Ухвала

від 06.01.2025 по справі 916/5757/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5757/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх. №5905/24 від 30.12.2024)

за позовом: Приватного підприємства «Архангельське» (вул. Борозенська, № 12, смт. Архангельське, Високопільський р-н, Херсонська обл., 74022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» (вул. Євгена Сверстюка, № 2-А, оф. 510, м. Київ, 02002)

про стягнення 724 914,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Архангельське», в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» суму боргу у розмірі 724914,18 грн

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження по справі суд дійшов висновку, що даний позов заявлений з порушенням правил підсудності, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 22.02.2022 було поставлено ТОВ «Тесслагруп» 35,190 тон соняшнику загальною вартістю 724914,18 грн з ПДВ, на підтвердження чого складені в односторонньому порядку видаткову накладну, рахунок на оплату та товаро-транспортні накладні з відміткою про отримання. При цьому, як вказує позивач, поставка відповідачу 2.02.2022 соняшнику була здійснена в межах виконання договорів постачання № 13132-1 від 22.02.2022.

За ствердження позивача, спір у справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого соняшнику, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з ТОВ «Тесслагруп» боргу у заявленому розмірі. Між тим, як сам зауважує позивач, договір постачання № 13132-1 від 22.02.2022 відсутній, а доставка соняшника відбулась на зерновий склад ТОВ «Рівненський ХПП» з відміткою «для ТОВ «Тесслагруп».

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Правила підсудності справ у господарському судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З огляду на тимчасове припинення доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в зв`язку з масштабною кібератакою, станом на 30.12.2024, що відомо з офіційних джерел, господарський суд позбавлений технічної можливості отримати офіційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається з інформації, що отримана при перевірці господарським судом зазначеного у позовній заяві місцезнаходження відповідача за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА360 (https://liga360.ligazakon.net/), місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» зареєстроване за адресою: вул. Євгена Сверстюка, № 2-А, оф. 510, м. Київ, 02002.

Отже, за вказаних обставин, даний спір має розглядатися в суді за місцезнаходженням відповідача, згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, судом враховано, що правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Проте, матеріали позовної заяви не містять договору, який би містив конкретні умови або пункт у договорі про постачання соняшнику позивачем щодо визначеного місця виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, а позивачем такого не зазначено.

За таких обставин, враховуючи реєстрацію відповідача в м. Київ, з огляду також на відсутність специфіки предмета спору, з урахуванням якої процесуальний закон встановлює виключну підсудність, вказана справа не підлягає розгляду Господарським судом Одеської області.

Слід зазначити, що ухвалення рішення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції є підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами вирішення судового спору.

Враховуючи викладене, передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Отже, суд дійшов висновку, що спір у цій справі підсудний господарському суду за місцем знаходження відповідача, за правилами визначення підсудності справ, встановленими частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин матеріали позовної заяви підлягають переданню для розгляду до Господарського суду міста Києва за місцем знаходження відповідача.

Як передбачає частина 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Приватного підприємства «Архангельське» (вх. № 5905/24 від 30.12.2024) разом з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст.ст. 27, 176, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства «Архангельське» (вх. № 5905/24 від 30.12.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» про стягнення 724 914,18 грн, разом з доданими до неї документами передати в електронній формі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвала набрала законної сили 06.01.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський