Рішення

від 02.01.2025 по справі 914/2339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2025 Справа № 914/2339/24

За позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

в інтересах держави в особі: Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС», м. Львів

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від прокуратури: Ю. Германович

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Керівником Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.2024.

22.10.2024 підготовче засідання відкладено на 18.11.2024, про що позивача та відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

У зв`язку із замінуванням Господарського суду Львівської області 18.11.2024, судове засідання у визначений час не відбулося.

Ухвалою суду від 18.11.2024 підготовче засідання відкладено на 10.12.2024.

Ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті в судовому засіданні на 02.01.2025.

В судове засідання 02.01.2025 прокурор з`явився, дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС», що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 82610, Львівська область, с.Орів, вул. Шевченка,174.

Однак, такі були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/2339/24 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» про дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.

Позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як орендарем договору оренди землі від 20.11.2014, укладеного між між ГУ Держземагенства у Львівській області (станом на сьогодні - Трускавецька міська рада) та ТзОВ «Сколівська ВЕС», в частині своєчасної сплати орендної плати за користування об`єктом оренди. При цьому, як зазначено у позовній заяві, позивач не вживає належних заходів реагування спрямованих на стягнення несплачених орендних платежів. Враховуючи наведене, прокурор просить розірвати договір оренди землі від 20.11.2014 та зобов`язати відповідача повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради спірну земельну ділянку.

Позиція позивача.

У клопотанні від 15.10.2024 надісланому на адресу суду зазначив, що позовні вимоги Дрогобицької окружної прокуратури підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 80 ГПК України не скористався.

Обставини справи.

20.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (відповідач, за договором орендар) укладено договір оренди землі № 54/20/11-14 (ділянка № 6-о).

Згідно умов вказаного договору, орендодавець на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Львівській області від 11.09.2014 № 13-1672/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» надає в оренду земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, а орендар приймає земельну ділянку для будівництва і обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами села Орів, Сколівського району, Львівської області (п.1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1.0000 га, (гектарів) кадастровий номер 4624585200:03:000:0073, у тому числі - 1,0000 га (п.2). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 156 600 грн/га (п.5). Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8). Орендна плата складає 4698,00 грн на рік, встановлюється 3% від нормативної грошової оцінки згідно із ст.288.5.2, пункт а), розділу 13 Податкового Кодексу України. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами щомісячно (п.8). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Оренда плата за землю коригується після затвердження номативно-грошової оцінки земельної ділянки та оформляється окремим додатком до договору (п.10). Орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частинами, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду на р/р 33210812700528 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 37904831, одержувач платежу Орівська сільська рада (п.11). Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (п.14). Земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації вітрової електростанції ТОВ «Сколівська ВЕС», яка виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел (п.15). Цільове призначення земельної ділянки за КВЦПЗ: землі енергетики код 14.01 - для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (п.16). Умови збереження стану об`єкта оренди є використання його за цільовим призначенням та у відповідності до вимог законодавства України (п.17). Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення (з розробленням) проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є наказ ГУ Держземагенства у Львівській області від 28.03.2014 № ЛВ/4624588600:02:000/00002335. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря. Проект відведення земельної ділянки затверджено наказом ГУ Держземагенства у Львівській області від 11.09.2014 № 13-1672/16-14-СГ (п.18). Інші умови передачі земельної ділянки в оренду: передача земельної ділянки у суборенду без письмової згоди орендодавця забороняється (п.18). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.20). Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку (п.21). Орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку, якщо такий розмір перевищує розмір орендної плати встановленої за цим договором (п.28). Орендодавець зобов`язаний: передати орендарю по акту прийому-передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з договором (п.29). Орендар зобов`язаний: у відповідності до цього договору своєчасно вносити орендну плату; у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди (п.31). Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п.35). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.36). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду (статутного капіталу), передано у заставу, крім передбачених чинним законодавством України випадків (п.38). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію: Реєстраційна служба Сколівського районого управління юстиції Львівської області. Невід`ємними частинами договору є: наказ Головного управління Держземагентства у Львівській області від 11.09.2014 № 13-1672/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки»; план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); розрахунок орендної плати за земельну ділянку; акт приймання-передачі об`єкта оренди (п.41).

На виконання договору оренди землі, 20.11.2014 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки.

На підставі договору, 16.12.2014 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки з вищевказаним кадастровим номером загальною площею 1,0000 га (відомості про суб`єкта іншого речового права: територіальна

громада, орендодавець: Трускавецька міська рада, орендар - ТзОВ «Сколівська ВЕС», строк дії речового права - 49 років), номер запису про інше речове право 8137271. Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Крім того, як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.12.2021 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624585200:03:000:0073 за територіальною громадою в особі Трускавецької міської ради.

Таким чином, 13.12.2021 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до Трускавецької міської громади в особі міської ради, а позивач виступає орендодавцем вказаної ділянки за договором оренди землі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення взятих на себе за договором зобов`язань, відповідачем, з липня 2021 року не сплачувалась орендна плата, у зв`язку із чим в останнього утворилась заборгованість.

