Ухвала

від 06.01.2025 по справі 320/12807/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 січня 2025 року

м. Київ

справа №320/12807/23

адміністративне провадження №К/990/49260/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/12807/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО УКР БІЛС» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України від 20 березня 2023 року № 21/496-рк «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт»», яким вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт» штраф за порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 8 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року № 361-IX у частині не проведення первинного фінансового моніторингу у розмірі 14 600 100 гривень.

Відповідно до рішення учасника № 31/08 товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінстандарт" від 31 серпня 2023 року вирішено змінити назву Товариства на «АВТО УКР БІЛС».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Національного банку України від 20 березня 2023 року № 21/496-рк. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО УКР БІЛС» судовий збір у розмірі 26 840,00 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями, 19 грудня 2024 року Національний банк України звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Обґрунтовуючи підстави звернення з цією касаційною скаргою Національний банк України посилається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 09 серпня 2024 року по справі № 320/12167/23 щодо застосування пункту 62 розділу IV Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2020 року № 107.

Також у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою оскарження відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме:

- частини першої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року № 361-IХ (далі - Закон про ПВК/ФТ) в частині належного виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу (далі - СПФМ) обов`язку розробляти, впроваджувати та оновлювати правила фінансового моніторингу, програми проведення фінансового моніторингу та інших внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, а також здійснення процедур, достатніх для забезпечення ефективного управління ризиками та для запобігання використанню послуг та продуктів СПФМ для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

- пункту 2 частини другої статті 8 Закону про ПВК/ФТ щодо визначення дій, які вважаються належною організацією та проведенням первинного фінансового моніторингу, що належним чином надають можливість запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою, про яке свідчать нижченаведені порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

- абзацу другого частини другої статті 7 та пункту 25 частини другої статті 8 Закону про ПВК/ФТ в частині належного виконання СПФМ обов`язку здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль СПФМ), та здійснювати управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом;

- пункту 37 розділу IV Положення № 107 щодо специфіки р2р переказів на суму, що не перевищує 30 000 гривень.

З метою перевірки наведених обставин, які неможливо виконати на стадії відкриття касаційного провадження, враховуючи предмет даного спору, суть і характер спірних правовідносин, їх суб`єктний склад, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень по справі № 320/12807/23.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

З огляду на вказане та необхідність перевірити наведені обставини колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження за скаргою скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/12807/23.

Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу № 320/12807/23.

Установити учасникам справи строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Стрелець Т.Г.

Судді Бучик А.Ю.

Коваленко Н.В.