Рішення

від 02.01.2025 по справі 921/413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/413/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль) в інтересах держави в особі

Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021)

до відповідача 1 - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 9а, 01601) в особі його філії "Кременецьке лісове господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, 47002)

відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Тріль Ігоря Петровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору недійсним та повернення лісової ділянки.

За участі від:

прокуратури - Куліковська Л.Б.

позивача - Вербіцький А.Я.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

Зміст позовних вимог.

28.06.2024 через підсистему "Електронний суд" Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) з позовом до відповідачів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його філії "Кременецьке лісове господарство" та Фізичної особи-підприємця Тріль Ігоря Петровича про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.12.2022 та повернення лісової ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин щодо передачі у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 0,40 га, укладений директором філії з перевищенням повноважень. При його укладенні недотримано приписів ст. 18 Лісового кодексу України, тому наявні підстави для визнання недійсним такого договору на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв`язку з чим лісова ділянка підлягає поверненню власнику.

Позиція позивача - Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації).

Від Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило.

Позиція відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його філії "Кременецьке лісове господарство" .

Відповідач у відзиві заперечив проти позову.

В обґрунтування цьому ним зазначено, що перелік делегованих керівнику філії повноважень, окрім наявного в матеріалах справи Положення про філію «Кременецьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», наведено також у нотаріально посвідченій довіреності.

Зміст вказаної довіреності вказує на те, що ДСГП «Ліси України» надало керівнику філії «Кременецьке лісове господарство» повноваження здійснювати дії, зокрема вчиняти правочини, укладати змінювати та розривати будь-які договори (у тому числі внутрішні зобов`язання) без необхідності отримання попереднього погодження ДСГП «Ліси України».

Відповідачем також звернено увагу на те, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/239/24 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" до відповідача Фізичної особи - підприємця Тріль Ігоря Петровича про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.12.2022. Однією з підстав для розірвання вказаного договору вказано систематичне невиконання тимчасовим лісокористувачем обов`язків визначених договором, зокрема невнесення рентної плати.

У випадку визнання у справі №921/413/24 договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.12.2022 недійсним, стягнення рентної плати за період дії даного договору буде неможливим.

Позиція відповідача - Фізичної особи-підприємця Тріля Ігоря Петровича.

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 03.07.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/413/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2024, в якому оголошувалась перерва до 19.08.2024.

01.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 01.08.2024 судове засідання у справі № 921/413/24 призначено на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відкладено підготовче засідання у справі на 07.10.2024.

Надалі, ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/413/24 та призначено її до розгляду по суті на 07.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 06.11.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 07.11.2024, ухвалою суду від 31.10.2024 розгляд справи № 921/413/24 призначено на 25.11.2024, який відкладався на 19.12.2024 та 02.01.2025.

Прокурором та представником позивача в судовому засіданні 02.01.2025 підтримано позовні вимоги.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання 02.01.2025 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Суд, у судовому засіданні 02.01.2025, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За результатом розгляду клопотання СПД-ФО Тріля І.П. від 10.10.2014, враховуючи висновки про погодження постійного лісокористувача - Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" від 21.10.2014 №862/1 та Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства від 07.10.2014 за №02-1/800, розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації №679-од від 30.12.2014 виділено суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Трілю Ігорю Петровичу лісову ділянку загальною площею 0,40 га в кварталі 33, виділ 17 Тернопільського лісництва Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району за межами населеного пункту в платне довгострокове тимчасове користування без вилучення її у постійного лісокористувача для рекреаційних цілей терміном на 5 років.

На підставі вищевказаного розпорядження, 26.01.2015 між ДП «Тернопільське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993024) (як постійним лісокористувачем) та СПД-ФО Тріль Ігорем Петровичем (РКНОП НОМЕР_1 ) (як тимчасовим лісокористувачем) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами (надалі договір-1).

Згідно з п.п. 1, 2 договору-1 постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 0,40 га, розташовану у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17, урочище «Іванівка» на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

У п. 14 договору-1 зазначено, що після припинення дії цього договору тимчасовий лісокористувач повертає лісову ділянку постійному лісокористувачу протягом 10 днів.