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ГУ ДПС у Львівській області від 25.07.2024, згідно якого ТзОВ «Сколівська ВЕС» допустила заборгованість зі сплати орендної плати за землю (Трускавецька ТГ), яка станом на 01.07.2024 становила 228,3 тис. грн. Органом державного контролю виставлено податкову вимогу, описано майно в податкову заставу, винесено рішення керівника про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу відповідно до п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Згідно поданих підприємством до органу державного контролю податкових декларацій з плати за землю за вказаним підприємством за 2021 рік нарахована сума орендної плати 32886 грн; за 2022 рік 64745,94 грн; за 2023 рік 78925,28 грн; за 2024 82950,42 грн. Крім того, інформовано, що від ТзОВ «Сколівська ВЕС» станом на 20.07.2024 сплата орендної плати відсутня.

Наявність заборгованості з орендної плати підтверджується також наявними в матеріалах справи листами органу місцевого самоврядування від 08.07.2024, 09.08.2024 та 04.09.2024, а також долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості.

Враховуючи наведене, зважаючи на систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 20.11.2014 № 54/20/11-14, прокурор просить суд розірвати вказаний договір та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Сколівська ВЕС повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624585200:03:000:0073, що знаходиться за межами села Орів в межах Трускавецької територіальної громади.

Оцінка суду.

Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.

Як встановлено положеннями ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор визначив органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Трускавецьку міську раду, яка з 13.12.2021 є власником спірної земельної ділянки, відповідно до ст. ст. 140, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 10, 16, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 83, 90, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 24 ЗУ «Про оренду землі».

Як вбачається з матеріалів справи, зверненню прокурора до суду передувала переписка з Трускавецькою міською радою.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Трускавецької міської ради із листами № 14.52/04-27-3292вих-24 від 12.06.2024 та № 14.52/04-27-4686вих-24 від 02.09.2024, у яких, серед іншого, просив повідомити, чи наявна у відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою, чи вживала міська рада заходів представницького характеру щодо відповідача з метою стягнення боргу і розірвання договору, чи знаходяться на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна.

У відповідь на вказані листи міською радою повідомлено, що у відповідача існує заборгованість, однак така не погашена. Заходи представницького характеру органом місцевого самоврядування не вживатимуться, а тому останній просить прокурора звернутись до суду із позовом. Крім цього, позивач вказав, що на відповідній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

В подальшому, прокурором направлено позивачу лист №14.52/04-27-4897вих-24 від 12.09.2024, у якому повідомлено про звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави.

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на порушення шляхом вчинення відповідних дій. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку площею 1,0000 га із кадастровим номером 4624585200:03:000:0073, до Трускавецької міської ради перейшли права та обов`язки попереднього орендодавця, тобто ГУ Держземагенства у Львівській області, за договором оренди землі № 54/20/11-14 від 20.11.2014.

Як передбачено ч.4 ст.1481 ЗК України, внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Статтею 32 ЗУ «Про оренду землі» також передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст.21 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (стаття 24), а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ст.25 ЗУ «Про оренду землі»).

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 4624585200:03:000:0073, а також наявність у ТОВ «Сколівська ВЕС» заборгованості за орендною платою за землю, яка виникла за період з липня 2021 року по червень 2024 року. Жодних платежів за вказаний період відповідачем здійснено не було. Доказів зворотнього суду не подано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено взяте на себе договірне зобов`язання, внаслідок систематичного невиконання взятих на себе обов`язків орендаря.

В даному випадку прокурор звернувся до суду із матеріально-правовими вимогами немайнового характеру про розірвання договору оренди землі та повернення на користь позивача земельної ділянки із кадастровим номером 4624585200:03:000:0073, посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендних платежів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення, між сторонами продовжують існувати договірні орендні відносини, оскільки згідно з п.8 договору оренди землі, його укладено на 49 років.

Згідно із ст. ст. 31, 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Схожі за змістом умови узгоджено сторонами у п.36 договору оренди землі № 54/20/11-14 (ділянка № 6-о) від 20.11.2014.

Статтею 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23).

За приписами ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Згідно зі ст. ст. 13, 15, 21 ЗУ «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає земельну ділянку в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. У результаті порушення цього інтересу сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23).

Враховуючи те, що відповідачем не здійснювалася сплата орендних платежів за період з липня 2021 року по червень 2024 року, таке неналежне виконання договірного зобов`язання значною мірою позбавило орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що допущене відповідачем порушення слід визнавати істотним у розумінні ст.651 ЦК України, а тому позовна вимога про розірвання договору є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи розірвання судом договору оренди землі, вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу орендовану земельну ділянку також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Розірвати договір оренди землі № 54/20/11-14 від 20.11.2014 між Трускавецькою міською радою (82200, Львівська область, м.Трускавець вул. Бориславська, 2, ідентифікаційний код 26230588) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82610, Львівська область, Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174; ідентифікаційний код 38740608) щодо земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 4624585200:03:000:0073, що знаходиться за межами села Орів в межах Трускавецької територіальної громади.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82610, Львівська область, Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174; ідентифікаційний код 38740608) повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м.Трускавець вул. Бориславська, 2, ідентифікаційний код 26230588) земельну ділянку площею 1,0000 га із кадастровим номером 4624585200:03:000:0073.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (82610, Львівська область, Сколівський р-н, с. Орів, вул. Шевченка, буд. 174; ідентифікаційний код 38740608) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 4 844,80 грн. судового збору.

Рішення складено 07.01.2025

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.