Рішення

від 26.12.2024 по справі 916/2938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2938/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача - Олійник Л.М.,

від відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 про визначення розміру складеного капіталу фермерського господарства та розміру часток його членів (учасників), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019" в сумі 30000,00 грн. та розміру часток членів (учасників) фермерського господарства: розмір частки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019" (код ЄДРПОУ 36188846) становить 66,67% та розмір частки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019" становить 33,33%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.01.2022 року засновником Фермерського господарства "Фенікс-2019" було прийнято рішення про прийняття в члени господарства її внуків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про внесення змін щодо часток складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019", про затвердження статуту в новій редакції, що зафіксовано в рішенні № 2 засновника господарства. При цьому позивач зазначає, що відповідно до п.п. 2.1, 15.1 статуту ФГ "Фенікс-2019" (в редакції від 26.01.2022) членами (учасниками) фермерського господарства є ОСОБА_2 (частка 33,33%), ОСОБА_3 (частка 33,33%), ОСОБА_1 (частка 33,34%). Водночас, як вказує позивач, 20.02.2022 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у складеному (статутному капіталі) ФГ "Фенікс-2019", за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність частку у складеному капіталі ФГ "Фенікс-2019" у розмірі 33,33% складеного (статутного) капіталу вартістю 10000,00 грн. шляхом здійснення правочину купівлі-продажу на користь покупця, з огляду на що 21.02.2022 р. були скликані загальні збори членів фермерського господарства, на яких було прийняте рішення про виключення зі складу (числа) членів ФГ "Фенікс-2019" ОСОБА_2 , перерозподіл часток складеного капіталу, обрання нового голови ФГ, затвердження нової редакції статуту господарства. Разом з тим позивач зауважує, що з 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, територія, де знаходиться ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою, що унеможливлює позивачу стати засновником без наявності інших обов`язкових документів, а саме: заяви ОСОБА_2 , як колишнього власника частки складеного капіталу та голови фермерського господарства разом із підписаним сторонами актом приймання-передачі та новими редакціями статуту. Між тим позивач додає, що заява до реєстратора з приводу внесення змін до установчих документів відповідно до закону не подавалась через повномасштабне вторгнення російської федерації в лютому 2022 року та окупації території, де зареєстроване фермерське господарство та проживає відповідач.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2938/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 31.07.2024 р. об 11:30 год.

22.07.2024 р. від представника ОСОБА_1 - Олійник Л.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 31.07.2024 р. об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 27702/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні суду по справі № 916/2938/24, яке призначене на 31 липня 2024 р. об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.07.2024 р. від ОСОБА_5 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28452/24), в якому ОСОБА_5 не заперечує щодо задоволення позову та просить суд розглянути справу без його участі. Так, відповідач вказує, що у лютому 2022 року ОСОБА_2 вирішила продати належну їй частку у статутному капіталі ФГ "Фенікс-2019" розміром 33,33%. Також ОСОБА_3 зазначає, що згідно зі Статутом ФГ "Фенікс-2019" члени ФГ мають право розпоряджатися своїм частинами (їх частинами) в складеному капіталі згідно з цим статутом, право членів ФГ продавати, дарувати, обмінювати, заповідати свою частку в складеному капіталі обмежується згідно положень цього статуту; член ФГ може відчужити свою частку (крім передачі у спадщину) у складеному капіталі виключно на користь інших членів ФГ. Наразі відповідач зауважує, що відмовився від права купівлі частки складеного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019" (код ЄДРПОУ 34382102) розміром 33,33% та не заперечував щодо продажу даної частки ОСОБА_1 - позивачу, що підтверджується заявою, доданою до позовної заяви. За ствердженнями ОСОБА_3 , 20.02.2022 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у складеному (статутному капіталі) ФГ "Фенікс-2019" (код ЄДРПОУ 34382102) у розмірі 33,33% складеного (статутного) капіталу вартістю 10000,00 грн., вказану частку придбала інший член ФГ ОСОБА_1 , з огляду на що 21.02.2022 року були скликані загальні збори членів ФГ, на яких було прийняте рішення про перерозподіл часток. Проте, як вказує відповідач, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф, після якого ОСОБА_2 залишилася на окупованій території, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виїхали на підконтрольну територію та є внутрішньо переміщеними особами. Наразі відповідач наголошує, що внаслідок ситуації, що склалася, ФГ "Фенікс-2019", як юридична особа, фактично паралізоване, а тому обставини, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності. З огляду на вищевикладене, проти задоволення позову відповідач не заперечує та просить розглянути справу без його участі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 та відкладено підготовче засідання на 27 серпня 2024 р. об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2938/24 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 17 вересня 2024 р. о 15:30 год.