Пунктами 18-20 договору-1 встановлено розмір та порядок за користування лісами. Зокрема вказано, що плата за користування вноситься у розмірі (нормативно грошова оцінка складає 69845,11 грн) 6% згідно розпорядження № 316 від 06.05.2009 «Про деякі питання щодо ефективного використання земельних ділянок державної власності». Обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, плата вноситься щомісячно з 26.01.2015 до 26.01.2020.

Згідно з п. 26 договору-1 на тимчасового лісокористувача покладено такі обов`язки як: у 10-денний термін з дати приймання лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою; після закінчення терміну дії договору, а також в інших випадках припинення його дії повернути постійному лісокористувачу лісову ділянку протягом 10 днів із дати припинення у стані, придатному для ведення лісового господарства; у разі припинення договірних відносин повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу з урахуванням умов, визначених пунктами 14-17 цього договору.

Пунктом 27 договору-1 передбачено, що договір діє до 26.01.2020 включно.

Згідно з п.29 договору-1, після закінчення строку договору тимчасового лісокористувача в разі належного виконання умов договору має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку тимчасовий лісокористувач повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово постійного лісокористувача про намір продовжити договірні відносини.

Договір-1 зареєстрований у Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, ДП «Тернопільський лісгосп», про що зроблено запис від 26.01.2015 за № 14.

28.01.2015 між ДП «Тернопільське лісове господарство» та СПД-ФО Тріль Ігорем Петровичем підписано акт приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку дії договору-1 тимчасовий лісокористувач повернув лісову ділянку з користування згідно з актом приймання-передачі.

ФОП Тріль І.П. не виконував умови договору-1 в частині внесення плати за користування лісовою ділянкою. Також відповідач 2 не став на облік в органи податкової служби.

В матеріалах справи міститься адресоване директору ДП "Тернопільське лісове господарство" клопотання б/н, б/д Тріля І.П. про продовження терміну платного довгострокового користування лісовою ділянкою у виділі кварталу 33/17 площею 0,40 га на 10 років.

Як вже зазначалось, вказане клопотання не містить дати його складення, реєстрації вхідної документації, однак містить дату під візою ДП "Тернопільське лісове господарство" - 02.11.2019.

ДП «Тернопільське лісове господарство» звернулось до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з листом від 26.12.2019 № 909, в якому вказано, що останнє не заперечує проти продовження платного довгострокового тимчасового користування згаданою лісовою ділянкою на 10 років та просить підняти клопотання перед Державним агентством лісових ресурсів України.

Наявна у матеріалах справи копія листа №909 від 26.12.2019 не містить підпису зазначеного в якості В.о. директора Т.І. Криси.

Інформацію такого ж змісту, адресовану тому ж Тернопільському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, наведено у листі № 36 від 13.01.2020 ДП «Тернопільське лісове господарство», підписаному директором С.В. Ладаном.

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00993024) припинено 28.09.2022 на підставі рішення уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації від 28.09.2021.

Правонаступником Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» є Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» (ідентифікаційний код 00993047).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» (ідентифікаційний код 00993047) припинено 21.02.2024 на підставі рішення уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації від 01.11.2022.

Правонаступником Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034).

26.10.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034), зміст яких вказує на те, що та внесено відомості, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником, зокрема Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство».

Філія "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (інд. код 45113760) зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14.12.2022 як відокремлений підрозділ юридичної особи.

Враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 справі № 910/5953/17, постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 490/7372/17, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 08.03.2023 року у справі № 909/916/16, норми ч. 2 ст. 167, ст. 82, ч. ч. 1, 5 ст. 104, ч. ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України та те, що саме держава в особі уповноваженого органу прийняла рішення про реорганізацію вищевказаних підприємств шляхом приєднання, з часу прийняття рішення про реорганізацію до правонаступників перейшли всі права та обов`язки приєднаних підприємств.

05.10.2022 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельною ділянкою із кадастровим номером 6125286900:01:016:0010 площею 139,4005 га лісогосподарського призначення, власником цієї земельної ділянки зазначена Тернопільська обласна державна адміністрація.

