Рішення

від 07.01.2025 по справі 917/1736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 Справа № 917/1736/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, Шевченківський район м. Києва, вул. Кудрявська, 26/28, код за ЄДРПОУ 30019775)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ТЕТТРА (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 28. код за ЄДРПОУ 21052509)

про стягнення 262 200,00 грн.,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укргазвидобування звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ТЕТТРА про стягнення 262 200,00 грн заборгованості по Договору № 78-КК/22 від 27.02.2024 р., у тому числі: 101 200,00 гривень пеня та 161000,00 гривень штраф.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.10.24 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1736/24, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.10.24р. суд постановив залишити позовну заяву без руху, надати позивачу строк до 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

31.10.24 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.11.24р. суд постановив продовжити розгляд справи №917/1736/24.

11.11.2024 від відповідача надійшли:

- клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій;

- клопотання, в якому він просить суд проводити розгляд справи № 917/1736/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

- відзив на позов.

18.11.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.12.24р. суд постановив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ТЕТТРА про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін відмовити.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1736/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі також - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» (далі також - Відповідач, Виконавець) за результатами процедури закупівлі С_24П-020_50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Послуги з ремонту Крану козлового в/п 10т) укладено Договір N° 78-КК/22 від 27.02.2024 (далі Договір).

Укладений між сторонами Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін, недійсним судом не визнавався, сторонами достроково розірваний не був.

Згідно з умовами п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати послуги за кодом СPV 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Послуги з ремонту Крану козлового в/п 10т) - (далі - послуги), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах передбачених цим Договором.

Надання послуг здійснюється Виконавцем власними силами та засобами згідно Технічного завдання (Додаток № 1), за цінами визначеними Розрахунком вартості послуг (Додаток № 2), які є невідємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 5 Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору) термін виконання робіт - 60 днів з дати підписання Акту передачі Крану козлового в ремонт.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість послуг визначається згідно «Розрахунку вартості послуг» (Додаток №2 до Договору, що є його невідьємною частиною).

Загальна ціна цього Договору становить до 2 300 000,00 гривень, з урахуванням ПДВ - 383 333,33 гривень.

Згідно з п. 5.1. Договору строк надання послуг: з дати підписання Договору і до 30.06.2024 року.

Початок надання послуг: з дня отримання Виконавцем заявки (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, граничний строк надання послуг: 60 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання в ремонт.

Згідно з п. 5.5 Договору надання послуг здійснюється на підставі заявки. Заявка надається Виконавцю шляхом направлення її на електронну адресу Виконавця. Датою направлення заявки вважається дата відправки електронного листа Замовником на електронну адресу Виконавця. Підтвердженням дати відправки є знімок екрана (бсгєєпзііоі). Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг не пізніше 5-х робочих днів з дати отримання Заявки від Замовника.

Відповідно до п. 5.6 Договору приймання-передача наданих послуг проводиться шляхом підписання Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.12 Договору датою надання послуг є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі порушення з вини Виконавця строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми послуг, з яких допущено прострочення надання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад ЗО (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Згідно з п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Виконавцем забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до 30.06.2024 р.

Відповідно до п. 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору Виконавцем: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів:

(1) У формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному Договору повинна бути перерахована Виконавцем на окремий рахунок, наданий Замовником та повинна бути 5% від вартості Договору; або

(2) надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань Виконавцем за Договором (Додаток № 8 до Договору, що є його невід`ємною частиною) та її сума повинна бути 5% від вартості Договору.

Виконавцем в забезпечення виконання зобов`язань по Договору була надана Банківська гарантія №003/122/2024ГРВ від 15.02.2024 р. від Акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК».

Позивач вказує, що:

- 18.03.2024 Замовник надав заявку на проведення послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т за №ШГВ3205/003.1.2-06 від 18.03.2024.

- 04.04.2024 року Виконавець приступив до надання послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т, про що складений Акт приймання-передачі обладнання в ремонт від 04.04.2024 року.

- 18.07.2024 року Виконавець передав Замовнику з ремонту кран козловий в/п 10 т, про що складений Акт приймання-передачі обладнання з капітального ремонту від 18.07.2024 року.

- 18.07.2024 року сторонами підписаний Акт здачі-приймання наданих послуг за договором № 78-КК/22 від 27.02.2024 р. Згідно з Актом здачі-приймання від 18.07.2024 року вартість наданих послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т складає 2 300 000,00 гривень.

- Відповідач надав послуги з ремонту крану козлового в/п 10 т з порушенням строку встановленого Договором на 44 календарні дні.

- Платіжною інструкцією № 1000057407 від 16 серпня 2024 року Позивач сплатив Відповідачу 2 300 000,00 гривень за послуги з ремонту крану козлового в/п 10 т.

За порушення Виконавцем строків надання послуг позивач нарахував відповідачу штрафні санкції згідно з таким розрахунком:

1) 2 300 000,00 грн. (сума наданих послуг) х (пеня 0,1% від суми послуг) х 44 дні (прострочення надання послуг за період з 04.06.2024 по 17.06.2024) = 101 200,00 грн.