17.09.2024 р. від представника ОСОБА_1 - Олійник Л.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про залучення співвідповідачів (вх. № 33850/24), відповідно до якого позивач просить суд залучити Фермерське господарство "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 до участі у справі № 916/2938/24 як співвідповідачів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Фермерське господарство "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 ; підготовче засідання відкладено на 03 жовтня 2024 р. об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2938/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22 жовтня 2024 р. об 11:30 год.

21.10.2024 року від ОСОБА_5 на електронну адресу господарського суду надійшла заява (вх. № 38032/24), згідно з якою відповідач просить суд розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Так, розгляд справи в судовому засіданні 22.10.2024 р. об 11:30 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 р. розгляд справи призначено на 26 листопада 2024 р. об 11:00 год.

Так, у судовому засіданні господарського суду 26.11.2024 р. по справі № 916/2938/24 було протокольно оголошено перерву до 10 грудня 2024 року об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 р. повідомлено відповідачів - ОСОБА_2 , Фермерське господарство "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 про те, що розгляд справи № 916/2938/24 відбудеться у судовому засіданні 10 грудня 2024 р. об 11:00 год.

09.12.2024 р. від представника позивача - Олійник Л.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 44039/24), в яких позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 656 ЦК України, ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", додатково зазначає, що будь-яких вимог щодо нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі юридичної особи вказаний закон не містить. При цьому позивач вказує, що згідно з правовою позицією ВС у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2023 року по справі № 907/922/21, ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства; відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У даному випадку Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування положень ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначила, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача. Також позивач зауважує, що з огляду на положення ч. 5 ст. 24 цього Закону учасник вважається таким, що вийшов із товариства з дня державної реєстрації його виходу, однак законодавцем чітко не передбачено моменту, з якого набувач частки у корпоративному капіталі вважається таким, що ввійшов до товариства, зокрема, з урахуванням множинності юридичних фактів, з якими законодавець пов`язує державну реєстрацію прав набувача корпоративної частки. Як вказує позивач, на такій правовій проблемі акцентувала Велика Палата ВС (справа № 906/1336/19) та зазначила, що вчинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача; договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього, передання частки від учасника набувачеві може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Отже, акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Відтак, за ствердженнями позивача, з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки. Між тим позивач зазначає, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться і можуть не збігатися у часі, укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Водночас, як вказує позивач, моментом переходу корпоративних прав із частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією зі сторін. За ствердженнями позивача, до моменту державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу право власності позивача не визнається державою (копія листа Херсонської міської ради від 08.11.2023 р. та копія листа Херсонської міської ради від 02.10.2023 р.).

Як вказує позивач, він як власник частки в складеному капіталі ФГ "Фенікс-2019" може захищати своє право протягом усього часу наявності у нього права власності, оскільки наявні в позивача документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в інший спосіб визнати право власності та зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав він не має можливості.

Разом з тим позивач додає, що аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які би розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку. Такі норми, як зазначає позивач, відсутні також й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.

Крім того, як вказує позивач, питання відчуження часток та виходу члена зі складу фермерського господарства не врегульоване ані статутом ФГ "Фенікс-2019", ані Законом України "Про фермерське господарство", ані іншими нормативними актами, тому відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Наразі позивач зауважує, що у постанові від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство". При цьому позивач вказує, що законодавство України дозволяє подавати документи, в тому числі, заяву про державну реєстрацію з приводу внесення змін до установчих документів та до ЄДР щодо зміни складу засновників, як попередньому (який вибуває зі складу), так і новому (який набуває права на частку) засновнику господарства.

Так, позивач наголошує, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Між тим позивач додає, що аналіз норм підпунктів "а" та "д" пункту 3 ч. 5 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в їх системно-логічному зв`язку вказує, що таке судове рішення є альтернативною рішенню загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників за наявності корпоративного спору, вирішеного судом: для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі подається або рішення загальних зборів, або судове рішення. Зазначені норми регулюють реєстраційні відносини, спрямовані на досягнення цілей Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і тому не можуть розглядатися як спеціальні щодо норм корпоративного законодавства.

За ствердженнями позивача, порушення його прав з боку відповідача - ОСОБА_2 полягають в не посвідченні нотаріально акту приймання-передачі частки в складеному капіталі, при цьому позивач може набути право власності лише за наявності акту приймання передачі частки в складеному капіталі (що неможливо) або судового рішення про визначення розміру складеного капіталу та про визначення часток в господарстві ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