У межі цієї земельної ділянки входить квартал 33 Тернопільського лісництва філії Кременецьке лісове господарство ДП «Ліси України».

Надалі, 29.12.2022 між постійним лісокористувачем (стороною - 1)/Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034) в особі директора філії "Кременецьке лісове господарство" Олексієвця О.М., що діє на підставі положення про філію "Кременецьке лісове господарство" та довіреності від 21.12.2022, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В. за №2741, та тимчасовим лісокористувачем (стороною - 2)/СПД-ФО Тріль Ігор Петрович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення/розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.12.2014 №679-од, укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами (надалі договір - 2).

Згідно з пунктами 1, 2 договору-2 сторона-1 виділяє, а сторона-2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей. У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 0,40 га, яка закріплена за філією «Кременецьке лісове господарство» та розташована у Тернопільському лісництві в урочищі «Іванівка», квартал 33, виділ 17.

Сторона-2 приймає у користування лісову ділянку не раніше дати підписання сторонами цього договору у термін 5 днів та складання акта приймання-передачі лісової ділянки (п. 9 договору-2).

Після припинення дії договору-2 сторона-2 повертає лісову ділянку стороні-1 протягом 10 днів (п. 14 договору-2).

За користування лісовою ділянкою сторона-2 сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до (нормативно грошова оцінка 69845,11 грн) 6% згідно розпорядження № 316 від 06.05.2009 «Про деякі питання щодо ефективного використання земельних ділянок державної власності», обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 18 договору-2).

Згідно з п. 34 договору-2, останній укладено строком на 10 років, що діє з 29.12.2022 до 29.12.2032 включно.

Відповідно до п. 39 договору-2 його дія припиняється у випадках, зокрема:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- припинення дії договору за взаємною згодою сторін;

- з інших підстав, визначених законодавством.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 48 договору-2).

29.12.2022 між стороною-1 та стороною-2 підписано акт приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою.

Однак, Державне агентство лісових ресурсів України у період з листопада 2019 року до 29.12.2022 не надавало погоджень щодо виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною площею 0,40 га, розташованої у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17 Тернопільського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (лист від 09.03.2024 за №02-33/1303-24).

Тернопільська обласна військова адміністрація, що тимчасово виконує функції Тернопільської ОДА (власника земельної ділянки) у листі від 05.03.2024 за № 03-2430/16 повідомила, що в період з листопада 2019 року до 29.12.2022 до обласної військової адміністрації не надходили звернення від філії «Кременецьке лісове господарство» та від Тріля І.П. щодо виділення лісової ділянки у платне довгострокове тимчасове користування загальною площею 0,40 га, розташовану у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17 Тернопільського лісництва, а також обласна військова адміністрація не приймала рішень щодо переукладення (поновлення) договору на платне довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою з Трілем І.П.

Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» у листі від 1564/3.1-2024 від 07.03.2024 зазначено, що договір-2 від 29.12.2022 на погодження до ДСГП «Ліси України» не надходив та, відповідно не погоджувався.

Головне управління ДПС у Тернопільській області надало інформацію, що відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України Тріль Ігор Петрович (РКНОП НОМЕР_1 ) з 21.05.2012 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та не є платником рентної плати за користування лісовими ресурсами. В період з 26.01.2015 по час надання відповіді податкової декларації з рентної плати ним не подавались та не проводилась її сплата (лист від 23.02.2024 № 914/5/19-00-24-02-11-4).

Підгороднянська сільська рада повідомила обласну прокуратуру листом від 06.03.2024 № 09-08/378, що рентна плата СПД ФО Тріль Ігор Петрович (РКНОП НОМЕР_1 ) в період з 26.01.2015 по час надання відповіді не надходила до місцевого бюджету.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору від 29.12.2022 та повернення лісової ділянки, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації).

Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, ч. 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Судом встановлено, що спірна лісова ділянка перебуває у власності позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1, 2 ЗК України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122, п. 24 розділу X ЗК України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності лісогосподарського призначення та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 3, 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцеві державні адміністрації є юридичними особами (ст. 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Згідно з підпунктами 1, 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль у тому числі за: збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до приписів п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, у тому числі звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, на території Тернопільської області повноваження щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності та відповідними лісовими ділянками, здійснюються Тернопільською обласною державною адміністрацією (Тернопільською обласною військовою адміністрацією).

