням № 943 сплатило на користь нового кредитора (ПП «Ернерінг борг») борг згідно рішення № 911/2557/23 та договору цесії від 13.05.2024 в сумі 774 256,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ч. 2 ст. 625 ЦК України, з огляду на приписи якої ним заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 26.08.2021 року по 12.05.2024 року в сумі 302 795,10 грн. та 3% річних в сумі 62 110,00 грн. за цей же період, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 762 814.15 грн.

Згідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, на підставі договору цесії з 13.05.2024 року до нового кредитора - приватного підприємства «Ернерінг борг» перейшли майнові права на дебіторську заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію на суму 762 814,15 грн. разом із зобов`язанням зі сплати інфляційних та процентів річних, що можуть бути нараховані на цю суму.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку позивачем неправильно визначена конкретна дата (подія), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання, оскільки такою датою позивач вважає 25.08.2021 р. (день придбання ним на аукціоні права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно до ч. 1 та 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, оскільки на момент подання позову, права кредитора за договором від 01.11.1998 №810346, який було укладено між відповідачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивачу не належали, він не може вважатися належним позивачем у даній справі, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.01.2025 року.

Суддя Л.Я. Мальована