При цьому позивач зазначає, що відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу осіб. Так, позивач додає, що з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач стає учасником товариства з відповідним статусом, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, як вказує позивач, він не має змоги подати суб`єкту держреєстрації документи, перелік яких передбачений ч. 4 ст. 17 Закону № 755: примірник оригіналу (нотаріально посвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, які вносяться до ЄДР про зміну відомостей щодо зміни складу членів (учасників) та керівника ФГ "Фенікс-2019", що унеможливлює реалізацію її корпоративних прав та здійснення будь-якої господарської діяльності юридичної особи. Отже, за ствердженнями позивача, для ефективного поновлення прав ОСОБА_1 та проведення державної реєстрації змін до відомостей про ФГ "Фенікс-2019" із зазначенням ОСОБА_1 в якості члена господарства, необхідним є прийняття судового рішення про визначення розміру складеного капіталу та про визначення часток в господарстві ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з дотриманням співвідношення, передбаченого статутом в редакції, затвердженій 26.01.2022 р., а саме розміри часток в господарстві: ОСОБА_1 66,67%, ОСОБА_7 33,33%.

Даний спосіб захисту, на переконання позивача, є ефективним, оскільки задоволення таких вимог є підставою для державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу - ФГ "Фенікс-2019" щодо складу членів господарства та розміру їх часток.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 р. витребувано у ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів: заяви ОСОБА_3 про відмову від придбання 33,33% частки складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019" від 12.02.2022; договору купівлі - продажу частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019" від 20.02.2022; розписки ОСОБА_2 про отримання коштів від 20.02.2022; рішення загальних зборів № 3 Фермерського господарства "Фенікс-2019" від 21.02.2022 та відкладено судове засідання на 18 грудня 2024 р. о 10:30 год.

16.12.2024 р. від позивача до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх.№ 44957/24), в якому представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії листів.

Також 17.12.2024 р. від представника ОСОБА_1 - Олійник Л.М. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 45132/24), в якому представник позивача надає оригінали витребуваних доказів.

Так, розгляд справи в судовому засіданні 18.12.2024 р. о 10:30 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 р. розгляд справи призначено на 26 грудня 2024 р. об 11:00 год.

Відповідачі - ОСОБА_2 та Фермерське господарство "Фенікс-2019" відзив на позов у встановлений судом строк не надали, також відповідачі в засідання суду не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлялися судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженнями відповідачів є тимчасово окупована територія, а саме: 75633, Херсонська область, Голопристанський район, с. Гладківка, вул. Миру, буд. 104, господарським судом на виконання вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідачі повідомлялися та викликалися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідачі є належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачами відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 26.12.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням засновника Фермерське господарство "Фенікс-2019" № 2 від 26 січня 2022 року, громадянка України ОСОБА_2 , яка володіє 100% статутного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019" (ідентифікаційний код 34382102), діє на підставі статуту, вирішила:

1. Прийняти в члени господарства ОСОБА_3 з 26 січня 2022 року на підставі заяви.

2. Прийняти в члени господарства ОСОБА_1 з 26 січня 2022 року на підставі заяви.

3. Залишити за собою обов`язки голови та підписанта Фермерського господарства "Фенікс-2019" з 26 січня 2022 року.

4. Внести зміни до статті 15, вклади членів ФГ у складений капітал, статуту Фермерського господарства "Фенікс-2019".

5. Затвердити статут ФГ "Фенікс-2019" зі всіма змінами і доповненнями.

6. Реєстрацію статуту Фермерського господарства "Фенікс-2019" (нова редакція) зі всіма змінами і доповненнями залишаю за собою.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням засновника Фермерського господарства "Фенікс-2019" № 2 від 26.01.2022 затверджено статут Фермерського господарства "Фенікс-2019" (нова редакція).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 статуту ФГ "Фенікс-2019" останній затверджено відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, діючого законодавства України та рішення засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26 січня 2022 року.

Згідно з п. 2.1 статті 2 статуту ФГ "Фенікс-2019" членами (учасниками) фермерського господарства є:

- ОСОБА_2 - член ФГ "Фенікс-2019", голова Фермерського господарства "Фенікс-2019";

- ОСОБА_3 - член ФГ "Фенікс-2019";

- ОСОБА_1 - член ФГ "Фенікс-2019".

Вказаний статут Фермерського господарства "Фенікс-2019" (нова редакція) підписано його головою - ОСОБА_2 .

Положеннями п. 15.1 статті 15 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено вклади та підписи членів ФГ "Фенікс-2019":

- ОСОБА_2 - 10000,00 грн. - 33,33%;

- ОСОБА_3 - 10000,00 грн. - 33,33%;

- ОСОБА_1 - 10000,00 грн. - 33,33%.