Тому, Тернопільська обласна державна адміністрація (Тернопільська обласна військова адміністрація) є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Укладення договору тимчасового довгострокового користування лісовою ділянкою без наявності волевиявлення уповноваженого органу грубо порушує інтереси держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації).

Таким чином, Тернопільська обласна державна адміністрація (відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» - Тернопільська обласна військова адміністрація) має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державної форми власності лісогосподарського призначення та відповідних лісових ділянок, однак заходів до усунення порушень законодавства не вжила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Тернопільською обласною прокуратурою, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, поінформовано Тернопільську обласну військову адміністрацію про наявні порушення вимог природоохоронного законодавства (листи № 12-145вих-24 від 21.02.2024, № 12-526вих-24 від 18.06.2024).

У свою чергу, Тернопільська обласна військова адміністрація у листах № 03-2430/16 від 05.03.2024 та №03-6488/16 від 22.06.2024 повідомила прокуратуру, що в період з листопада 2019 року до 29.12.2022 до Тернопільської ОВА не надходили звернення від філії "Кременецьке лісове господарство" та від Тріля І.П. щодо виділення лісової ділянки у платне довгострокове тимчасове користування загальною площею 0,40 га, розташовану у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17, та просила здійснити в суді представництво її законних інтересів, посилаючись на обмежене фінансування.

Надалі, листом №12-546вих-24 від 25.06.2024 Тернопільська обласна прокуратура повідомив позивача про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Отже, при зверненні до суду з вказаним позовом Тернопільською обласною прокуратурою було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 ГК України.

За приписом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З урахуванням приписів ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 ЦК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора.

Вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги положення ЦК України та ГПК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 16 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Статтею 2 Лісового кодексу України встановлено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об"єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Частиною 2 ст. 3 Лісового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 Земельного кодексу України). Зокрема, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Судом встановлено, що відповідно до інформації витягу з державного реєстру речових прав № 327038026 від 27.03.2023, 05.10.2022 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про те, що власником земельної ділянки із кадастровим номером 6125286900:01:016:0010 площею 139,4005 га лісогосподарського призначення є Тернопільська обласна державна адміністрація, а постійним її лісокористувачем є ДСГП «Ліси України».

У структурі ДСГП "Ліси України" діє філія "Кременецьке лісове господарство".

У межі цієї земельної ділянки входить квартал 33 Тернопільського лісництва філії Кременецьке лісове господарство ДСГП «Ліси України».

Як вже зазначалось, відповідно до пунктів 3, 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 18 Лісового кодексу України суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Правила використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 (надалі - Правила) встановлюють норми і вимоги щодо використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (п.1.1. Правил).

Згідно з пунктами 1.4., 1.5. Правил використання корисних властивостей лісів у порядку спеціального використання поділяється на постійне або тимчасове та здійснюється постійними або тимчасовими лісокористувачами, власниками лісів. Тимчасове користування може бути довгостроковим та короткостроковим.

Використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відтак, лише на підставі розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації можуть виділятися лісові ділянки для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок.

Попри вказане, Тернопільська обласна військова адміністрація у листі від 05.03.2024 за № 03-2430/16 повідомила, що в період з листопада 2019 року до 29.12.2022 на її адресу не надходили звернення від філії Кременецьке лісове господарство ДСГП «Ліси України» та від Тріля І.П. щодо виділення лісової ділянки у платне довгострокове тимчасове користування загальною площею 0,40 га, розташовану у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17 Тернопільського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Матеріали справи вказують на те, що договір-2 укладено із недотриманням вищенаведених вимог законодавства.

Зокрема, Державним агентством лісових ресурсів України у період з листопада 2019 року до 29.12.2022 не надавалось погоджень щодо виділення в довгострокове тимчасове користування загальною площею 0,40 га, розташовану у Тернопільському лісництві, квартал 33, виділ 17 Тернопільського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (лист від 09.03.2024 за № 02-33/1303-24).