2) 2 300 000,00 грн. (сума наданих послуг) х 7% (штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів) = 161000,00 грн.

Вказані розміри штрафних санкцій позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві вказав на такі обставини:

- Згідно з п. 5.1. Договору строк надання послуг: з дати підписання Договору і до 30.06.2024 року.

В листі Позивача вих. ШГВ4169/003.1.2-29 від 27.05.2024 р. Позивач самостійно визнає та підтверджує досягнуту домовленість щодо строку надання послуг до 30.06.2024 р.

Двостороння домовленість Сторін (Договір) містить чинний пункт « 5.1» з назвою «строк надання послуг» - до 30.06.2024 р., тому однобічна позиція Позивача, що викладена у Претензії та позовній заяві про строк надання послуг до 04.06.2024 р. викликає здивування та протирічить умовам Договору, а також позиції самого ж Позивача, що викладена у його листах вих. ШГВ4169/003.1.2-29 від 27.05.2024 р. і вих. ШГВ4577/003.1.2-29 від 01.07.2024 р,

- в межах строку дії Договору, ТОВ «БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА ТЕТТРА» зверталася до ГПУ «Шебелинкагазвидобування» для погодження встановлення підкранового шляху довжиною 144 м 3 з рейкою Р50, а також з повідомленнями про наявність обставин, які потребують укладення додаткової угоди щодо збільшення суми договору та продовження строків надання послуг, проте позивач надавав відповіді із затримкою, що безпосередньо впливало на хід виконання договору.

- Виконавець не відмовився від виконання умов Договору та не припинив ремонт крану козлового, а закінчив його по суті власним коштом, надавши послуги належної якості. Наслідком належного виконання послуг з ремонту крану став акт приймання передачі наданих послуг від 18.07.2024 р. укладений відповідно до умов Договору.

- відповідно до умов Договору, а саме п.6.2.1., 6.2.4. Замовник мав право не підписувати Акт та достроково розірвати Договір, якщо вважав, що Виконавець порушив його умови. Однак Акт був підписаний без жодних зауважень та претензій з боку Замовний жодних повідомлень про розірвання Договору Виконавець не отримував, натомість Сторони продовжували виконання договірних відносин (зокрема про це свідчить численна

- приведений розрахунок пені (0,1%) в розмірі 101 200,00 грн. з зазначенням 44 днів прострочення надання послуг, розрахований за період 05.06.24 - 18.07.24 р. некоректний; опираючись на двосторонню домовленість Сторін (Договір) щодо строку надання послуг - до 30.06.2024 р., штраф може бути розрахований лише з 01.07.2024 р. та становить 41 400 грн

- опираючись на двосторонню домовленість Сторін (Договір) щодо строку послуг - до 30.06.2024 р. та підписання сторонами Акту приймання - передачі наданих послуг від 18.07.2024 р., штраф 7% за нібито прострочення надання послуг понад 30 днів нарахований безпідставно у розмірі 161 000,00 грн.

- відповідач просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%.

У відповіді на відзив позивач навів додаткові обгрунтування вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо прострочення надання послуг по договору.

Як було вище зазначено, відповідно п. 5.1. Договору строк надання послуг: з дати підписання Договору і до 30.06.2024 року. Початок надання послуг: з дня отримання Виконавцем заявки (п. 5.3 Договору). Відповідно до п. 5.4 Договору, граничний строк надання послуг: 60 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання в ремонт.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2024 Замовник надав заявку на проведення послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т за №ШГВ3205/003.1.2-06 від 18.03.2024. 04.04.2024 року Виконавець приступив до надання послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т, про що складений Акт приймання-передачі обладнання в ремонт від 04.04.2024 року. 18.07.2024року Виконавець передав Замовнику з ремонту кран козловий в/п 10 т, про що складений Акт приймання-передачі обладнання з капітального ремонту від 18.07.2024 року. 18.07.2024 року сторонами підписаний Акт здачі-приймання наданих послуг за договором № 78-КК/22 від 27.02.2024 р. Згідно з Актом здачі-приймання від 18.07.2024 року вартість наданих послуг з ремонту крану козлового в/п 10 т складає 2 300 000,00 гривень.

У даному випадку, сторони у заявах по суті визначають різні строки закінчення виконання робіт. Так, позивач вказує, що Відповідач надав послуги з ремонту крану козлового в/п 10 т з порушенням строку встановленого Договором на 44 календарні дні, виходячи зі строку, визначеного п.5.4. договору. При цьому, відповідач вважає, що підписаний сторонами Договір містить також п.5.1, який не визнаний судом недійсним та/або не виключений Сторонами, шляхом укладання додаткової угоди, а тому опираючись на двосторонню домовленість Сторін (Договір) щодо строку надання послуг - до 30.06.2024 р., прострочення виникає з 01.07.2024 р.

У цьому контексті суд враховує те, що попри визначення у п.5.4. Договору граничного строку надання послуг 60 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання в ремонт, підписаний сторонами Договір містить також п.5.1, який не визнаний судом недійсним та/або не виключений Сторонами, шляхом укладання додаткової угоди, згідно якого встановлена точна дата строку надання послуг: з дати підписання Договору і до 30.06.2024 року.

При цьому у листі вих. ШГВ4169/003.1.2-29 від 27.05.2024 р., Позивач самостійно визнає та підтверджує досягнуту домовленість щодо строку надання послуг до 30.06.2024 р.

За даних обставин, суд, враховуючи сукупність умови договору погоджується з твердженням відповідача, що у даному випадку він мав надати послуги у строк до 30.06.2024 р.

Щодо посилань відповідача на його звернення до ГПУ «Шебелинкагазвидобування», на які позивач (за твердженням відповідача) надавав відповіді із затримкою, що безпосередньо впливало на хід виконання договору, то суд зазначає, що з огляду на відсутність обгрунтування щодо строків необхідності надання відповідей на звернення однієї із сторін щодо виконання договору, вказівка на навмисне затягування з боку позивача з вирішенням питань є припущенням, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того, вказане не спростовує факту прострочення ним виконання робіт.

Отже, враховуючи граничний строк закінчення виконання робіт - 30.06.2022 року, фактичне прийняття наданих робіт Позивачем після закінчення цього строку, а саме 18.07.2024 року, суд дійшов висновку про порушення відповідачем виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі порушення з вини Виконавця строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми послуг, з яких допущено прострочення надання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

На підставі п. 7.3. Договору, Відповідачу нараховані штрафні санкції згідно з таким розрахунком:

1) 2 300 000,00 грн. (сума наданих послуг) х (пеня 0,1% від суми послуг) х 44 дні (прострочення надання послуг за період з 04.06.2024 по 17.06.2024) = 101 200,00 грн.

2) 2 300 000,00 грн. (сума наданих послуг) х 7% (штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів) = 161000,00 грн.

Водночас як встановлено судом вище, у даному випадку відповідач мав надати послуги у строк до 30.06.2024 р. Тобто пеня має бути розрахована з 01.07.2024 р. по 17.06.2024 та за розрахунком суду становить 41 400 грн.

Щодо вимог про стягнення штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів, суд зазначає, що з огляду на період прострочення відповідачем зобов"язань за договором (з 01.07.2024 р. по 17.06.2024) вказана неустойка нарахована позивачем безпідставно.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що обгрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, є вимоги позивача про стягнення 41 400 грн. пені за період з 01.07.2024 р. по 17.06.2024, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення штрафу, суд зазначає, що частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Відповідач в обґрунтування підстав зменшення штрафних санкцій посилається, зокрема, на те, що:

1. Повне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань та надання послуг належної якості;

2. Поведінка Відповідача була і є добросовісною - Виконавець не припинив ремонт крану козлового, а здійснив його власним коштом за відсутності передоплати, надавши послуги належної якості.

3. Не доведено понесення стороною збитків у зв"язку з невиконанням договірних зобов`язань (в матеріалах справи відсутні будь - які докази);

4. Обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, враховуючи строк де-юре «порушення» строку надання послуг, який є незначним 30.06.24 - 18.07.2024р. (на думку відповідача не з його вини);

5. Розмір санкцій перевищує обсяг прибутковості договору.

6. Винна особа вжила заходи до виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення порушення й наслідків.

7. Порушення не завдало збитків будь-яким іншим учасникам господарських правовідносин - в матеріалах справи відсутні будь - які докази, що спричинили б негативні наслідки, які б настали для Позивача.

8. Наявні виняткові обставини матеріали справи містять підтверджуючі документи про наявність обставин, які не залежали від волі Виконавця, ставили під загрозу строки виконання робіт, що звільняють від відповідальності за невиконання зобов`язання;

9. Порушення сталося з вини кредитора - кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, або не вжив заходів для їх зменшення Позивач відмовив у підписанні додаткової угоди про продовження строку надання послуг вже після завершення строку надання послуг (30.06.2024 р.) Відповідач розцінює як навмисне затягування з вирішенням даного питання та припускає, що метою даних дій було застосування штрафних санкцій до підприємства відповідача, що і підтверджується зверненням до суду з даним позовом.

10. Характер штрафних санкцій має бути стимулюючий, а не каральний.

Водночас відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру штрафних санкцій посилання відповідача на повне виконання взятих на себе зобов"язань та надання послуг належної якості, добросовісність його поведінки, а також відсутність збитків у позивача, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином.

Крім цього суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

За вказаного, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 41 400 грн. пені є обгрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 621,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ТЕТТРА (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 28. код за ЄДРПОУ 21052509) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, Шевченківський район м. Києва, вул. Кудрявська, 26/28, код за ЄДРПОУ 30019775) 41 400,00 гривень пені, а також 621,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.