При цьому із вказаного статуту Фермерського господарства "Фенікс-2019" (нова редакція) вбачається, що 31.01.2022 року приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Негра Л.А. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 264.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 із заявою від 12.02.2022 року, в якій зазначив, що є членом (учасником) ФГ "Фенікс-2019", якому належить частка розміром 33,33% складеного капіталу вказаного фермерського господарства, за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_2 від 12.02.2022 р. про намір продажу належної їй частки складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019" розміром 33,33%, цією заявою повідомив про відмову від придбання 33,33% частки складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019" та не заперечує щодо продажу даної частки іншому учаснику - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також у вказаній заяві ОСОБА_3 вказав, що відповідальність за достовірність наданої інформації та за будь-які непорозуміння та питання, що можуть виникнути з цього приводу в майбутньому, бере на себе, юридичні наслідки вищевказаного відомі.

20 лютого 2022 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019", відповідно до п. 1 якого за цим договором продавець передає покупцеві частку у складеному капіталі господарства, номінальна вартість якої становить 10000,00 грн., розмір якої становить 33,33 (тридцять три цілих тридцять три сотих) відсотка у складеному капіталі господарства, надалі частка, а покупець приймає частку і сплачує продавцю 10000,00 грн., надалі - ціну.

Згідно з п. 2 договору від 20.02.2022 р. частка, що продається (відчужується), належить продавцю на підставі статуту господарства. Продавець свідчить, що відчужувана ним частка у складеному капіталі фермерського господарства внесена повністю і до цього часу нікому не продана, не подарована, не закладена, в спорі та під забороною не перебуває, прав на неї треті особи не мають. Про характер діяльності та про фінансовий стан справ господарства на момент укладення цього договору покупець належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 3 договору від 20.02.2022 р. покупець сплачує визначену у п. 1 цього договору ціну шляхом передачі готівкових коштів/перерахування на банківські реквізити продавця, протягом в день підписання цього договору.

Пунктом 4 договору від 20.02.2022 р. визначено, що продавець втрачає всі права та обов`язки щодо відчужуваної частини складеного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019", що були обумовлені статусом. Разом з переходом права власності на визначену у п. 1 договору частку до покупця переходять всі права та обов`язки, що належали продавцеві у зв`язку з правом на зазначену частку, передбачені статутом та чинним законодавством.

Право власності покупця на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019" виникає з моменту підписання цього договору. Продавець своїм підписом на цьому договорі заявляє на поступку (передачу) частки у складеному капіталі на користь покупця і переходом до останнього права власності на частку у складеному капіталі продавця (п. 5 договору від 20.02.2022 р.).

В п. 6 договору від 20.02.2022 р. з моменту укладення даного договору права та обов`язки Фермерського господарства "Фенікс-2019" переходять до покупця у відповідній частині (33,33% складеного капіталу) з моменту підписання цього договору.

Положеннями п. 7 договору від 20.02.2022 р. передбачено, що зміна умов договору, його розірвання або припинення можливі лише за письмовою угодою сторін.

Згідно з п. 8 договору від 20.02.2022 р. останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 9 договору від 20.02.2022 р. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8 цього договору, та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Із наявної в матеріалах справи копії розписки ОСОБА_2 від 20.02.2022 року вбачається, що останньою зазначено про те, що відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу нею отримано грошові кошти в сумі 10000,00 грн. від ОСОБА_1 за частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ФГ "Фенікс-2019", розрахунок проведений в повному розмірі, претензій до ОСОБА_1 не має.

21 лютого 2022 року відбулися загальні збори Фермерського господарства "Фенікс-2019", які оформлені протоколом № 3, відповідно до яких на вказаних загальних зборах були присутні члени: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Зокрема, на вказаних загальних зборах Фермерського господарства "Фенікс-2019" вирішено:

1. На підставі п. 3 договору купівлі-продажу від 20.02.2022 року виключити з членів господарства ОСОБА_2 .

2. Головою та підписантом господарства призначити ОСОБА_1 .

3. Внести зміни до статті 15, вклади членів ФГ у складений капітал, статуту Фермерського господарства "Фенікс-2019", ОСОБА_3 - 33,33% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 66,67% статутного капіталу.

4. Затвердити статут ФГ "Фенікс-2019" зі всіма змінами і доповненнями.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що Департаментом адміністративних послуг Херсонської міської ради за результатами розгляду звернення адвоката Андрія Ялисоветського від 18.09.2023 та від 23.09.2023 листами від 02.10.2023 за вих. № 14-11/66 та від 08.11.2023 року за вих. № 14-11/66 проінформовано про те, що провести реєстраційні дії, пов`язані зі змінами голови Фермерського господарства "Фенікс-2019", на підставі звернення неможливо.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, статтею 114 ГК України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Господарського кодексу України відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України регулює Закон України "Про фермерське господарство?, який є спеціальним нормативним актом і застосовується до спірних правовідносин. Вказаний Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін повинні бути застосовані норми названого Закону (як і норми іншого законодавства) у редакції, яка була чинною станом на період дії спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство? фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство?).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство? відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство? визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Статтею 4 Закону України "Про фермерське господарство? передбачено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство? до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство? майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Частиною шостою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство? закріплено, що член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про фермерське господарство? визначено, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство? віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.

Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство? свідчить про відсутність в ньому норм, які би розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.

Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств. Тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У постанові від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство?. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 912/96/21.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 Цивільного кодексу України).

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регулюється Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Положеннями п. 2.3 статті 2 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства.

В п. 2.5 статті 2 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) передбачено, що зміна складу членів фермерського господарства може здійснюватися з таких підстав:

- прийняття нового члена фермерського господарства, в тому числі в результаті відступлення частки (її частини) члена фермерського господарства в статутному фонді фермерського господарства;

- вихід члена фермерського господарства зі складу членів фермерського господарства;

- виключення члена фермерського господарства зі складу членів фермерського господарства;

- смерть члена фермерського господарства або оголошення його померлим.

Пунктом 2.6 статті 2 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено, що новий член фермерського господарства може бути прийнятий до складу членів фермерського господарства за рішенням загальних зборів членів фермерського господарства на підставі заяви за умови внесення вкладу до складеного капіталу фермерського господарства, а також у результаті відступлення внеску (його частини) члена фермерського господарства в складеному капіталі фермерського господарства в порядку, встановленому законодавством і цим статутом.

Відповідно до п. 2.7 статті 2 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) член фермерського господарства має право в будь-який час вийти зі складу членів фермерського господарства незалежно від згоди інших членів фермерського господарства за умови попереднього їх повідомлення не пізніше, ніж за місяць до виходу зі складу членів фермерського господарства.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 статті 3 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) фермерське господарство (надалі - ФГ) є юридичною особою, що створена і діє відповідно до чинного законодавства України. ФГ має таке найменування: Фермерське господарство "Фенікс-2019", скорочене найменування: ФГ "Фенікс-2019". Юридична адреса ФГ: 75633, Херсонська область, Голопристанський район, село Гладківка, вул. Миру, 104.

Положеннями п. 5.1 статті 5 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) майно та майнові права ФГ (надалі сукупно - майно ФГ) складається з:основних і оборотних фондів та майнових прав, що передаються ФГ членами ФГ в внеску в складений капітал ФГ; продукції, що виготовлена ФГ у результаті його господарської діяльності; отриманих доходів та прибутку; іншого майна та майнових прав, що були надбані ФГ на законних підставах.

В п. 5.2 статті 5 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) передбачено, що ФГ має майно, у тому числі складений капітал, відокремлене від майна членів ФГ. Майно ФГ створюється шляхом внесків від кожного члена ФГ, а також в порядку і на підставах, передбачених статутом. Члени ФГ мають право робити свої внески до складеного капіталу майновими та немайновими правами, майном або грошима.

Складений капітал ФГ утворюється за рахунок внесків від кожного із членів ФГ. Розмір, склад та порядок внесення вкладів членів ФГ та частка кожного із членів ФГ у складеному капіталі визначаються відповідно до статті 14 статуту та у таблиці, що додається до нього. Строки внесення членами ФГ внесків до складеного капіталу ФГ визначаються та затверджуються рішенням загальних зборів членів ФГ або рішенням голови ФГ (п. 5.3 статті 5 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.).

Пунктом 5.4 статті 5 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено, що всі вклади, що вносяться до складеного капіталу відповідно до положень статті 14 статуту переходять у власність ФГ і складають майно ФГ. Будь-який приріст майна ФГ, що настає внаслідок здійснення ФГ господарської діяльності, є власністю ФГ.

Положеннями п. 8.1 статті 8 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено, що вищим органом ФГ є Голова фермерського господарства, який є одночасно представницьким органом ФГ. Голова ФГ є також виконавчим органом ФГ, якщо у штатному розкладі фермерського господарства відсутня посада виконавчого директора. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами та їх об`єднаннями та іншими третіми особами. Голова керує всіма поточними справами ФГ.

В п. 8.3 статті 8 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) передбачено, що до компетенції голови ФГ належать наступні повноваження, зокрема: затвердження будь яких змін у складеному капіталі і у розмірах часток членів ФГ у складеному капіталі і додаткових внесків членів ФГ до складеного капіталу, затвердження порядку та строків внесення вкладів членів ФГ до складеного капіталу; прийняття до ФГ нових членів; виключення членів із ФГ.

Кожний член ФГ має право дорадчого голосу (п. 8.4 статті 8 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022).

Пунктом 12.1 статті 12 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено, що на весь термін існування ФГ членам ФГ забороняється будь-яка поступка часткою в складеному капіталі і в майні ФГ, або будь-яке обтяження такої частки будь-яким з членів ФГ.

За умовами п. 12.2 статті 12 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) член ФГ має право припинити свою участь у ФГ шляхом виходу із складу членів ФГ.