При цьому, філія «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» не мала повноважень укладати договір-2 на підставі розпорядження Тернопільської обласної адміністрації від 30.12.2014 № 679-од, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з нормами частин 1 та 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньо організаційних актів.

Конституційний Суд України виклав наступні правові позиції у рішеннях від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009, від 27.12.2001 у справі № 20-рп/2001, від 23.06.1997 у справі № 2-зп: до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У постанові від 18.09.2019 у справі №2040/6074/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування. Натомість індивідуально- правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Враховуючи викладене, розпорядження Тернопільської обласної адміністрації від 30.12.2014 № 679-од, є ненормативним правовим актом органу виконавчої влади та є актом одноразового застосування. Зазначене розпорядження вичерпало свою дію фактом його виконання, внаслідок укладення договору-1 між постійним та тимчасовим лісокористувачами (відповідачами), а тому не могло бути підставою для укладення договору-2.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч.1 ст. 95 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 95 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст. 95 ЦК України). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.5 ст. 95).

Наказом №90 від 16.12.2022 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" затверджено положення про філію "Кременецьке лісове господарство".

Згідно з п. п. 7.5, 10.3.1, 10.3.8 положення про філію "Кременецьке лісове господарство" філія розпоряджається майном за погодженням з генеральним директором підприємства; подає на погодження генерального директора підприємства документи щодо: розпорядження нерухомим майном, у т.ч. оренди; довгострокового тимчасового користування лісами, у т.ч. для рекреаційних потреб.

Попри вказане, філією "Кременецьке лісове господарство" документи на погодження генеральному директору ДСГП «Ліси України» при вирішенні питання щодо укладення договору-2 не подано, відповідні погодження не отримано. Вказане підтверджується листом ДСГП «Ліси України» від 07.03.2024 № 1564/3.1-2024.

Директор філії "Кременецьке лісове господарство", всупереч установленому ст. 18 Лісового кодексу України порядку, не маючи відповідного обсягу повноважень, без наявності рішення власника земельної ділянки - розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та погодження постійного землекористувача уклав із ФОП Трілем І.П. договір-2.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. ч. 1-6 ст. 203 цього кодексу. Однією з них є вимога щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи про відсутність волевиявлення власника (розпорядника) та відсутність погодження постійного лісокористувача на укладення договору, директором філії укладено договір від 29.12.2022 довгострокового тимчасового користування лісами з перевищенням повноважень, що свідчить про недодержання при укладенні договору встановлених ст. 203 ЦК України вимог, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача 1 на зміст виданої ДСГП "Ліси України" директору філії "Кременецьке лісове господарство" Олексієвцю О.М. довіреності, вказаної у договорі, оскільки матеріали справи не містять копії такої довіреності.

Долучена ним до відзиву копія довіреності від 26.12.2023 (надана на підтвердження повноважень на підписання відзиву) датована 2023 роком. А спірний договір укладено у 2022 році.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що договір від 29.12.2022 відповідачем не виконувався.

Дану обставину відповідачем не спростовано.

Нормою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Доказів проведення користувачем оплати за умовами договору-2 відповідачами не надано та цей факт спростовується даними податкового органу та органу місцевого самоврядування.

У зв`язку з тим, що судом визнано недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 29.12.2022, похідна вимога прокурора про зобов`язання ФОП Тріля І.П. повернути лісову ділянку площею 0,40 га, розташовану у кварталі 33, виділі 17 Тернопільського лісництва є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі його філії "Кременецьке лісове господарство" та Фізичної особи-підприємця Тріля Ігоря Петровича про визнання недійсним договору від 29.12.2022 та зобов`язання повернути лісову ділянку позивачу як власнику є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 29.12.2022, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (ідентифікаційний код 45113760) та СПД - ФО Тріль Ігор Петрович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

2. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Тріль Ігоря Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код 00022622) лісову ділянку площею 0,40 га, розташовану у кварталі 33, виділі 17 Тернопільського лісництва.

Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Тріль Ігоря Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).

Видати наказ.

4. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 9а, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, 47002, ідентифікаційний код 45113760) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 07 січня 2025 року.

Суддя І.П. Шумський