Відповідно до п. 12.5 статті 12 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) члени ФГ мають право розпоряджатися своїми частками (їх частинами) в складеному капіталі згідно з цим статутом. Право членів ФГ продавати, дарувати, обмінювати, заповідати свою частку в складеному капіталі обмежується згідно положень цього статуту. Член ФГ може відчужити свою частку (крім передачу у спадщину) у складеному капіталі виключно на користь інших членів ФГ.

Згідно з п. 12.6 статті 12 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) відмову членів ФГ скористатися у своєму пріоритетному права на придбання у члена ФГ його частки у складеному капіталі слід розглядати як одноголосно згоду членів ФГ на вихід члена із складу членів ФГ і виплату його частки грошима, натурою або цінними паперами на підставі рішення голови ФГ.

Положеннями п. 15.1 статті 15 статуту ФГ "Фенікс-2019" (затвердженого у новій редакції рішенням засновника № 2 ФГ "Фенікс-2019" від 26.01.2022 р.) визначено вклади та підписи членів ФГ "Фенікс-2019": ОСОБА_2 - 10000,00 грн. - 33,33%; ОСОБА_3 - 10000,00 грн. - 33,33%; ОСОБА_1 - 10000,00 грн. - 33,33%.

Як встановлено господарським судом із наявних в матеріалах справи доказів, 20.02.2022 р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019", відповідно до п. 1 якого за цим договором продавець передає покупцеві частку у складеному капіталі господарства, номінальна вартість якої становить 10000,00 грн., розмір якої становить 33,33 (тридцять три цілих тридцять три сотих) відсотка у складеному капіталі господарства, надалі частка, а покупець приймає частку і сплачує продавцю 10000,00 грн.

Так, предметом спору у даній господарській справі є матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 про визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019" в сумі 30000,00 грн. та розміру часток членів (учасників) фермерського господарства: розмір частки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) становить 66,67% та розмір частки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) становить 33,33%.

Як на підстави позову позивач посилається на те, що з 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, територія, де знаходиться ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою, що унеможливлює позивачу стати засновником без наявності інших обов`язкових документів, а саме: заяви ОСОБА_2 , як колишнього власника частки складеного капіталу та голови фермерського господарства разом із підписаним сторонами актом приймання-передачі та новими редакціями статуту, до реєстратора з приводу внесення змін до установчих документів відповідно до Закону не подавалася через повномасштабне вторгнення рф в лютому 2022 року та окупації території, де зареєстроване господарство та проживає ОСОБА_2 .

З огляду на викладене позивач просить в судовому порядку прийняти рішення про визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Фенікс-2019" в сумі 30000,00 грн. та розміру часток членів (учасників) фермерського господарства: розмір частки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 66,67% та розмір частки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 33,33%, з урахуванням того, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 свою частку у складеному капіталі ФГ "Фенікс-2019" у розмірі 33,33% складеного (статутного) капіталу вартістю 10000,00 грн. шляхом здійснення правочину купівлі-продажу від 20.02.2022 р.

У спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про фермерське господарство, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань? передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) заявник, зокрема, це:

- особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

- позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Положеннями ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Якщо документи подаються у паперовій формі, заявник пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, передбачений Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (крім випадку, якщо відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі).

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

є) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

ж) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент;

з) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, визначені у підпунктах "а", "б", "є", "ж" та "з" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо у випадках, передбачених законом, таке рішення приймається без урахування голосів учасників у зв`язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

З огляду на вказані норми закону господарський суд зазначає, що у частині 5 статті 17 закону міститься перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, і цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним.

При цьому судом критично оцінюються твердження позивача стосовно того, що останній може набути право власності лише за наявності акту приймання передачі частки в складеному капіталі або судового рішення про визначення розміру складеного капіталу та про визначення часток в господарстві ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , оскільки в ч. 5 ст. 17 Закону передбачені й інші документи, зокрема, рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників / про виключення учасника з товариства.

Як свідчать матеріали справи, 21 лютого 2022 року відбулися загальні збори Фермерського господарства "Фенікс-2019", які оформлені протоколом № 3, відповідно до яких на вказаних загальних зборах були присутні члени: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та на яких вирішено:

1. На підставі п. 3 договору купівлі-продажу від 20.02.2022 року виключити з членів господарства ОСОБА_2 .

2. Головою та підписантом господарства призначити ОСОБА_1 .

3. Внести зміни до статті 15, вклади членів ФГ у складений капітал, статуту Фермерського господарства "Фенікс-2019", ОСОБА_3 - 33,33% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 66,67% статутного капіталу.

4. Затвердити статут ФГ "Фенікс-2019" зі всіма змінами і доповненнями.

Відтак, вказаним рішенням загальних зборів, зокрема, виключено члена ФГ з фермерського господарства та визначено розмір часток інших членів ФГ "Фенікс-2019".

Наразі господарський суд зауважує, що саме це рішення загальних зборів членів Фермерського господарства "Фенікс-2019" відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 3 частини п`ятої статті 17 чинного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників фермерського господарства.

При цьому суд зазначає, що справжність підписів членів ФГ "Фенікс-2019", які голосували за рішення загальних зборів ФГ "Фенікс-2019" від 21.02.2022 р., оформлене протоколом № 3, як і справжність підписів на акті приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі господарства (у випадку його наявності), відповідно до вимог ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" повинні бути засвідчені нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Разом з тим господарським судом встановлено, що справжність підписів членів ФГ "Фенікс-2019", які голосували за рішення загальних зборів ФГ "Фенікс-2019" від 21.02.2022 р., оформлене протоколом № 3, нотаріально не засвідчені, при цьому обов`язкове використання спеціальних бланків нотаріальних документів на вказаному рішенні не дотримано.

Крім того, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019". Відсутність вказаного акту зазначається й позивачем у заявленому позові.

При цьому судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що останній не може стати засновником без наявності інших обов`язкових документів, а саме: заяви ОСОБА_2 , як колишнього власника частки складеного капіталу та голови фермерського господарства разом із підписаним сторонами актом приймання-передачі та новими редакціями статуту, з огляду на наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) заявник, зокрема, це особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа - у разі подання акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відтак, в силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, в тому числі, для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, є як особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, так і особа, яка відчужила (передала) її.

При цьому суд зазначає, що відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Фермерського господарства "Фенікс-2019" та нових редакцій статуту господарства виникло не в період окупації місця знаходження останнього (75633, Херсонська область, Голопристанський район, село Гладківка, вул. Миру, 104), а напередодні. Так, із наявних в матеріалах справи копії заяви ОСОБА_3 про відмову від придбання 33,33% частки складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019", адресованої ОСОБА_2 , вбачається, що така заява датована 12.02.2022 р., при цьому договір купівлі-продажу частки укладений сторонами 20.02.2022 р., а загальні збори проведені 21.02.2022 р. З огляду на викладене господарський суд зазначає, що із наявних в матеріалах справи доказів випливає, що члени ФГ "Фенікс-2019" ще за 12 днів до повномасштабного вторгнення рф на територію України та відповідно окупацію Херсонської області вже вели переговори про відчуження ОСОБА_2 належної їй частки в ФГ "Фенікс-2019", а тому члени вказаного фермерського господарства мали достатньо часу як для оформлення та підписання акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ФГ "Фенікс-2019", так і для нотаріального засвідчення підписів членів ФГ "Фенікс-2019", які голосували за рішення загальних зборів ФГ "Фенікс-2019" від 21.02.2022 р., оформлене протоколом № 3, та справжність підписів на відповідному акті приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі господарства.

Вказане вище спростовує твердження позивача стосовно того, що знаходження відповідача - ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території та нотаріальне засвідчення вищезазначених документів наразі є технічно неможливим, оскільки позивач - ОСОБА_1 мала достатньо часу для вчинення зазначених дій, проте з невідомих суду причин не здійснила їх.

Більш того господарський суд зауважує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перебування відповідача - ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України. Так, матеріалами справи не підтверджено як перебування останньої на тимчасово окупованій території України, так і на території України, яка не перебуває під тимчасовою окупацією, а відповідь Міністерства соціальної політики України від 10.07.2024 р. за вих. № 16559/0/2-24/3 свідчить лише про те, що станом на 09 липня 2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_2 інформація відсутня. При цьому господарський суд зазначає, що ОСОБА_2 наділена правом не реєструватися як внутрішньо переміщена особа, оскільки це не є обов`язком для неї.

Наразі господарський суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Разом з тим, господарський суд наголошує, що, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 із вимогами діючого на момент укладення договору та проведення загальних зборів законодавства, зокрема з вимогами ч. 5 ст. ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", позивач розуміла, що без обов`язкового нотаріального засвідчення справжності підписів членів ФГ "Фенікс-2019", які голосували за рішення загальних зборів ФГ "Фенікс-2019" від 21.02.2022 р., оформлене протоколом № 3 (з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів), або ж без підписання акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ФГ "Фенікс-2019" та обов`язкового нотаріального засвідчення справжності підписів на такому акті (з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів), ОСОБА_1 позбавлена можливості для проведення державної реєстрації змін до відомостей про керівника фермерського господарства, розмір складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019" та розмір часток членів (учасників) фермерського господарства. Так, позивач - ОСОБА_1 , знаючи про необхідність проведення останньою державної реєстрації вказаних змін, як покупець частки за договором, зобов`язана була своєчасно оформити всі передбачені законодавством документи, а також привести такі документи у відповідність до вимог чинного законодавства, чого останньою зроблено не було.

При цьому суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять як доказів відмови продавця частки - ОСОБА_2 від нотаріального засвідчення рішення загальних зборів та складання акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ФГ "Фенікс-2019" та відповідно нотаріального засвідчення справжності підписів на такому акті, так і вчинення ОСОБА_2 перешкод у вчиненні вказаних дій та складанні відповідного акту.

Вказане спростовує твердження позивача стосовно того, що порушення її прав з боку відповідача - ОСОБА_2 полягають в не посвідченні нотаріально акту приймання-передачі частки в складеному капіталі, оскільки, як встановлено судом вище, вказаний акт взагалі не складено та не підписано членами ФГ, при цьому позивачем, як покупцем частки, не вчинено жодних дій щодо його складання, підписання та нотаріального посвідчення.

Більш того господарський суд додає, що позивачем під час розгляду даної справи в суді жодного разу не зазначено обґрунтованих причин, через які акт приймання-передачі частки ФГ "Фенікс-2019" членами господарства складено та підписано до 24.02.2022 р. не було, а також причин своєчасного не вчинення дій з нотаріального засвідчення підписів членів ФГ "Фенікс-2019", які голосували за рішення загальних зборів ФГ "Фенікс-2019" від 21.02.2022 р.

Вказане, на переконання суду, свідчить про те, що попередні дії (поведінка) позивача, вимоги за позовом не відповідають таким засадам, як добросовісність, яка не допускає зловживання правом та забороняє суперечливу поведінку.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на відповіді Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради, викладені у листах від 02.10.2023 за вих. № 14-11/66 та від 08.11.2023 року за вих. № 14-11/66 за результатами розгляду звернення адвоката Андрія Ялисоветського від 18.09.2023 р. та від 23.09.2023 р., з огляду на наступне. По-перше, до матеріалів справи позивачем не додано звернення адвоката Андрія Ялисоветського від 18.09.2023 р. для можливості ознайомлення з його змістом, додано лише звернення від 23.10.2023 та від 26.12.2023. По-друге, відповідь Департаменту від 02.10.2023 за вих. № 14-11/66 стосується не Фермерського господарства "Фенікс-2019" (код ЄДРПОУ 34382102), а стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-19" (код ЄДРПОУ 42999939).

Крім того, господарський суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 або ОСОБА_3 до державного реєстратора в порядку ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" із відповідною заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі та документами згідно з визначеним законом переліком для внесення відповідних змін до відомостей про керівника фермерського господарства, розмір складеного капіталу ФГ "Фенікс-2019" та розмір часток членів фермерського господарства, а також доказів отримання відмови державного реєстатора у внесенні відповідних змін. Так, посилання позивача на лист адвоката Ялисоветського А.А. від 26.12.2023 року судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у вказаного адвоката повноважень на подання від імені ОСОБА_1 або ОСОБА_3 заяв про внесення змін до відомостей про ФГ "Фенікс-2019", а, по-друге, адвокат звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із зверненням про повідомлення алгоритму реєстраційних дій щодо зміни голови ФГ та юридичної адреси ФГ "Фенікс-2019", а не із відповідною заявою про внесення змін. По-третє, із листа адвоката Ялисоветського А.А. від 23.10.2023 р., адресованого Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради, випливає звернення адвоката до Департаменту із зазначенням про те, що листом від 18.09.2023 р. адвокат звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області та адвокату незрозуміло яким чином такий лист був переданий Департаменту. При цьому у вказаному листі від 23.10.2023 р. зазначено, що листом від 18.09.2023 р. адвокат звернувся до Відділу з проханням провести реєстрацію зміни голови Фермерського господарства "Фенікс-2019" з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 згідно наданих документів. Разом з тим господарський суд наголошує, що позивачем не додано до матеріалів справи листа від 18.09.2023 р., на який він посилається як на доказ звернення до відділу державної реєстрації із проханням проведення відповідних реєстраційних дій. Більш того господарський суд зазначає, що надані позивачем листи-звернення від 23.10.2023 до Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради та від 26.12.2023 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не містять доказів отримання таких листів останніми (вхідного штампу організації) або ж доказів їх направлення засобами поштового зв`язку адресатам.

Отже, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 про визначення розміру складеного капіталу фермерського господарства та розміру часток його членів (учасників), оскільки порушення прав позивача відбулось не в результаті недобросовісної поведінки відповідача - ОСОБА_2 та не з її вини.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Фенікс-2019" та ОСОБА_3 про визначення розміру складеного капіталу фермерського господарства та розміру часток його членів (учасників) відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 січня 2025 р.

Суддя В.С. Петров